У 2024 році інфляція помірно пришвидшиться – до 8,5%, однак вже наступного року знизиться до 6,6%, а у 2026 році – повернеться до цілі НБУ 5%. Економічне відновлення триватиме, хоча й сповільниться цьогоріч до 3,7% насамперед через значні пошкодження енергосистеми. У наступні два роки зростання реального ВВП прискориться до 4–5%.
Базовий сценарій прогнозу НБУ побудований на припущенні про нормалізацію умов для функціонування економіки на прогнозному горизонті. Детальний аналіз і прогноз макроекономічної ситуації опубліковано в щоквартальному Інфляційному звіті за липень 2024 року.
Попри пришвидшення в цьому році, інфляція залишатиметься помірною, а надалі прямуватиме до цілі НБУ 5%
Прискорення інфляції протягом наступних трьох кварталів відображатиме вичерпання впливу значних минулорічних урожаїв, подальший тиск на витрати бізнесу через дефіцит електроенергії та брак працівників, перегляд акцизних податків та несприятливий вплив літньої посухи. Водночас інфляція залишиться помірною – 8,5% на кінець 2024 року.
Зниженню інфляції у 2025–2026 роках сприятиме виважена монетарна політика НБУ, уповільнення зростання зовнішніх цін, поступова нормалізація функціонування економіки та поліпшення ситуації в енергетиці.
Відновлення економіки цього року сповільниться, але пришвидшиться в наступні роки
Реальний ВВП у І кварталі зріс на 6,5% у річному вимірі. У ІІ кварталі, за оцінками НБУ, зростання сповільнилося передусім через значний дефіцит електроенергії. Відбудова пошкодженої енергетичної інфраструктури потребуватиме значних ресурсів та часу. З огляду на це дефіцит електроенергії зберігатиметься на прогнозному горизонті та стримуватиме економічне зростання.
Водночас значні видатки державного бюджету, подальша розбудова експортних шляхів на тлі пожвавлення попиту на товари українського експорту, розвиток розподіленої генерації, а також поступова нормалізація умов для функціонування економіки забезпечать зростання реального ВВП на 3,7% у 2024 році, 4,1% у 2025 році та 4,8% у 2026 році. Проте ВВП все ще перебуватиме нижче свого потенційного рівня, що стримуватиме інфляційний тиск.
Економічне зростання в умовах дефіциту робочої сили супроводжуватиметься збільшенням зайнятості та заробітних плат
Подальша міграція за кордон та мобілізаційні процеси обмежували пропозицію робочої сили. Хоча брак працівників стримує діяльність підприємств, з іншого боку, це зумовлює поліпшення зайнятості та підживлює зростання зарплат.
Навіть за подальшої нормалізації умов функціонування економіки повернення мігрантів в Україну, які все більше адаптуються до життя за кордоном, буде повільним. Крім того, диспропорції на ринку праці залишаться нерівномірними за регіонами й галузями та визначатимуться змінами структури економіки. З огляду на це рівень безробіття знижуватиметься поступово: до 13,9% у 2024 році, 11,4% у 2025 році та 10,3% у 2026 році.
Водночас посилення конкуренції за робітників, у тому числі із закордонними роботодавцями, та відновлення економіки сприятимуть зростанню зарплат у приватному секторі. Очікується, що реальні зарплати перевищать свій довоєнний рівень протягом 2025 року та збільшуватимуться надалі.
Зовнішня допомога залишатиметься важливим джерелом фінансування бюджетного дефіциту та поповнення міжнародних резервів
Через більші потреби сектору оборони НБУ збільшив прогноз дефіциту бюджету на цей рік до 22,8% ВВП. Вагомим джерелом його покриття залишиться міжнародна допомога, яка цього року становитиме 38 млрд дол. США. У 2025 та 2026 роках зовнішнє фінансування поступово зменшиться: до 31 млрд дол. США та до 21 млрд дол. США відповідно. Водночас розширення внутрішньої ресурсної бази сприятиме звуженню дефіциту бюджету до 17,8% у 2025 році та 10,3% у 2026 році.
Зовнішнє фінансування дасть змогу НБУ підтримувати достатній рівень міжнародних резервів. На кінець 2024 року вони становитимуть близько 41 млрд дол. США. Надалі в умовах очікуваного зменшення обсягів міжнародної допомоги резерви поступово знижуватимуться до 37 млрд дол. США у 2025 році та 32 млрд дол. США у 2026 році. Однак їхній рівень буде достатнім для збереження стійкості валютного ринку та забезпечення помірних двосторонніх коливань обмінного курсу у відповідь на зміну ринкових умов.
Крім оновлених макроекономічних прогнозів, у липневому Інфляційному звіті розглянуто низку спеціальних тем, зокрема:
- Friend-shoring для ЄС – можливість для України?
Пандемія COVID-19 і війна росії проти України продемонстрували цінність для ЄС сталого доступу до ключових ресурсів, як і те, що важелів геополітичного впливу, зокрема у стратегічних секторах, немає. Висока залежність ЄС в імпорті окремих товарів від країн іншого геополітичного спрямування створює простір для переорієнтації торгівлі до геополітично ближчих країн. Так, близько 20% імпорту ЄС протягом останнього десятиліття забезпечував Китай. На росію у 2015–2022 роках припадало ще понад 7%. Однак уже у 2023 році її частка зменшилася одразу на 4,7 в. п. завдяки запровадженню ЄС економічних санкцій та диверсифікації поставок.
Відповідно ЄС може бути зацікавлений у співпраці з Україною для диверсифікації джерел постачання товарів чи перенесення їхнього виробництва. Перспективи для України обережно оптимістичні як у традиційних галузях (сільському господарстві, добуванні та металургії), так і виробництві технологічних товарів, зокрема продукції ВПК.
Чітке затвердження Україною геополітичних пріоритетів та початок перемовин про вступ до ЄС закладають перспективи як для подальшого розширення доступу до європейського ринку, так і залучення інвестицій європейських партнерів, що може значно збільшити експортні надходження. Реалізація цього потенціалу можлива за умови зниження безпекових ризиків та активного впровадження євроінтеграційних реформ. Важливими також будуть розширення пропозиції робочої сили, зокрема повернення вимушених мігрантів, та відновлення енергетики.
- Валові міжнародні резерви України: який рівень достатній в умовах війни?
Країни накопичують міжнародні резерви для виконання кількох цілей. По-перше, вони використовуються як інструмент захисту економіки від зовнішніх шоків в умовах фінансових криз, коливань цін на світових товарних ринках тощо. По-друге, центральні банки за допомогою резервів підтримують стійкість валютного ринку. По-третє, вони потрібні для забезпечення валютної ліквідності банківської системи в кризовій ситуації. Достатній рівень резервів підвищує довіру інвесторів до економічної стійкості країни, що може сприяти зниженню вартості залучень на міжнародних ринках капіталу.
Як свідчить нещодавній світовий досвід, зайвих резервів не буває. Теоретично частину з надмірного обсягу резервів можна передати в суверенні фонди, щоб збільшити їхню прибутковість. Однак це знижує їхню ліквідність. Так, криза 2008 року довела, що накопичені міжнародні резерви окремих країн з ринками, що розвиваються, забезпечили фундаментальний буфер, який сприяв меншій девальвації національних валют, їхнім стабільнішим кредитним рейтингам та ліпшому доступу до зовнішнього фінансування.
Крім того, буфер у формі міжнародних резервів є особливо важливим для країн, що перебувають у військових конфліктах. За таких умов джерела припливу валюти в країну суттєво звужуються. Висока невизначеність і відповідно значна чутливість економічних агентів відображається на валютному ринку. Економіка стикається з ризиком чи фактично входить у рецесію, а вірогідність раптових шоків, переважно негативних, суттєво зростає. За таких умов від швидкості реакції та дій центробанку залежить, чи вдасться зупинити дестабілізацію фінансової системи та економіки, а також заякорити поведінку та очікування економічних агентів і зовнішніх партнерів.
Наразі рівень міжнародних резервів в Україні перевищує 110% мінімально необхідного рівня за композитним критерієм МВФ. Такого рівня вдалося досягти завдяки вагомій міжнародній фінансовій підтримці, наявність та регулярність якої має велике значення на прогнозному горизонті. В умовах високої невизначеності та значних шоків для економіки, спричинених війною, такий рівень резервів забезпечує необхідний буфер для підтримання макроекономічної стабільності, особливо в разі реалізації негативних подій.