Українська | English

Головна » Глосарій банківської термінології » Ф

ФІНАНСОВИЙ ІНСТРУМЕНТ

ФІНАНСОВИЙ ІНСТРУМЕНТ (financial instrument) – будь-який контракт, результатом якого є створення фінансового активу одного суб’єкта господарювання і фінансового зобов’язання або інструменту власного капіталу іншого суб’єкта господарювання. Ф.і. це контракт, за яким одночасно в одного суб’єкта господарювання виникає фінансовий актив, а в іншого – фінансове зобов’язання або інструмент власного капіталу. Ф.і. – фінансові активи чи пасиви, які можна купувати та продавати на ринку та за допомогою яких здійснюється розподіл та перерозподіл створеного капіталу. Ф.і. – юридич­ний документ, що відображує певні договірні взаємовідносини, або який надає певні права.

 

Ф.і. поділяють на: валютні (обмін однієї грошової одиниці на іншу); відсоткові (активи, які приносять прибуток за твердими, плаваючими чи змінними ставками); цінові (акції, дорогоцінні метали, сировина, товари) інструменти.

 

Відповідно до Стандарту бухгалтерського обліку 13 «Фінансові інструменти» Ф.і. поділяють на фінансові активи, фінансові зобов’язання, інструменти власного капіталу та похідні Ф.і.

 

Відповідно до Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» Ф.і. – цінні папери, строкові контракти (ф’ючерси), інструменти грошового обігу, відсоткові строкові контракти (форварди), строкові контракти на обмін (на певну дату в майбутньому) в разі залежності ціни від відсоткової ставки, валютного курсу чи фондового індексу (відсоткові, курсові чи індексні свопи), опціони, що дають право на купівлю або продаж будь-якого із зазначених фінансових інструментів, у т.ч. тих, що передбачають грошову форму оплати (курсові та відсоткові опціони).

 

Джерела:

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 13 «Фінансові інструменти» // Наказ Міністерства фінансів України від 30.11.2001 р. № 559.

2. Про цінні папери та фондовий ринок // 
Закон України від 23.02.2006 р. № 3480-IV.

 

  На початок сторінки