Українська | English

Головна » Глосарій банківської термінології » З

ЗАCТАВА

ЗАСТАВА (collateral) – спосіб забезпечення виконання зобов’я­зань, укладених суб’єктами економічної діяльності; форма гарантії, яку надає позичальник кредиторові в обумовленому обсязі та у визначені терміни.

 

Зазвичай, З. – це певна власність, яка на основі заставного зобов’я­зан­ня передається кредитору на випадок, якщо позичальник не зможе сплачувати свої боргові платежі. Кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’я­зан­ня, забезпеченого З., одержати задоволення за рахунок заставленої власності переважно перед іншими кредиторами цього боржника (право застави).

 

У банківському законодавстві З. визнається як спосіб забезпечення зобов’язань. Предметом З. можуть бути власні основні засоби, майно, грошові кошти та нематеріальні активи, які здатні реально забезпечити виконання зобов’язань позичальника перед кредитором відповідно до законодавчих актів України. Законодавство України не містить конкретних видів зобов’язань, виконання яких може бути забезпечене З. Перелік, викладений у Законі України «Про заставу», має відкритий характер, тобто законодавець передбачає, що З. можна використати у будь-якому договорі. Заставне майно повинно мати: високу ліквідність; здатнicть до тривалого зберігання (не менше терміну користування позикою); обґрунтовану вартість (або оцінку за справедливою вартістю); низькі витрати на зберігання та реалізацію; доступність для контролю.

 

Окремі види застави: 1) іпотека – застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи; 2) заклад – застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом – у володіння третій особі; 3) податкова застава.

 

Джерела:

1. Про заставу // Закон України від 02.10.1992 р. № 2654-XII.

2. Цивільний кодекс України // Закон України від 16.01.2003 р. № 435-ІV.

 

  На початок сторінки