Обмежень на рівні валютного регулювання немає. Це предмет домовленості банку та клієнта, найбільш поширеними є вільноконвертовані валюти (долар США, Євро).

Коливання курсу можуть як збільшити ваші доходи, так і зробити вашу діяльність збитковою. Підприємствам слід думати про доходи від основної діяльності, а не про спекулятивний прибуток від курсових коливань, гонитва за яким може завдати збитків.

Хеджуючи валютні ризики, ви одразу фіксуєте прийнятний рівень прибутковості для себе і не залежите від майбутніх курсових коливань. 

Використовуючи купівлю/продаж валюти на форварді, ви можете фіксувати грошові потоки в національній валюті в майбутньому і закладати їх в свої розрахунки (собівартості, наприклад). Тому маржа і прибуток вже зафіксовані і збитку від зміни курсу не може бути.

Ефект від укладеного форвардного контракту відображається на ринку в момент його укладання, адже обслуговуючий банк - не бере на себе курсові ризики. Він може закрити форвард зустрічним форвардом, якщо такий є на ринку або, якщо зустрічного попиту немає, банк продає або купує валюту на ринку і залишає отримані кошти на депозиті до моменту розрахунків по форварду.

Звичайно, якщо банк вирішить взяти весь ризик за угодою на себе і не закривати форвард одразу на ринку – тоді він може понести значні збитки в разі негативного сценарію зміни курсу. У такому випадку він нічим не відрізнятиметься від свого клієнта, який не зафіксував курс заздалегідь.

Поставочний форвард передбачає взаємні розрахунки обох сторін в дату закінчення форвардного контракту, тобто клієнт перераховує банку одну валюту, а банк в свою чергу перераховує клієнту іншу валюту. 
За умов безпоставочного форвардного контракту в дату закінчення контракту відбувається лише сплата різниці в національній валюті між контрактним курсом і курсом СПОТ. 

Наприклад, якщо клієнт купив іноземну валюту на умовах безпоставочного форвардного контракту по курсу 25 грн/дол а на дату закінчення контракту СПОТ курс становить 28 грн/дол, то банк сплачує клієнту різницю (3 грн). А якщо СПОТ курс буде нижчим – наприклад 23, то тоді клієнт сплачує банку різницю (2 грн). 

Якщо банк хоче і готовий брати на себе ризики (і валютний і відсотковий), він може не закривати форвардний контракт зустрічною угодою на ринку. Але тоді банк несе ризик відкритої валютної позиції, яка в свою чергу є обмеженою лімітом (по 10% для довгої та короткої валютних позицій від регулятивного капіталу банку). 

На практиці банки намагаються не брати на себе курсові ризики і закривають угоду на ринку в момент укладення форвардного контракту з клієнтом. Тоді спроможність укладати форварди обмежена лише ризиком невиконання зобов’язань клієнтом та ліквідністю на валютному ринку СПОТ, оскільки банк купує/продає валюту вже сьогодні за свої кошти, а отримає їх від клієнта лише в день закриття форвардного контракту. 

Обмежень як таких немає, однак сума контракту залежить від:

а) розміру ризику, який банк готовий нести (на свого клієнта і продукт), 

б) ліквідності (залучення активів), яку він може залучити на даний момент часу. Навіть за умов великих обсягів за контрактами, які потрібно захеджувати, клієнт завжди може розділити загальну суму на декілька частин, а також укласти форвардні контракти з різними банками. 

На сьогодні валютне законодавство дозволяє укладати форвардні контракти (з поставкою та без), угоди типу «СВОП», опціони, а також торгувати ф’ючерсами на біржах. На ринку наразі поширені переважно угоди типу форвард та своп.

Законодавчих обмежень немає. Максимальний строк залежить від готовності банку та клієнта укладати форвардний контракт на відповідних умовах.

На практиці банки намагаються не брати на себе курсові ризики і закривають угоду на ринку в момент укладення форвардного контракту з клієнтом. Тоді спроможність укладати форварди обмежена лише ризиком невиконання зобов’язань клієнтом та вільною ліквідністю на ринку, оскільки банк купує/продає валюту вже сьогодні за свої кошти, а отримає їх від клієнта лише в день закриття форвардного контракту. 

Форвардний контракт фіксує майбутній курс на певному рівні. Обидві сторони в цьому випадку мають виконати свої зобов’язання незалежно від діапазону курсових коливань.

Форвардний контракт фіксує майбутній курс і таким чином може захистити від потенційних збитків, спричинених зміною курсу в будь-якому напрямі. Залежить лише від типу операції – якщо це продаж валюти, то форвард захищає від ревальвації курсу, якщо купівля – від девальвації.

Форвардний контракт фіксує майбутній курс і таким чином може захистити від потенційних збитків, спричинених зміною курсу в будь-якому напрямі. Залежить лише від типу операції – якщо це продаж валюти, то форвард захищає від ревальвації курсу, якщо купівля – від девальвації.

Так, форвардні контракти можуть передбачати можливість для клієнта припинити дію контракту в будь-який момент часу.

Однак у такому разі діють механізми компенсації потенційних витрат банку виходячи з поточної ситуації на ринку в момент відмови (клієнт сплачує негативну курсову різницю) та результатів домовленостей між банком та клієнтом.

Ризики виконання контрагентом своїх зобов’язань  несуть обидві сторони і мають це враховувати при їх виборі. Однак банк є регульованою інституцією і ризик невиконання ним своїх зобов’язань нижчий за ризик з боку клієнта.

Оцінюючи ризики невиконання клієнтом своїх зобов’язань у майбутньому, банк розраховує розмір потенційного збитку і може вимагати його покриття (або страховий депозит) у випадку дефолту клієнта для відшкодування понесених банком витрат.

Інколи банки навіть пропонують кредитні програми для такого покриття, якщо клієнт відрізняється високою надійністю. 

Форвардне покриття (або страховий чи гарантійний депозит) є механізмом забезпечення виконання зобов’язань клієнта за форвардним контрактом, заставою яку вносить клієнт для відшкодування можливих втрат банку. Як правило, складається з початкової маржі (initial margin) та варіаційної маржі (variation margin).

Перша є мінімальним покриттям, необхідним для покриття потенційних втрат банку і є сталою величиною. Друга – є змінною величиною і залежить від зміни ціни/курсу базового активу, оскільки при її/його значній зміні потенційний ризик може перевищити початкову маржу. В такому випадку клієнт зобов’язаний сплатити або збільшити варіаційну маржу. Обсяг і розрахунки за обома цими покриттями є предметом домовленості між банком і клієнтом.

Приклад використання покриття: якщо клієнт (імпортер)  уклав форвардний договір на купівлю долара США по 25 грн і на дату розрахунків не виконав свого зобов’язання, то у банка виникає збиток як різниця між форвардним та спот курсом, наприклад якщо курс опустився до 24. Якщо не враховувати отримані відсотки за період зберігання коштів, можна сказати, що втрати банку становлять 1 грн на доларі США.

Отже, форвардне покриття має бути такого розміру, щоб покрити ці втрати банку.  

Форвардна ціна/курс – це розрахована за формулою майбутня ціна/курс, за якою/яким укладається форвардний контракт. Котирування форвардних курсів не є «очікуваним рівнем» або «прогнозним рівнем» ціни/курсу, як може здатися на перший погляд. 
Форвардна ціна/курс розраховується за формулою, де курс СПОТ множиться на співвідношення ставок по двох валютах. В загальному вигляді формула така:

Форвардний курс грн / дол = курс СПОТ х (1 + [% грн x (днів / 365)] / 1 + [% дол x (днів / 360)] )

В умовах, коли відсотки в гривні є значно більшими за відсотки у валюті (наприклад, євро або доларах), під час купівлі валюти різницю сплачує клієнт банку (у вигляді більш високого курсу), оскільки банк залучає дорожчу гривню і розміщує дешевшу іноземну валюту.

Під час продажу навпаки – банк сплачує клієнту (також у вигляді курсу, який є вищим за поточний), оскільки залучає більш дешеву іноземну валюту і розміщує дорожчу гривню. 

На сьогодні не дозволяється укладання форвардних угод із нерезидентами (окрім угод з ОВДП).

Дорожньою картою валютної лібералізації передбачається скасування цього обмеження при настанні відповідних макроекономічних умов.

На локальному ринку форварди з банками клієнти можуть укладати маючи підстави – експортно-імпортні контракти або валютні кредити.

Для укладання деривативних договорів в світі широко використовується стандартна форма генерального договору, затверджений Міжнародною асоціацією СВОПів та деривативів – ISDA (International Swap and Derivative Association). Її використання між резидентами України та нерезидентами залежить від імплементації в законодавство України (законопроект 2284) поняття ліквідаційного неттингу, що дає можливість першочергового виконання зобов’язань за угодами на фінансових ринках.    

Нормативні акти не містять заборон для клієнтів щодо укладання форвардів, а отже і юридичні (під зобов’язання), і фізичні особи можуть укладати форвардні контракти.
 

Валютний ризик – це ризик, який виникає у компанії при зміні курсу іноземної валюти у випадку неспівпадіння її активів та зобов’язань в різних валютах.

Наприклад, валютний ризик виникає, коли експортер продає свою продукцію за іноземну валюту, а собівартість продукції - у національній валюті. Так само, валютний ризик виникає, коли, наприклад, компанія залучає фінансування в іноземній валюті, а виручку при цьому отримує в національній валюті.

Банк для цієї транзакції потрібен із метою залучення вільної ліквідності, яку він може забезпечувати до моменту закриття форвардного контракту. Адже клієнт не сплачує нічого під час укладання форварду з банком (крім покриття) і не відволікає свої оборотні кошти. 

Хеджувати (від англ. ”to hedge” – обмежувати) означає обмежувати свої ризики. Хеджування валютних ризиків для всіх юридичних і фізичних осіб є зручним і важливим інструментом управління валютним ризиком для отримання запланованого розміру прибутку, адже ризикувати в режимі «пан або пропав» притаманно саме професійним ринковим спекулянтам. Реальному бізнесу доцільно зафіксувати свої ризики (маржу) і не залежати від коливань на ринках, що і роблять усі великі компанії в світі.

Також варто зазначити, що хеджувати валютний ризик можна не лише такими фінансовими інструментами як форвард, ф’ючерс чи опціон. Уникати валютного ризику можна через появу будь-якого зустрічного зобов’язання в іноземній валюті на аналогічний строк та суму.

Наприклад, компанія, що купила іноземну валюту і несе валютний ризик може паралельно отримати кредит в іноземній валюті і продати її на ту ж суму і строк і таким чином незалежно від зміни курсу її загальний валютний ризик буде нульовим.

Так, можуть, але сума операції за одним товарним зовнішньоекономічним договором (контрактом), має бути меншою в еквіваленті 400 тис. грн в один операційний день.

Обґрунтування

Пункт 109 розділу X Положення №5 забороняє юридичним особам здійснювати розрахунки за торговельним зовнішньоекономічним договором (контрактом) за допомогою електронного платіжного засобу, крім випадків розрахунків на незначні суми (до 400 тис. грн. в еквіваленті) за одним зовнішньоекономічним договором в один операційний день.

Так. Фізична особа може здійснити переказ в іноземній валюті на території України іншій фізичній особі, якщо ця особа є її родичем.

Обґрунтування

Пункти 118, 119 розділу X Положення №5 дозволяють за поточними рахунками фізичних осіб в іноземній валюті здійснювати переказ у межах України з власного поточного рахунку однієї фізичної особи (резидента або нерезидента) на рахунок іншої фізичної особи. Зазначені операції дозволені виключно за умови, що надходження/переказування коштів на рахунок/з рахунку здійснюється від родичів/родичам.

Родичами вважаються батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки, брат, сестра (повнорідні і неповнорідні), двоюрідні брати і сестри, тітка, дядько, племінниця, племінник, усиновлювач, усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, чоловік, дружина  (підпункт 10 пункту 2 Положення № 5).

Ні. У разі наявності на рахунку фізичної особи - підприємця резидента коштів в іноземній валюті, така особа може здійснити їх продаж за гривні та після сплати податків і зборів перерахувати ці кошти на власний поточний рахунок фізичної особи, відкритий для власних потреб.

Обґрунтування.

Відповідно до пункту 113 глави X Положення № 5 зарахування коштів на поточний рахунок в іноземній валюті резидента фізичної особи - підприємця, відкритого як суб’єкту господарювання, та переказ таких коштів з цього рахунку здійснюється згідно з режимом поточного рахунку в іноземній валюті юридичної особи - резидента, зазначеним у пунктах 109 та 110 Розділу X Положення №5.

Переказ коштів в іноземній валюті з поточного рахунку резидента фізичної особи - підприємця, відкритого як суб’єкту господарювання, на поточний рахунок цієї фізичної особи в іноземній валюті, відкритий для власних потреб, забороняється.

Так, банк зобов’язаний продати такі кошти.

Обґрунтування

З урахуванням пунктів 44 та 45 розділу IV Положення № 5 клієнт-резидент зобов’язаний використати іноземну валюту, яка купувалася та накопичувалася на його поточному рахунку для сплати чергового платежу певного призначення на користь нерезидента за договором кредиту/позики/поворотної фінансової допомоги, не пізніше ніж за десять робочих днів після дати такого чергового платежу. 

На виконання вимог пункту 47 розділу IV Положення № 5 банк зобов’язаний протягом п’яти робочих днів продати куплену іноземну валюту в разі порушення резидентами десятиденного строку використання цієї валюти за призначенням.

Так. Нормативно-правові акти Національного банку не містять заборони щодо купівлі іноземної валюти юридичними особами та фізичними особами − підприємцями для проведення авансових платежів (попередньої оплати) за імпорт товару за зовнішньоекономічним договором (контрактом).

Обґрунтування

Пункт 54 розділу V Положення № 5 визначає особливості здійснення лише окремих операцій з купівлі іноземної валюти з метою проведення юридичними особами та фізичними особами − підприємцями розрахунків з нерезидентом за імпорт товарів, які поставлені в Україну.

Так. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці купують іноземну валюту виключно через один банк для розрахунків з нерезидентом за кожним зовнішньоекономічним договором. Перераховувати власні кошти в іноземній валюті з поточного рахунку, що відкритий в іншому банку (який не здійснює купівлю іноземної валюти) для виконання зобов’язань за таким договором, не заборонено.

Обґрунтування

Вимога щодо купівлі клієнтом-резидентом іноземної валюти через один банк для розрахунків за поточними торговельними операціями з нерезидентом за кожним зовнішньоекономічним договором визначена у пункті 8 розділу І Положення № 5.

Наразі обмежень за сумою немає.

Фізична особа може здійснювати on-line купівлю як безготівкової іноземної валюти, так і банківських металів без фізичної поставки, шляхом подання заяви або дистанційного розпорядження клієнта. Подання клієнтом документів для проведення таких операцій не потребується.

Також фізична особа може купити готівкову іноземну валюту або банківські метали з фізичною поставкою.

Обґрунтування

Згідно з пунктом 58 розділу V Положення № 5 фізичні особи - клієнти банків здійснюють операції з купівлі безготівкової іноземної валюти без обмеження за сумою на підставі заяви або дистанційного розпорядження клієнта без подання клієнтом документів.

Пункт 35 розділу IV Положення № 5 не забороняє банкам здійснювати продаж банківських металів без фізичної поставки за безготівкові гривні фізичним особам без обмеження за сумою.

Нормативно-правові акти Національного банку України не містять обмежень за сумою купівлі іноземної валюти (як у готівковому вигляді, так і для безготівкової купівлі) та банківських металів (як без фізичної поставки, так і з фізичною поставкою) для фізичних осіб. Разом з тим, проведення вказаних операцій здійснюється з урахуванням вимог законодавства України про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Фізичні особи-нерезиденти, які зареєстровані відповідно до законодавства України як підприємці, для здійснення операцій в іноземній валюті/гривнях під час підприємницької діяльності можуть використовувати поточні рахунки суб’єктів господарювання − резидентів (фізичних осіб − підприємців), а для власних потреб − поточні рахунки фізичних осіб − нерезидентів.

Обґрунтування

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 55 Господарського кодексу України громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці, є суб’єктами господарювання.

Підпунктом «б» пункту 9 частини першої статті 1 Закону України «Про валюту і валютні операції» визначено, що резидентами, зокрема, є фізичні особи − підприємці, зареєстровані згідно із законодавством України.

Умови, порядок, особливості здійснення операцій за поточними рахунками клієнтів банків встановлено розділом X Положення № 5.

Так. Банк може зняти з валютного нагляду такі операції, якщо сума кожної з яких не перевищує незначної суми.

Обґрунтування

Згідно з пунктом 3 постанови Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 7 банки за незавершеними до 07 лютого 2019 року операціями з експорту та імпорту товарів здійснюють валютний нагляд за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків, зазначених у пункті 21 розділу II Положення №5, відповідно до вимог Інструкції № 7.

Підпунктом 1 пункту 9 розділу ІІІ Інструкції № 7 передбачено, що банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків, якщо сума незавершених розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів не перевищує незначного розміру.

Банк-фактор може завершити валютний нагляд за експортною операцією резидента після надходження грошових коштів від нерезидента-боржника на рахунок банка-фактора за наявності всіх документів, які мають відношення до відповідної експортної операції.

Обґрунтування

Згідно з підпунктом 6 пункту 9 розділу ІІІ Інструкції №7 банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків у разі заміни кредитора в зобов'язанні за операцією з експорту товарів - після зарахування на поточний рахунок резидента - нового кредитора в банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента-боржника за поставлений резидентом - первісним кредитором товар, та за наявності документів про заміну кредитора в зобов'язанні за операцією з експорту товарів.

Так, банк може у такому випадку завершити валютний нагляд.

Обґрунтування

Відповідно до підпункту 5 пункту 10 розділу ІІІ Інструкції № 7 банк має право завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за наявності документів про припинення зобов’язань за операціями з експорту, імпорту товарів зарахуванням зустрічних однорідних вимог у разі дотримання сукупності таких умов:

- вимоги випливають із взаємних зобов’язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями;

- вимоги однорідні;

- строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред’явлення вимоги;

- між сторонами не було спору щодо характеру зобов’язання, його змісту, умов виконання.

Так є. Під час переказу резидентом коштів на банківський рахунок посередника-іноземного брокера банк має проаналізувати документи на відповідність їх  вимогам  законодавства. Зокрема, необхідно перевірити джерела походження коштів інвестора і відсутність заборон на здійснення відповідної валютної операції, встановлених законодавством України. Банк самостійно приймає рішення про необхідність подання клієнтом документів, пов’язаних зі здійсненням такої валютної операції. Таким документом може бути посередницький договір, укладений між резидентом та іноземним брокером, вивченню умов якого Національний банк рекомендує приділити увагу.

Обґрунтування

Відповідно до вимог Положення № 2 банк самостійно приймає рішення про необхідність подання клієнтом певних документів, пов’язаних зі здійсненням такої валютної операції. Банк має проаналізувати наявні в нього документи/інформацію на  предмет виявлення наявності/відсутності заборон на здійснення відповідної валютної операції, встановлених законодавством України, зокрема, щодо певних іноземних юрисдикцій, визначених пунктами 143 та 144 розділу І Положення № 5.

Якщо у посередницькому договорі (заяві на купівлю іноземної валюти, платіжному дорученні) наявна інформація про те, що об'єкт інвестиції та/або продавець-нерезидент цього об’єкта має реєстрацію/місцезнаходження/місце проживання в державах (територіях), визначених пунктами 143 та 144 розділу І Положення № 5, банк має відмовити в проведенні такої валютної операції.

За посередницькими договорами, на дату укладання яких як правило об’єкт інвестиції та/або продавець-нерезидент цього об’єкта не відомі, банку доцільно підходити з використанням ризик-орієнтованого підходу:

оцінити ризики щодо наявності/відсутності у іноземного брокера, з яким укладено посередницький договір, ліцензії/дозволу на ведення відповідної діяльності в країні його реєстрації/місцезнаходження;

впевнитися, що посередницький договір не містить очевидних ознак того, що валютна операція може бути пов'язана з уникненням та/або невиконанням вимог та обмежень, передбачених законодавством України. В протилежному випадку банк може витребувати у резидента додаткові документи відповідно до вимог Положення № 8 та прийняти за результатами аналізу інформації остаточне рішення щодо проведення цієї операції.

Чи поширюється е-ліміт на переказ фізичною особою-резидентом  коштів з України з метою придбання житла за кордоном?

Так. Такі перекази мають здійснюватися в межах е-ліміту, визначеного Положенням №5. Наразі ліміт складає 200 тис євро на рік.

Обґрунтування

Відповідно до підпункту 5 пункту 2 розділу І Положення № 5 інвестиція за кордон – це валютна операція, яка передбачає вкладення резидентами валютних цінностей в об'єкти інвестицій за кордоном з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Одним із видів здійснення резидентом інвестицій за кордон є придбання нерухомості, зокрема квартири. Така операція має здійснюватися з дотриманням е-ліміту, визначеного у пункті 88 розділу IX Положення № 5.

Так, крім випадків, коли така купівля прямо заборонена нормативно-правовими актами Національного банку.

Обґрунтування

Відповідно до пункту 87 розділу ІХ Положення № 5  резиденти здійснюють купівлю іноземної валюти / переказ коштів в іноземній валюті/гривні за кордон / на поточний рахунок нерезидента - юридичної особи, відкритий в Україні (крім інвестиційного рахунку), з дотриманням лімітів, визначених у пунктах 88, 89 розділу IX цього Положення.

Пунктом 89 розділу ІХ Положення № 5 передбачено, що резиденту (юридичній особі/фізичній особі - підприємцю) дозволяється здійснювати валютні операції з метою здійснення його господарської діяльності з переказу коштів з України, а також на поточні рахунки нерезидентів - юридичних осіб, відкриті в Україні (крім інвестиційних рахунків). Такі операції протягом календарного року дозволені на загальну суму не більше 2 млн євро (еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті/гривні за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на дату здійснення відповідної операції).

Тобто, юридичні особи/фізичні особи-підприємці можуть здійснювати купівлю іноземної валюти з метою проведення валютних операцій, на які поширюється ліміт, що визначений пунктом 89 розділу ІХ Положення № 5, з урахуванням обмежень, що встановлені Положенням № 5.

Зокрема, банкам забороняється здійснювати купівлю безготівкової іноземної валюти за дорученням/заявою клієнтів-резидентів з метою розміщення коштів на вкладному (депозитному) рахунку в банку та/або на рахунку за кордоном в іноземній фінансовій установі (пункт 141 глави І Положення № 5).

Вичерпний перелік випадків, на які не розповсюджується вказане обмеження, наведений в пункті 14² глави І Положення № 5. Зокрема, це обмеження не поширюється на операції юридичних осіб/фізичних осіб - підприємців з купівлі іноземної валюти з метою розміщення коштів на власних рахунках за кордоном, що обумовлено необхідністю утримання власних відокремлених підрозділів за кордоном та/або виконання зобов'язань за зовнішньоекономічними контрактами (крім зобов'язань з переказу сум вкладів (депозитів) на рахунки в іноземних фінансових установах).

Так, ці розрахунки дозволяється здійснювати.

Обґрунтування

Перелік необхідних документів, що є підставою для повернення іноземної інвестиції та доходів, прибутків, інших коштів, отриманих за об’єктами інвестиційної діяльності в Україні, визначений пунктом 71  глави  VІ Положення № 5.

Зокрема, згідно з абзацом другим підпункту 6 пункту 71 глави  VІ Положення №5 до банку мають бути подані документи, що підтверджують здійснення іноземних інвестицій (договори про здійснення іноземних інвестицій, договори про спільну інвестиційну діяльність без створення юридичної особи, документи, що підтверджують права іноземного інвестора на об'єкт інвестиції, довідки банків-резидентів про здійснення іноземними інвесторами іноземних інвестицій в іноземній валюті/гривні, митні декларації про ввезення в Україну товарів з метою інвестування та/або інші документи, що підтверджують здійснення іноземних інвестицій відповідно до вимог законодавства України).

Подання документів, що підтверджують права іноземного інвестора на об'єкт інвестиції, є достатнім для виконання вимог абзацу другого підпункту 6 пункту 71 розділу VI Положення № 5, якщо строк між датами набуття іноземним інвестором права власності на об'єкт інвестиції та датою здійснення валютної операції з повернення іноземному інвестору іноземної інвестиції та доходів, прибутків, інших коштів, отриманих за об'єктами інвестиційної діяльності в Україні, перевищує п'ять календарних років. Тобто,  за таких умов документи про здійснення іноземної інвестиції не подаються. В цій частині достатнім є лише підтвердження набуття іноземним інвестором права власності на об’єкт інвестиції.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 6 пункту 71 розділу VI Положення № 5 до банку має бути поданий договір про передавання об'єкта іноземної інвестиції між нерезидентами, що передбачає проведення розрахунків за межами України, з документальним підтвердженням його виконання (подається за умови набуття права власності на об’єкт інвестиції в зазначений спосіб). У такому разі документи, що подаються на виконання вимог абзацу другого підпункту 6 пункту 71 розділу VI Положення № 5, мають підтверджувати здійснену раніше іноземну інвестицію в Україну в цей об'єкт інвестиції його попереднім власником-нерезидентом. Банк має також враховувати згадані вище особливості (виключення) щодо подання документів, передбачених абзацом другим підпункту 6 пункту 71 розділу VI Положення № 5.

Крім того, проведення банками таких операцій вимагає також дотримання вимог Положення № 8.

Так. Такі операції мають здійснюватися в межах е-ліміту (200 тис євро на календарний рік) та з урахуванням обмежень на здійснення інвестицій в певні іноземні країни, що визначені Положенням № 5 (офшорні юрисдикції, державу-агресор/окупант, держави, що не виконують рекомендації FATF тощо).

Обґрунтування

Нормативно-правові акти Національного банку України не обмежують право резидента у виборі, яким саме чином він планує інвестувати за кордон. Наприклад, для цього він може переказати кошти або безпосередньо на рахунок продавця іноземного об’єкту інвестування, або скористатися послугами професійного посередника – іноземного брокера, що є звичайною світовою практикою. В останньому випадку кошти переказуватимуться на банківський рахунок іноземного брокера за кордоном.

Такі операції мають здійснюватися протягом календарного року на загальну суму, що не має перевищувати в сукупності 200 тис євро включно (пункт 88 розділу ІХ Положення № 5).

Слід також враховувати, що пунктом 144 розділу І Положення №5 заборонені валютні операції з інвестування за кордон у випадках, якщо об’єкт інвестиції та/або продавець-нерезидент цього об’єкта має реєстрацію (місцезнаходження, місце проживання) в державі (на території):

• яка віднесена Кабінетом Міністрів України до переліку офшорних зон;
• що визнана Верховною Радою України державою-агресором/державою-окупантом (такою державою є Російська Федерація);
• яка не виконує чи неналежним чином виконує рекомендації міжнародних, міжурядових організацій, які проводять діяльність у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення;

Так. Дозволяється отримувати такі кредити/позики/поворотну фінансову допомогу як в іноземній валюті, так і в гривні. Проте слід враховувати, що:

1) банки мають надавати до НБУ електронні повідомлення про договори, які передбачають виконання резидентами боргових зобов'язань перед нерезидентами-кредиторами за залученими резидентами кредитами, позиками (поворотною фінансовою допомогою). Такі повідомлення подаються з урахуванням отриманої від резидентів-позичальників інформації та за допомогою автоматизованої інформаційної системи НБУ "Кредитні договори з нерезидентами";

2) валютний нагляд за такими операціями передбачає здійснення банком перевірки на предмет відповідності вартості зовнішнього залучення за окремим договором кредитування ринковим умовам;

3) нерезиденти з рахунків в Україні мають право надавати резидентам лише поворотну фінансову допомогу, тобто, позики, які не передбачають сплати процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами (з урахуванням вимог статей 1,4,5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 31.03.2006 №5555 «Про можливість надання юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, фінансових послуг з надання коштів у позику та надання поручительств»). Це обмеження не поширюється на валютні операції кредиторів-нерезидентів, які є МФО.

Обґрунтування

Порядок здійснення розрахунків за кредитними договорами з нерезидентами врегульований, зокрема, Положенням № 5, Положенням № 6 та Положенням № 8.

Положенням № 5 встановлено особливості здійснення валютних операцій резидентів за кредитними договорами з нерезидентами, зокрема, вимоги щодо документального підтвердження таких операцій (розділ VII), умови, порядок, особливості здійснення валютних операцій за поточними рахунками клієнтів банків (розділ Х) та порядок здійснення валютних операцій за кореспондентськими рахунками банків-нерезидентів у національній валюті України (розділ ХІ).

Відповідно до Положення №6 впроваджується повідомча процедура, за якою інформація про кредитні договори з нерезидентами надається банками до Національного банку, у тому числі, на підставі звернення резидента до фактичного проведення валютних операцій за такими договорами.

Положення №8 встановлює обов'язок банків здійснювати додатковий аналіз, зокрема, валютних операцій за кредитними договорами з нерезидентами, щодо яких у банка можуть виникати сумніви з приводу невідповідності вартості зовнішнього залучення за окремим договором кредитування ринковим умовам (індикатор за номером 24).

Ні. Національний банк не встановлює числових значень максимальних процентних ставок, що обмежують сукупну вартість кредиту/позики, одержаного резидентом від нерезидента.

Водночас резиденти під час визначення умов договорів кредиту/позики з нерезидентами та проведення валютних операцій за цими договорами мають враховувати, що  законодавство України зобов’язує банки виявляти сумнівні валютні операції, зокрема, у випадках установлення невідповідності вартості зовнішнього залучення за окремим договором кредиту/позики ринковим умовам.

Обґрунтування

Відповідно до пункту 8 Положення № 8 уповноважена установа в разі встановлення індикатора, зазначеного в додатку до Положення № 8, здійснює додатковий аналіз документів (інформації) про валютні операції з метою підтвердження або спростування належності валютної операції до сумнівної.

Перелік таких індикаторів уключає, зокрема, індикатор номер 24, який стосується валютних операцій за договором кредиту/позики, укладеним резидентом-позичальником з нерезидентом,  щодо яких у банка можуть виникати сумніви з приводу невідповідності вартості зовнішнього залучення за цим договором ринковим умовам.

Для більш детального розуміння питання щодо  проведення банками оцінки вартості зовнішнього залучення за договорами кредиту/позики на відповідність ринковим умовам пропонуємо ознайомитися із рекомендаціями Національного банку, наданими на адресу банків листом від 17.01.2019 №Р/25-0006/2831.

Так.

Обґрунтування

Під час здійснення операцій із надання резидентом позики/поворотної фінансової допомоги в іноземній валюті нерезиденту (ураховуючи купівлю іноземної валюти) такий резидент та його обслуговуючий банк мають керуватись нормами розділу ІХ (у частині дотримання встановлених лімітів на проведення відповідних операцій) та розділу Х (у частині умов, порядку та особливостей здійснення операцій за поточними рахунками клієнтів банків) Положення № 5.

Ні. Це питання знаходиться в площині договірних взаємовідносин між клієнтом та банком.

Обґрунтування

Нормативно-правові акти Національного банку, які є основою для нової системи валютного регулювання, не встановлюють обов’язку банку здійснювати  переклад на українську мову документів, що пов’язані зі здійсненням валютних операцій, а також вимог щодо засвідчення такого перекладу.

Відповідно до законодавства комісія на території України сплачується в гривні. Проте не всі «супутні» платежі відносяться до комісійних платежів. Під час прийняття рішення про віднесення перерахувань на території України до комісійних, потрібно виходити із сутності такого перерахування і договірних умов.

Обґрунтування

Частиною другою статті 5 Закону «Про валюту і валютні операції» встановлено, що усі розрахунки на території України проводяться виключно у гривні, крім розрахунків за операціями, визначеними підпунктами 1−6 частини другої цього Закону.

Згідно з частиною третьою статті 5 зазначеного Закону сплата комісії, інших платежів за здійснення операцій, визначених пунктами 1−6 частини другої цієї статті, здійснюється виключно у гривні, крім розрахунків зі сплати процентів (відсотків) за депозитами або кредитами (позиками), що можуть проводитися в іноземній валюті, банківських металах та у гривні.

Ні. Останнім періодом, за який необхідно було подавати таку декларацію, є IV квартал 2018 року.

Обґрунтування

Відповідно до статті 16 Закону України “Про валюту і валютні операції” визнано таким, що втратив чинність з дня введення в дію цього Закону, зокрема, Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”,  а також припинено дію Указу Президента України від 18 червня 1994 року № 319 “Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами”.

Законом України “Про валюту і валютні операції” декларування валютних цінностей та іншого майна, що належить резидентам України і знаходиться за межами України не передбачено.

Враховуючи зазначене, суб'єктами підприємницької діяльності України декларація про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, за звітні періоди, починаючи з І кварталу 2019 року, не подається.

Останнім періодом, за який необхідно було подавати таку декларацію, є IV квартал 2018 року.

Нормативно-правові акти Національного банку не встановлюють вимоги щодо пред’явлення паспорта під час здійснення такої операції. Водночас, банк самостійно визначає систему моніторингу операцій своїх клієнтів і має право вимагати пред’явлення паспорта.

Обґрунтування

Порядок та умови проведення валютно-обмінних операцій визначені Положенням про структуру валютного ринку України, умови та порядок торгівлі іноземною валютою та банківськими металами на валютному ринку України, затвердженим постановою Правління Національного банку України 02.01.2019 № 1, та Положенням про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженим постановою Правління Національного банку України 02.01.2019 № 2. Разом з тим, проведення вказаних операцій здійснюється з урахуванням вимог законодавства України про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

• у валюті України (кошти у гривнях);
• у іноземних валютах (1 та 2 групи Класифікатора валют НБУ);
• у вигляді акцій, облігацій, інших цінних паперів, корпоративних прав, будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав тощо.

• придбати частку у вже діючому підприємстві;
• створити підприємство, що повністю належить іноземному інвестору, відкрити філію або придбати у власність діюче підприємство повністю;
• придбати нерухоме/рухоме майно - будинки, квартири, приміщення, обладнання, транспортні засоби та ін., шляхом їх прямого одержання або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;
• займатися господарською (підприємницькою) діяльністю на основі угод про розподіл продукції тощо.

1. Можна переказати кошти (іноземну валюту чи гривню) із-за кордону на відкритий в місцевому банку власний рахунок:

- поточний,

- інвестиційний,

- рахунок умовного зберігання (ескроу),

- кореспондентський.

Кошти в іноземній валюті на рахунках інвесторів можна за потреби та без будь-яких обмежень обміняти на гривню. Також за отриману гривню можна вільно придбати іноземну валюту і перерахувати її за кордон.

2. Кошти з-за кордону можна переказувати безпосередньо на рахунок резидента в Україні. Це може бути як продавець об’єкта інвестиції, так і посередник (наприклад, торговець цінними паперами).

3. Можна здійснювати розрахунки в гривнях/іноземній валюті на території України з власних рахунків з іншими іноземними інвесторами чи резидентами, уключаючи рахунки номінальних утримувачів в Україні.

4. Можна також здійснити розрахунки через кореспондентський рахунок іноземного банку-депозитарію, що має рахунок у цінних паперах у Національному банку (розрахунки мають здійснюватися виключно за операціями з купівлі-продажу облігацій внутрішніх державних позик України).

5. Можна використати власний рахунок умовного зберігання (ескроу) для придбання акцій українських емітентів за процедурою "squeeze-out".

6. Можна переказати кошти з одного власного рахунку на інший, відкриті іноземним інвестором у банках України тощо;

Іноземний інвестор може розміщувати вклади (депозити) у гривнях/іноземній валюті в банках України на договірних засадах без будь-яких обмежень.

1. Кошти від інвестицій (продаж, зменшення частки, доходи/дивіденди) можна отримати на рахунки (поточні/інвестиційні/кореспондентські рахунки інвестора), відкриті в місцевих банках. Далі ці кошти можна перерахувати на рахунки за кордоном.
2. Ці ж кошти можна отримати безпосередньо на рахунки інвестора за кордоном без використання рахунків, відкритих в місцевих банках.

Розрахунки за такими операціями, у тому числі транскордонними переказами, можуть здійснюватися за вибором іноземного інвестора в:

1) гривнях;

2) в іноземній валюті (1 та 2 групи Класифікатора валют НБУ).

Такі операції здійснюються без обмежень за сумою та за наявності у обслуговуючого банку документального підтвердження, що розкриває економічну суть та умови відповідної інвестиційної операції іноземного інвестора. Наприклад:

• за операцією з виплати дивідендів у обслуговуючого банку мають бути наявні документи, що підтверджують право власності іноземного інвестора на корпоративні права / інвестиційні сертифікати українського емітента, за якими здійснюється виплата дивідендів, та рішення емітента про виплату дивідендів іноземному інвестору;
• за операцією з продажу іноземним інвестором ОВДП достатнім є наявність договору про продаж іноземним інвестором ОВДП та виписки з рахунку в цінних паперах, виданої депозитарною установою, що підтверджує права іноземного інвестора на ОВДП на дату відповідної операції / виписки про операції з цінними паперами, виданої депозитарною установою, що містить інформацію про здійснення відповідної операції;

Довідково: до останнього часу в Україні в пакеті антикризових заходів тимчасово діяли ліміти на репатріацію дивідендів та коштів, отриманих нерезидентами від продажу цінних паперів, корпоративних прав та деяких інших операцій. Проте на даний час ці ліміти для іноземних інвесторів повністю скасовані. Вони мають право здійснювати такі операції без обмеження за сумою.

З урахуванням того, що згідно з абзацом вісімнадцятим пункту 25 частини першої статті 1 Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення” національними публічними діячами є керівники адміністративних, управлінських чи наглядових органів встановлених юридичних осіб (директор/генеральний директор, Голова правління, Голова наглядової ради), члени виконавчих органів, члени наглядових органів (які не є керівниками таких органів) державних та казенних підприємств, господарських товариств, державна частка у статутному капіталі яких перевищує 50 відсотків, на думку Національного банку України, не належать до категорії національних публічних діячів.

Правова основа застосування та припинення санкцій визначена Законом України "Про санкції".

Механізм реалізації фінансовими установами окремих персональних санкцій, зокрема санкції "блокування активів", що застосовані до фізичних та/або юридичних осіб рішенням РНБО визначений постановою Правління Національного банку № 654 від 01 жовтня 2015 року.

Рішення щодо застосування санкцій повинно містити строк їх застосування, крім випадків застосування санкцій, що призводять до припинення прав, та інших санкцій, які за змістом не можуть застосовуватися тимчасово (згідно з нормами частини п’ятої статті 5 Закону України "Про санкції").

Механізм реалізації окремих персональних санкцій (зокрема «блокування активів»), що застосовані до фізичних та юридичних осіб, зазначених в додатках до рішень РНБО визначений постановою Правління Національного банку № 654 від 01 жовтня 2015 року. Дії банків, що визначені вищевказаною постановою, мають застосовуватись до осіб, зазначених в санкційних списках, упродовж усього періоду застосування відповідних санкцій до них.

Обов'язки та дії небанківських фінансових установ під час проведення фінансових операцій за участю/на користь осіб, зазначених в санкційних списках, визначені пунктами 2 та 3 постанови Правління Національного банку від 01 жовтня 2015 року № 654.

Слід розмежовувати поняття "зупинення фінансових операцій", визначених Законом про запобігання, та санкції "блокування активів", "зупинення фінансових операцій" тощо, що визначені Законом про санкції, зважаючи на їх різну правову природу та застосування (лист Національного банку від 18.06.2018 № 25-0007/33410).

Механізм зупинення здійснення фінансових операцій відповідно до Закону про запобігання визначено статтею 17 цього Закону. Механізм реалізації санкцій, передбачених Законом про санкції, визначено постановою Правління Національного банку № 654 від 01 жовтня 2015 року.

Для банків існують обмеження щодо можливості поповнення власного кореспондентського рахунку в підсанкційному банку (відповідно до абзацу дванадцятого підпункту 7 пункту 1 постанови Правління Національного банку № 654 від 01 жовтня 2015 року).

Водночас чинним законодавством не передбачені заборони щодо підтримання кореспондентських відносин із таким банком та здійснення перерахування залишку зі свого рахунку, відкритому в підсанкційному банку, на кореспондентський рахунок, відкритому в іншому не підсанкційному банку, за умови дотримання вимог вищезазначеної постанови, зокрема пункту 3.

Питання застосування, скасування та внесення змін до санкцій висвітлені в статті 5 Закону України "Про санкції". Частиною сьомою цієї статті визначено, ким ухвалюється рішення про скасування санкцій.

Банк з урахуванням ризик-орієнтованих підходів повинен самостійно здійснити аналіз та визначитись, чи він готовий брати на себе ризики, пов’язані з проведенням операцій клієнтом, до якого застосована санкція "обмеження торговельних операцій".

Перелік послуг та користувачів, яким небанківська установа має право надавати послуги, визначені правилами платіжної системи, учасником якої вона є.

Зокрема, небанківська установа має право надавати послуги з переказу коштів у національній валюті без відкриття рахунків юридичним особам, у тому числі зі здійснення переказу коштів на користь інших юридичних осіб, якщо це передбачено правилами платіжної системи, у якій здійснюється такий переказ.

Чинними нормативно-правовими актами Національного банку України безпосередньо не встановлено обмежень на суміщення діяльності з переказу коштів у національній валюті без відкриття рахунків з наданням інших фінансових послуг.

Перелік фінансових послуг, щодо яких встановленіобмеження на суміщення з іншими послугами, визначений Положенням про встановлення обмежень на суміщення діяльності фінансових установ з надання певних видів фінансових послуг, затвердженим розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 08.07.2004 № 1515.

Звертаємо увагу, що послуги з переказу коштів не можуть суміщатись з професійною діяльністю на фондовому ринку.

Визначення послуг поштового зв’язку наведено в статті 1 Закону України "Про поштовий зв’язок”. Перелік послуг поштового зв’язку передбачено Правилами надання послуг поштового зв’язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.

Послуги транспортного експедирування, перевезення не віднесені вищевказаними нормативно-правовими актами до послуг поштового зв’язку та регулюються спеціальним законодавством, зокрема Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Фінансова установа не може отримати ліцензію на надання банкам послуг з інкасації, оскільки даний вид діяльності згідно з Законом про фінпослуги не належить до фінансових послуг. За отриманням ліцензії на надання банкам послуг з інкасації до Національного банку України може звернутися будь-яка юридична особа (яка не є фінансовою установою).

Водночас, для забезпечення виключно власних потреб з перевезень фінансова установа може створити власний підрозділ інкасації з необхідним рівнем технічної оснащеності.

Юридична особа спершу повинна отримати ліцензію на надання банкам послуг з інкасації, а потім звернутися до Національного банку за отриманням погодження на здійснення операцій з оброблення та зберігання готівки (відповідно до Положення № 926).

Юридична особа, яка отримала ліцензію на надання банкам послуг з інкасації, може надавати послуги з інкасації торгівельним мережам як клієнтам банку (відповідно до Інструкції №29).

Так, юридична особа, яка має намір провадити певний вид діяльності з надання фінансових послуг має право подати до Національного банку України заяву про видачу ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг одночасно із заявою про включення до Державного реєстру фінансових установ.

Небанківська фінансова установа може одночасно звернутися за отриманням ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг (фінансовий лізинг; надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; надання гарантій; факторинг), переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків та ліцензії на торгівлю валютними цінностями в готівковій формі.

Водночас, для отримання ліцензії на здійснення валютних операцій небанківська фінансова установа має здійснювати діяльність з надання таких самих фінансових послуг у національній валюті не менше одного року (підпункт 1 пункту 15 Положення № 297).

Так, але не раніше ніж через три місяці з дати прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг - у разі відмови на підставі виявлення недостовірних даних у документах (частина четверта статті 36 Закону про фінансові послуги).

У разі відмови у видачі ліцензії на підставі невідповідності заявника та/або поданих ним документів умовам видачі відповідної ліцензії суб'єкт господарювання може подати до Національного банку України нову заяву про видачу ліцензії після усунення причин, що стали підставою для відмови у видачі ліцензії (частина п’ята статті 36 Закону про фінансові послуги).

Так, щодо кожного з членів наглядової ради небанківської установи необхідно подавати анкету керівника, оскільки члени ради небанківської установи (наглядової, спостережної) відносяться до керівників небанківської установи (відповідно до підпункту 9 пункту 2 Положення № 297).

Ні. Якщо фінансова звітність вже міститься у аудиторському звіті, окремим документом її подавати непотрібно.

На даний час - ні, оскільки згідно з Законом про платіжні системи переказ коштів в Україні здійснюється за допомогою внутрішньодержавних та міжнародних платіжних систем.

Водночас, Національний банк розробив концепцію удосконалення регулювання платіжного ринку, що передбачає в майбутньому можливість здійснення переказу коштів поза межами платіжної системи.

Так, можна.

Для здійснення переказу коштів за участю двох платіжних систем (за участю платіжної системи-резидента та іншої платіжної системи-резидента/нерезидента) необхідно подати до Національного банку повідомлення та відповідні зміни до правил платіжних систем (згідно з пунктом 13 розділу ІІ Положення № 43).

Учасники платіжних систем мають право надавати послуги з переказу коштів, які визначені внутрішніми правилами про переказ коштів та правилами платіжної системи, у якій здійснюється переказ.

Перелік послуг та користувачів, яким надаються послуги з переказу, визначаються правилами платіжної системи.

Зокрема, учасники платіжної системи мають право надавати послуги з переказу коштів юридичним особам, у тому числі послуги зі здійснення переказу коштів на користь інших юридичних осіб, якщо це передбачено правилами платіжної системи, у якій здійснюється такий переказ.

До Національного банку може звернутись платіжна організація міжнародної платіжної системи-нерезидент або її представництво, або розрахунковий банк міжнародної платіжної системи в Україні, або уповноважена установа-нерезидент.

Це міжнародна платіжна система, що забезпечує проведення платежів та розрахунків у мережі Інтернет з використанням платіжних інструментів міжнародних платіжних систем, відомості щодо яких внесено до Реєстру платіжних систем, та з використанням електронних грошей цієї міжнародної системи інтернет-розрахунків за умови, що введення/виведення коштів до/з такої системи здійснюється виключно з рахунків/на рахунки в банках.

Для узгодження умов та порядку діяльності в Україні міжнародної системи інтернет-розрахунків до Національного банку подається:

1) заява про узгодження умов та порядку діяльності в Україні міжнародної системи інтернет-розрахунків;

2) копія одного з таких документів органу влади іноземної держави:

• витягу з банківського, торговельного, судового реєстру або іншого офіційного документа, що підтверджує реєстрацію міжнародної системи інтернет-розрахунків;
• дозволу, ліцензії або іншого документа, яким надано право міжнародній системі інтернет-розрахунків здійснювати діяльність у сфері міжнародних переказів коштів;

3) інформаційна довідка, яка має містити опис:

• видів послуг з переказу коштів, які надаватимуться у міжнародній системі інтернет-розрахунків, із зазначенням ініціаторів та отримувачів переказу коштів (юридичні та/або фізичні особи), видів валют переказу тощо;
• загальної схеми здійснення переказу, уключаючи рух інформаційних повідомлень та рух коштів із часу ініціювання переказу користувачем до завершення взаєморозрахунків за цим переказом у міжнародній системі інтернет-розрахунків (уключаючи схематичне зображення), із зазначенням повних найменувань і місцезнаходження задіяних юридичних осіб (розрахункових банків, процесингових центрів, сервісних організацій тощо).

З метою узгодження умов та порядку діяльності в Україні міжнародної системи інтернет-розрахунків до Національного банку може звернутись платіжна організація міжнародної системи інтернет-розрахунків-нерезидент або її представництво, або розрахунковий банк міжнародної системи інтернет-розрахунків в Україні, або уповноважена установа-нерезидент.

Ні, послуга безкоштовна.

Так, законодавство не містить обмежень щодо кількості платіжних систем, учасником яких може бути небанківська установа.

У разі зміни найменування юридичної особи у зв’язку зі зміною типу акціонерного товариства (наприклад з “ПАТ” на “АТ”), учасник міжнародної платіжної системи не зобов’язаний отримувати нове реєстраційне свідоцтво про участь в міжнародній платіжній системі.

У разі необхідності, учасник міжнародної платіжної системи може з власної ініціативи звернутися до Національного банку щодо повернення реєстраційного свідоцтва про участь в міжнародній платіжній системі для отримання нового.

За загальними правилами для надання послуг платіжної інфраструктури необхідно узгодити умови та поряду діяльності операторів послуг платіжної інфраструктури.

Разом з тим, платіжна організація платіжної системи має право надавати послуги платіжної інфраструктури в рамках власної платіжної системи без набуття статусу оператора послуг платіжної інфраструктури.

Сертифікат PCI DSS подається до Національного банку у разі наявності намірів у оператора послуг платіжної інфраструктури здійснювати оброблення інформації за операціями в міжнародних карткових платіжних системах.

У інших випадках сертифікат PCI DSS не подається.

Станом на сьогодні – ні, оскільки відповідно до Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” емісія електронних платіжних засобів (у тому числі платіжних карток) у межах України проводиться виключно банками.

Так, потрібно, оскільки із зміною платіжної організації платіжної системи суттєво змінюються умови та порядок діяльності відповідної платіжної системи.

Для реєстрації внутрішньобанківської платіжної системи до Національного банку України необхідно подати повідомлення, яке міститиме:  

• найменування та код банку;
• найменування внутрішньобанківської платіжної системи;
• перелік видів послуг з переказу коштів, які надаватимуться у внутрішньобанківській платіжній системі.

Внутрішньобанківська платіжна система діє відповідно до внутрішніх документів банку.

Для участі в українській платіжній системі юридична особа-нерезидент повинна мати дозвільний документ (ліцензію, сертифікат, дозвіл тощо), виданий відповідно до законодавства країни, в якій зареєстрована юридична особа-нерезидент, на підставі якого юридична особа-нерезидент має право здійснювати діяльність у сфері міжнародних переказів коштів.

Оператором послуг платіжної інфраструктури може стати будь-яка юридична особа, зареєстрована в Україні.

Керівниками небанківської установи вважаються: одноособовий виконавчий орган (наприклад, директор) або члени колегіального виконавчого органу (наприклад, Правління чи дирекція); а також члени наглядової або спостережної ради небанківської установи (за наявності).

Якщо фізична особа постійно проживає/зареєстровано головний офіс юридичної особи на території України, то кваліфікованими бюро кредитних історій є Перше всеукраїнське бюро кредитних історій, Українське бюро кредитних історій та Міжнародне бюро кредитних історій;

Для особи, яка постійно проживає/зареєстровано головний офіс юридичної особи на території іноземної країни - бюро кредитних історій (або інший суб’єкт, що виконує відповідні функції) найбільше за кількістю кредитних історій, наявних у відповідній країні

Так, за умови проведення розрахунків у гривні.

Національний банк України сприяє створенню максимально сприятливих умов для виконання військовослужбовцями зобов’язань перед банками.

Національний банк надавав банкам рекомендації стосовно перегляду умов сплати (реструктуризації) зобов’язань за кредитними договорами укладеними з позичальниками-військовозобов’язаними, яких призвано на військову службу. Зокрема, щодо звільнення від штрафних санкцій, надання відстрочок у погашенні основного боргу та сплаті відсотків. За результатами розгляду рекомендацій банки повідомили про застосування індивідуального підходу до реструктуризації кредитної заборгованості кожного позичальника-військовозобов’язаного.

Разом з тим Законом Верховної Ради України передбачається, що резервістам та військовозобов’язаним – з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов’язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Пропонуємо позичальникам-військовозобов’язаним, яких призвано на військову службу до Збройних Сил України, звернутися із письмовою заявою до банків щодо проведення реструктуризації за кредитом на сприятливих умовах.

Інформація, викладена у зверненнях (заявах, скаргах) громадян приймається до уваги Національним банком України при здійсненні банківського нагляду за банками.

Звернення (заяви, скарги) фізичних осіб не відноситься до підстав, за наявності яких Національний банк України може призначити позапланову інспекційну перевірку банку.

Перевірки банку здійснюються з метою дотримання рівня безпеки і стабільності операцій банку, достовірності звітності банку і дотримання банком законодавства України про банки і банківську діяльність, а також нормативно-правових актів Національного банку України.

Якщо Ви вважаєте, що у діях працівників Банку є ознаки злочину, Ви вправі звернутися до суду, прокурора, слідчого і органу дізнання для порушення кримінальної справи, вжиття всіх передбачених законом заходів до встановлення події злочину, осіб, винних у вчиненні злочину, і до їх покарання.

Виявлення шахрайських дій громадян не входить до функцій Національного банку.
 

Примусове виконання рішень суду в Україні покладається на Державну виконавчу службу.

Нагляд за виконанням судових рішень банками України виходить за межі повноважень Національного банку. У Національного банку відсутні правові підстави для надання банку вказівок щодо виконання рішення суду.
 

Здійснення нагляду за банками з питань дотримання ними законодавства про захист персональних даних та проведення відповідних перевірок виходить за межі повноважень Національного банку, а здійснюється Державною службою України з питань захисту персональних даних.

ЄІС «Реєстр позичальників» забезпечує облік клієнтів банків України, які мають прострочену заборгованість перед банками, збереження банківської інформації про клієнтів і доступ уповноважених осіб банків до інформації про клієнта.
Банки самостійно надають потрібну інформацію про своїх клієнтів до бази даних ЄІС «Реєстр позичальників» і несуть повну відповідальність згідно з чинним законодавством за достовірність наданої інформації.
Тому, для вирішення даного питання Вам необхідно звернутися безпосередньо до банку.
 

Усім web-користувачам під час реєстрації установи в КІС видавали два набори логінів та паролів:

• логін користувача (R********) та пароль (********);
• логін користувача (M********) та пароль(********),

де * - це цифра або літера

Логін, який починається з R (скорочення від Report) – надавався для входу у кабінет з метою подачі звітності.

Логін, який починається з M (скорочення від Management), надавався для внесення змін в реєстраційні картки установи.

Оскільки на сьогодні звітність не подається через систему КІС НБУ, то вхід за логінами для подачі звітності (які починаються з R) заблокований!

Для перегляду інформації, яка міститься у кабінеті користувача, зокрема звітності за минулі періоди або внесення змін у реєстраційну картку для входу необхідно скористатися логіном, який починається з літери M.

Обов’язково необхідно перевірити коректність вводу символів, які містяться в логіні та паролі: латиниця чи кирилиця, великі чи маленькі літери, наявність додаткових видимих/невидимих символів, наявність зайвих пробілів тощо.

Якщо всі вищеперераховані перевірки виконані, але зайти до кабінету не вдалося, тоді необхідно звернутися до Національного банку, надіславши електронний лист з описом ситуації та виконаних перевірок за допомогою форми зворотного зв’язку, щоб наші співробітники опрацювали Ваш запит та проінструктували Вас щодо подальших дій.

У разі втрати доступу до КІС НБУ потрібно звернутись до Національного банку із офіційним листом та клопотанням про відновлення паролю. Лист складається у довільній формі на фірмовому бланку (у разі наявності) за підписом керівника установи та повинен, з-поміж іншого, містити наступну обов’язкову інформацію:

• найменування установи;
• код за ЄДРПОУ установи;
• ПІБ отримувача паролю та контактний номер мобільного телефону;
• електронна адреса для отримання нового паролю у зашифрованому архіві.

Зазначений лист потрібно надіслати на офіційну поштову скриньку nbu@bank.gov.ua із накладанням КЕП або у паперовій формі у порядку, наведеному за посиланням.

Звертаємо Вашу увагу, що такі листи необхідно надсилати виключно у вищенаведеному порядку. Поштова скринька portal@bank.gov.ua призначена лише для цілей звітності.

Усі дані, які містяться в реєстраційній картці установи, редагуються виключно представником такої установи через подачу відповідної реєстраційної картки на зміну даних на сайті https://kis.bank.gov.ua у кабінеті користувача. Системою не передбачена можливість в односторонньому порядку вносити зміни як співробітникам Нацкомфінпослуг (до 01.07.2020), так і співробітникам Національного банку.

• Якщо якась інформація втратила актуальність, Вам необхідно подати нову реєстраційну картку через КІС та одночасно надіслати до Національного банку паперові документи у порядку, визначеному у Положенні про Державний реєстр фінансових установ, затвердженому Розпорядженням Держфінпослуг від 28.08.2003 № 41.

• Проте, якщо установа раніше подавала документи для внесення конкретних змін, але ці зміни наразі не відображаються у КІС або відображаються некоректно, рекомендуємо подати до Національного банку правильну реєстраційну картку через КІС, а також (1) надати підтвердження про раніше поданий пакет (скан-копії відповідних документів з відміткою Нацкомфінпослуг, скан-копії та реквізити розпоряджень/рішень Нацкомфінпослуг про внесення змін, реквізити реєстраційних карток тощо) вказавши коли саме відбулися зміни, або (2) подати новий пакет документів для підтвердження коректності відомостей.

• Документи подаються до Національного банку у порядку, наведеному за посиланням.

Також, звертаємо Вашу увагу на те, що вся інформація в КІС НБУ, яка на даний момент там наявна, була в такому вигляді офіційно передана від Нацкомфінпослуг до Національного банку (за винятком тих змін, що були у встановленому порядку внесені співробітниками Національного банку після 01.07.2020, про що заявників було повідомлено в офіційному порядку).

Звертаємо Вашу увагу, що у разі виявлення некоректних даних у КІС НБУ, оновити відомості можливо лише через подання коректної реєстраційної картки, що здійснюється у вищенаведеному порядку. Поштова скринька portal@bank.gov.ua призначена лише для цілей звітності.

Відповідно до Методичних рекомендацій роботи з пошуковою системою КІС НБУ, що знаходяться за посиланням https://kis.bank.gov.ua, нову реєстраційну картку можливо подати лише, коли усі попередні реєстраційні картки установи вже зареєстровані (тобто статус реєстраційної картки в особистому кабінеті установи відповідає значенню - “Зареєстровано”).

Якщо реєстраційна картка знаходиться у статусах, які дозволяють редагувати дані (“Редагується”, “На доопрацювання”, або “Відхилено”), у такому разі користувач має можливість внести необхідні зміни та надіслати реєстраційну картку до Національного банку.

У разі, якщо остання реєстраційна картка знаходиться у статусах, які НЕ дозволяють редагувати дані та перебуває на опрацюванні в Національному банку (“Відправлено”, “Прийнято”), то користувачу варто очікувати завершення процесу ухвалення рішення у встановлені строки та після цього подавати наступну реєстраційну картку.

Якщо користувач виявив помилку (наприклад, некоректність відображених даних, орфографічні помилки/опечатки або помилка у полі “підстава подання реєстраційної картки”) у надісланій реєстраційній картці, у такому разі необхідно звернутися до Національного банку в офіційному порядку з клопотанням про відхилення або повернення реєстраційної картки на доопрацювання, після чого подати актуальну інформацію та новий пакет документів у порядку, наведеному за посиланням.

Якщо остання реєстраційна картка була надіслана в Нацкомфінпослуг і не розглянута до 15.06.2020, то користувачу необхідно звернутися до Національного банку в офіційному порядку з клопотанням про відхилення або повернення реєстраційної картки. Після чого необхідно подати актуальну інформацію та новий пакет документів у порядку, наведеному за посиланням.

В особистому кабінеті установи в КІС НБУ є вкладка для заповнення місцезнаходження. Для можливості заповнення полів:

• область,
• район,
• населений пункт,

необхідно спочатку вказати індекс, зберегти внесені дані та оновити сторінку. Далі інформація в зазначених вище полях автоматично відображається згідно з наявними довідниками КІС НБУ.

Якщо після виконання вищенаведеного алгоритму дій проблема не зникне, рекомендуємо звернутися до Національного банку, оформивши запит з описом ситуації за допомогою форми зворотного зв’язку для того, щоб наші співробітники опрацювали Ваш запит та проінструктували Вас щодо подальших дій.

Зміни, внесені до Податкового кодексу України у зв’язку із ратифікацією Угоди між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки для поліпшення виконання податкових правил й  застосування положень Закону США "Про податкові вимоги до іноземних рахунків" (FATCA) (далі у цьому блоці запитань-відповідей - Угода FATCA), стосуються обов’язків фінансових агентів щодо визначення підзвітності рахунків клієнтів для цілей міжнародних договорів про обмін інформацією для податкових цілей (зокрема, Угоди FATCA) та подання звіту про підзвітні рахунки.

З урахуванням статей 14 та 69 Податкового кодексу України та додатка І до Угоди FATCA для цілей виконання вимог Угоди FATCA при встановленні/моніторингу ділових відносин банки як фінансові агенти повинні з'ясувати, чи клієнт не підпадає під дію Угоди FATCA. Для цього банки запитують у клієнтів та їх кінцевих бенефіціарних власників, чи мають вони відношення до США, шляхом надання для заповнення спеціальних запитальників.

Запитальники (опитувальники), які надають для заповнення банки України клієнтам – власникам рахунків, розроблені Службою внутрішніх доходів США (IRS) для цілей виконання фінансовими установами зобов’язань згідно Закону FATCA та відповідних міжурядових угод, зокрема форма W-8BEN-E для юридичних осіб, W-8BEN для фізичних осіб, W9 для юридичних та фізичних осіб – резидентів США.

Тобто наданий клієнту банку для заповнення запитальник не свідчить про те, що такий клієнт підпадає під визначення податкового резидента США чи під дію Угоди FATCA, а лише призначений для з’ясування цих обставин.

Таким чином, вимоги банків щодо заповнення клієнтами окремого запитальника обумовлені міжнародними зобов’язаннями України.

Відповідно до статті 55 Закону про банки відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.       

На думку Національного банку України, з метою забезпечення розуміння та коректного заповнення клієнтом відповідних форм опитувальників, які збираються для цілей виконання Угоди FATCA, банк повинен здійснити переклад відповідних форм запитальників, складених іноземною мовою, на державну мову.

Враховуючи вимоги статей 14,69 Податкового кодексу та положень Угоди FATCA (у тому числі додатка І) для цілей виконання вимог Угоди FATCA при встановленні/моніторингу ділових відносин банки як фінансові агенти  повинні з'ясувати, чи клієнт не підпадає під дію Угоди FATCA. Для цього банки запитують у клієнтів, чи мають вони відношення до США, шляхом надання для заповнення спеціального запитальника, розробленого Службою внутрішніх доходів США (IRS).

Відповідно до підпункту 69.8.2 пункту 69.8 статті 69 Податкового кодексу за наявності у фінансового агента обґрунтованої, документально підтвердженої підозри, що рахунок належить до підзвітних, фінансовий агент зобов’язаний надіслати на адресу власника рахунка запит з вимогою про надання пояснень та інформації, що стосуються підозри. Ненадання власником рахунка протягом 15 календарних днів з дня отримання запиту фінансового агента запитуваної інформації та/або документів або надання інформації та/або документів, що не спростовують обґрунтованої підозри фінансового агента, є підставою для відмови в подальшому наданні послуг, у тому числі для розірвання договірних відносин з ним. У разі розірвання договірних відносин з власником фінансового рахунка фінансовий агент повертає залишок коштів власнику такого рахунка та не несе відповідальності за спричинені власнику фінансового рахунка збитки, пов’язані з розірванням договірних відносин.

Окрім цього, з урахуванням обов’язків суб’єктів первинного фінансового моніторингу (далі – СПФМ) та вимог до здійснення належної перевірки, викладених у статтях 8, 11 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" банки як СПФМ самостійно визначають у внутрішніх документах з питань фінансового моніторингу порядок здійснення належної перевірки клієнтів.

Підпунктом 14.1.2571 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу, серед іншого, визначено, що фінансовий агент – банк або небанківська фінансова установа, які відповідно до вимог Податкового кодексу та інших актів законодавства зобов’язані подавати звіт про підзвітні рахунки центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та нести відповідальність за порушення покладених на них обов’язків у порядку, встановленому законодавством. Регулятори ринків фінансових послуг у межах повноважень, визначених статтею 21 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", встановлюють переліки небанківських фінансових установ, які зобов’язані виконувати обов’язки фінансових агентів відповідно до вимог міжнародних договорів, що містять положення про обмін інформацією для податкових цілей, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або укладених на їх підставі міжвідомчих договорів.

Правління Національного банку постановою від 7 липня 2020 № 96 затвердило Перелік небанківських фінансових установ, які зобов’язані виконувати обов’язки фінансових агентів відповідно до міжнародних договорів про обмін інформацією, до якого включено кредитні спілки та страхові компанії, що здійснюють страхування життя.

Враховуючи вищевикладене, на думку Національного банку, Угода FATCA та законодавство України не вимагає від інших фінансові установ, крім кредитних спілок та страховиків зі страхування життя, виконувати обов’язки фінансових агентів, зокрема, щодо реєстрації в Службі внутрішніх доходів США (IRS) та отримання спеціального реєстраційного номера GIIN.

На думку Національного банку України, Угода FATCA та законодавство України не вимагає від інших фінансові установ, крім кредитних спілок та страховиків зі страхування життя, виконувати обов’язки фінансових агентів, зокрема, щодо реєстрації в Службі внутрішніх доходів США (IRS) та отримання спеціального реєстраційного номера GIIN.

Водночас для отримання роз’яснень щодо тлумачення/застосування окремих положень Угоди FATCA/Додатків до Угоди FATCA рекомендуємо звернутись до Міністерства фінансів України як компетентного органу України для цілей Угоди FATCA (відповідно до підпункту f(2) пункту 1 статті 1 Угоди FATCA).

Підпунктом 14.1.257¹ пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, у тому числі, що не є фінансовими агентами особи, звільнені від надання інформації про підзвітні рахунки відповідно до Угоди FATCA, а також іншого міжнародного договору, що містить положення про обмін інформацією для податкових цілей, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або укладеного на його підставі міжвідомчого договору.

Відповідно до постанови Правління Національного банку від 7 липня 2020 № 96 "Про затвердження Переліку небанківських фінансових установ, які зобов’язані виконувати обов’язки фінансових агентів відповідно до міжнародних договорів про обмін інформацією", до зазначеного переліку включено кредитні спілки та страхові компанії, що здійснюють страхування життя (за винятком кредитних спілок та страховиків, які відповідають критеріям, установленим у Додатку ІІ до Угоди FATCA).

Враховуючи вищевикладене, кредитна спілка самостійно визначає, чи є вона фінансовим агентом – на основі аналізу відповідності критеріям, наведеним у Додатку ІІ до Угоди FATCA. Так, на думку Національного банку України, з урахуванням специфіки діяльності кредитних спілок можна розглянути, наприклад, винятки, які визначені у розділі ІІІ Додатка ІІ до Угоди FATCA, серед яких: А. Фінансова установа з локальною клієнтською базою, В. Місцевий банк.

Відповідно рекомендуємо кредитній спілці задокументувати результати здійснення такого аналізу, щоб за потреби мати змогу продемонструвати їх контролюючим органам.

Разом з цим, Національний банк України не уповноважений надавати висновки щодо наявності/відсутності в установи статусу фінансового агента відповідно до Угоди FATCA або перевіряти правильність визначення установою такого статусу.

Враховуючи положення Угоди FATCA, Податкового кодексу України щодо визначення підзвітних рахунків, а також Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України та Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, банки самостійно з урахуванням власної облікової політики та критеріїв підзвітних рахунків, визначених відповідно в Угоді FATCA та Податковому кодексі України, визначають балансові рахунки, які використовуються для відкриття рахунків клієнтів банку, щодо яких вимагається звітування для цілей виконання вимог Угоди FATCA.

Заборонено надавати колекторські послуги компаніям, які не пройшли перевірку та не зареєструвалися у Реєстрі Національного банку.

Водночас новий закон встановив обмеження, відповідно до якого набути статусу колекторської компанії не може юридична особа, місцезнаходженням якої є тимчасово окупована територія України або територія проведення операції Об’єднаних сил.

Так, у найближчому майбутньому. Якщо інформація про колекторську компанію не з’явиться в Реєстрі Національного банку до 14 жовтня 2021 року, то кредитодавець, який має договір з компанією, муситиме після цієї дати його достроково розірвати в односторонньому порядку.

При цьому Національний банк не має повноважень продовжити строки подання документів на реєстрацію для тих компаній, які вже здійснюють врегулювання простроченої заборгованості. Саме тому таким компаніям варто заздалегідь підготувати належний пакет для документів. Та встигнути їх подати Національному банку якомога раніше упродовж періоду з 14 липня до 13 серпня 2021 року.

Так. Якщо кредитодавець залучить до врегулювання простроченого боргу компанію, яка не включена до Реєстру, то законом передбачений штраф від 5 000 до 8 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Під час первинного подання документів про структуру власності у повідомленні про подання відомостей про структуру власності має бути зазначено: "Відповідно до вимог пункту 2 постанови Правління Національного банку України від 14 квітня 2021 року № 30".

Так, надавач фінансових послуг може не призначати відповідальну особу. У такому разі функції відповідальної особи виконуватиме керівник компанії.

Ні, достатньо зазначити посаду уповноваженої особи надавача фінансових послуг.

Ні, дата підписання усіх документів про структуру власності має співпадати з датою  подання та з датою, станом на яку вони подаються (стосується лише первинного подання документів про структуру власності).

Так, запевнення про відповідність структури власності вимогам Положення про вимоги до структури власності надавачів фінансових послуг є окремим документом. Це не частина повідомлення про подання відомостей про структуру власності (додаток 1 до Положення). Запевнення має подаватися додатково до цього повідомлення, відомостей про структуру власності та схематичного зображення структури власності (якщо структура власності відповідає вимогам Положення).

Ні, у такому разі з повідомлення про подання відомостей про структуру власності потрібно видалити речення “Запевняю, що структура власності надавача фінансових послуг відповідає вимогам Положення про вимоги до структури власності надавачів фінансових послуг”.

Схематичне зображення структури власності у форматі pdf має забезпечувати можливість контекстного пошуку будь-якої розміщеної на ньому інформації та створюватися через конвертування даних з текстового редактора.

Ні, на схематичному зображенні структури власності не має бути жодної конфіденційної інформації. Адже схематичне зображення підлягає опублікуванню на офіційному вебсайті Національного банку.

Ні, достатньо описати взаємозв’язки особи з надавачем фінансових послуг та підстави, у зв’язку з якими вона є власником істотної участі.

Так, одна особа може бути одночасно і остаточним ключовим учасником надавача фінансових послуг, і власником істотної участі у надавачі фінансових послуг.

Так, якщо у структурі власності публічної компанії є особи, які є власниками істотної участі у надавачі фінансових послуг. У такому разі інформація про цих осіб відображається на схематичному зображенні структури власності та включається до відомостей про власників істотної участі у надавачі фінансових послуг. Водночас інформація щодо осіб у структурі власності публічної компанії, які не є власниками істотної участі у надавачі фінансових послуг, не розкривається.

Розрахунок здійснюється за формулою, яка визначена у пункті 19 Положення про вимоги до структури власності надавачів фінансових послуг з обов’язковим урахуванням вимог пункту 20 та 21-27 цього Положення.

Ні, окремих вимог до формату такого файлу немає. Форма повідомлення визначена у додатку 1 до Положення про вимоги до структури власності надавачів фінансових послуг.

Ні, встановленої форми, за якою має подаватися опис заходів, немає.

Цей опис має містити чіткий та повний перелік заходів, які зобов’язуються виконати надавач фінансових послуг та/або власники істотної участі, та/або потенційні інвестори, із зазначенням строків реалізації кожного заходу.

Перелік конкретних заходів надавач фінансових послуг та інші зацікавлені особи обирають самостійно. Проведення таких заходів має бути аргументованим та враховувати вимоги законодавства України.

Надавач фінансових послуг має право додатково до опису заходів подати будь-які документи та/або інформацію, які, на його думку, можуть підтвердити реалістичність виконання запланованих заходів та приведення структури власності у відповідність до вимог у запланований строк.

Так. Якщо відбулися зміни, які стосуються трастової конструкції, інституту спільного інвестування, іноземного фонду або інших подібних правових утворень у структурі власності, то незалежно від їхнього розміру надавач фінпослуг зобов’язаний подати в НБУ документи про структуру власності станом на дату змін. Строк для подання документів – 15 робочих днів із дня отримання інформації про зміни в складі відомостей про структуру власності або з дня, коли така інформація мала стати відомою надавачу фінансових послуг.

Банки зобов'язані без будь-яких обмежень приймати для обміну від фізичних та юридичних осіб зношені банкноти, які не мають ознак підроблення та мають ознаки зношення або пошкодження: потертості, забруднення, відбитки штампів, надриви та надрізи, отвори, відірвані краї або кути.

Касові працівники банківських установ повинні без обмежень приймати банкноти з ознаками значного зношення або пошкодження, які не мають ознак підроблення та які: зберегли цілу частину площею не менше ніж 55% своєї початкової площі; розірвані (розрізані) на дві частини, на яких збереглись обидва однакові номери та серія, і загальна площа цих частин є не меншою, ніж 55% початкової площі банкноти. Пошкоджені банкноти, складені з двох або більше частин, банки зобов’язані вилучати з обігу і приймати на дослідження за ініціативою громадян-пред’явників як сумнівні щодо справжності та/або платіжності і в установленому порядку надсилати для проведення дослідження до відповідних територіальних підрозділів Національного банку. За результатами цих досліджень, які здійснюються Національним банком безкоштовно, клієнтам відшкодовується відповідна сума грошових знаків національної валюти, визнаних справжніми і платіжними.

Якщо за результатами дослідження банкноти будуть визнані підробленими або пошкодженими під час надзвичайного режиму, їх буде вилучено з обігу без відшкодування їх вартості та в установленому порядку передано правоохоронним органам для проведення відповідного розслідування.

Для обміну зношених, пошкоджених, сумнівних щодо справжності та/або платіжності банкнот національної валюти – гривні на придатні до обігу банкноти необхідно звернутись до будь-якого банку України (філій та відділень).

Такий обмін здійснюється безкоштовно та без обмежень.

Банк, фінансова установа зобов'язані перевіряти ознаки платіжності та справжності банкнот іноземної валюти з використанням обладнання для роботи з готівкою, що забезпечує контроль ультрафіолетового, інфрачервоного, магнітного захисту, а також візуальний контроль проти світла, у відбитому світлі та із збільшенням не менше ніж у 10 разів. Відповідальною особою під час визначення ступеня зношеності, справжності та платіжності банкнот іноземної валюти є працівник каси банку або фінансової установи, який безпосередньо здійснює валютно-обмінну операцію. Якщо банкноти іноземної валюти з незначними пошкодженнями відповідають установленим банком-емітентом зразкам і зберегли ознаки платіжності, вони визнаються платіжними і мають прийматися уповноваженими банками.

Банкноти іноземної валюти, які в процесі використання значно зносились або мають значні пошкодження, приймаються у касах уповноважених банків, фінансових установ на інкасо. Прийняті на інкасо банкноти надсилаються до іноземного банку-кореспондента, з яким укладено відповідну угоду, для здійснення обміну на нові банкноти. У разі сумніву щодо справжності банкнот іноземної валюти банки мають вилучити їх та надіслати для проведення досліджень до Національного банку. Крім цього, банк має також приймати для проведення досліджень сумнівні банкноти іноземної валюти за бажанням пред’явника на підставі заяви. Національний банк здійснює дослідження сумнівних щодо справжності банкнот іноземної валюти безкоштовно. Банкноти іноземної валюти, визнані справжніми, незалежно від ступеня зношення повертаються ініціатору дослідження. Підроблені грошові знаки вилучаються без відшкодування їх вартості та в установленому порядку передаються Національній поліції України для проведення розслідувань.

Для обміну зношених, пошкоджених, сумнівних щодо справжності та/або платіжності банкнот іноземної валюти на придатні до обігу банкноти необхідно звернутись до будь-якого банку України (філій та відділень), що здійснює операції з відповідною іноземною валютою.

Може. Відповідно до пункту 21 розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148 (зі змінами), суб’єкти господарювання під час здійснення розрахунків із споживачами за готівку зобов’язані приймати у сплату за продукцію (товари, роботи, послуги) без обмежень банкноти і монети (у тому числі розмінні, обігові монети, пам’ятні банкноти та монети, зношені банкноти та монети) усіх номіналів, які випускає Національний банк України в обіг, що є платіжними засобами і не викликають сумніву в їх справжності та платіжності. 

Сумнів касира підприємства (підприємця) стосовно справжності та/або платіжності грошових знаків є суб’єктивним і не є остаточним. 

У разі виникнення сумніву щодо справжності та/або платіжності готівки касир підприємства (підприємець) не приймає таку готівку у сплату за товари (роботи, послуги). Відповідно касова операція не  відбувається. При цьому суб’єкти господарювання мають право запропонувати споживачу сплатити вартість товару іншими банкнотами та/або монетами, а із сумнівними щодо справжності та/або платіжності грошовими знаками звернутися до будь-якого банку (філії, відділення) для їх обміну на придатні до обігу грошові знаки або надсилання їх на дослідження до уповноваженого підрозділу Національного банку.

Може. Згідно з пунктом 8 розділу II Правил¹, банки та інші юридичні особи не мають права приймати:

• банкноти, пошкоджені вогнем, водою, різними рідинами або хімікатами тощо, площа яких під час приймання та оброблення може стати меншою, ніж 55% початкової площі банкноти. Якщо пошкодження двох або більшої кількості банкнот призвело до їх склеювання (спікання), то пред'явнику банкнот не рекомендується самостійно порушувати цілісності групи склеєних банкнот;
• банкноти, забруднені хімічними та радіоактивними речовинами, будь-якими токсичними органічними субстанціями, що впливають або за певних умов можуть негативно впливати на здоров'я людини.

Територіальні підрозділи Національного банку здійснюють обмін справжніх банкнот, забруднених хімічними та радіоактивними речовинами, будь-якими токсичними органічними субстанціями, тільки в разі наявності документа про проведення дезінфекції та/або дезактивації банкнот, наданого установою (особою), на яку відповідно до законодавства України покладено функції щодо їх проведення. Фізичні та юридичні особи зобов'язані для обміну таких банкнот звертатися безпосередньо до відповідних територіальних підрозділів Національного банку України. Уповноважені підрозділи Національного банку приймають рішення про обмін банкнот у присутності пред'явника або мають прийняти їх на дослідження за його заявою, форма якої наведена в додатку 2 до Правил¹.

Територіальні підрозділи Національного банку здійснюють обмін справжніх банкнот, забруднених хімічними та радіоактивними речовинами, будь-якими токсичними органічними субстанціями, тільки в разі наявності документа про проведення дезінфекції та/або дезактивації банкнот, наданого установою (особою), на яку відповідно до законодавства України покладено функції щодо їх проведення. Фізичні та юридичні особи зобов'язані для обміну таких банкнот звертатися безпосередньо до відповідних територіальних підрозділів Національного банку України. Уповноважені підрозділи Національного банку приймають рішення про обмін банкнот у присутності пред'явника або мають прийняти їх на дослідження за його заявою, форма якої наведена в додатку 2 до Правил¹.

З якої дати діють правила заокруглення?
Правила заокруглення вступили в дію з 01 липня 2018 року.

Як саме заокруглюється сума розрахунку до 0?
Заокруглення відбувається за математичним правилом. Якщо сума розрахунку закінчується на 1, 2, 3, 4 копійки – вона заокруглюється до 0 у бік зменшення суми. Якщо сума розрахунку закінчується на 5, 6, 7, 8, 9 копійок – вона заокруглюється до 0 у бік збільшення суми.

Чи припинив Національний банк карбувати дрібні розмінні монети?
Так. Національний банк припинив карбування монет номіналами 1, 2, 5 копійок через втрату ними купівельної спроможності та монет номіналом 25 копійок, оскільки у разі відсутності монет номіналами 1, 2 та 5 копійок 25 копійок не розмінюються 10 копійками.

Чи можуть українці й надалі використовувати монети дрібних номіналів для купівлі товарів та послуг?
Ні. Монети номіналом 1, 2, 5, 25 копійок вилучаються в обігу, ними не можна розраховуватися.

Як довго можна обмінювати чи здавати копійки?
Обміняти без обмежень та безкоштовно на платіжні обігові монети та банкноти всіх номіналів у сумах, кратних 10 копійкам можна:

• монети номіналом 1, 2 та 5 копійок – у Національному банку та уповноважених банках (АТ "Ощадбанк", АТ КБ "ПриватБанк", АТ "Райффайзен Банк Аваль", АТ "ПУМБ") – до 30 вересня 2022 року включно;
• монети 25 копійок – в усіх відділеннях українських банків – до 30 вересня 2021 року включно; а також у Національному банку та уповноважених банках (АТ "Ощадбанк", АТ КБ "ПриватБанк", АТ "Райффайзен Банк Аваль", АТ "ПУМБ") – до 30 вересня 2023 року включно.

Для обміну значно пошкоджених банкнот гривні, які втратили платіжні ознаки внаслідок пожежі, катастрофи, стихійного лиха чи іншого нещасного випадку, а також побутового пошкодження, необхідно звертатись до регіональних підрозділів грошового обігу Національного банку України. Наразі підрозділи Національного банку є в Дніпропетровській, Одеській, Харківській, Хмельницькій, Львівській областях та м. Києві.

Пред’явнику банкнот не рекомендується самостійно порушувати цілісної групи банкнот, якщо пошкодження двох або більшої кількості банкнот призвело до їх склеювання (спікання).

У разі відсутності в регіоні підрозділу грошового обігу Національного банку України необхідно звертатись до уповноважених банків, яким надано повноваження на зберігання запасів готівки Національного банку. На цей час такі повноваження мають три банки – АТ "Ощадбанк", АТ КБ "ПриватБанк", АТ "Райффайзен Банк Аваль".

Уповноважені банки не обстежують значно пошкоджені банкноти, а пакують їх з максимальним збереженням цілісності та передають як сумнівні для проведення досліджень до Департаменту грошового обігу Національного банку України разом із заявою пред’явника, довідкою про вилучення (прийняття) банкнот для дослідження та іншими документами щодо ситуації, внаслідок якої виникло пошкодження банкнот (довідка про пожежу, катастрофу, виникнення іншої ситуації).

За результатами досліджень, які проводяться Національним банком України безкоштовно, клієнтам відшкодовується відповідна сума грошових знаків національної валюти, визнаних справжніми і платіжними. Неплатіжні банкноти Національний банк не відшкодовує.

Фізичні та юридичні особи в разі сумніву щодо справжності банкнот іноземної валюти можуть звернутись до банків (філій, відділень), що здійснюють валютно-обмінні операції.
Банк (філія, відділення) приймає такі банкноти і разом із заявою пред’явника та довідкою про вилучення (прийняття) банкнот для дослідження передає Національному банку України.
Дослідження сумнівних щодо справжності банкнот іноземної валюти здійснює Департамент грошового обігу Національного банку України безкоштовно.
Банкноти іноземної валюти, які за результатами дослідження визнані справжніми, незалежно від ступеня зношення та пошкодження повертаються ініціатору дослідження (банку).
Підроблені банкноти вилучаються з обігу, не повертаються і не відшкодовуються, а в установленому порядку передаються уповноваженим працівникам національної поліції України.
Про результати дослідження банк зобов’язаний проінформувати клієнта, повернути йому справжні банкноти іноземної валюти або за його бажанням прийняти ці банкноти для здійснення касових операцій.
З актом про дослідження сумнівних банкнот клієнт може ознайомитися під підпис.
Звертаємо увагу, що Національний банк України не проводить касових операцій з банкнотами іноземної валюти, у тому числі не здійснює обмін зношеної та пошкодженої іноземної валюти.
Касові операції зі справжніми зношеними та пошкодженими банкнотами іноземної валюти здійснюють банки (філії, відділення), небанківські фінансові установи, які приймають такі банкноти на інкасо

Цінова стабільність не передбачає незмінних цін, вона означає помірне їхнє зростання.

Жоден центральний банк не прагне досягти нульової інфляції. Коли інфляція наближається до нульового рівня, зростає ймовірність переходу до дефляції, яка є так само негативно впливає на економіку, як і висока інфляція.

У більшості розвинених країн під ціновою стабільністю розуміють забезпечення низької та стабільної інфляції на рівні від 1 до 3 відсотків. Для країн з ринками, що розвиваються, середньострокова інфляційна ціль є зазвичай вищою і встановлюється центральними банками в межах від 4 до 8 відсотків. Середньострокова ціль щодо інфляції в Україні визначена на рівні 5 відсотків  із допустимим діапазоном відхилень ±1 в.п. (для річного приросту індексу споживчих цін).

Ціна на будь-який товар, зокрема і на іноземну валюту, залежить від пропозиції та попиту на нього. Якщо за певних обставин значно знижується пропозиція іноземної валюти (за умови збереження попиту на неї), то на внутрішньому ринку формується її дефіцит. А як відомо, на дефіцитний товар зразу підвищується ціна.

У такому разі для утримання обмінного курсу гривні на певному рівні Національний банк буде вимушений продавати валюту зі своїх запасів – міжнародних резервів. Але це є лікуванням симптомів, а не хвороби. Проблема, яка призвела до переважання попиту на валюту над її пропозицією, продовжуватиме негативно впливати на економіку країни. А утримання вартості гривні на неринковому рівні зменшує золотовалютні резерви країни. І коли резервів залишається недостатньо для підтримки курсу, відбувається обвальна девальвація національної валюти. Найчастіше це супроводжується економічною кризою, яка підриває добробут населення, стійкість банківської системи та платоспроможність держави. За останнє десятиліття в Україні так сталося двічі – у 2008 та 2014 роках.

Натомість плаваючий валютний курс дозволяє пристосовуватися виробникам та споживачам до зміни економічної ситуації та протистояти негативним впливам. Наприклад, зниження світових цін на продукцію, яку експортують українські виробники, призведе до зменшення надходження валютної виручки в країну. У такому разі курс гривні буде поступово знижуватися, що  спричинить зменшення собівартості товарів в доларовому еквіваленті. У такий спосіб пом’якшиться негативний вплив на обсяги виробництва. Тобто девальвація гривні дозволить зберегти конкурентоспроможність українських товарів закордоном, а значить, не доведеться скорочувати обсяги виробництва.

Звичайно, знецінення національної валюти має і негативні наслідки, зокрема для громадян стануть дорожчими імпортні товари та подорожі за кордон. Але такі наслідки є значно м’якшими, якщо порівняти з падінням обсягів виробництва та збільшенням кількості безробітних.

Гроші є специфічним товаром, проте, як і інші товари, цінуються, тільки якщо кількість їх обмежена. Якщо центральний банк емітуватиме (іноді кажуть “друкуватиме”) гроші для  державних витрат, це значно збільшить обсяг грошей в обігу. Але загальний попит на товари та послуги буде рости швидше, ніж здатність економіки їх виробляти, і це неминуче призведе до підвищення інфляції.

Тобто спрямування емісійних коштів на фінансування державних потреб може призвести до негативних наслідків для економіки країни та добробуту громадян внаслідок:

• розгортання інфляційних процесів,
• знецінення національної грошової одиниці відносно іноземних валют,
• негативного впливу на економічне зростання у довгостроковому періоді.

Наприклад, Україна має сумний досвід 1990-х років, коли кредитування окремих галузей економіки, а також значний бюджетний дефіцит були профінансовані Національним банком. Як наслідок, макроекономічна ситуація в Україні вийшла з-під контролю. У 1992 — 1994 інфляція на своєму піку сягнула понад 10 000%, а реальний ВВП впав на 9,7%, 14,8%, 22,8% відповідно. Наслідком цього було катастрофічне падіння рівня життя громадян.

Первинна емісія грошей завжди здійснюється у безготівковій формі і лише через банки (оскільки Національний банк працює виключно з ними). Національний банк може проводити її через три канали:

• Кредитний – банки отримують у Національному банку кредити під заставу державних цінних паперів або іноземної валюти. Ці кредитні кошти НБУ зараховує на їхні рахунки.
• Валютний – банки продають Національному банку валюту, натомість він зараховує на їхні рахунки гривню.
• Фондовий – Національний банку купує в банків цінні папери та зараховує на їхні рахунки гривню.

Готівкова емісія завжди є похідною від безготівкової. Банк просить Національний банк списати кошти зі свого рахунку і отримує готівку з каси НБУ. Потім банк може видати готівку клієнту, списавши безготівкові кошти з його рахунку. Водночас кількість грошей в економіці не змінюється – безготівкової гривні на рахунках стає менше, готівкової на відповідну суму більше.

Загальні вимоги до складання звітності, порядок її підписання та подання до Національного банку визначені Правилами організації статистичної звітності, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 13.11.2018 № 120 (зі змінами) та постановою Правління Національного банку України від 25.06.2020 № 84.

Дані подаються до Національного банку з різною періодичністю: щоденно, щодекадно, щомісячно, щоквартально, щопівроку, щорічно та за запитом.

Вони використовуються для забезпечення виконання регулятивних, наглядових функцій, валютного регулювання і нагляду відповідно до законодавства України.

На базі отриманої інформації регулятор складає:

• грошово-кредитну та фінансову статистику, банківську статистичну інформацію та інформацію щодо ринку фінансових послуг;
• статистику платіжного балансу, міжнародної інвестиційної позиції, зовнішнього боргу.

Інформація, яка є публічною, розміщується на сторінці офіційного Інтернет-представництва Національного банку.

Національний банк отримує звітність від:

• банків України та філій іноземних банків в Україні;
• небанківських фінансових установ, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк України з 01.07.2020 відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг" від 12.09.2019 № 79-IX;
• небанківських установ-резидентів, небанківських фінансових установ-резидентів, які є платіжними організаціями або членами платіжних систем, операторів послуг платіжної інфраструктури;
• небанківських фінансових установ, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій або генеральну ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій (отриману до набрання чинності Закону України "Про валюту і валютні операції");
• небанківських фінансових установ, підприємств, організацій, фізичних осіб-підприємців, які мають рахунки, відкриті за межами України. Але це не стосується дипломатичних, консульських, торговельних та інших офіційних представництв України за кордоном, а також відокремлених структурних підрозділів резидентів;
• операторів поштового зв’язку.

Респонденти (постачальники звітності) складають звітність та подають її до Національного банку у вигляді файлів за електронним підписом уповноваженої особи, визначеної відповідними нормативно-правовими актами.

Детальна інформація про ідентифікатори та назви показників, метрики, одиниці виміру, параметри, рівень консолідації, некласифіковані реквізити показників, посилання на законодавчі акти, правила та особливості формування показників, номери файлів, періодичність та строки подання, респондентів та опис процедури перевірки даних міститься в Реєстрі показників статистичної звітності відповідно до Правил № 120 та в Реєстрі показників звітності небанківських фінансових установ, які розміщені на сторінці офіційного Інтернет-представництва Національного банку.

Респонденти подають показники звітності у файлах у форматах XML та JSON. Текстова інформація (пояснення)  надається у сканованому вигляді.

Є три рівні перевірки даних файлів з показниками звітності на відповідність вимогам, установленим Національним банком:

• первинний – технологічний контроль, перевірка, чи правильно структуровані дані. Здійснюється респондентом, який подає інформацію, та Національним банком;
• вторинний – контроль, який здійснюється Національним банком під час приймання файла з показниками  звітності;
• експертний – контроль якості отриманих звітних даних, їх цілісності, достовірності, узгодженості в часі, сумісності з даними інших джерел інформації, відповідності вимогам міжнародних стандартів статистики та звітності. Цей контроль здійснюють структурні підрозділи НБУ для визначення необхідності внесення змін у файли з даними.

Описи первинного та вторинного контролів для кожного файлу з даними звітності розміщено на сторінці Реєстру показників статистичної звітності відповідно до Правил № 120 та Реєстру показників звітності небанківських фінансових установ.

Якщо у Національного банку є зауваження до показників за результатами контролю, респондент зобов’язаний надати пояснення на запит НБУ.

У разі виявлення респондентом або Національним банком помилок у даних звітності, респондент може здійснити заміну файлу з показниками: до настання строку – самостійно, після визначеного строку – за дозволом Національного банку.

На відміну від монетарної політики, де існує основна ціль (цінова стабільність) та індикатор для вимірювання основної цілі (переважно індекс споживчих цін), макропруденційна політика, метою якої і є забезпечення фінансової стабільності, значною мірою покладається на якісні (тобто не вимірювані кількісно) цілі й не має єдиних універсальних показників для їх оцінки.

Проте існує спектр показників, які допомагають виміряти рівень фінансової стабільності (наприклад, рівень непрацюючих кредитів в економіці, коефіцієнти боргового навантаження, співвідношення наданих кредитів до вартості застави та багатьох інших), а також комплексні індикатори, які дозволяють оцінити поточну ситуацію у фінансовому секторі, проте не дають прогнозу подальшого розвитку ситуації (наприклад, Індекс фінансового стресу, представлений у Звіті про фінансову стабільність НБУ).

Для оцінки фінансової стабільності центробанки також вимірюють стійкість системи за різних сценаріїв (зокрема шокових), вивчають фінансові зв'язки фінансових установ (з іншими фінансовими установами та клієнтами), проводять опитування банків та компаній.

У більшості країн виявилося, що регуляторами, які мають необхідні знання, експертизу та ресурси (людські, організаційні, фінансові), й по суті відповідають за фінансову стабільність, є центральні банки. Відтак сприяння фінансовій стабільності стало частиною мандатів багатьох центробанків світу.

НБУ отримав такий мандат у 2015 році. Законом України «Про Національний банк України» (ст. 6) встановлена функція сприяти фінансовій стабільності (як другий пріоритет після підтримання цінової стабільності).

Український центральний банк має широкий інструментарій для забезпечення фінансової стабільності. Перше, що НБУ робить — якісний аналіз та інформування/попередження про виявлені ризики. Якщо попередження недостатньо, регулятор може застосувати макропруденційні інструменти: вимоги до капіталу чи ліквідності, а також інші (секторальні) інструменти.

Національний банк дотримується рекомендацій Європейської ради із системних ризиків (ESRB), яка у 2013 році рекомендувала уповноваженим органам чітко та публічно визначити цілі та інструменти макропруденційної політики. У переважній більшість європейських країн на сьогодні це зроблено та оприлюднено у макропруденційних стратегіях. Так само Національний банк України визначив цілі та інструменти політики забезпечення фінансової стабільнсоті у Стратегії макропруденційної політики. Окрім того, Національний банк регулярно інформує громадскість про заплановані зміни у регулюванні через публікації на сайті Національного банку, на офіційних сторінках Національного банку у соцмережах та під час зустрічей зі ЗМІ, учасниками ринку та експертами.

Глобальна криза-2007/08 сприяла популяризації та поширенню ідей політики, спрямованої на виявлення та обмеження системних ризиків з метою досягнення фінансової стабільності. Те, що завдало шкоди багатьом фінансовим системам, підняло на поверхню вразливості фінансового сектору та недоліки у роботі регуляторів. Одним з цих недоліків була недостатня увага до стану фінансової системи загалом.

Макропруденційні заходи означають певні обмеження, які накладаються на фінансові установи. Зокрема, це може стримувати темпи розвитку і спричиняти втрати не тільки для банків, а й загалом для всієї економіки. Вони активно використовуються тільки тоді, коли такі обмеження допомагають уникнути великих втрат у майбутньому під час кризи.

Система BankID НБУ створена для того, щоб громадяни мали зручний та безпечний доступ до державних, фінансових, комерційних та інших послуг, що надаються дистанційно та потребують ідентифікації.

Система BankID НБУ надає можливість передати персональні дані користувачів від абонента – ідентифікатора (банку, в якому відкрито рахунок) до абонента – надавача послуг (який надає послугу з використанням цих даних). Тобто відбувається електронна дистанційна ідентифікація фізичних осіб через систему.

Щоб скористатися Системою BankID НБУ, достатньо мати відкритий рахунок у банку, приєднаний до Системи BankID НБУ, та комп’ютер або смартфон із доступом до мережі Інтернет.

Із переліком установ, що підтримують технологію Системи BankID НБУ, можна ознайомитися за посиланням.

Наголошуємо, що запит та підтвердження згоди на передавання даних надає тільки користувач – власник персональних даних.

Абонентами Системи BankID НБУ є абоненти – ідентифікатори (банки) та абоненти – надавачі послуг.

Для приєднання до Системи BankID НБУ установі необхідно:

• подати заяву про намір приєднання до Системи BankID НБУ та пакет необхідних документів
• отримати рішення Ради Системи BankID НБУ про дозвіл приєднання до системи;
• укласти договір приєднання до системи;
• здійснити відпрацювання взаємодії абонентських вузлів абонентів з центральним вузлом Системи BankID НБУ;
• укласти договір розрахунків та виконати його вимоги;
• підключитися до промислового середовища.

Зауважимо, що абоненти – ідентифікатори та абоненти – надавачі послуг використовують Cистему BankID на комерційних умовах. Це дає можливість абонентам-ідентифікаторам (банкам) монетизувати передачу даних абонентам – надавачам послуг. Оплата за ідентифікацію користувача стягуватиметься безпосередньо з абонента – надавача послуг

Так, ідентифікація через Систему BankID НБУ є безпечною для користувачів. Їх персональні дані не зберігаються в Системі BankID НБУ.

Усі дані користувачів передаються через Систему BankID НБУ у зашифрованому вигляді із накладанням кваліфікованого електронного підпису або кваліфікованої електронної печатки банку.

Тільки власник персональних даних може ініціювати передавання свої даних від абонента – ідентифікатора до абонента – надавача послуг. Передавання ідентифікаційних даних третім особам без згоди користувача (власника даних) заборонено та є неможливим.

Для електронного пристрою, що не поповнюється:

• максимальна сума, яка може зберігатися – 4 000 грн.

Для електронного пристрою, що поповнюється:

• сума розрахунків – 62 000 грн на рік;
• максимальна сума, що може зберігатися – 14 000 грн.

Детальніше про ліміти та розрахунки електронними грошима

Звернутися до банку та укласти договір.

Банк перед укладенням договору зобов'язаний ознайомити користувача з:

• умовами договору,
• тарифами на обслуговування,
• правилами користування.

У договорі має бути, зокрема, зазначено:

• порядок обслуговування рахунку,
• порядок установлення курсу продажу, обміну або конвертації іноземної валюти,
• інформацію про ліміти та/або обмеження за операціями,
• порядок розгляду спорів,
• відповідальність емітента та користувача.

У разі блокування, втрати ЕПЗ, вилучення платіжної картки банкоматом, неотримання коштів в банкоматі тощо необхідно звернутись до банку емітента.

Якщо громадянин має ці кошти на своєму рахунку, то краще здійснити безготівковий платіж на рахунок знайомого чи родича. Такі платежі здійснюються, як і раніше, без обмежень за сумою. Адже власники банківських рахунків вже ідентифіковані та верифіковані банками, які відкривали їм такі рахунки. Таку сплату просто і зручно можна здійснити віддалено за допомогою дистанційних сервісів банку.

Якщо ж громадянин має виключно готівку – тоді цей платіж можна зробити:

• у відділенні банку, маючи з собою паспорт;
• через пристрої з функцією приймання готівки – термінали самообслуговування, банкомати (далі – ПТКС), які технологічно зможуть забезпечити верифікацію платника. Якщо це, наприклад, ПТКС банку, в якому платник має картку, тоді банк зможе верифікувати його за допомогою такої картки. 

У будь-якому разі фінансові компанії мають достатньо часу, щоб обладнати ПТКС різними технічними можливостями. Адже Національний банк встановив довготривалий перехідний період – до кінця 2020 року.

Безготівкові платежі з картки на картку чи з рахунка на рахунок, як і раніше, можна здійснювати без будь-яких обмежень, і дробити платежі на частини не потрібно. Власники банківських рахунків, до яких прив'язані платіжні картки, і зараз вже є достатньо ідентифікованими.

Банки мають інформацію про кожного власника рахунка і власника картки. Вони знають звичні операції з історії його платежів, мають інформацію, яку він сам надав банку, відкриваючи рахунок.

Крім того, звичайні операції громадян на невеликі суми не є об’єктом фінансового моніторингу. Адже це – низькоризикові операції, банк їх не буде прискіпливо перевіряти. Натомість новий закон зміщує акцент на аналіз ризикових та великомасштабних операцій на суму понад 400 тисяч гривень.  

Більше того, Національний банк ніколи не вимагав, щоб клієнти банків надавали інформацію про джерела походження коштів за звичайними операціями на невеликі суми.

Ні. Зарахування на карткові рахунки клієнтів – тобто звичайні операції українців – не є об’єктом перевірок для фінансового моніторингу. Такі низькоризикові операції не цікавитимуть банки. Мета закону зовсім у іншому. Банки, відповідно до вимог нового закону, мають акцентувати увагу на найвищих зонах ризику – ризикованих та великомасштабних операціях понад 400 тисяч гривень.

Проте фінансові установи мають виконувати деякі технічні вимоги закону, наприклад, присвоїти кожній операції свій унікальний номер. Для цього вони матимуть достатньо часу, адже буде встановлений тривалий перехідний період – до кінця 2020 року. За цей час вони зможуть виконати всі технічні моменти.

Ні, не повинен.

Національний банк ніколи не вимагав, щоб клієнти банків надавали інформацію про  джерела походження коштів за звичайними операціями на невеликі суми.

Громадянам не треба для кожного невеликого платежу мати при собі довідку про доходи чи інші документи.

Це стосується не тільки переказу коштів іншим громадянам та оплати товарів і послуг, а й переказу коштів на власний рахунок.

Підтверджувати походження коштів треба лише під час великих – понад 400 тисяч гривень – операцій.

Такий платіж можна зробити у відділенні банку, маючи з собою паспорт, або через  ПТКС, що технологічно може забезпечити верифікацію платника (зчитати дані з його картки).

Якщо ПТКС має такі технологічні функції, тоді можна спокійно здійснити операцію на ту суму, яка потрібна клієнту.

Якщо ні, тоді у ПТКС буде встановлений ліміт, і клієнт просто не зможе здійснити операцію на суму понад 5 тисяч гривень.

До 5 тисяч гривень в ПТКС можна поповнити готівкою рахунок або картку без ідентифікації платника. Від 5 тисяч гривень – через банківське відділення або ПТКС, що технологічно може забезпечити верифікацію платника (зчитати дані з його картки).

Оскільки йдеться про валютний рахунок наявного та уже ідентифікованого клієнта банку, жодних лімітів на зарахування коштів на рахунок законодавством не встановлено.

Як і раніше, жодних лімітів та обмежень на зарахування коштів на рахунок, перерахованих  з-за кордону, валютним законодавством чи законодавством з фінансового моніторингу не встановлено.

Тут йдеться про переказ коштів у іноземній валюті, який здійснюються з рахунку на рахунок.

Тобто це уже наявні ідентифіковані клієнти банку. Він уже має інформацію про цих клієнтів, вивчив та розуміє їхні звичайні операції.

Якщо банку такий переказ здається незвичним і у нього виникнуть запитання – необхідно буде лише пояснити банку суть операції.

Якщо оплата карткою здійснюється в інтернет-магазині за товар або послугу, то такий переказ коштів необхідно лише супроводити номером картки платника. Це одне з виключень щодо ідентифікації, передбачене у законі.

Так, при здійсненні цієї операції необхідно ідентифікувати та верифікувати платника. Тобто клієнту треба мати з собою паспорт та пояснити, що це за платіж, наприклад, зазначити у реквізитах, що це допомога родичам.

Банк не блокує безпідставно рахунки клієнтів, якщо має про них всю необхідну інформацію.

Відкриваючи рахунок, клієнт надає банку інформацію про себе, про свої доходи тощо. Банк щодня спостерігає та знає історію операцій клієнта і знає, які є звичними для нього.

Тож тільки якщо йдеться про нетипову операцію, яка на відповідає фінансовим можливостям клієнта, тоді банк звернеться за відповідними поясненнями.

Якщо клієнт пояснить, що це, наприклад, результат отримання спадщини, тоді банк здійснить операцію, і клієнт зможе спокійно використовувати ці кошти.

Все буде як і раніше. Жодних обмежень на безготівкові платежі закон не встановлює.

Так, ідентифікація та верифікація власників електронних гаманців буде потрібна.

Але не таких гаманців, що використовуються абонентами для оплати мобільних послуг. Закон не встановлює вимог до мобільних операторів.

Йдеться про клієнтів, які самостійно відкривають електронні гаманці, щоб здійснювати по них різні операції – купувати товари, платити за послуги.

Таких користувачів фінансові установи повинні будуть до кінця року ідентифікувати та верифікувати. Зазвичай для цього потрібен буде їх паспорт та ідентифікаційний код.

Операції через такі гаманці будуть лімітованими, і якщо клієнт дотримуватиметься цих лімітів, він зможе пройти спрощену ідентифікацію.

Переказ коштів між банками виконується в строк до трьох операційних днів.

Це визначено статтею 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні". 

Операційний день - частина робочого дня банку або іншої установи - учасника платіжної системи, протягом якої приймаються від клієнтів документи на переказ і документи на відкликання та можна, за наявності технічної можливості, здійснити їх обробку, передачу та виконання. Тривалість операційного дня встановлюється банком або іншою установою - учасником платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах.

Інструкція про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління Національного банку України від 16 серпня 2006 року № 320.

Система електронних платежів Національного банку України (СЕП) - системно важлива платіжна система, створена Національним банком України для забезпечення переказу коштів між банками у національній валюті в межах України через рахунки, відкриті в Національному банку України.

Національний банк дав рекомендації українським банкам та попросив їх поставитися з розумінням до скрутного становища позичальників через карантин, реструктуризувавши кредити громадян і бізнесу.

Якщо ви маєте кредит, але через повну або часткову втрату роботи не можете його обслуговувати, ви маєте звернутися до банку,  надавши офіційну інформацію про себе та свій кредит,  а також документи, що підтверджують неможливість  оплати.

Банк має надати Вам зворотнійзв ̓язок. Національний банк рекомендує банкам дозволяти позичальникам, які потрапили в скрутне фінансове становище, не платити тіло кредиту та відсотки під час карантину, принаймні частково. Також рекомендуємо банкам, за потреби, продовжувати кредитний договір з позичальниками, а також дозволяти їм платити менші регулярні платежі під час карантину та певний час після його завершення. Адже громадянам може знадобитися певний  час, щоб відновити своє фінансове становище.

Водночас звертаємо увагу усіх позичальників: ви не можете самовільно припинити обслуговувати кредиту, адже ви маєте укладений кредитний договір із банком і відповідно взяли на себе обов’язок виконувати відповідні фінансові зобов’язання. Тому поважайте себе і відповідально ставтеся до  своїх обов’язків. Проте не забувайте повідомити банк, якщо ваш фінансовий стан погіршився через карантин.

Також нагадуємо, що банкам сьогодні заборонено законодавством нараховувати неустойки (пені, штрафи) за несвоєчасне здійснення платежів за споживчими кредитами, а також підвищувати відсоткову ставку за ними.

НБУ не планує вводити жодних обмежень на операції з валютою. Їхнє введення навпаки могло б зашкодити ситуації та спровокувати більшу паніку на валютному ринку.

Національний банк не змінює свою політику на валютному ринку. У країні діє гнучке курсоутворення. А Національний банк згладжує надмірні коливання курсів. «Подушки безпеки» – міжнародних резервів – для цього достатньо.

Наразі ніхто точно не може сказати, чи може готівка потенційно бути носієм вірусу. Щоб мінімізувати будь-які такі ризики, ми рекомендуємо оплачувати товари та послуги онлайн, максимально переходити на безготівкові розрахунки, безконтактні та мобільні платежі за допомогою смартфонів та розумних годинників, чипованих платіжних карток.

Ми намагаємося зробити безготівкові платежі дешевшими, ніж готівкові. Для цього НБУ тимчасово скасував для банків тарифи в Системі електронних платежів. Сьогодні банківські послуги повинні бути дистанційними для забезпечення соціальної відповідальності банківської системи.

Але банкомати банків вже ж повинні сьогодні бути підкріплені готівкою, щоб клієнти завжди за нагальної потреби могли зняти кошти.

Також НБУ відправляє на "карантин" гривневу готівку, яку ми отримуємо від банків. Готівка лежить у сховищі два тижні, а потім обробляється під температурою.

Банківська система продовжує працювати у штатному режимі. Ми не запроваджуємо жодних обмежень на роботу банків чи проведення ними операцій – видачі коштів з депозитів, надання кредитів, обміну валюти, роботи банкоматів тощо.

Національний банк домовився з найбільшими банками, на які приходиться більше 50% всієї філіальної мережі в банківській системі про повне покриття послугами всіх регіонів. Втім, ми також порадили банкам закривати ті відділення, які є сьогодні незавантаженими чи знаходяться у великих торгових центрах і будівлях, що закриті на час карантину. Це є важливим превентивним заходом проти поширення коронавірусу.

Таким чином, в банківській системі залишаються працювати головні офіси, філії з високим рівнем навантаження та відділення у «спальних районах». Водночас українські банки мають достатньо розвинуті цифрові сервіси, і значну кількість послуг клієнтам можуть надавати в режимі онлайн. Це сучасно і безпечно.

Щоб банки могли більше часу присвятити комунікації з клієнтами, ми зменшили адміністративне навантаження на них. Зокрема, відтермінували проведення стрес-тестування, впровадження буферів капіталу та скасували виїзні перевірки. Також буде відтерміновано подання банками річної фінансової звітності і перенесена оцінка їх бізнес-моделей.

Наш пріоритет в умовах карантину – дистанційність. Ми прагнемо, щоб безготівкові платежі були дешевшими, ніж готівкові, та вживаємо необхідні для цього кроки.

Ми тимчасово скасували тарифи за платежі в Системі електронних платежів (далі – СЕП) на період карантину. Упродовж цього періоду Національний банк не стягуватиме з банків плату за здійснення розрахунків у системі. Також банкам рекомендовано діяти відповідно і знижувати вартість онлайн-розрахунків для своїх клієнтів. Так, Ощадбанк та ПриватБанк уже тимчасово надали клієнтам канікули на сплату щомісячної комісії за користування POS-терміналами. Вони не будуть нараховувати фіксовану комісію торговим підприємствам, які користуються POS-терміналами цих банків. Це дасть можливість підтримати малий та середній бізнес, що пішов на карантин.

Ми сподіваємося, що банки продовжать працювати у цьому напрямі. Це наша спільна соціальна відповідальність та турбота про українців.

Щоб уникнути потенційного ризику, ми радимо максимально перейти на безготівкові розрахунки на період карантину.

Водночас під час операцій з готівкою (як національною, так і іноземною) ми пропонуємо застосовувати такі заходи: ретельно мити руки після застосування банкнот та монет, особливо перед вживанням їжі; після контакту з банкнотами та монетами не торкатися обличчя (очей, носа, рота).

Подібні рекомендації надають також Всесвітня організація здоров’я та Міністерство охорони здоров’я України.

Наразі ніхто точно не може сказати, чи може готівка потенційно бути носієм вірусу. Тож Національний банк намагається максимально вберегти українців від такої ймовірності. Саме тому готівка, яку ми отримуємо від банків, спочатку буде зберігатися в окремому сховищі мінімум 14 днів. Це значно перевищує період виживання коронавірусу на поверхнях (від кількох годин до кількох діб).

Лише після цього готівка передаватиметься на оброблення за допомогою спеціалізованих високошвидкісних машин. Банкноти, придатні для повернення в обіг, упаковуватимуться в пачки та піддаватимуться температурному шоку (160 градусів за Цельсієм), що теж сприятиме боротьбі з вірусом.

Також зараз Національний банк вирішив безкоштовно збирати у банків готівкову гривню з обігу та видавати на заміну готівку із власних сховищ. Спочатку видаватиметься готівка із запасів, що ми зробили раніше, до поширення коронавірусної інфекції на території нашої країни; а пізніше – готівка, яка пройшла карантин.

Щодо середнього та великого бізнесу, банк розглядатиме кожен випадок індивідуально. Банк враховуватиме фінансову звітність, поточний стан такого клієнта, його вразливість до економічної ситуації в країні та пропонуватиме умови реструктуризації.

Для ФОПів та малого бізнесу діють ті самі підходи, що і для звичайних громадян. Потрібно звернутися до банку, надати офіційну інформацію про себе та свій кредит, надати документи, які підтверджують, що ви зараз не маєте можливості платити.

Ми рекомендуємо банкам дозволяти позичальникам не платити тіло кредиту та відсотки під час карантину, принаймні частково. Рекомендуємо продовжувати кредит на певний час, а також, за необхідності, дозволяти платити менші регулярні платежі певний час після завершення карантину.

Про реструктуризацію можна домовитися дистанційно. Не їдьте у відділення - спілкуйтеся з банком онлайн. Бережіть себе. Вашим погодженням на реструктуризацію може бути запис телефонної розмови, заявка на сайті банку, повідомлення в чаті.

Найперше слід звернутися безпосередньо до банку — зателефонувати на «гарячу» лінію чи написати листа на адресу центрального офісу. Часто проблема вирішуються вже на цьому рівні.

Якщо не вдалося вирішити питання на рівні банку, ви можете звернутися до Національного банку.

Громадяни можуть звернутися письмово, надіславши лист  електронною поштою на адресу nbu@bank.gov.ua, прикріпивши всі необхідні документи. Звертаємо увагу, що лист варто писати за спеціальною формою, її можна завантажити за посиланням. Важливо вказати свої прізвище та ім’я, поштову адресу, а також фінансову установу, до якої є претензії.

Також для громадян працює «гаряча» лінія за телефоном 0 800 505 240. Дзвінки є безкоштовними . Через ситуацію в країні зараз маємо велику кількість дзвінків на “гарячу лініюˮ, тому очікування може тривати довше, ніж зазвичай. Тому Ви можете залишити повідомлення на автовідповідач після 40 секунд очікування, фахівці НБУ обов’язково Вам перетелефонують.

Розуміючи усю складність ведення бізнесу та потребу в дистанційній роботі чи навіть відпустках за власний рахунок для громадян в умовах карантину, Національний банк запропонував банкам ввести особливий пільговий період обслуговування кредитів в період дії карантину для населення та бізнесу (кредитні канікули).

Пільговий режим за кредитом можуть отримати громадяни та бізнес, які мають фінансові труднощі через карантин. Всі, хто повністю або частково втратив дохід та роботу. Банкам запропоновано декілька варіантів реструктуризації таких кредитів. Вони можуть звільнити повністю або частково від сплати тіла кредиту на час карантину з відповідним подовженням кредиту. Також може бути запропонована капіталізація відсоткових платежів. Все залежить від вашої конкретної ситуації, та домовленостей з банком.

За ініціативою НБУ Верховна Рада заборонила з 1 березня по 30 квітня підвищувати відсоткову ставку за користування споживчим кредитом з інших причин, ніж планова зміна плаваючої відсоткової ставки за договором. Ці зміни розповсюджуються на всі кредити фізичних осіб. Також заборонено застосовувати будь-яку відповідальність (штрафи, пені тощо) за прострочення виконання зобов’язань у період з 01 березня 2020 року по 30 квітня 2020 року.

Індивідуальний підхід буде застосовано до середнього та великого бізнесу. Особливим має бути підхід і до тих галузей, які через карантин повністю втрачають доходи і сьогодні не працюють, та до громадян, які в результаті карантинних заходів та призупинення роботи окремих компаній тимчасово не працюють.

Перше – з’ясуйте усі умови отримання послуги. Наприклад, повні витрати на отримання кредиту, повну процентну ставку, усі додаткові платежі та комісії, штрафи за прострочення платежу, графік погашення кредиту тощо.

Друге – уважно читайте договір. Так, договір – це юридичний документ, який складно розуміти. Але якщо ви плануєте оформити депозит, взяти кредит чи скористатися іншою послугою, уважно та прискіпливо читайте усі умови. Адже це документ, якого ви зобов’язуєтесь дотримуватися, ставлячи свій підпис.

Типові ознаки порушення прав споживачів фінансових послуг:

• банк включає обов’язкову страховку певної страхової компанії до пакета послуг під час отримання кредиту, навіть, якщо клієнт бажає застрахуватися в іншій компанії;
• установа відмовляється видати зарплатну чи пенсійну картку без кредитної;
• установа продає страховку від нещасних випадків під час обміну валюти;
• банк без попередження підвищує тариф за користування карткою;
• банк автоматично продовжує строк депозиту без згоди клієнта;
• установа рекламує кредит під 0%, проте реальна ставка є значно більшою.

Найперше – варто звернутися безпосередньо до фінансової установи. Можна зателефонувати на "гарячу лінію", але ліпше надіслати письмову скаргу на керівництво установи. Інколи споживачам вдається швидко вирішити ситуацію або отримати роз’яснення вже на цьому рівні.

Якщо питання не вдалося вирішити, споживач може звернутися до Національного банку. Найзручніші та найбезпечніші канали – онлайн-форма на вебсайті, електронна пошта nbu@bank.gov.ua та контакт-центр 0 800 505 240. У зверненні важливо розповісти суть питання, вказати установу, якої стосується звернення, ваше прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання та електронну пошту.

У Національного банку є 30 календарних днів на розгляд звернення. Але ми намагаємося відповідати якомога оперативніше, особливо на актуальні та термінові звернення.

Якщо ви маєте зауваження до роботи вашого банку, рекомендуємо спочатку звернутися з письмовою скарго безпосередньо на ім’я керівництва банку. Якщо ваше звернення проігнорують, надішліть звернення до Національного банку.

Заяви та скарги фізичних осіб не відносяться до підстав, за якими НБУ може призначити позапланову інспекційну перевірку банку. Проте якщо НБУ зі звернень виявить системні порушення прав споживачів, це може стати підставою для інспекційної перевірки.

Претензії до роботи працівників банку варто оформити у письмовій скарзі на ім’я керівництва банку.

Контроль за дотриманням законодавства про захист персональний даних, зокрема й банками, здійснюють Уповноважений Верховної Ради України з прав людини та суди. Якщо ви вважаєте, що банк використовує ваші персональні дані у несанкціонований спосіб, радимо спочатку звернутися з письмовою скаргою на ім’я керівництва банку. Якщо вашу ситуацію не вирішать, то до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Маємо факт: фінансові установи раніше не завжди розкривали повну вартість кредиту у рекламі та на вебсайті. Наприклад, вони рекламувати "кредит під 0%", проте згодом за рахунок різних комісій та додаткових платежів "нуль" перетворювався на XХ% річних.

Національний банк на початку 2020 року змінив підхід, за яким банки розраховують вартість споживчого кредиту, а також встановив нові вимоги до реклами та вебсайтів банків.

До вартості споживчого кредиту банки повинні за наявності включати вартість страхових платежів, платежі за послуги нотаріусів, державних реєстраторів, оцінювачів тощо. Це вимоги законодавства та нормативно-правових актів НБУ.

Також ми зобов’язали банки вказувати повну реальну річну процентну ставку за споживчими кредитами у рекламі та на вебсайтах. Ці вимоги запрацювали з 1 вересня 2020 року. Згодом НБУ планує підготувати аналогічні вимоги для кредитів небанківських фінансових установ.

Якщо банк стверджує, що не може видати зарплатну чи пенсійну картку без кредитної, – він уводить клієнта в оману та нав’язує послуги. Українське законодавство забороняє такі дії (стаття 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність"). Клієнт має повне право відмовитися від нав’язаної кредитної картки.

Українські банки дотримуються основних принципів кредитування. Зокрема, вони перевіряють, чи спроможний позичальник повернути кошти разом із відсотками за користуванням кредитом. Тому банк може відмовити у кредиті, спираючись на свою оцінку ризиків.

Фінансова установа має право вам телефонувати, якщо ви виступили поручителем за кредитом іншої людини та дали згоду використовувати ваш номер телефону. Якщо це не так, надішліть письмову скаргу на ім’я керівництва банку чи фінансової установи. Адже в такому випадку фінустанова телефонує за номером, який не належить позичальнику, тому порушує Закон України «Про захист персональних даних». Якщо ви не отримаєте відповіді, зверніться до Національного банку.

Ви маєте право відмовитися від кредиту, не пояснюючи причину, упродовж 14 календарних днів. Це норма Закону України «Про споживче кредитування». Але такий пункт має бути передбачений у договорі.

Аби відмовитися від кредиту, потрібно звернутися до банку: написати заяву-відмову. Кредитні кошти разом з відсотками за користування, які передбачені умовами кредиту, потрібно повернути банку упродовж 7 днів після відмови.

У деяких випадках при оформленні кредиту на житло чи авто, справді потрібно отримати додаткові послуги. Наприклад, може знадобитися оцінка майна, оформлення страховки чи супровід нотаріуса.

Але ви маєте право укласти договір на додаткові послуги з обраною вами компанією, яка відповідає вимогам фінустанови-кредитора. Якщо ж банк включає обов’язкову страховку, оцінку, нотаріальні послуги конкретної компанії до пакета послуг попри ваше бажання, це ознака порушення ваших прав.

Іпотека припиняється, коли клієнт виконав своє основне зобов’язання або коли закінчується строк дії іпотечного договору. Якщо нотаріус відмовляється реєструвати припинення обтяження на нерухомість, варто звернутися до суду.

Банк має право списувати кошти з рахунку для погашення кредиту, але якщо ви дали на це згоду і це передбачено умовами договору. Інакше – банк порушує ваші права. Тому наголошуємо, що дуже важливо вивчати усі умови договору перед підписанням.

Банки не повинні нараховувати військовим проценти за кредитом, а також штрафи і пеню за несвоєчасне погашення під час проходження служби. Це вимоги Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Ця норма поширюється не лише на банки, а й на небанківські фінансові установи.

Якщо установа все ж нараховує проценти, штрафи чи пеню, вам варто подати до банку підтверджуючі документи про проходження військової служби. Міністерство оборони надає роз’яснення, які саме. Якщо банк продовжує нараховувати проценти чи штрафи, напишіть письмову скаргу на ім’я керівництва банку.

Рішення про арешт коштів на рахунку клієнта приймає державний або приватний виконавець відповідно до законодавства України. Якщо є рішення про арешт коштів, то банк зобов’язаний заблокувати видаткові операції клієнта. Аби вирішити ситуацію, клієнт повинен звернутися до банку чи фінансової установи, де він має прострочений борг, та погасити всю суму боргу або домовитися про реструктуризацію.

Якщо клієнт має прострочений борг, фінансова установа має право звернутися до державного або приватного виконавця та арештувати його кошти. При цьому фінансова установа зобов’язана виконувати рішення виконавця. Проте клієнт має можливість звернутися до державного або приватного виконавця та попросити зняти арешт з того рахунку, на який зараховуються кошти виключно цільового призначення – заробітна плата, пенсія, стипендія.

Будь-яка розстрочка за плату – це кредит. Банки можуть використовують термін «розстрочка», приховуючи реальну вартість кредиту. При цьому використовують так звані «змішані договори», які можуть ускладнювати розуміння умов отримання послуги. При оформленні подібних продуктів у банку, доведеться сплачувати також комісії та відсотки за користування кредитними грошима, навіть якщо покупка здійснювалась за власні кошти. Ми рекомендуємо споживачам фінансових послуг уважно вивчати договір, з’ясовувати відсотки та комісії, які він передбачає. Якщо ж ви потрапили в ситуацію, коли фінансова установа нараховує відсотки чи пеню, які не були передбачені у договорі, зверніться з письмовим запитом до керівництва банку. Якщо банк не відреагує, зверніться до Національного банку України.

Автоматичне продовження строку дії депозиту можливе лише, якщо клієнт дав на це згоду: підписав договір із такою умовою або поставив «галочку» у відповідному полі в мобільному додатку.

Ми рекомендуємо банкам пояснювати клієнтам усі умови отримання послуги, зокрема, що відбуватиметься після завершення строку дії депозиту. Також рекомендуємо діяти на випередження: заздалегідь інформувати клієнта про завершення терміну дії депозиту й пропонувати йому варіанти подальших дій.

Споживач має право достроково повернути кошти зі строкового вкладу та нараховані відсотки, але лише у випадку, якщо це передбачено умовами договору з банком. Це норма Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов повернення строкових депозитів». Якщо договір не передбачає можливості зняти кошти достроково, їх обов’язково повернуть разом з відсотками, але після завершення строку депозиту.

До компетенції НБУ не належить вирішення питання щодо відновлення заощаджень громадян, залучених за часів Радянського Союзу в установах Ощадбанку СРСР. Порядок проведення компенсації, зокрема перерахування коштів, передбачених у Державному бюджеті України, установам Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху визначається Кабінетом Міністрів України.

Банк повинен попереджувати своїх клієнтів про зміни тарифів щонайменше за 30 днів. Це вимога Закону України “Про платіжні системи та переказ грошей”. Банк може  використовувати при цьому будь-який канал зв’язку (повідомлення у месенджері, мобільному додатку, телефонний дзвінок тощо) або розміщувати відповідну інформацію на власному вебсайті.

Національний банк не має потреби та повноважень запитувати у громадян дані платіжних карток та рахунків. Номер картки, PIN-код – це конфіденційна інформація клієнта. Її не запитують також і банки. Якщо ви отримали такий дзвінок, зверніться до поліції та повідомте номер телефону, з якого надійшов дзвінок чи повідомлення. Якщо ви дали шахраям дані своєї картки, зателефонуйте у банк та заблокуйте свої рахунки. Після цього зверніться до поліції.

Національний банк не веде реєстр рахунків громадян у банках або інших установах. Інформацію про ваші відкриті рахунки можна отримати безпосередньо в українських банках.

Паспорт вважатиметься недійсним у такому випадку. Знедійсним паспортом ви не можете проводити банківські операції, видавати доручення, укладати договори тощо. Після того, як ви вклеїте фото у свій паспорт*, він знову стане дійсним. Повідомте про це свій банк, щоб відновити доступ до рахунків та операцій.

*Щоб вклеїти фотокартку, необхідно звернутись до підрозділу міграційної служби за місцем реєстрації або ж до відповідного Центру надання адміністративних послуг (ЦНАП).

Коли клієнт отримує будь-яку послугу банку, він завжди підписує договір. Такі документи як «анкета клієнта», «анкета-заява», «договір комплексного обслуговування» чи «договір приєднання» – фактично є договором між клієнтом та банком. Клієнт обов’язково повинен їх уважно вивчати. Адже там можуть бути прописані тарифи, комісії і, зокрема,  можливість змінювати їх в односторонньому порядку. Вивчайте умови отримання послуг перед тим, як підписати договір з фінансовою установою.

Ви не можете використовувати електронний платіжний засіб (банківську картку) за довіреністю. Проте ви разом з власником картки можете випустити додатковий платіжний засіб спеціально для вас. Це вимоги Положення про порядок емісії (випуску) електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їхнього використанням та Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Громадяни можуть відкривати рахунки незалежно від виду валюту. Проте якщо ви хочете відкрити рахунок не в євро чи доларах США, а в «рідкісній» для України валюті, рекомендуємо звертатися безпосередньо до банків та дізнатися про таку можливість.

Якщо у вашому паспорті є відмітка про відмову від реєстраційної номера облікової картки платника податків, банк не має права відмовити вам у відкритті рахунка. Проте якщо ви не відмовилися офіційно від ідентифікаційного податкового номеру, то повинні надавати його банку.

Банк не може автоматично ідентифікувати, що таке перерахування – це саме допомога від держави за участь убойових діях. Тому він застосовує стандартну комісію. Щоб повернути кошти, подайте до банку підтверджуючі документи та оформіть письмове звернення. Якщо банк не реагує, зверніться до Національного банку.

Надішліть письмове звернення до банку та зазначте всі деталі. Дочекайтеся, поки банк встановить обставини. Якщо банк не повертає кошти, звертайтеся до Національного банку. У деяких випадках, щоб повернути кошти, які були відправлені за неправильними реквізитами з вини банку, потрібно буде звертатися до суду.

Якщо ви здійснюєте переказ упродовж операційного часу банку, зарахування відбудеться того ж дня. Якщо у післяопераційний – упродовж наступного банківського дня. Якщо ви переказуєте кошти на рахунок в іншому банку, то переказ може надійти упродовж трьох банківських днів. Це вимоги закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначені строки проведення переказів.

Банки можуть самостійно встановлювати процентні ставки та комісії за свої послуги. Тому перед відкриттям рахунку у банку, вам потрібно уважно ознайомитися з усіма тарифами та комісіями.

Банк має право зупинити операцію, якщо вона є підозрілою. Також банк зобов’язаний зупинити операцію, якщо має підозру, що вона має ознаки кримінального правопорушення. Спеціально уповноважений орган може ухвалити рішення про зупинення видаткових операцій на строк до семи робочих днів.

Так, за умови, що 55% загальної площі банкноти непошкоджені. Обміняти можна у відділеннях усіх українських банків. У деяких випадках може знадобитися дослідження національної валюти, яке Національний банк проводить безкоштовно.

Якщо у вас є іноземні банкноти, що містять написи, забруднення, надриви або розрізи, ви можете здати їх на інкасо. Потрібно звернутися до будь-якого українського банку, який здійснює операції з відповідною іноземною валютою. Банки приймають ушкоджені та зношені банкноти, передають їх до країни походження та обмінюють на придатні до обігу.

Вам варто перевірити на сайті центрального банку тієї країни, валюту якої хочете обміняти, чи не втратила банкнота платіжну спроможність. У деяких випадках таку валюту можна обміняти у будь-якому обмінному пункті. Наприклад, у випадку з банкнотою 500 євро або доларами США, надрукованими після 1914 року, які залишаються платіжними засобами. Проте в інших випадках валюту можна обміняти лише у центральних банках країн-емітентів.

Ви можете провести зворотну валютно-обмінну операцію упродовж 15 хвилин після обміну. Але лише якщо маєте квитанцію чи розрахунковий документ. Це передбачено Постановою правління НБУ №2 «Про затвердження Положення про здійснення операцій із валютними цінностями».

Починаючи з кінця 2016 року, українські банки не надають послуги прийняття до сплати та відшкодування коштів за іменними чеками в іноземній валюті. Вам варто звернутися до чекодавця або банку-нерезидента, який погодиться здійснити відшкодування коштів за іменним чеком на визначених цим банком умовах.

Скористайтеся системою «Online-замовлення»  (https://bank.gov.ua/webselling) на сайті НБУ або зверніться до банку-дистриб’ютора (АТ Ощадбанк, ПАТ АБ Укргазбанк, ПАТ АБ Радабанк). Без попереднього замовлення в онлайн-системі ви можете придбати ту продукцію, яка залишиться для вільного продажу. У місті Києві за адресою Контрактова пл. 2-б, графік роботи пн. - чт. 09:30-16:00, пт., передсвятковий день 09:30-14:00, останній день місяця 09:45-13:00. Контактний телефон: 044 230 16 68. Адреси та робочий графік пунктів продажу в інших містах шукайте за посиланням: https://bank.gov.ua/WebSelling/Home/Contact#

Впровадження європейських підходів до регулювання фінансового ринку дозволить удосконалити інструменти захисту прав та інтересів споживачів, зокрема механізми гарантування на ринках небанківських фінансових послуг, підвищити стабільність та надійність фінансового сектору. Заходи, які вживає Національний банк України, також сприятимуть покращенню якості фінансових послуг, прозорості розкриття інформації про умови продуктів для споживачів фінансових послуг.

Угода про асоціацію між Україною та ЄС передбачає можливість отримання  українським фінансовим ринком статусу внутрішнього ринку Європейського Союзу після впровадження європейських вимог до регулювання в Україні.

Такий режим покращить можливості українського бізнесу  працювати на території Європейського Союзу. Українські банки, страхові компанії та інші фінансові установи, регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк України, зможуть надавати свої послуги в будь-якій державі ЄС на однакових умовах з європейськими представниками цієї галузі.

Ще до 2016 року, коли розпочалось тимчасове застосування розділу IV Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, який регулює створення зони вільної торгівлі з Європейським Союзом, Національний банк України працював над наближенням національного банківського законодавства до європейських норм та стандартів.

Сьогодні зусилля Національного баку України спрямовані також на поступову лібералізацію руху капіталу, оновлення засад роботи платіжних систем, вдосконалення механізмів протидії відмиванню грошей і фінансування тероризму, а також посилення захисту прав споживачів фінансових послуг.

Національний банк з 1 липня 2020 року став також регулятором небанківських фінансових установ. Ми розпочали активну роботу над впровадженням європейських норм у цьому секторі насамперед щодо страхових послуг.

Конкретні завдання, над реалізацією яких працює Національний банк України, визначені Планом заходів з виконання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.10.2017 № 1106.

Серед головних досягнень:

• посилення платоспроможності та ліквідності банківської системи;
• підвищення вимог до капіталу банків;
• запровадження нових нормативів ліквідності;
• підвищення вимог до капіталу банків;
• упровадження нових підходів до оцінки кредитних ризиків;
• розширення переліку ризиків, під які банки повинні тримати капітал;
• запровадження нової системи оцінки банків відповідно до європейської методології SREP (Supervisory review and evaluation process);
• ризик-орієнтований підхід до здійснення інспекційних перевірок банків.

Банківський сектор був очищений від токсичних і неплатоспроможних банків завдяки новим підходам до банківського нагляду. Також була розкрита інформація про структуру власності банків, посилений контроль за операціями банків із пов’язаними особами. Запроваджені оновлені вимоги до системи внутрішнього контролю в банках України та банківських групах, внутрішнього процесу управління проблемними активами.

Запрацювала нова проста, зрозуміла і прозора нормативно-правова база валютного регулювання. Пом’якшені або взагалі скасовані близько 40 обмежень для валютних операцій бізнесу, банків, іноземних інвесторів та населення.

Підтримка Європейського Союзу надається Національному банку України у межах таких Проєктів технічної допомоги:

• Проєкт "Посилення регулювання та нагляду за небанківським фінансовим ринком" (EU-FINREG). Його мета – створення потужного середовища для небанківських фінансових послуг та надання допомоги Національному банку України у наближенні нормативно-правової бази та методів нагляду за небанківським фінансовим ринком до європейських та міжнародних стандартів і практик.

• Проєкт "Впровадження практики ЄС з бухгалтерського обліку, фінансової звітності та аудиту в Україні" (EU-FAAR). Він передбачає  допомогу у розкритті стандартизованої фінансової звітності в єдиному електронному форматі всіма суб’єктами господарювання, зокрема банками та іншими фінансовими установами, відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

• Проєкт Twinning "Посилення інституційної та регуляторної спроможності Національного банку України з метою імплементації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС". Він сприятиме інституційному зміцненню центрального банку через посилення стратегічного планування та удосконалення процесу європейської інтеграції та міжнародного співробітництва в Національному банку, а також створенню надійної банківської та платіжної інфраструктури для економічних суб’єктів.

Перше – потрібно дотримуватися вимог до захисту прав споживачів фінансових послуг. Розраховувати вартість споживчого кредиту за новими правилами: включати до вартості усі додаткові та супутні комісії і платежі за їхньої наявності. Розкрити повну інформацію про послуги, їхню вартість та умови у рекламі та на вебсайті. Дотримуватися інших вимог законодавства та нормативно-правових актів Національного банку, наприклад, попереджувати про зміну тарифів за 30 днів.

Друге – бути проактивними у роботі з клієнтами. Детально пояснювати усі умови отримання послуги. Також рекомендуємо діяти на випередження: наприклад, інформувати про зміну тарифів за користування карткою у зручний спосіб (наприклад, смс-повідомленням чи у месенджері), заздалегідь повідомляти про завершення терміну дії депозиту тощо. Так фінансова установа продемонструє свою орієнтованість на клієнта і, відповідно, отримає навзаєм його лояльність.

Вимоги до реклами банків запрацюють з 1 вересня 2020 року. У рекламі кредиту банк обов’язково має вказувати: максимальну суму кредиту, його термін та головне – реальну річну процентну ставку. У рекламі депозиту банк обов’язково має вказувати: процентну ставку, термін вкладу, валюту та мінімальну суму.

Тоді ж запрацюють і вимоги до розкриття інформації про послуги на вебсайтах банків. Банки будуть зобов’язані розмістити достатню та правдиву інформацію для клієнтів: повну річну процентну ставку з усіма комісіями та платежами, повні умови повернення кредиту, ризики, а також кредитні та депозитні калькулятори.

Розуміючи, що зміни реклами та вебсайтів вимагають часу та ресурсів, Національний банк дав банкам достатньо часу для адаптації.

Вимоги до розкриття інформації у рекламі та на вебсайті встановленні Постановою Національного банку №141 від 28 листопада 2019 року "Про затвердження Положення про інформаційне забезпечення банками клієнтів щодо банківських та інших фінансових послуг".

Коли Національний банк отримав повноваження на захист прав споживачів фінансових послуг, важелів впливу на фінансові установи також стало більше. Ми зможемо якісніше реагувати на скарги громадян і застосовувати ефективніші заходи до порушників.

НБУ може застосовувати увесь спектр санкцій за порушення прав споживачів: від попередження до позбавлення ліцензії. Банкам та фінансовим установам необхідний час, аби перебудувати роботу під нові правила. Тому ми почнемо із попереджень.

За неналежне розкриття інформації ми можемо застосувати до фінансових установ штрафи — від 50 до 800 мінімумів доходів громадян за кожне порушення.

Звернення споживачів фінансових послуг – не є підставою для проведення позапланової перевірки. Проте позапланова перевірка можлива, якщо Національний банк виявив систематичні порушення, а фінансова установа їх не усунула.

У першому кварталі 2020 року споживачі найчастіше зверталися стосовно роботи п’яти банків. Причина – ці банки активно працюють з населенням та мають велику кількість клієнтів.

Кожне друге письмове звернення щодо банків (49% від загальної кількості) стосувалося державних банків. Близько третини – 29% – звернення щодо банків з іноземним капіталом. Решта – 22% – стосувалися приватних банків.

Нові вимоги стосуються лише реклами конкретного продукту або послуги для громадян. Наприклад, реклама "Депозит під 20% річних" – це реклама конкретного продукту банку. Тому вона має відповідати вимогам.

Водночас вимоги не розповсюджуються на рекламу продуктів та послуг для бізнесу та фізичних осіб-підприємців. Також вимоги не застосовуються до іміджевої та категорійної реклами банків.

Банківські мобільні застосунки, система "клієнт–банк", "клієнт–Інтернет–банк", термінали, банкомати – це канали дистанційного електронного обслуговування. Вони не є рекламними каналами. Тому нові вимоги до цих каналів не застосовуються. Проте Національний банк готує методичні рекомендації до розкриття інформації через дистанційні електронні канали обслуговування.

Так, вимоги поширюються на інтернет-банери, ТВ-рекламу, радіорекламу, а також рекламу на біг-бордах. Якщо реклама стосується конкретного продукту для фізичних осіб. Ми рекомендуємо використовувати такі рекламні площі та канали комунікації, які дозволяють вмістити всю необхідну інформацію про послуги банку. Технічні обмеження певних рекламних каналів не є виправданням оманливих повідомлень.

Проте вимоги не поширюються на іміджеву та категорійну рекламу банків.

Інформація, що публікується на власному вебсайті банку, не є рекламою. До пресрелізів, опублікованих на вебсайті банку, не застосовуються вимоги НБУ.