В майже усіх розвинутих країнах діє режим гнучкого курсоутворення, за якого курс національної валюти визначається ринком.
У таких умовах курсові коливання можуть відбуватися як в одну, так і в іншу сторону в залежності від попиту-пропозиції всіх учасників валютного ринку (бізнес, населення, фінансові установи, іноземні інвестори) в конкретний момент часу. Водночас середньострокові та довгострокові тенденції на валютному ринку формуються під впливом фундаментальних економічних факторів: динаміки експортно-імпортних операцій, іноземних інвестицій, продуктивності виробництва тощо.
Національний банк України відмовився від фіксованого та запровадив гнучке курсоутворення у 2015 році. З того часу режим гнучкого курсоутворення є важливим елементом політики інфляційного таргетування і виступає головним запобіжником накопичення дисбалансів у економіці.
Досягнення стійких темпів економічного зростання та низької інфляції є найкращим свідченням правильності обраного шляху. Але гнучке курсоутворення, створюючи стратегічні переваги для економіки в цілому, також вимагає від суб’єктів підприємницької діяльності бути вибагливішими до власного бізнес-планування і вчасно хеджувати валютні ризики.
Курсові коливання можуть впливати на фінансові результати підприємств, тому звичайною світовою практикою мінімізації валютних ризиків є їх хеджування з використанням спеціальних фінансових інструментів – форвардів, ф’ючерсів, свопів тощо.
Провідні компанії різних країн, укладаючи зовнішньоекономічні угоди з відстрочкою платежів, неодмінно використовують такі інструменти, щоб убезпечити себе від небажаного руху курсу тієї чи іншої валюти у майбутньому (а це може бути, як рух у сторону ревальвації, так і девальвації). Статистика свідчить, що обсяг угод спот (тобто з розрахунками день в день) на світовому валютному ринку значно поступається обсягу угод з використанням інструментів хеджування.
Завдяки валютній лібералізації, яку проводить Національний банк, українські компанії також мають можливість використовувати сучасні інструменти для хеджування валютних ризиків.
Зокрема, бізнес вже має змогу укладати форвардні контракти з фіксацією валютного курсу в майбутньому для хеджування ризиків за операціями експорту та імпорту товару (продукції, робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та інших немайнових прав), а також за кредитними договорами про залучення коштів від нерезидентів або банків.
Активне використання сучасних інструментів хеджування валютних ризиків – це ще один крок, що наближує український бізнес до кращих світових стандартів.
Така практика гарантує реальному сектору фіксований рівень прибутку і можливість довгострокового бізнес-планування.
