Українська | English

Головна » Глосарій банківської термінології » Т

ТАРГЕТУВАННЯ ІНФЛЯЦІЇ

ТАРГЕТУВАННЯ ІНФЛЯЦІЇ (inflation targeting) – монетарний режим, який передбачає відповідальність центрального банку за дотримання проголошеного значення офіційного показника інфляції (таргету) протягом визначеного періоду часу. Відповідальність центрального банку обумов­лена можливістю використання усього переліку інструментів монетарної політики, у випадку загрози недотримання визначеного значення таргету.

 

Т.і. характеризується публічним проголошенням офіційної кількіс­ної цілі щодо рівня інфляції (або його інтервалу) на середньострокову перспективу та діями центрального банку, спрямованими на приведення існуючої інфляції до її цільового показника за допомогою процентної ставки та інших інструментів монетарної політики.

 

Основними елементами монетарного режиму Т.і. є: 1) визначення центральним банком стабільності цін головним завданням монетарної політики та встановлення чітких кількісних показників рівня інфляції; 2) використання центральним банком усіх інструментів монетарної політики для досягнення поставленої цілі; 3) високий рівень операційної незалежності центрального банку; 4) відповідальність центрального банку за досягнення встановленого цільового показника інф­ляції; 5) проведення монетарної політики на основі оцінки інфляційного тиску та інфляційних очікувань.

 

Основними технічними параметрами Т.і. є: 1) горизонт таргету, під яким розуміють часовий лаг, протягом якого центральний банк за допомогою інструментів монетарної політики повинен утримувати значення таргету. Як правило, горизонт таргетування є комбінацією середньо- та короткострокового періоду, який складається з цільового орієнтиру на середньостроковий період (близько 3 років) у поєднанні з щорічним проголошенням значення таргету; 2) вид таргету – обраний для таргетування один із показників інфляції – індекс споживчих цін або показник «базової» інфляції; 3) числова інтерпретація таргетувибір точного числового значення або діапазону, в межах якого до­пус­каються коливання таргету; 4) система підзвітності та відпові­дальності центрального банку.

 

Починаючи з 2000-х років, країни з ринками, що розвиваються, поступово переходять до використання режиму Т.і. або його гнучкого варіанта, який передбачає досягнення цільового показника інфляції в середньостроковій перспективі – 2–3 роки.

 

Джерело:

1. Міщенко В.І. Методологічн та методичні проблеми запровадження таргетування інфляції/В.І. Міщенко // Вісник НБУ. - 2006. - № 5. - С. 40-45

2. Роджер С. Таргетированию инфляции исполняется 20 лет / С. Роджер // Финансы и развитие. - 2010. - № 3. - С. 46-49.

  На початок сторінки