Останнім часом відновилися дискусії з приводу того, що проект держбюджету має базуватися на прогнозних значеннях обмінного курсу, розроблених Національним банком України. Це знайшло відображення в інформаційних матеріалах з різних джерел. Зокрема, у газеті "Дело" повідомляється таке:
"У Міністерстві фінансів у зриві підготовки держбюджету звинувачують Нацбанк. Виконувач обов’язків міністра фінансів Ігор Уманський неодноразово заявляв, що Мінфін не може приступити до розробки проекту бюджету на 2010 рік, бо не отримав від НБУ засад грошово-кредитної політики. Рада Нацбанку досі не затвердила їх, хоча за Бюджетним кодексом мала зробити це ще до 1 квітня".
"У нас немає одного з основних макроекономічних параметрів для планування бюджету – прогнозного офіційного обмінного курсу в середньому за рік", - нарікають у Мінфіні".
У свій час Національним банком України було підготовлено аналітичну записку "Щодо оприлюднення інформації про обмінний курс у законах про бюджет, взаємодії Міністерств фінансів та центральних банків (з досвіду країн світу)".
У вищезазначеній публікації узагальнено досвід країн світу та рекомендації світових фінансових установ з питання розроблення макроекономічних параметрів для бюджету. Згідно з результатами цього дослідження, у міжнародній практиці відсутні єдині стандарти щодо відповідальності за розроблення прогнозу обмінного курсу при складанні бюджету, а також його оприлюднення. Уряди країн, які найбільш адекватно задовольняють вимогам щодо бюджетної відкритості, оприлюднюють прогноз обмінного курсу та регулярно оновлюють його, разом з іншими прогнозами, у періодичних (квартальних або піврічних) звітах уряду. Прозорість розкриття такої інформації дозволяє підвищити якість прогнозу (через його широке обговорення в експертних колах), періодичне звітування дозволяє співставити фактичні та заплановані показники, відстежити достовірність прогнозів. МВФ рекомендує кількісно оцінювати вплив ризиків коливань обмінного курсу на показники бюджету (результати стрес – тестування).
Відповідальними за розроблення макроекономічних припущень, у тому числі, щодо обмінного курсу, можуть бути міністерства фінансів країн (в окремих випадках – інші державні установи, відмінні від центрального банку, або приватні аналітичні установи).
В країнах з плаваючим режимом обмінного курсу центральні банки здійснюють прогнозування обмінного курсу в явній формі або як припущення, які використовуються у прогнозних моделях. Однак, ця інформація носить закритий конфіденційний характер. У тому разі, якщо вона оприлюднюється, то у вигляді діапазону прогнозних значень з різним ступенем ймовірності. Прикладом є віялові діаграми Банку Чехії.
Головним при цьому є те, що за режиму плаваючого обмінного курсу обмінний курс не є цільовим орієнтиром: ні центральний банк, ні інша державна установа не бере зобов’язання підтримувати обмінний курс на прогнозованому рівні. У світовій практиці повноваження центральних банків щодо участі у розробленні макроекономічних припущень при складанні бюджету обмежені.
Різні форми взаємодії центральних банків та міністерств фінансів (з практики найбільш успішних країн, що розвиваються) передбачають зворотній зв’язок між міністерствами фінансів та центральними банками при складанні бюджету та можливість врахування позиції центрального банку у питаннях щодо визначення перспектив бюджетного розвитку.
Вищезазначена аналітична записка була направлена до державних установ, у тому числі, до Міністерства фінансів. Вважаємо за доцільне ще раз наголосити, що у взаємодії з Міністерством фінансів Національний банк дотримується загальноприйнятої світової практики та міжнародних стандартів.
Постійне посилання http://delo.ua/vlast/politika/timoshenko-ne-uspevaet-bjudzhet-2010-128683/