Українська | English

Головна » Глосарій банківської термінології » К

КОНВЕРТОВАНІСТЬ ВАЛЮТИ

КОНВЕРТОВАНІСТЬ ВАЛЮТИ (convertibility) здатність національної валюти обмінюватися на валюти інших країн та міжнародні платіжні засоби (від лат. conversio – перетворення). Розрізняють повну та часткову К.в. В умовах повної конвертованості відбувається вільне використання національної грошової одиниці та її обмін на іноземні валюти без будь-яких обмежень як для резидентів, так і для нерезидентів.

 

Часткова конвертованість свідчить, що на деякі обмінні операції існують певні обмеження (за видами операцій, сумами, термінами, категоріями суб’єктів валютного ринку тощо). Запровадження часткової конвертованості означає, що вона існує лише для поточних операцій, за яких вільний обмін національної валюти на іноземну здійснюється з метою проведення платежів за поточними статтями платіж­ного балансу.

 

Залежно від рівня К.в. їх поділяють на: вільно конвертовані; валюти з обмеженою конвертованістю; неконвертовані валюти, які не обмінюються на інші валюти.

 

Згідно зі стандартами МВФ конвертованою вважається валюта, країна походження якої взяла на себе зобов’язання, передбачені пунктами 2, 3, 4 ст. VIII Угоди про МВФ, відповідно до яких органи цих країн: мають право впроваджувати заходи контролю щодо руху капіталу; не повинні обмежувати можливості використання своєї валюти або валюти інших членів Фонду для поточних платежів; зобов’язані викуповувати у офіційних органів інших членів Фонду залишки коштів у своїй валюті, якщо вони утворилися в результаті платежів за поточними операціями, а конвертування потрібне для здійснення цих операцій.

 

Офіційно про приєднання України до ст. VIII Статуту МВФ Рада директорів Фонду оголосила 8 травня 1997 р. Практично з цього часу відбулося міжнародне визнання гривні валютою з поточною конвертованістю.

 

Джерело:

Науменкова С. В. Валюта і валютна політика / С.В. Науменкова, В.І. Міщенко. — К.: Знання, 2010. — 84 с.

  На початок сторінки