Доброго дня, шановні народні депутати!
Рада зустрічі та щиро дякую за запрошення виступити у Верховній Раді.
Сьогодні маю нагоду доповісти про монетарну політику Національного банку та поточну ситуацію на валютному ринку.
Почнемо з того, що одним із ключових рішень Національного банку ми вважаємо дотримання режиму гнучкого курсоутворення і неповернення до фіксації обмінного курсу. Національний банк нарешті став регулятором грошово-кредитного ринку, а не "відповідальним" за курс, яким його зробили за часів фіксованого обмінного курсу. Відтепер, як і у кожній розвинутій країні, центральний банк відповідає за цінову та фінансову стабільність у державі. Це його основна, законодавчо визначена функція. Ви проголосували за зміни до Закону "Про Національний банк України", і наш чинний мандат – це забезпечення цінової та фінансової стабільності з метою сприяння сталому економічному розвитку України.
Ми визнаємо, що перехід до гнучкого курсоутворення відбувся болісно. Рік тому він збігся у часі з ескалацією конфлікту на сході країни і супроводжувався стрімкою девальвацією гривні. Та й сьогодні українці, на жаль, ще не звикли думати категоріями цін, а не курсу гривні, і переймаються кожним коливанням курсу.
Наголошую – не треба сприймати коливання курсу, які спостерігаються останні місяці, як щось екстраординарне. При запровадженні гнучкого курсоутворення Національний банк попереджав, що коливання будуть. Адже це невід’ємна складова такого режиму курсоутворення. Курс визначається співвідношенням попиту і пропозиції іноземної валюти, які змінюються щодня. В результаті, коливання можуть бути як до зміцнення, так до знецінення національної валюти. І так відбувається на всіх світових ринках з усіма світовими валютами з гнучким курсоутворенням.
І тут треба не панікувати, а зрозуміти: чому так відбувається?
Розглянемо спочатку ситуацію на міжбанківському валютному ринку. На сьогодні міжбанківський курс становить 25,8-26,0 грн за дол. США. Динаміку курсу останнім часом визначали як тимчасові, так і фундаментальні ринкові фактори.
- У першу чергу варто відзначити ситуативні фактори, які є традиційними для початку року.
- На початку року сезонно спадає ділова активність, що не може не відобразитися на пропозиції валюти.
- Також, як Національний банк неодноразово наголошував, надмірні коливання курсу були пов’язані з великою кількістю вихідних на зимові свята.
- Крім того, як ви знаєте, наприкінці грудня з Єдиного казначейського рахунку було виплачено понад 30 млрд наприкінці року. Зокрема, було повернуто значну суму заборгованості ПДВ. Це давало додаткову ліквідність клієнтам банків, які спрямували її на купівлю валюти на міжбанку.
- Саме для уникнення таких сплесків ліквідності в окремі періоди Національний банк завжди виступає за те, щоб все вхідні грошові потоки в економіку, у тому числі й з бюджету, були завжди прогнозовані, своєчасні та рівномірно розподілені протягом року.
- А в останні дні додався ще один ситуативний чинник – політична нестабільність, яка створює невизначеність щодо майбутнього країни і може стати підґрунтям для ажіотажного попиту на валюту. Резонансні новини з політичного поприща завжди відображаються на динаміці фінансових ринків. І нинішня ситуація не є винятком. Фінансові ринки вже встигли відреагували на ці політичні ризики. Наприклад, інвестори в українські суверенні єврооблігації почали розпродаж державного боргу, побоюючись погіршення короткострокової платоспроможності України. Це призвело до зміщення кривої доходності державних єврооблігацій. Так само політичні новини розгойдують і курс гривні.
Усі ці ситуативні фактори посилюють вплив основних фундаментальних чинників, які тиснули і будуть, на жаль, у цьому році тиснути на курс. Мова йде про погіршення зовнішньої кон’юнктури.
Минулого року поточний рахунок платіжного балансу вперше за останні десять років був майже збалансованим. Його дефіцит становив, за нашими оцінками, лише 200 млн дол. США або близько 0,2% ВВП. Для порівняння – у 2013 році він був 16,5 млрд дол. США або майже 10% ВВП. Минулий рік був першим, коли ми прогнозували збалансований поточний рахунок, і коли так сталося в дійсності. А це означає, що завдяки девальвації курс гривні став врівноваженим і допоміг збалансувати поточний рахунок.
Але, на жаль, із збалансованого поточного рахунку минулого року ми виходимо в дефіцитний поточний рахунок в цьому році. За нашими новими прогнозами, він сягне 2,5 млрд дол. США або 3% ВВП у 2016 році. Чому це сталося?
- Насамперед, через зниження цін на світових сировинних ринках. Разом із цінами на нафту паралельно знижуються й ціни на сталь та продовольство, які забезпечують левову частку валютних надходжень в Україну. У січні середньоденні продажі валютних надходжень від підприємств металургії і видобувної промисловості знизилися на третину порівняно з груднем.
- Додатковими чинниками виступає обмеження на експорт продукції до Російської Федерації та транзит вітчизняних товарів російською територією до третіх країн Азії. За нашими оцінками, з 2,5 млрд дефіциту поточного рахунку 1,1 млрд дол. США у поточному році буде зумовлено саме цими обмеженнями.
- Серед інших фундаментальних факторів – це девальвація валют країн-торговельних партнерів. Зараз валюти всіх країн світу девальвують відносно долара США. Немає таких валют, які не знецінюються. З початку 2015 року казахський тенге знецінився до долара США, білоруський рубль, російський рубль. В усіх країнах СНД спостерігається девальвація національних валют. Це нівелює конкурентні переваги українського експорту на ринках не лише цих країн, а й третіх країн, куди ми експортуємо продукцію.
Унаслідок ситуативних і фундаментальних факторів протягом січня надходження валюти в країну скоротилися на 26% порівняно з груднем. А продаж валюти на міжбанківському ринку впав на 43% порівняно з груднем.
Хоча основне курсоутворення відбувається на міжбанківському ринку, населення, звичайно, турбує більше готівковий ринок валюти. А курс і так завжди трохи вищий за міжбанківський. Це пояснюється тим, що на готівковий курс гривні впливають ще й додаткові чинники.
- Перший і найважливіший чинник - це настрої населення. Тому прошу не спекулювати на темі курсу гривні, щоб не провокувати надлишковий попит на неї.
- Другий чинник – це сезонний фактор зимових свят і відпусток, про який ми вже неодноразово згадували.
- Третій фактор – надлишкова ліквідність. Як я вже зазначила, наприкінці грудня з ЄКР було виплачено кілька десятків мільярдів гривень. З них 14 млрд грн на соціальні виплати були незаплановані й ці гроші частково спрямувалися і на готівковий валютний ринок.
Які перспективи курсу гривні?
Сезонні чинники залишилися позаду. Правда, з’явився новий – уже згадана політична нестабільність. Чим швидше налагодиться ситуація на політичному поприщі, там менше це буде розгойдувати курсу гривні.
Крім того, необхідно розуміти, що ризики фундаментального характеру, які можуть вплинути на курс, знаходяться поза межами впливу Національного банку. І більш глибоке падіння цін на сировину, і більш сильна девальвація валют країн-партнерів можуть призвести до ширшого дефіциту платіжного балансу, ніж ми прогнозуємо. Відповідно, це може відобразитися на курсі гривні, тому що курс гривні – це дзеркало нашого платіжного балансу.
Водночас, не варто забувати, що ці ризики можуть бути частково нівельовані іншими факторами.
По-перше, завдяки низьким цінам на енергоносії.
По-друге, завдяки притоку інвестицій під час приватизації державних підприємств. За наданими нам оцінками Міністерства економічного розвитку і торгівлі, приватизація може забезпечити надходження 1 млрд дол. США у 2016 році, тобто більше, ніж 17 млрд. грн – сума закладена в бюджет.
По-третє, завдяки тому, що Україна зараз перебуває під "парасолькою" допомоги міжнародних організацій. У Давосі ми погодили з МВФ всі технічні питання і чекаємо, що незабаром буде підписаний меморандум. Згодом відбудеться засідання Ради директорів Фонду. Тоді ми зможемо отримати офіційне фінансування за програмою МВФ, єврооблігації під гарантії уряду США, кошти від Світового банку, ЄБРР та інших наших міжнародних організацій. Продовження співпраці з МВФ дозволить нам і надалі нарощувати резерви. За нашими прогнозами, на кінець поточного року ми маємо вийти на рівень 19.6 млрд дол. США.
Крім того, Національний банк не залишив курс напризволяще. Звичайно, ринок має регулювати себе самостійно, а завдання Національного банку – не фіксувати обмінний курс. Але ми вживаємо заходів, щоб згладжувати надмірні коливання курсу. Це ми і робили за допомогою валютних інтервенцій, коли бачили надмірні коливання у грудні-січні. Лише протягом січня НБУ провів п’ять аукціонів з продажу валюти на загальну суму 118 млн дол. США.
Але тут важливо підкреслити – Національний банк не протидіє впливу фундаментальних факторів. Він згладжує коливання курсу, які відбуваються внаслідок саме ситуативних факторів.
Також Національний банк вилучає надлишкову ліквідність з банківської системи. Протягом минулого року ми проводили активну роботу з депозитними сертифікатами НБУ. Залишки на депозитних сертифікатах комерційних банків у НБУ на кінець року становлять понад 80 млрд грнь. Ще наприкінці минулого року ми прийняли рішення прибрати зарахування готівки в касах і банкоматах до обов’язкових резервів, оскільки передбачали, що уряд може збільшити бюджетні витрати наприкінці року. Тепер кумулятивний кореспондентський рахунок для дотримання обов’язкових резервів знаходиться в межах 40-41 млрд грн замість 25-26 млрд грн на кінець року. Ми працюємо над достроковим поверненням рефінансування НБУ. Тільки у січні нам достроково повернули понад 3 млрд грн. Ми очікуємо на повернення ще 3-4 млрд грн рефінансування протягом лютого-березня.
І, звичайно, стабільний курс неможливий без стабільності фінансового сектору, на забезпечення якої теж спрямована політика Національного банку.
Сьогодні на фінішній прямій процес очищення банківського сектору. Зокрема, у групі великих банків очищення вже завершено. З початку 2014 року Національний банк вивів з ринку 64 банки. З них 33 – у 2015 році. Це більше ніж третина банківської системи.
Проведена значна робота щодо розкриття реальних власників банків. Рівень прозорості банківської системи зараз – понад 98% відсотків. Банки, які не розкриють власників до кінця першого кварталу, підуть на ліквідацію.
Впроваджено нове законодавство щодо посилення відповідальності власників та керівництва банків за доведення банків до банкрутства. Щоправда, ми досі не бачимо практичних результатів.
Розпочалася боротьба з однією з головних проблем банківської системи – кредитуванням пов’язаних осіб.
І в нас амбітні плани на поточний рік.
У цьому році ми завершимо очищення банківського сектору і здійснимо його "перезавантаження". Ми вже завершили діагностику першої двадцятки банків. На травень запланований початок діагностики наступних сорока. Безумовно, з урахуванням складної економічної ситуації докапіталізація банків буде проходити не водночас. Наша програма докапіталізації розрахована на три роки. Банки першої десятки мають забезпечити нульовий рівень адекватності капіталу до 1 квітня 2016 року, другої десятки – до 1 травня 2016 року. До 1 вересня і 1 жовтня 2016 року, відповідно, вони мають покращити цей показник до рівня не менше ніж 5%.
Також ми проводимо серйозну роботу з діагностики операцій з пов'язаними особами. Комплексна програма докапіталізації передбачає погашення кредитів пов’язаним особам протягом трьох років.
Ми очікуємо, що завдяки всім цим діям вже у другій половині цього року побачимо відновлення банківського кредитування. Правда, це буде поступовим процесом, а не стрімким сплеском.
І не тому, що Національний банк утримує відсоткові ставки на високому рівні, як дехто стверджує. Національний банк утримує високі відсоткові ставки, щоб зв’язувати надлишкову ліквідність і не дозволяти їй тиснути на валютний ринок. А причина відсутності кредитування полягає в іншому.
По-перше, в умовах низької економічної активності бізнес не має значної потреби у коштах для нових інвестицій. Відповідно, спостерігається низький попит на позикові ресурси.
По-друге, на багатьох компаніях лежить тягар простроченої заборгованості. Їх проблемні борги збільшилися вдвічі минулого року. І цілком ймовірно, що вони зростатимуть протягом першої половини цього року. Ми розробили для банків трирічну програму докапіталізації, оскільки вони були змушені формувати резерви під проблемну заборгованість і мали нестачу капіталу. У свою чергу, банки зараз мають так само дати клієнтам час завершити реструктуризацію заборгованості перш, ніж надавати їм нові кредити.
По-третє, причина у високій закредитованості бізнесу. На сьогоднішні обсяг боргу перевищує операційний прибуток для підприємств усіх секторів, крім сільського господарства та видобувної промисловості, у 20 разів. Натомість комфортний рівень цього показника – 2-3 рази. Наявне боргове навантаження на підприємства настільки високе, що обмежує їх можливість залучати нові позикові кошти. У тому числі й на погашення старих боргів. Це стосується як приватних, так і державних підприємств.
Водночас нові підприємства у галузях, де компанії можуть претендувати не на венчурне фінансування, а на банківські кредити, на жаль, не створюються.
Це означає, що до завершення остаточного очищення балансів банків очікувати на стрімке відновлення кредитування не варто. Крім того, для цього необхідно посилити права захисту кредиторів і створити дієвий механізм добровільної фінансової реструктуризації. Для цього треба ухвалити два відповідні законопроекти – 2286а та 3555. І надзвичайно важливо провести реформу судової системи та реформу правоохоронних органів.
Також необхідно завершити роботу на Стратегією розвитку державних банків. Вона передбачає перехід Укрексімбанку та Ощадбанку до роботи на виключно конкурентних та комерційних засадах. За цих умов Ощадбанк зосередиться на кредитуванні малого та середнього бізнесу, а Укрексімбанк – на підтримці зовнішньоторговельних операцій.
На нашу думку, у 2016 році українська економіка не буде мати сильних драйверів зростання. Ані зовнішня торгівля, ані внутрішній попит, ані інвестиції не покажуть зростання, достатнє для того, щоб суттєво простимулювати економіку. Ми мала і відкрита економіка, залежна від глобальних ринків. Тому минулого тижня Національний банк переглянув прогноз зростання української економіки у поточному році у бік зниження – з 2.4% до 1.1%.
Але сьогодні нашим пріоритетом є виконання мандата Національного банку – забезпечення цінової та фінансової стабільності. Минулого року споживча інфляція сягнула 43%. У поточному році ми очікуємо, що вона уповільниться до 12%. Випереджаючи ваші запитання, дам відповідь: так, ми залишили прогноз інфляції незмінним, навіть незважаючи на окреслені ризики для курсу гривні. І я поясню, чому ми це зробили.
У серпні 2015 року Правління Національного банку схвалило Стратегію монетарної політики на 2016-2020 роки, яка наразі очікує на затвердження Радою НБУ. Цим документом передбачено перехід до режиму інфляційного таргетування. Але фактично НБУ вже проводить таку монетарну політику, яка зможе допомогти досягти цілі інфляції – 12% на кінець цього року, 8% – у 2017 році, 6% - у 2018 році, 5% - у 2019 році.
Зокрема, ми продовжуємо підвищувати дієвість основного інструменту монетарної політики – процентних ставок. Зниження ключової ставки Національного банку буде зумовлювати зменшення вартості коштів на міжбанківському ринку. Це, у свою чергу, позначаться на процентних ставках інших фінансових активів, а також банківських кредитів і депозитів і, урешті-решт, –на цінах.
Зважаючи на амбіційність поставленого завдання, Національний банк потребує активної підтримки з боку різних гілок влади в Україні. Насамперед, це стосується ефективного співробітництва з урядом.
Нам вдалося до нуля звести фіскальне домінування над монетарною політикою.
- У 2014 році нам довелося монетизувати ОВДП майже на 100 млрд грн для покриття дефіциту НАК "Нафтогаз". У 2015 році – на 29 млрд грн. У 2016 році ця сума дорівнює нулю. Це перший рік, коли дефіцит НАК "Нафтогаз" буде дорівнювати нулю, і коли Міністерство фінансів не буде випускати ОВДП для його фінансування.
- Докапіталізація державних банків урядом також завершується без участі Національного банку. Збільшення їх капіталу буде здійснюватися довгостроковими державними цінними паперами, які Національний банк не планує монетизувати.
- Потреби Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у фінансуванні також будуть незначними, оскільки основний етап очищення банківської системи залишився позаду. У 2015 році ми монетизували ОВДП на 55 млрд грн для фінансування ФГВФО. Крім того, Фонд увійшов у новий рік із залишками на рахунках на суму 8 млрд грн. Більш того, ми очікуємо, що Фонд буде задовольняти потреби у фінансуванні власними силами. За оцінками ФГВФО, продаж майна ліквідованих банків принесе йому 7 млрд грнь. Ці кошти будуть спрямовані як на виплати вкладникам банків, так і на повернення кредитів Національному банку. Але у разі необхідності у цьому році передбачено фінансування Фонду у розмірі 16 млрд грн.
Отже, ми бачимо, що домінування фіскальної політики над монетарною вже немає. Це дало підґрунтя для запровадження режиму інфляційного таргетування. Сподіваємося, що фіскальна політика Міністерства фінансів й надалі ефективний урядовий менеджмент у сфері фінансів дозволить проводити незалежну грошово-кредитну політику. Тому нещодавно під час засідання Ради з фінансової стабільності ми обговорювали питання координації фіскальної і монетарної політики.
Також для забезпечення цінової та фінансової стабільності цього року необхідно ухвалити низку законопроектів. Ми очікуємо від Верховної Ради розгляду понад 20 законопроектів. Вони вже подані до парламенту.
І як тут не згадати прислів’я: шлях "потім" веде до міста "ніколи". Не будемо гаяти час. Ми мусимо прискоритись у проведенні реформ, щоб не втратити той шанс, який має Україна!
Дякую за увагу!