- Національний банк України
- Монетарна політика
- Інструменти монетарної політики
Test policy
За режиму гнучкого інфляційного таргетування Національний банк забезпечує приведення інфляції до цілі 5% на горизонті політики, що не перевищує три роки, шляхом застосування узгодженої комбінації інструментів процентної та валютно-курсової політики, валютних обмежень, а за потреби – й інших інструментів.
Змінюючи облікову (ключову) ставку та інші ставки за своїми операціями з банками, Національний банк впливає на умови, за якими банки укладають угоди між собою на грошовому ринку, і в такий спосіб – на вартість короткострокових кредитних коштів.
Через механізм перетоку капіталу між різними секторами фінансового ринку вартість короткострокових коштів впливає на процентні ставки банків за кредитними та депозитними операціями з підприємствами та населенням, обмінний курс гривні та ціни інших фінансових інструментів, не лише короткострокових, але й середньо- та довгострокових. У підсумку за допомогою зміни процентних ставок Національний банк впливає на такі макроекономічні показники як інфляція та ВВП.
Облікова ставка – ключова процентна ставка Національного банку. Вона є основним орієнтиром вартості грошей та індикатором поточних та майбутніх змін у монетарній політиці, що має найбільший вплив на мотиви поведінки та очікування економічних агентів.
Повномасштабне вторгнення росії викривило умови функціонування економіки України й суттєво послабило канали монетарної трансмісії. Це серед іншого унеможливило традиційне застосування облікової ставки як основного інструменту монетарної політики. Однак адаптація економіки до умов війни, а також низка заходів Національного банку сприяли поступовому відновленню дієвості і прогнозованості впливу облікової ставки на ринкові ставки. Це, зокрема, стало однією з передумов переходу до режиму гнучкого інфляційного таргетування.
На поточному етапі облікова ставка є хоча й не основним, але важливим інструментом, який в узгодженій комбінації з іншими інструментами сприяє досягненню як стратегічної цілі Національного банку із забезпечення цінової стабільності, так і виконанню тактичних завдань. Йдеться, зокрема, про захист гривневих заощаджень від інфляційного знецінення та забезпечення стійкої й контрольованої ситуації на валютному ринку.
Для подальшого відновлення ролі облікової ставки як основного монетарного інструменту Національний банк постійно працює над посиленням дієвості каналів трансмісійного механізму монетарної політики
Національний банк впливає на очікування та мотиви поведінки економічних агентів (а відповідно на динаміку макроекономічних показників) не тільки кроком і напрямом зміни ключової та інших процентних ставок за своїми операціями – важливе значення мають заяви про наміри (forward guidance) та прогноз облікової ставки Національного банку.
Так, Національний банк формує відповідні очікування цільових аудиторій економічних агентів шляхом публікації у пресрелізах щодо рішень про розмір ключової ставки відповідних заяв про наміри стосовно подальших змін у монетарній політиці.
Окрім того, у Підсумках дискусії членів Комітету з монетарної політики регулярно публікується стислий опис думок щодо подальшої динаміки ключової ставки.
Операційна ціль процентної політики Національного банку полягає в утриманні гривневих короткострокових міжбанківських ставок на рівні, близькому до рівня облікової (ключової) ставки, але не нижче неї. Індикатором вартості короткострокових гривневих ресурсів на міжбанківському ринку України для цілей процентної політики є Український індекс міжбанківських ставок овернайт (далі - UONIA).
Лише зміни рівня ключової та інших процентних ставок чи заяв про наміри не достатньо для досягнення операційної цілі монетарної політики. Запорукою успіху є проведення операцій Національного банку з надання та вилучення ліквідності банків за обліковою ставкою та близькими до неї процентними ставками.
Спектр таких операцій, механізм їх здійснення, строковість, особливості доступу банків та багато інших параметрів у сукупності зі спектром процентних ставок Національного банку складають операційний дизайн процентної політики, який забезпечує її дієвість.
Важливим елементом операційного дизайну процентної політики, є інструменти постійного доступу – щоденні операції з надання та вилучення ліквідності банків. Банки України мають можливість в робочі дні безперешкодно отримати кредити овернайт або придбати депозитні сертифікати овернайт.
Ураховуючи значний профіцит ліквідності банківської системи, для побудови операційного дизайну процентної політики Національного банку наразі використовує систему "нижньої межі", за якої ставка за депозитними сертифікатами овернайт встановлена на рівні облікової ставки, оскільки операції з вилучення ліквідності є основними.
Операції з надання чи вилучення ліквідності зі строками, довшими за овернайт, проводяться на основі кількісних або процентних тендерів відповідно до завчасно оголошеного графіка, а за потреби – позачергово. Обіг депозитних сертифікатів відбувається лише серед банків, вони також можуть використовуватися як застава за кредитами Національного банку.
Для забезпечення бажаної динаміки ставок за строковими гривневими інструментами під час війни Національний банк запровадив і наразі здійснює операції з тримісячними депозитними сертифікатами. Ставка за такими операціями є дещо вищою за облікову, водночас доступ банків до таких депозитних сертифікатів обмежений прив’язкою до зростання портфелів строкових депозитів фізичних осіб у гривні. У результаті цей елемент операційного дизайну сприяє підтримці достатньої дохідності строкових депозитів у гривні, а отже й підживленню попиту на них.
З огляду на все ще обмежену здатність ключової ставки повноцінно виконувати роль основного інструменту монетарної політики, валютні інтервенції об'єктивно залишаються важливим засобом досягнення цілей і виконання завдань Національного банку.
Окрім того, повномасштабне вторгнення росії викривило економічні процеси та фінансування бюджетного дефіциту, що обумовило й суттєві зміни в функціонуванні валютного ринку України. Зокрема, з одного боку, нині спостерігається та, ймовірно, ще досить тривалий час зберігатиметься значний структурний дефіцит іноземної валюти в приватному секторі. З іншого боку– міжнародні резерви достатньою мірою поповнюються завдяки відчутним обсягам допомоги від міжнародних партнерів, яка напряму не потрапляє на валютний ринок.
За таких умов, з одного боку, об'єктивно посилюється роль Національного банку – він забезпечує перетік частини міжнародної допомоги на валютний ринок для підживлення пропозиції іноземної валюти та підтримання стійкої та контрольованої ситуації на ньому. З іншого боку, дії Національного банку спрямовуються на поступове посилення ролі обмінного курсу як коригуючого механізму для економіки України з метою підвищення її здатності адаптуватися до змін внутрішніх та зовнішніх умов функціонування.
Виходячи з цього, Національний банк застосовує керовану гнучкість обмінного курсу як перехідний режим на шляху повернення до плаваючого курсоутворення. За цього режиму Національний банк за допомогою валютних інтервенцій покриває зумовлений війною структурний дефіцит валюти у приватному секторі, а також згладжує надмірні курсові коливання.
Активна участь Національного банку на валютному ринку дає змогу уникати надмірних коливань обмінного курсу, що важливо як для стійкості курсових та інфляційних очікувань, належної трансмісії ключової процентної ставки, захисту міжнародних резервів, так і для забезпечення цінової та фінансової стабільності й сталого економічного зростання. Водночас помірні курсові коливання у відповідь на сезонні та ситуативні зміни ринкової кон'юнктури сприяють усвідомленню економічними агентами валютних ризиків, активізації операцій та розвитку валютного ринку, а також зменшують ризик накопичення зовнішньоторговельних дисбалансів.
Для досягнення бажаних синергетичних ефектів Національний банк калібрує параметри проведення валютних інтервенцій, узгоджуючи їх з параметрами процентної політики та налаштуваннями валютних обмежень.
Повномасштабне вторгнення росії в Україну змусило Національний банк запровадити низку адміністративних обмежень на валютному ринку для забезпечення стабільної роботи фінансової системи та адаптації економіки до умов війни.
Частина цих обмежень запроваджувалася для запобігання панічним настроям на початку російського вторгнення та вже скасована. Однак частина обмежень діє й досі, ураховуючи негативний вплив війни на платіжний баланс, а відповідно й валютний ринок.
Водночас будь-які обмеження з часом втрачають ефективність і за тривалого застосування можуть бути навіть шкідливими як з точки зору стійкості валютного ринку та курсових очікувань, так і для розвитку економіки загалом. З огляду на важливість мінімізації викривлень на валютному ринку, потребу в поліпшенні умов ведення бізнес-діяльності в Україні та виходу вітчизняного бізнесу на нові ринки, а також підтримання відновлення економіки та сприяння припливу нових інвестицій в країну, Національний банк проводить політику поступового пом’якшення валютних обмежень.
Відповідно до затвердженої Стратегії, пом’якшення обмежень відбувається у міру формування необхідних макроекономічних передумов. Кожен крок з пом’якшення валютних обмежень здійснюється на підставі оцінок ефектів від попередніх кроків, а також його потенційного впливу на інфляційну динаміку, стан валютного ринку, міжнародних резервів, макроекономічну та фінансову стабільність, умови ведення бізнес-діяльності, інвестиційний клімат та національну безпеку.
Для виконання актуальних завдань монетарної політики Національний банк може використовувати й інші інструменти, зокрема: