Доброго ранку, шановні колеги!
Вітаю нас на першому в Україні форумі, присвяченому питанню фінансової інклюзії. Це дуже важливий крок у нашому прогресі до більш розвиненого та інтегрованого у фінансову систему суспільства. Це - шлях до розвитку ринку фінансових послуг, який би відповідав потребам його користувачів.
Перед тим як почати, вважаю, слід присвятити увагу основам:
То що ж таке "фінансова інклюзія"? Чому присвячений наш сьогоднішній захід?
Визначення, яке запропоную я, таке:
Фінансова інклюзія – це рівний доступ та використання фінансових продуктів та послуг, які:
- прийнятні за ціною;
- відповідають потребам домогосподарств та підприємств;
- доступні для всіх сегментів суспільства незалежно від доходу та місця проживання;
- надаються представниками фінансового сектору відповідально та екологічно для усіх учасників процесу.
Запорука формування стійкої фінансової інклюзії у трьох площинах:
- Доступність фінансових послуг, тобто можливість користувача дійсно скористатися послугою через контакт із фінансовим посередником.
- Фінансова грамотність, тобто здатність споживача здійснити усвідомлений вибір послуги, повністю розуміючи вигоди та ризики від користування нею.
- Захист прав користувача – гарантія безпечного, прогнозованого та якісного надання послуги, забезпечена третьою стороною.
Зупинимося на кожному з цих трьох напрямів.
Абсолютно очевидно, що рівень проникнення фінансових послуг у світі неоднорідний.
Так, за підрахунками Світового банку, у 2011 році серед дорослого населення України 41% мали принаймні один банківський рахунок. За шість років, тобто у 2017, цей показник зріс та становив уже 63%.
Це багато чи мало?
Наприклад, у Вірменії рахунки в фінансових установах мають 48% дорослих, у Чеській Республіці – 81%, в Угорщині – 75%, в Білорусі – 81%, в Австрії – 98%, у Королівствах Нідерланди та Данія – 100%.
Таким чином, показник України середній у світовому масштабі та нижчий ніж у держав нашого регіону.
Подивимось на нього під іншим кутом: якщо 63% мають принаймні один відкритий банківський рахунок, то 37 відсотків не мають жодного. Це - понад третини населення України, яка залишилась за бортом фінансової інклюзії, та це саме та аудиторія, яка потребує нашої уваги в першу чергу.
Спробуємо зрозуміти причини такого стану речей. Як на мене, основними проблемами ширшого розвитку ринку фінансових послуг є:
- Перше – неможливість скористатись послугою через її фізичну недоступність для мешканців певних територій. Для прикладу, порівняємо насиченість торгової мережі POS-терміналами, тобто доступність безготівкового розрахунку. Звісно, це не найточніший показник рівня проникнення фінансових послуг, але він дозволяє оцінити загальну ситуацію. Виразити наше порівняння найкраще відношенням кількості терміналів до кількості населення, яке проживає в регіоні.
Безумовно, лідером є Київ, де кількість платіжних терміналів близька до європейських країн і становить 16,2 шт./тисячу населення. Є великі промислові області: Дніпропетровська та Харківська, де ці показники 8,5 та 6,5 терміналів на тисячу мешканців відповідно. Але є й області, наприклад Закарпатська чи Тернопільська, де ця цифра становить лише 3,3. Зайве й казати, що навіть у межах області найбільша концентрація спостерігається в головних містах, і зовсім не дивно, що, наприклад, у тридцяти кілометрах від Києва є містечка без жодного терміналу чи банкомата.
У середньому по країні припадає 6 терміналів на тисячу населення, тоді як у Польщі - 12,5, а у Великобританії - понад 50.
Основна причина такої нерівномірності економічна: будувати інфраструктуру для надання традиційних банківських послуг дорого. Тому банки фокусуються на місцях зосередження найактивнішого та найбільш платоспроможного попиту, оцінюючи окупність своїх інвестицій.
Утім, це не означає, що мешканці менш населених чи менш економічно активних зон не потребують доступу до фінансових послуг. І такий доступ може бути забезпечений як безпосереднім доступом до відділення фінансової установи, так із використанням можливостей дистанційного отримання фінансових послуг за допомогою комп’ютера або мобільного телефону.
А отже тут я бачу величезну перспективу для розвитку нових фінансових технологій − або ж фінтеху.
- Друге – недостатня фінансова грамотність деяких груп користувачів фінансових послуг. На жаль, в останні роки ми стали свідками багатьох масових випадків, коли клієнти фінансових установ ставали заручниками недостатньої фінансової обізнаності:
- наприклад, через неусвідомлене розміщення власних коштів у небанківській фінансовій установі замість традиційного депозиту у банку;
- або ж нерозуміння ризиків при отриманні кредиту в іноземній валюті при відсутності доходів у такій же валюті.
Перелік можна продовжувати, але маю констатувати: іноді споживач не достатньо обізнаний для того, щоб зробити раціональне та відповідальне рішення щодо користування фінансовими послугами.
- І нарешті питання забезпечення захисту прав споживачів – гостра проблема, розв'язання якої покликане гарантувати ринок безпечних та надійних фінансових послуг.
Так, у 2016 році Верховна Рада схвалила Закон «Про споживче кредитування», покликаний захистити права боржника шляхом надання достовірної та повної інформації про кредитні продукти. Проте, на жаль, згідно з опитуванням USAID, банки порушують закон:
- понад 10% усіх рекламних матеріалів порушують заборону реклами нульової процентної ставки за кредитом;
- у 98% випадках клієнт не отримував повну письмову інформацію про кредит, зокрема, реальну річну ставку, орієнтовну річну вартість кредиту.
Роль Національного банку у розвитку фінансової інклюзії очевидна. Розвиток та стимуляція ширшого проникнення фінансових послуг та ширшого користування ними населенням є незаперечним інтересом фінансового ринку, а отже і його регулятора. Більш високий рівень фінансової інклюзії в суспільстві сприяє стабільності фінансової системи, яка стає менш концентрованою та отримує диверсифіковану базу клієнтів. Більш високий рівень фінансової інклюзії стимулює здорову конкуренцію на ринку, яка хоча й може позначитися на монопольному статусі банків як суб’єктів надання фінансових послуг, однак долучає до операцій на ринку мобільних операторів, фінтек-компанії, інтернет-платформи.
Саме тому фінансова інклюзія є наріжним елементом представленої у березні цього року Стратегії Національного банку України однією із семи стратегічних цілей НБУ. Крім того, за Комплексною програмою розвитку фінансового сектору до 2020 року Національний банк бачить своїм завданням розроблення загальнонаціональної програми з підвищення фінансової інклюзії, яка буде спрямована на залучення до фінансових послуг неохоплене фінансовими послугами населення, зокрема, представників мікробізнесу, жителів сільських районів, людей із низьким рівнем доходів, з обмеженими можливостями та людей похилого віку.
Якою має бути політика регулятора?
По-перше, ми маємо більш активно сприяти розвитку новітніх технологій, які матимуть на меті глибше проникнення фінансових послуг. Цей ринок уже зараз активно розвивається лавиноподібними темпами: на зміну традиційному банкінгу приходить фінтек, а в потилицю фінтеку дихає біґтек (або як його ще називають – текфін) − тобто великі технологічні компанії, що виходять на ринок фінансових послуг, наприклад Apple, Google, Amazon.
Регулювання на ринку має бути мінімально достатнім для того, щоб управляти ризиками не сповільнюючи прогрес. Крім того, запорукою створення регуляторного поля є тісніша глобальна координація дій регуляторів в усіх юрисдикціях, що матиме також позитивний ефект для нашої економіки.
По-друге, ми маємо забезпечити захист прав користувачів фінансових послуг. Це стане можливим із прийняттям у Парламенті законопроекту 2456-д, який дасть Національному банку інструментарій для відстоювання прав споживачів банківських послуг, а після консолідації регулювання та нагляду фінансового ринку Національним банком – гарантувати захищеність практично всіх клієнтів організацій, що надають фінансові послуги.
Третє і чи не найголовніше – глибший розвиток фінансової обізнаності громадян. І для цього важлива співпраця всіх стейкхолдерів– регуляторів, уряду, учасників ринку, громадських організацій. Тому сьогодні я закликаю нас усіх об'єднатися для спільної роботи над фінансовою інклюзією.
Фінансова інклюзія – шлях до майбутнього зростання економіки через мобілізацію заощаджень населення, інвестицій у розвиток економіки України, а також диверсифікації фінансової системи. Тож зробімо перший крок назустріч більш фінансово інклюзивному українському суспільству вже сьогодні!
Упевнений, ми разом зможемо виробити план дій та вимірювані результати.
Бажаю всім плідної та ефективної роботи, дякую!