Безготівкові розрахунки

Функціонування рахунків клієнтів банків

Основними законодавчими актами, що регулюють порядок відкриття, використання і закриття рахунків клієнтів банків є:

Цивільний кодекс України. Параграф 3 глави 71 регулює відносини між банком і вкладником при укладанні договору банківського вкладу. Глава 72 визначає взаємовідносини між банком та клієнтом при відкритті банківського рахунку.

Господарський кодекс України. Розділ II визначає основи діяльності суб'єктів господарювання. Параграф 1 глави 35 визначає особливості правового регулювання фінансової діяльності, в тому числі - банківської.

Закон України від 20.05.99 № 679 “Про Національний банк України”. Статтею 7 цього Закону визначено, що Національний банк України встановлює для банків правила проведення банківських операцій.

Закон України від 05.04.2001 № 2346 “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”. Стаття 6 цього Закону визначає коло осіб, яким банки мають право відкривати рахунки, а також орган (Національний банк України), який встановлює порядок відкриття банками рахунків та їх режими. Види рахунків, що можуть відкриватися банками, встановлюються статтею 7 Закону.

Закон України від 07.12.2000 № 2121 “Про банки і банківську діяльність”. Глава 11 цього Закону встановлює обов'язок банків ідентифікувати клієнтів, які відкривають рахунки та осіб, уповноважених діяти від імені зазначених клієнтів.

Закон України від 28.11.2002 № 249 “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”. Статтею 4 цього Закону визначено, що банки є суб'єктами первинного фінансового моніторингу, які відповідно до статті 5 зобов'язані проводити ідентифікацію особи, яка здійснює фінансову операцію, що підлягає фінансовому моніторингу, або відкриває рахунок (в тому числі депозитний). Ідентифікація осіб, що здійснюють фінансові операції, здійснюється згідно з вимогами статті 6 цього Закону.

Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затверджене постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 № 516 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 29.12.2003 за № 1256/8577 (зі змінами). Цим Положенням регулюється загальний порядок залучення банками України грошових коштів (як у національній, так і в іноземній валюті) або банківських металів від юридичних та фізичних осіб на їх поточні, вкладні (депозитні) рахунки та розміщення ощадних (депозитних) сертифікатів.

Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затверджена постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492, зі змінами, (далі - Інструкція).

Інструкція регулює правовідносини, що виникають під час відкриття банками поточних і вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземних валютах суб'єктам господарювання, фізичним особам, іноземним представництвам, нерезидентам – інвесторам, виборчим блокам політичних партій і визначає:

1. Загальні вимоги до функціонування рахунків, якими, зокрема передбачено, що банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу – вкладні (депозитні) рахунки. До поточних також належать рахунки за спеціальними режимами їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України; поточні рахунки типу “Н”, що відкриваються в національній валюті офіційним представництвам і представництвам юридичних осіб-нерезидентів, які не займаються підприємницькою діяльністю на території України; поточні рахунки типу “П”, що відкриваються в національній валюті постійним представництвам; карткові рахунки, що відкриваються для обліку операцій за платіжними картками відповідно до вимог цієї Інструкції; поточні рахунки виборчих фондів.

2. Порядок ідентифікації клієнтів при відкритті рахунку в банку, зокрема наведено перелік документів, які є підставою для здійснення ідентифікації клієнта – фізичної особи, його довіреної особи, а також особи, яка уповноважена діяти від імені клієнта – юридичної особи.

3. Порядок відкриття поточних рахунків у національній та іноземних валютах суб'єктам господарювання.

4. Особливості відкриття поточних рахунків окремим категоріям клієнтів банків, зокрема для забезпечення спільної діяльності, яка здійснюється на підставі договорів (контрактів) без утворення юридичної особи, для формування статутного фонду (статутного або складеного капіталу, пайового або неподіленого фонду) суб'єкта господарювання – юридичної особи (крім банків), для формування статутного капіталу новостворюваного банку, для забезпечення діяльності приватного нотаріуса або адвоката.

5. Порядок використання коштів за поточними рахунками суб'єктів господарювання.

6. Порядок відкриття поточних рахунків фізичним особам, зокрема поточних рахунків на ім'я малолітніх осіб, неповнолітнім особам, на користь третьої особи, на ім'я іншої фізичної особи на підставі довіреності.

7. Порядок використання коштів за поточними рахунками фізичних осіб. Звертаємо увагу на обмеження режимів функціонування поточних рахунків фізичних осіб – нерезидентів та рахунків фізичних осіб – резидентів в іноземній валюті. Також встановлено заборону використання поточних рахунків фізичних осіб для проведення операцій, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності (при цьому відповідальність за використання поточного рахунку фізичної особи для проведення операцій, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності, покладено на власника рахунку).

8. Особливості відкриття карткових рахунків. Слід зазначити, що операції за картковими рахунками здійснюються з урахуванням особливостей, визначених відповідними нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють здійснення операцій із застосуванням платіжних карток.

9. Порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків суб'єктам господарювання та використання коштів за цими рахунками. Особливістю використання коштів за цими рахунками є те, що кошти на вкладний (депозитний) рахунок суб'єкта господарювання перераховуються з його поточного рахунку і після настання обставин їх повернення, визначених договором банківського вкладу, повертаються на поточний рахунок суб'єкта господарювання, крім випадків, передбачених законодавством України. Проведення розрахункових операцій за вкладними (депозитними) рахунками суб'єктів господарювання, крім операцій, пов'язаних з реалізацією майнових прав на суму вкладу (депозиту), відповідно до укладених договорів застави та законодавства України, а також видача коштів готівкою з вкладного (депозитного) рахунку суб'єкта господарювання забороняються.

10. Порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам (на ім'я малолітніх осіб, неповнолітніми особами, на користь третьої особи, на ім'я іншої фізичної особи на підставі довіреності) і використання коштів за цими рахунками. У разі відкриття вкладного (депозитного) рахунку на користь третьої особи ця особа набуває права вкладника з часу пред'явлення нею до банку першої вимоги, що випливає з прав вкладника, або вираження нею іншим способом наміру скористатися такими правами. До набуття особою, на користь якої відкрито вкладний (депозитний) рахунок, прав вкладника ці права належать особі, яка відкрила вкладний (депозитний) рахунок.

11. Порядок відкриття поточних рахунків типу “Н“ у національній валюті та використання коштів за цими рахунками. Такі рахунки відкриваються банком офіційним представництвам, представництвам юридичних осіб-нерезидентів, які не займаються на території України підприємницькою діяльністю, представництвам іноземних банків, організаціям і установам, які згідно з чинними міжнародними договорами України та законодавством України залучаються до здійснення програм або проектів міжнародної допомоги чи міжнародної технічної допомоги, військовим частинам Чорноморського флоту Російської Федерації, що дислокуються на території України, які одержують для свого утримання бюджетні кошти за кошторисами Міністерства оборони Російської Федерації.

12. Порядок відкриття поточних рахунків типу “П” у національній валюті та використання коштів за цими рахунками. Такий рахунок відкривається постійним представництвам, якими є представництва юридичних осіб-нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність нерезидента на території України.

13. Порядок відкриття поточних рахунків в іноземній валюті іноземним представництвам і використання коштів за цими рахунками.

14. Порядок відкриття поточних рахунків у національній та іноземних валютах установам міжнародних організацій і використання коштів за цими рахунками.

15. Порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків іноземним представництвам і використання коштів за цими рахунками.

16. Порядок відкриття рахунків нерезидентам-інвесторам і використання коштів за цими рахунками.

17. Порядок відкриття, використання та закриття поточних рахунків виборчих фондів кандидатів на пост Президента України, політичних партій, виборчих блоків політичних партій, кандидатів у народні депутати від яких зареєстровано в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі, кандидатів у народні депутати України, зареєстрованих в одномандатних виборчих округах.

18. Вимоги до заповнення картки із зразками підписів.

19. Порядок зміни рахунків клієнтів, коли закриття раніше відкритих рахунків з одночасним відкриттям нових рахунків клієнтів відбувається не за їх ініціативою, в результаті чого змінюються всі або окремі (один або кілька) банківські реквізити клієнтів – назва банку, код банку, номер рахунку, валюта рахунку.

20. Порядок закриття рахунків клієнтів банків, зокрема, визначено підстави закриття поточних рахунків клієнтів банків.

Нове у функціонуванні рахунків клієнтів банків

З 4 лютого 2008 року набрала чинності постанова Правління Національного банку України від 08.01.2008 № 3 “Про затвердження Змін до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах”, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 22.01.2008 за № 42/14733 (опублікована в Офіційному віснику України, 2008, № 6 (04.02.2008), ст. 160).

Запровадження цих Змін було зумовлено необхідністю:

приведення окремих норм Інструкції у відповідність до вимог Закону України від 22.02.2006 № 3456-IV “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, яким внесено зміни до статті 5 Закону України “Про систему оподаткування” щодо повідомлення органів державної податкової служби про відкриття (закриття) рахунків клієнтів у фінансових установах;

врегулювання проблемних питань, пов’язаних із здійсненням валютних операцій;

удосконалення порядку відкриття, зміни та закриття рахунків клієнтів.

Згідно зі Змінами до Інструкції, зокрема:

-  внесено зміни до порядку ідентифікації клієнтів банків;

- удосконалено порядок відкриття поточних та вкладних (депозитних) рахунків суб’єктам господарювання, а також поточних рахунків для формування статутного фонду (статутного капіталу) суб’єкта господарювання - юридичної особи;

- внесено зміни до режимів функціонування рахунків фізичних осіб та іноземних представництв;

-  удосконалено порядок зміни та закриття рахунків клієнтів;

- уточнено порядок повідомлення банками органів державної податкової служби про закриття рахунків окремої категорії клієнтів.

Інформація про кількість клієнтів банків та кількість відкритих клієнтами рахунків

Згідно з даними звітності (форма № 410 "Звіт про кількість клієнтів банків та кількість відкритих клієнтами рахунків") за станом на 01.01.2008 установи 173 банків обслуговують понад 120 млн. клієнтів – юридичних та фізичних осіб (резидентів і нерезидентів), які відкрили поточні та вкладні (депозитні) рахунки, з них:

118,4 млн. – фізичні особи,

1,9 млн. – суб'єкти господарювання,

Упродовж 2006 – 2007 років кількість клієнтів, які обслуговуються у банках, зростає переважно за рахунок клієнтів-фізичних осіб.

Загальна кількість відкритих рахунків клієнтів на звітну дату склала 153,7 млн., у тому числі:

поточних – 106,8 млн. (69,5% від загальної кількості рахунків, відкритих у банках),

вкладних (депозитних) – 46,9 млн. (30,5%).

Частка рахунків фізичних осіб складає майже 98% від усіх відкритих рахунків клієнтів (103,6 млн. поточних рахунків і 46,8 млн. вкладних (депозитних) рахунків).

Нормативно-правові акти, що підготовлені Департаментом платіжних систем

1. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976 (із змінами).

Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі – Інструкція) розроблена відповідно до законів України “Про Національний банк України”, “Про банки і банківську діяльність”, “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, Цивільного та Господарського кодексів України,  інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України.

Інструкція встановлює загальні правила, форми і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків.

Відповідно до вимог Інструкції банки здійснюють розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів на підставі відповідних договорів  і своїх внутрішніх правил здійснення безготівкових розрахунків, якщо ці правила відповідають вимогам Інструкції, інших нормативно-правових актів, а списання коштів з рахунків клієнтів  мають здійснювати лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 Інструкції.

Вимоги Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також стягувачів, які здійснюють примусове списання коштів з рахунків цих учасників, та обов`язкові для виконання ними.

Інструкція встановлює правила використання при здійсненні розрахункових операцій платіжних інструментів у формі меморіального ордера, платіжного доручення, платіжної вимоги-доручення, платіжної вимоги, розрахункового чека, акредитива і передбачає використання розрахункових документів на паперових носіях та в електронному вигляді (інформація про використання платіжних інструментів наведена в пункті 2).

Порядок оформлення, приймання, оброблення  електронних розрахункових документів та здійснення розрахункових операцій з їх застосуванням регулюється окремими нормативно-правовими актами Національного банку.

 Для здійснення розрахунків клієнти банків самостійно обирають платіжні інструменти (крім меморіального ордера) і зазначають їх під час укладення договорів.

В Інструкції наводяться форми розрахункових документів та порядок заповнення їх реквізитів, визначений час протягом якого вони приймаються банками до виконання, черговість та строки   виконання.

Відповідно до статті 1074 Цивільного кодексу України до  Інструкції включено положення про те, що банки не мають права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд. Зупинення видаткових операцій, арешт або стягнення коштів за рахунками клієнта, що відкриті у банках,  здійснюються банками лише за постановою державного виконавця, прийнятою на підставі рішення суду (пункти 1.17, 5.1, 10.1 Інструкції). Зокрема, врегульовано питання щодо виконання банками рішень судів про арешт коштів, які приймаються з метою забезпечення цивільного позову в межах кримінальної справи та надходять до банків безпосередньо від судів або слідчих.

Процедура забезпечення арешту коштів на рахунку клієнта передбачає, що банк арештовує кошти на тому самому рахунку, на який накладено арешт, а не на окремому аналітичному рахунку, як було раніше. Кошти, що арештовані на рахунку клієнта, забороняється використовувати до надходження платіжної вимоги про примусове списання коштів за тим виконавчим документом суду, для забезпечення якого було накладено арешт, або – до отримання постанови державного виконавця щодо звільнення коштів з-під арешту.

Якщо до банку надійде платіжна вимога про примусове списання коштів за іншим виконавчим документом ніж той, для забезпечення виконання якого  накладено арешт, і на цьому рахунку немає інших (крім арештованих) коштів, то банк повертає таку платіжну вимогу без виконання.

На виконання статті 1072 Цивільного кодексу України до Інструкції (пункт 2.22) включено положення щодо черговості виконання банками розрахункових документів, які оформлені згідно з рішеннями судів і на підставі яких здійснюється списання коштів, якщо розрахункові документи надходять до банку одночасно.

В Інструкції акцентовано увагу на відповідальності банків за недотримання вимог законодавства в частині забезпечення перерахування платниками податків страхових внесків до державних цільових фондів одночасно з видачею коштів на виплату заробітної плати цим платникам податків. Врегульовано питання щодо приймання банками від платників (державних, казенних, комунальних підприємств, господарських товариств, у яких державна частка акцій перевищує 50 відсотків) розрахункових документів на перерахування коштів за товари, роботи і послуги  відповідно до вимог Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”.

 Відповідно до норм Цивільного кодексу України  глава 8 “Розрахунки за акредитивами” Інструкції встановлює відповідальність виконуючого банку у разі необгрунтованої відмови у виплаті коштів за акредитивом, а також за порушення ним  умов акредитива і передбачає, що відкликання акредитива не створює зобов`язань банку-емітента перед бенефіціаром, а безвідкличний акредитив, що підтверджений виконуючим банком, не може бути змінений або анульований без згоди виконуючого банку.

Глава 11 “Розрахунки за допомогою систем дистанційного обслуговування" Інструкції передбачає використання клієнтом таких систем дистанційного обслуговування, як “клієнт – банк”,  “клієнт – Інтернет – банк”, “телефонний банкінг”. В цій главі описано механізми здійснення розрахунків з використанням зазначених систем (зокрема, обов’язкові реквізити документів, особливості ідентифікації клієнта в системі «телефонний банкінг»), порядок документообороту.

Зазначені системи, крім здійснення операцій за рахунками клієнтів, на підставі дистанційних розпоряджень клієнтів можуть виконувати функції надання інформаційних послуг, перелік яких визначається у договорах між банками та клієнтами.

2. Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України (Затверджене постановою Правління Національного банку України від 16.12.2002 № 508 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 28.02.2003 за № 174/7495 (із змінами).

На виконання Закону України “Про обіг векселів в Україні” від 05.04.2001 № 2374-III постановою Правління Національного банку України  від 16.12.2002 № 508 затверджено Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України (далі – Положення), що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.02.2003 за № 174/7495.

Положення встановлює загальні правила, порядок проведення і здійснення банками операцій з векселями, що видані та підлягають оплаті на території України в національній валюті.

Банки здійснюють  операції з простими та переказними векселями за умови складання векселів у документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту та заповнення їх реквізитів відповідно до вимог, зазначених у Положенні. Платіж за векселем банки здійснюють тільки в безготівковій формі. Банкам забороняється використовувати векселі як внесок до статутного фонду.

В Положенні викладено загальні правила авалювання векселів, врахування векселів, надання банком кредитів під заставу векселів, оформлення заборгованості векселями, інкасування векселів, доміциляції векселів, зберігання векселів.

Авалювання векселів банк здійснює на підставі укладеного з позичальником договору про авалювання, який може укладатися на певний термін (генеральна угода про авалювання), та/або авалювання визначених векселів (окремий договір про авалювання).

Урахування векселів є формою кредитування банком юридичної або фізичної особи шляхом придбання векселя до настання строку платежу за ним зі знижкою (дисконтом) за грошові кошти з метою одержання прибутку від погашення векселя в повній сумі. Таку операцію банк здійснює на підставі укладеного з векселедержателем договору про урахування векселів.

Надання банком кредитів під заставу векселів є кредитною операцією і здійснюється за принципами банківського кредитування. Особливістю цього виду кредитування є порядок надання, зберігання та реалізації застави, якою є векселі. Під забезпечення кредиту приймаються векселі, що видані лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Розрахунки з використанням векселів належать до розрахункових операцій.

До операцій за розрахунками векселями щодо погашення кредиторської заборгованості банку належать вексельні платежі на користь кредитора. Їх суть полягає в тому, що кредитор банку погоджується прийняти від банку-боржника виконання іншого (вексельного) зобов’язання від платника за векселем.

До операцій за розрахунками векселями з погашення дебіторської заборгованості перед банком відносяться вексельні платежі боржника на користь банку.

Використання векселів для розрахунків за банківським кредитом не допускається.

Банківська операція з інкасування векселів разом із супровідними документами (рахунками, транспортними документами, товаророзпорядчими документами або іншими подібними документами) відноситься до комісійних операцій і полягає в здійсненні банком за дорученням комітента (векселедержателя) операцій з векселями і супровідними документами на підставі одержаних від комітента інструкцій з метою одержання платежу та/або акцепту за векселями, передавання векселів і супровідних документів проти платежу та/або акцепту, передавання векселів і супровідних документів на інших умовах.

Доміциляція векселів відноситься до комісійних операцій. Векселедавець під час видачі векселя може зазначити особливого платника (зокрема банк), який здійснить оплату векселя відповідно до строку платежу за ним за місцезнаходженням платників за векселями, та не за місцезнаходженням цих платників.

Купівля та продаж векселів здійснюється банком відповідно до законодавства України та на підставі укладеного з продавцем (покупцем) договору. Купівля, продаж і обмін векселів за дорученням клієнтів здійснюється банком відповідно до законодавства України і на підставі договору про комісію і дорученням. Зберігання векселів належить до комісійних операцій, здійснюється за двома видами: відкрите та закрите.

Банк самостійно приймає рішення про організаційне проведення операцій з векселями.

Під час складання первинних документів та облікових регістрів банки, у разі прийняття рішення про здійснення операцій з поданими векселями, можуть, як зразки, використовувати форми, що наведені в додатках до цього Положення.

На виконання постанови Господарського суду м. Києва від 12.09.2006 до Положення внесені зміни, згідно з якими з абзацу тридцять восьмого пункту 1.2 глави I Положення виключене речення “У цьому разі вексель стає цінним папером на пред'явника”. Зазначені зміни затверджені постановою Правління Національного банку України від 17.08.2007 № 301, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 31.08.2007 за № 1001/14268.

3. Положення про оформлення та виконання документів на перерахування, зарахування, купівлю та продаж іноземної валюти або банківських металів (затверджене постановою Правління Національного банку України від 05.03.2003 № 82 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 20.03.2003 за № 224/7545).

Положення про оформлення та виконання документів на перерахування, зарахування, купівлю та продаж іноземної валюти або банківських металів (далі - Положення), яке затверджене постановою Правління Національного банку України від 05.03.2003 № 82 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 20.03.2003 за № 224/7545 врегулювано, зокрема, порядок подання та оформлення клієнтами уповноважених банків платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах та визначено строки проведення переказів в іноземній валюті, а саме, клієнт може обрати такі строки здійснення переказу коштів в іноземній валюті, як "терміновий" - сьогодні (тобто якщо у платіжному дорученні в іноземній валюті в графі "Допоміжні реквізити" клієнт зазначає строк виконання переказу "терміновий", то платіжне доручення в іноземній валюті виконується уповноваженим банком, що обслуговує клієнта, у день його надходження до уповноваженого банку, але за умови подання платіжного доручення в іноземній валюті з дотриманням часу, що передбачений у договорі банківського рахунку), "строковий" - виконується наступного робочого дня уповноваженого банку, і "звичайний" - на третій робочий день уповноваженого банку, враховуючи день надходження платіжного доручення до уповноваженого банку.

Також у Положенні визначені вимоги щодо порядку оформлення клієнтами платіжних доручень в іноземній валюті під час здійснення переказів у межах уповноваженого банку.

Крім цього, Положення передбачає вимоги щодо порядку повернення уповноваженими банками, що обслуговують клієнтів, платіжних доручень в іноземній валюті без виконання у випадку, якщо операція, яку проводить клієнт підлягає фінансовому моніторингу та/або у разі неподання клієнтом документів чи відомостей, які потрібні уповноваженому банку для встановлення особи клієнта, суті та мети здійснюваної ними операції.

У Положенні врегульовано питання щодо порядку здійснення уповноваженими банками зарахування коштів в іноземній валюті за переказами, що надходять на користь банків та їх клієнтів (бенефіціарів), а також щодо порядку повернення коштів в іноземній валюті у разі анулювання або зміни раніше отриманого повідомлення про переказ коштів в іноземній валюті.

4.Положення про порядок здійснення операцій з чеками в іноземній валюті на території України (затверджене постановою Правління Національного банку України від 29.12. 2000 № 520 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 21.02. 2001 за № 152/5343).

Положення про порядок здійснення операцій з чеками в іноземній валюті на території України, яке затверджене постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2000 р. № 520 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 21 лютого 2001 р. за № 152/5343 встановлює єдині правила і порядок проведення уповноваженими банками та фінансовими установами операцій з чеками в іноземній валюті.

Відповідно до цього Положення чек, як розрахунковий документ установленої форми, містить письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) платнику про сплату держателю чека (чекодержателю) зазначеної в ньому суми коштів в іноземній валюті протягом встановленого строку.

Світовий досвід говорить про те, що найбільш поширеними серед всіх видів чеків є іменні. Вони мають найбільший ступінь захисту, як при їх відшкодуванні так і у випадку їх втрати. Згідно з нормами цього Положення іменні чеки, які подаються чекодержателем у банк до сплати, мають містити чітко визначені реквізити, а саме:

• назву документа - "чек", що зазначено в тексті документа тією мовою, якою його складено (або без назви, якщо чек виписаний в таких країнах, як Великобританія, США, Канада, Австралія, Німеччина та інш.);
• розпорядження сплатити певну суму чекодержателю;
• назву та реквізити емітента та платника;
• назву для юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові для фізичної особи чекодержателя, на користь якого здійснюється платіж;
• зазначення валюти та суми чека;
• дату складання та номер чека;
• місце видачі чека;
• підпис особи, яка видає чек (чекодавець).

У разі відсутності цих реквізитів чек вважається недійсним, повертається чекодержателю та не приймається банком на інкасо. Термін дії іменного чека зазначено на чеку. У разі, якщо такий запис відсутній, термін дії чека становить 6 місяців з дня його видачі.

Банк на території України приймає від чекодержателя іменні чеки в іноземній валюті до сплати лише на інкасо. Чеки в іноземній валюті І групи Класифікатора іноземних валют Національного банку України (далі - І група Класифікатора) та ІІ групи Класифікатора іноземних валют Національного банку України приймаються банком до сплати на інкасо тільки від їх власників після пред'явлення документів, що посвідчують особу, або за їх нотаріально посвідченою довіреністю.

Фізичні особи (резиденти та нерезиденти), які мають поточний рахунок в іноземній валюті в банку, можуть одержати покриття за чеками на свій рахунок, номер якого зазначають у заяві про приймання до сплати на інкасо чеків в іноземній валюті.

Фізичні особи (резиденти та нерезиденти), які не мають поточного рахунку в іноземній валюті в банку, одержують кошти за чеком готівкою.

Положення встановлює обов'язкові реквізити і для дорожніх чеків. Дорожній чек – розрахунковий документ, що виражений в іноземній валюті та використовується як засіб міжнародних розрахунків неторговельного характеру і є грошовим зобов'язанням чекодавця виплатити зазначену в чеку суму чекодержателю (одержувачу, власнику), підпис якого проставляється в зазначеному місці під час продажу. Дорожній чек має містити такі реквізити:

• назву документа - "дорожній чек" ("travelers cheque");
• назву компанії емітента, що випустила чек: American Express, Visa, Thomas Cook, Citi Corp., Bank of America, Swiss Bakers Travelers Cheques тощо;
• назву платника та його реквізити;
• підписи уповноважених осіб компанії емітента;
• номінал та назву іноземної валюти;
• серію та номер;
• місце для підпису особи, що має намір купити чек;
• місце для підпису чекодержателя при сплаті чека.

• Термін дії дорожніх чеків не обмежений.

Дата та місце заповнення чека зазначаються в інформаційному повідомленні про продаж дорожнього чека. Дорожні чеки емітуються у певному номіналі.

Дорожні чеки виписуються на одного власника, рідше на двох (підписи власника (двох власників) ставляться в зазначеному місці в день продажу). Чеки на двох власників можуть використовуватися ними. Будь-який з двох підписів є дійсним при одержанні готівкових коштів за чеком.

Операції з купівлі (сплати) та продажу дорожніх чеків (обмін готівкової іноземної валюти на чеки в іноземній валюті, далі – продаж) здійснюються банком за іноземну валюту І групи Класифікатора або за гривні.

Відшкодування втрачених чекодержателями дорожніх чеків здійснюється банком на підставі укладених угод з емітентом дорожніх чеків.

5. Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах (затверджене постановою правління національного банку України від 15.12.2004 р. № 639 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за № 41/10321).

Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затверджене постановою правління національного банку України від 15.12.2004 р. № 639 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за № 41/10321, яке визначає загальні правила Національного банку України щодо порядку здійснення банками операцій надання та отримання банківських гарантій в національній та іноземних валютах та порядок їх виконання (далі - Положення) визначає:

 - перелік осіб, на яких поширюються вимоги цього Положення, наведені визначення таких термінів, як “гарантія”, “контргарантія” “банк-гарант”, "гарантійний випадок" та ін., а також визначені основні умови, за яких може бути надана банком гарантія та/або контргарантія (умовна чи безумовна, відклична чи безвідклична), у т.ч. умови її покриття.

Так, гарантія – це спосіб забезпечення виконання зобов’язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов’язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) cплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов'язань у повному обсязі або їх частину в разі пред’явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії. Зобов’язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від основного зобов’язання принципала (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на таке зобов’язання безпосередньо міститься в тексті гарантії.

- види гарантій, у тому числі:

платіжні гарантії;

гарантії повернення авансового платежу;

тендерні гарантії (гарантії забезпечення пропозиції);

гарантії виконання;

гарантії повернення позики та ін.;

- порядок передачі гарантії бенефіціару або через авізуючий банк, або через банк-кореспондент та/або банк бенефіціара, або безпосередньо принципалу для подальшого її передавання бенефіціару;

- порядок оформлення та подання заявником гарантії (принципалом) до банку заяви про надання гарантії або контргарантії, порядок надання гарантій або контргарантій банком, дії банку-гаранту у разі настання гарантійного випадку та порядок дострокового закриття гарантії або контргарантії, наданої банком;

- порядок авізування та внесення змін до умов гарантій, отриманих на користь бенефіціарів;

- порядок прийняття банком-резидентом (авізуючим банком) від бенефіціара вимоги щодо сплати коштів, забезпечених гарантією;

- дострокове припинення гарантії, отриманої від інших банків на користь бенефіціара;

- порядок надання гарантій банками-гарантами (резидентами) під контргарантії інших банків;

- порядок сплати банком-гарантом (резидентом) бенефіціару коштів, забезпечених гарантією, що була надана на підставі отриманої контргарантії інших банків;

- дострокове припинення гарантії, наданої банком-гарантом (резидентом) під контргарантію інших банків.

6. Положення про зупинення операцій, арешт та примусове списання коштів в іноземних валютах та банківських металів (затверджене постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 № 515 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 06.02.2004 за № 167/8766).

Положення про зупинення операцій, арешт та примусове списання коштів в іноземних валютах та банківських металів, яке визначає загальні правила Національного банку України та порядок виконання уповноваженими банками і іншими фінансовими установами зупинення, арешту та примусового списання, стягнення коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнтів та з кореспондентських рахунків уповноважених банків-резидентів, відкритих в інших уповноважених банках-резидентах, затверджене постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 № 515, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 06.02.2004 за № 167/8766.

В Положенні зазначається перелік осіб, на яких поширюються вимоги цього Положення, а також наведені визначення таких термінів, як “банк-боржник”, “клієнт-боржник”. Встановлено порядок оформлення платіжних вимог на примусове списання коштів в іноземній валюті та банківських металів, їх подання до уповноважених банків, що обслуговують боржників (клієнтів/банків) та їх виконання. Крім цього, визначено порядок оформлення платіжних вимог на примусове списання коштів в іноземній валюті та банківських металів з конвертацією їх в національну валюту та навпаки. Визначено строки виконання уповноваженими банками конвертації на МВРУ, або конвертації за рахунок власних коштів банків (за рахунок валютної позиції), або за рахунок коштів клієнтів цих банків які продають або купують іноземну валюту, та строки зарахування коштів (іноземної валюти або гривні) що стягнуті з рахунку боржника (клієнта/банка) на рахунки виконавчої служби.

Крім цього, визначено порядок виконання уповноваженими банками рішень (розпоряджень), постанов про зупинення видаткових операцій в іноземній валюті та банківських металах за рахунками клієнтів і за коррахунками банків-резидентів, відкритих в інших уповноважених банках-резидентах, та процедуру виконання уповноваженими банками постанов слідчих, що санкціоновані постановами прокурора та постанов державних виконавців щодо арешту коштів в іноземній валюті та/або банківських металів, які знаходяться на рахунках клієнта/коррахунках банків.

7. Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями (затверджене постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 № 514 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 24.12/2003 за № 1213/8534).

Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями, яке затверджене постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 514 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 24 грудня 2003 року за №1213/8534 (зі змінами) встановлює загальні правила щодо відкриття, авізування, супроводження, виконання та закриття документарних акредитивів, що здійснюють уповноважені банки для будь-яких фізичних чи юридичних осіб, представництв юридичних осіб-нерезидентів під час їх розрахунків за договорами з нерезидентами, оформленими відповідно до вимог законодавства України та/або для власних потреб

В Положенні наведено визначення акредитива, безвідкличного та відкличного акредитива, покритого та непокритого акредитива, банку-емітента, банку бенефіціара, виконуючого (авізуючого, підтверджуючого, рамбурсуючого) банку, а також рамбурсної вимоги та рамбурсного повноваження та інше.

Положення регулює, зокрема, таке:

Порядок та умови відкриття уповноваженим банком імпортного акредитива, у тому числі:

- порядок заповнення клієнтом-наказадавцем акредитива зразка “Заяви про відкриття документарного акредитива” та умови реєстрації відкритих акредитивів в журналі реєстрації відкритих (імпортних) акредитивів;

- дії уповноваженого банку-емітента при авізуванні та підтвердженні імпортного акредитива іноземними банками, у тому числі, у разі відкриття покритого та непокритого акредитива;

- порядок внесення змін та/або доповнень наказодавцем акредитива до умов імпортного акредитива та внесення відповідних змін до журналу реєстрації відкритих (імпортних) акредитивів та відображення зазначених змін на відповідних балансових (позабалансових) рахунках;

- порядок виконання уповноваженим банком-емітентом імпортного акредитива, у разі визначення уповноваженого банку виконуючим банком, особливості виконання акредитива у разі виявлення виконуючим банком розбіжностей надісланих документів з умовами акредитива;

- порядок сплати уповноваженим банком коштів за акредитивом іноземному банку у разі, якщо акредитив виконується шляхом платежу за пред’явленням документів, з розстроченням (відстроченням) платежу або акцептом векселів (тратт);

- особливості виконання імпортного акредитива у разі наявності (не наявності) в виконуючому банку кореспондентських відносин з іноземним банком бенефіціара;

- оплата акредитива через рамбурсуючий банк;

- порядок виконання уповноваженим банком-емітентом імпортних акредитивів у разі надання наказодавцем акредитива документів з розбіжностями;

- дії уповноваженого банку-емітента у разі дострокового закриття (анулювання) імпортного акредитива, у тому числі у випадку розміщення грошового забезпечення на рахунку «Гарантійні депозити та грошове покриття в інших банках» іноземного виконуючого (підтверджуючого, рамбурсуючого) банку ;

- порядок оплати комісійної винагороди та відшкодування витрат за обслуговування імпортного акредитива.

- особливості здійснення операцій за імпортним акредитивом банком-емітентом за дорученням іншого уповноваженого банку, що обслуговує наказодавця акредитива

Здійснення уповноваженим банком операцій за експортним акредитивом:

- дії уповноваженого банку бенефіціара при виконанні, авізуванні та підтвердженні умов експортного акредитива, у тому числі порядок перевірки повідомлення (тексту акредитива) та умови реєстрації отриманих повідомлень в журналі реєстрації отриманих (експортних) акредитивів;

- порядок унесення змін та/або доповнень до умов експортного акредитива у разі надання документів з розбіжностями та внесення відповідних змін до журналу реєстрації отриманих (експортних) акредитивів та відображення зазначених змін на відповідних позабалансових рахунках;

- особливості виконання уповноваженим банком бенефіціара підтвердженого та непідтвердженого експортного акредитива, у тому числі у разі наявності (не наявності) в банку бенефіціара відкритого коррахунку іноземного банку-емітента;

- дії уповноваженого банку бенефіціара при достроковому закритті (або анулюванні) експортного акредитива;

- порядок сплати комісійної винагороди та відшкодування витрат за обслуговування експортного акредитива.

Окрім того, в Положенні знайшли своє відображення питання щодо застосування уповноваженими банками експортних та імпортних трансферабельних (переказних) акредитивів, порядок сплати за імпортним трансферабельним (переказним) акредитивом та зарахування виручки за експортним трансферабельним (переказним) акредитивом.

Також Положення доповнено новим розділом, що висвітлює особливості здійснення уповноваженим банком операцій за резервними акредитивами, а саме:

- здіснення уповноваженим банком-резидентом операцій з відкриття (надання) резервного акредитива (отримання заяви про відкриття (надання) резервного акредитива, умови відкриття (надання) та виконання резервного акредитиву, унесення змін до умов резервного акредитива та дострокове анулювання (припинення) резервного акредитива);

За повідомленням Асоціації міжнародних експедиторів України бланки документів FIATA FCR (сертифікат експедитора про отримання вантажу), які використовуються у міжнародній практиці розрахунків за документарними акредитивами змінено на бланки FIATA FCR нового зразку відповідно до нових «Генеральних умов транспортно-експедиторської діяльності Асоціації міжнародних експедиторів України» (протокол Загальних Зборів АМЕУ від 17.04.2007 № 9). Нові бланки FIATA FCR вводяться в обіг з 01.03.2008 року.