Українська | English

Головна » Фінансова стабільність » Макропруденційна політика

Макропруденційна політика

Макропруденційна політика спрямована на виявлення та оцінку системних ризиків для фінансової стабільності та вжиття заходів щодо мінімізації цих ризиків. 

 

Консенсус серед провідних центральних банків та регуляторів фінансових ринків світу щодо необхідності запровадження нового напряму їх роботи – макропруденційної політики, виник після глобальної кризи 2008-2009 рр. та боргової кризи в ЄС. Світові практики пруденційного регулювання грунтуються на рекомендаціях Базельського комітету з банківського нагляду.

 

Макропруденційна політика передбачає, що системні ризики можуть викликатися різними факторами (екзогенними і ендогенними), але часто виникають унаслідок колективних дій окремих фінансових установ. Виконання окремими установами базових нормативів щодо капіталу та ліквідності не є безумовною гарантією того, що системні ризики для фінансового сектору мінімізовано. Відповідно було розроблено інші інструменти, які мають на меті упередження ризиків або принаймні зменшення їхнього впливу. 

 

Рекомендації Базельського комітету з банківського нагляду передбачають можливість центрального банку за необхідності застосовувати інструменти макропруденційної політики (імплементація рекомендацій у ЄС).

 

Наслідуючи кращі практики багатьох центральних банків та з урахуванням рекомендацій Європейської Ради з системних ризиків, Національний банк України оприлюднив Стратегію макропруденційної політики. У цьому документі НБУ визначив цілі та принципи макропруденційного регулювання, а також можливий інструментарій, що вже використовується чи буде використовуватися для досягнення встановлених цілей.

  На початок сторінки