Українська | English

Головна » Глосарій банківської термінології » Р

РЕЙТИНГ БАНКУ

РЕЙТИНГ БАНКУ (bank’s rating) – позиція банку на ринку залежно від певних параметрів і показників діяльності, фінансового стану, виконання економічних нормативів, вимог законодавства тощо. Визначення Р. є одним із методів аналізу, який дозволяє одержати комплексну оцінку фінансового стану банків і порівняти їх між собою.

 

З метою встановлення Р. розробляються певні системи кількісних і якісних показників діяльності банку, методики їх розрахунку, порядок обробки даних, їх інтерпретації тощо. Рейтинговий підхід передбачає встановлення кількох рівнів (груп, категорій) фінансового стану та інших параметрів діяльності банку, тісно пов’язаних між собою.

 

Такі системи називають системами рейтингування. Кінцевим результатом рейтингової оцінки є віднесення певного банку до тієї чи іншої групи, а для державних рейтингових систем – ще й розроблення рекомендацій щодо подальшої діяльності банків.

 

На практиці використовують три основні методи побудови Р.: номерний, бальний та індексний.

 

Найвідомішими системами рейтингування банків є системи, розроблені світовими лідерами у цій сфері – рейтинговими компаніями Standard& Poor’s, Moody’s Investors Service та Fitch Ratings.

 

Національний банк визначає Р. банків за результатами кожної інспекційної перевірки. Базовим вважають рейтинг, визначений за результатами останньої інспекційної перевірки банку.

 

Поряд з рейтингуванням банків Національним банком існує система внутрішніх банківських Р. Внутрішні Р. – це стандартизована оцінка індивідуального кредитного ризику, яка виражається як узагальнений показник, що має літерну або цифрову семантику. Банк визначає рейтинг контрагента самостійно, на підставі внутрішньої методології.

 

Джерело:

Міщенко В.І. Банківський нагляд: підручн. /В.І. Міщенко, С.В. Науменкова. — К.: ЦНДНБУ, УБС, 2010. - 495 с.

 

  На початок сторінки