Національний банк планує оскаржити в касаційному порядку рішення судів попередніх інстанцій щодо скасування рішення НБУ про накладення штрафу на АТ "УКРСОЦБАНК".
Національний банк оприлюднює зазначену інформацію відповідно до ст.60 Директиви (ЄС)* про запобігання використанню фінансової системи для відмивання грошей та фінансування тероризму.
Нагадаємо, у листопаді 2018 року регулятор ухвалив рішення про накладання на зазначений банк штрафу в розмірі 30 454 928,35 гривень.
Підставою такого рішення стало встановлення НБУ факту здійснення АТ "УКРСОЦБАНК" ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу за ознаками, визначеними абзацами тринадцятим, чотирнадцятим, шістнадцятим, сімнадцятим, вісімнадцятим, двадцятим пункту 3.3 глави 3 розділу І Положення про застосування Національним банком заходів впливу, затвердженого постановою Правління НБУ від 17.08.2012 № 346.
Зокрема, регулятором виявлено факти зняття готівки за період з травня 2016 року по вересень 2017 року у загальній сумі понад 1 мільярд гривень групою фізичних осіб – клієнтів банку, а також двома юридичними особами – клієнтами банку. Характер таких фінансових операцій дає підстави вважати, що метою їх здійснення є легалізація кримінальних доходів з огляду на таке:
1) банк визначив "незадовільний" фінансовий стан великої кількості фізичних осіб – клієнтів банку, проте зробив висновок про відповідність фінансових операцій їх фінансовому стану. Водночас нерідко клієнти здійснювали операції у сумах, що перевищували сотні тисяч або навіть мільйони гривень, тобто не мали змоги володіти чи розпоряджатись відповідними активами;
2) невідповідність мети надходження коштів на рахунки фізичних осіб – клієнтів банку інформації щодо їхньої професійної діяльності: наприклад, продавець, вантажник, монтажник отримували кошти як оплату за послуги проектування, послуги андерайтингу страхових ризиків, юридичні та бухгалтерські послуги тощо; тракторист, продавець, офіціант – за розробку та тестування програмного забезпечення, веб-дизайну, промоутерські послуги тощо;
3) наявність факту зняття коштів готівкою фізичною особою, яка на момент здійснення цієї операції визнана померлою;
4) значна кількість клієнтів та їх контрагентів фігурують у кримінальних провадженнях (зокрема за ч.1 ст.209, ч.1 ст. 205, ч.1 ст.212, ст. 185, 187, 309 Кримінального кодексу України);
5) окремі фінансові операції проводилися з використанням документів з ознаками фіктивності або взагалі за відсутності будь-яких підтверджувальних документів.
Водночас частині з вищезгаданої групи клієнтів банк встановлював неприйнятно високий рівень ризику та відмовляв в обслуговуванні у зв’язку із "проведенням ризикових операцій". Проте іншим клієнтам, які здійснювали схожі за суттю/змістом фінансові операції, банк не відмовляв в обслуговуванні. Крім того, відкривав рахунки новим клієнтам, які у подальшому здійснювали аналогічні за змістом операції.
Банк також встановлював деяким клієнтам нижчі за передбачені відповідним тарифним пакетом банку тарифи на видачу готівкових коштів з їхніх поточних рахунків.
Також варто зазначити, що висновок Національного банку України значною мірою співпадав з висновками внутрішнього аудиту банку, в якому, зокрема, відзначається, що:
- загальна система внутрішніх контролів у сфері боротьби з відмиванням коштів оцінена на недостатньому рівні;
- недостатня організація системи контролю за проведенням ризикових операцій клієнтами через нестачу превентивних заходів та недостатню автоматизацію процедур аналізу та виявлення операцій, що не мають економічної обґрунтованості або наявні ознаки фіктивності;
- працівниками банку не приділялася належна увага якості вивчення клієнта та інше.
* Ст.60 Директиви (ЄС) 2015/849 від 20 травня 2015 р. про запобігання використанню фінансової системи для відмивання грошей та фінансування тероризму зобов’язує держави публікувати інформацію щодо прийнятих їх компетентними органами рішень про застосування адміністративного покарання чи заходу за порушення вимог законодавства у сфері фінансового моніторингу, а також - про оскарження таких рішень та будь-яку подальшу інформацію про результати такого оскарження. Україна зобов’язана імплементувати вказану Директиву та здійснювати публікування такої інформації, відповідно до зобов’язань перед ЄС (відповідно до Угоди про асоціацію) та МВФ.
