Національний банк України привів  нормативну базу щодо відкритої валютної позиції у відповідність до загальноприйнятих міжнародних стандартів. З цією метою Правлінням НБУ прийнято Постанови від 01.12.2015 року №  847 “Про схвалення Методики розрахунку уповноваженими банками лімітів відкритої валютної позиції” (далі – Методика).

До сьогодні уповноважені банки здійснювали розрахунок загальної (довгої/короткої) відкритої валютної позиції відповідно до вимог постанови Правління НБУ від 31 березня 2014 року № 182 “Про приведення лімітів відкритої валютної позиції банківської системи України до міжнародних стандартів”  (далі – Постанова № 182). Цей документ передбачав графік включення резервів в іноземній валюті під активні операції банків. Так, станом на 01 грудня 2015 року банки вже включать до розрахунку загальної (довгої/короткої) відкритої валютної позиції 100% резервів від загальної суми.

Крім того, Постановою № 182 банкам було надано право не продавати суму валюти, на яку було перевищено встановлене значення ліміту загальної довгої відкритої валютної позиції (Л13-1) унаслідок проведення операцій, спрямованих на збільшення основного капіталу. Банк мав таку можливість за умови, що він приведе загальну довгу відкриту валютну позицію  у відповідність до значення ліміту шляхом реструктуризації (зміни валюти зобов’язання) кредитної заборгованості в іноземній валюті позичальників. Банк був зобов’язаний подати відповідний план до Національного банку України.

Але у зв'язку зі схваленням нової Методики Постановою № 847  відпала необхідність у Постанові № 182. Відповідно, Постанова № 182 була скасована, а відповідна норма була перенесена до Постанови № 581. З цією метою Правлінням була прийнята постанова  №  848  “Про внесення зміни до постанови Правління Національного банку України  від 03 вересня 2015 року  № 581”.