03.12.2018

прес-реліз

 

Національний банк України оприлюднює Стратегію макропруденційної політики. У ній докладно описано, що та як робитиме НБУ, щоб забезпечити фінансову стабільність, необхідну для сталого економічного зростання. Стратегія закладає основу для запровадження системної макропруденційної політики в Україні, а також знайомить з нею громадськість, забезпечуючи таким чином прозорість політики, її зрозумілість та більшу ефективність в досягненні фінансової стабільності.

 

Сприяння фінансовій стабільності – друга за пріоритетністю (після забезпечення цінової стабільності) функція Національного банку, закріплена у законі "Про Національний банк України" в середині 2015 року. Щоб ефективно її виконувати, Національний банк розробив описану у Стратегії систему макропруденційної політики, необхідну для запобігання накопиченню й реалізації системних ризиків у фінансовому секторі, а також для підвищення його стійкості до кризових явищ.

 

Національний банк відповідатиме за реалізацію макропруденційної політики на рівні з монетарною політикою, спрямованою на досягнення та підтримку низьких темпів інфляції, та мікропруденційною (наглядовою) політикою, сфокусованою на забезпеченні стійкості окремих банків та захисті їхніх вкладників. На відміну від банківського нагляду, інструменти макропруденційної політики застосовуються до фінансової системи загалом або окремих груп її учасників.

 

"Оскільки фінансова стабільність залежить не тільки від банків, а й від небанківських фінансових установ, то для вчасного виявлення системних ризиків і реагування на них Національний банк координуватиме свої дії з іншими регуляторами фінансового сектору, зокрема через міжвідомчий орган – Раду з фінансової стабільності", - зауважив під час презентації Стратегії Голова Національного банку Яків Смолій.

 

Запровадження макропруденційної політики в Україні зумовлено необхідністю посилити захист фінансової системи від потенційних криз.

 

За частотою системних банківських криз Україна входить до трійки країн-лідерів у світі: упродовж останніх 20 років вони траплялися тричі. Прямі втрати всієї економіки від останньої (2014-2016 рр.) становили майже 40% ВВП. Наслідки цієї кризи суттєво обмежили банківське кредитування та економічне зростання. Це свідчення того, якою високою може бути ціна недостатньо ефективного регулювання фінансового сектору – як на рівні окремих фінансових установ, так і на рівні системи в цілому.

 

Щоб подолати наслідки останньої кризи, Національний банк провів суттєву роботу: було повністю реформовано нагляд за окремими банками, підвищено рівень прозорості банківської системи та вимоги до її учасників, зокрема до їх капіталу, ліквідності, корпоративного управління та управління ризиками тощо. Уже застосовуються також і окремі макропруденційні інструменти, наприклад, коефіцієнт покриття ліквідністю LCR та додаткові вимоги до капіталу за результатами стрес-тестування. Публікація цієї Стратегії знаменує перехід до більш системного макропруденційного регулювання.

 

"Реалізація Національним банком макропруденційної політики сприятиме не лише стійкості фінансової системи, але і посиленню довіри до банків та підтримці подальшої макроекономічної стабілізації. У довгостроковій перспективі вона дозволить забезпечити стале економічне зростання, більш стійке до негативних шоків та криз", - наголосив під час презентації Стратегії Голова Національного банку.

 

Кінцева мета макропруденційної політики – забезпечення фінансової стабільності через підвищення стійкості фінансової системи та недопущення накопичення системних ризиків.

 

Вона досягається через виконання проміжних цілей. З урахуванням рекомендацій Європейської ради з системних ризиків та особливостей української фінансової системи, Стратегія визначає шість проміжних цілей:

1)    недопущення надмірного зростання кредитування;

2)    недопущення накопичення дефіциту ліквідності;

3)    обмеження концентрації ризиків;

4)    обмеження впливу викривлених стимулів;

5)    підвищення стійкості фінансової інфраструктури;

6)    зниження рівня доларизації в секторі.

 

У Стратегії детально описано послідовність кроків, за допомогою яких Національний банк досягатиме проміжних цілей, починаючи від виявлення системних ризиків, вибору, калібрування та активації макропруденційних інструментів, закінчуючи оцінюванням їхнього впливу на ситуацію та ухваленням рішення про продовження чи припинення їхнього застосування. Документ також містить перелік інструментів макропруденційної політики, що їх Національний банк вже використовує чи планує запровадити з часом. Для кожного інструмента наведено можливий ефект від його застосування, а також типові системні ризики, для нейтралізації яких його використовують. Водночас наведений перелік не є вичерпним – за необхідності його буде розширено.

 

Особливу увагу приділено довгостроковим ризикам, що притаманні фінансовому сектору України сьогодні. До них належать:

·         коротка строковість фондування банків;

·         значний рівень доларизації банківського сектору;

·         висока частка державного капіталу в банківському секторі;

·         стрімке зростання споживчого кредитування;

·         перетікання активів та операцій до небанківського фінансового сектору;

·         висока концентрація кредитних ризиків;

·         висока частка непрацюючих кредитів.

 

Національний банк завчасно інформуватиме учасників ринку про впровадження макропруденційних інструментів та обґрунтовуватиме доцільність їх активації.

 

Ключовим інформаційно-аналітичним продуктом про системні ризики є Звіт про фінансову стабільність, який Національний банк оприлюднює в червні та грудні щороку. Інші важливі регулярні публікації Національного банку у цій площині – Огляд банківського сектору, Опитування про системні ризики та Опитування про умови банківського кредитування.