Обмежень на рівні валютного регулювання немає. Це предмет домовленості банку та клієнта, найбільш поширеними є вільноконвертовані валюти (долар США, Євро).

Коливання курсу можуть як збільшити ваші доходи, так і зробити вашу діяльність збитковою. Підприємствам слід думати про доходи від основної діяльності, а не про спекулятивний прибуток від курсових коливань, гонитва за яким може завдати збитків.

Хеджуючи валютні ризики, ви одразу фіксуєте прийнятний рівень прибутковості для себе і не залежите від майбутніх курсових коливань. 

Використовуючи купівлю/продаж валюти на форварді, ви можете фіксувати грошові потоки в національній валюті в майбутньому і закладати їх в свої розрахунки (собівартості, наприклад). Тому маржа і прибуток вже зафіксовані і збитку від зміни курсу не може бути.

Ефект від укладеного форвардного контракту відображається на ринку в момент його укладання, адже обслуговуючий банк - не бере на себе курсові ризики. Він може закрити форвард зустрічним форвардом, якщо такий є на ринку або, якщо зустрічного попиту немає, банк продає або купує валюту на ринку і залишає отримані кошти на депозиті до моменту розрахунків по форварду.

Звичайно, якщо банк вирішить взяти весь ризик за угодою на себе і не закривати форвард одразу на ринку – тоді він може понести значні збитки в разі негативного сценарію зміни курсу. У такому випадку він нічим не відрізнятиметься від свого клієнта, який не зафіксував курс заздалегідь.

Поставочний форвард передбачає взаємні розрахунки обох сторін в дату закінчення форвардного контракту, тобто клієнт перераховує банку одну валюту, а банк в свою чергу перераховує клієнту іншу валюту. 
За умов безпоставочного форвардного контракту в дату закінчення контракту відбувається лише сплата різниці в національній валюті між контрактним курсом і курсом СПОТ. 

Наприклад, якщо клієнт купив іноземну валюту на умовах безпоставочного форвардного контракту по курсу 25 грн/дол а на дату закінчення контракту СПОТ курс становить 28 грн/дол, то банк сплачує клієнту різницю (3 грн). А якщо СПОТ курс буде нижчим – наприклад 23, то тоді клієнт сплачує банку різницю (2 грн). 

Якщо банк хоче і готовий брати на себе ризики (і валютний і відсотковий), він може не закривати форвардний контракт зустрічною угодою на ринку. Але тоді банк несе ризик відкритої валютної позиції, яка в свою чергу є обмеженою лімітом (по 10% для довгої та короткої валютних позицій від регулятивного капіталу банку). 

На практиці банки намагаються не брати на себе курсові ризики і закривають угоду на ринку в момент укладення форвардного контракту з клієнтом. Тоді спроможність укладати форварди обмежена лише ризиком невиконання зобов’язань клієнтом та ліквідністю на валютному ринку СПОТ, оскільки банк купує/продає валюту вже сьогодні за свої кошти, а отримає їх від клієнта лише в день закриття форвардного контракту. 

Обмежень як таких немає, однак сума контракту залежить від:

а) розміру ризику, який банк готовий нести (на свого клієнта і продукт), 

б) ліквідності (залучення активів), яку він може залучити на даний момент часу. Навіть за умов великих обсягів за контрактами, які потрібно захеджувати, клієнт завжди може розділити загальну суму на декілька частин, а також укласти форвардні контракти з різними банками. 

На сьогодні валютне законодавство дозволяє укладати форвардні контракти (з поставкою та без), угоди типу «СВОП», опціони, а також торгувати ф’ючерсами на біржах. На ринку наразі поширені переважно угоди типу форвард та своп.

Законодавчих обмежень немає. Максимальний строк залежить від готовності банку та клієнта укладати форвардний контракт на відповідних умовах.

На практиці банки намагаються не брати на себе курсові ризики і закривають угоду на ринку в момент укладення форвардного контракту з клієнтом. Тоді спроможність укладати форварди обмежена лише ризиком невиконання зобов’язань клієнтом та вільною ліквідністю на ринку, оскільки банк купує/продає валюту вже сьогодні за свої кошти, а отримає їх від клієнта лише в день закриття форвардного контракту. 

Форвардний контракт фіксує майбутній курс на певному рівні. Обидві сторони в цьому випадку мають виконати свої зобов’язання незалежно від діапазону курсових коливань.

Форвардний контракт фіксує майбутній курс і таким чином може захистити від потенційних збитків, спричинених зміною курсу в будь-якому напрямі. Залежить лише від типу операції – якщо це продаж валюти, то форвард захищає від ревальвації курсу, якщо купівля – від девальвації.

Форвардний контракт фіксує майбутній курс і таким чином може захистити від потенційних збитків, спричинених зміною курсу в будь-якому напрямі. Залежить лише від типу операції – якщо це продаж валюти, то форвард захищає від ревальвації курсу, якщо купівля – від девальвації.

Так, форвардні контракти можуть передбачати можливість для клієнта припинити дію контракту в будь-який момент часу.

Однак у такому разі діють механізми компенсації потенційних витрат банку виходячи з поточної ситуації на ринку в момент відмови (клієнт сплачує негативну курсову різницю) та результатів домовленостей між банком та клієнтом.

Ризики виконання контрагентом своїх зобов’язань  несуть обидві сторони і мають це враховувати при їх виборі. Однак банк є регульованою інституцією і ризик невиконання ним своїх зобов’язань нижчий за ризик з боку клієнта.

Оцінюючи ризики невиконання клієнтом своїх зобов’язань у майбутньому, банк розраховує розмір потенційного збитку і може вимагати його покриття (або страховий депозит) у випадку дефолту клієнта для відшкодування понесених банком витрат.

Інколи банки навіть пропонують кредитні програми для такого покриття, якщо клієнт відрізняється високою надійністю. 

Форвардне покриття (або страховий чи гарантійний депозит) є механізмом забезпечення виконання зобов’язань клієнта за форвардним контрактом, заставою яку вносить клієнт для відшкодування можливих втрат банку. Як правило, складається з початкової маржі (initial margin) та варіаційної маржі (variation margin).

Перша є мінімальним покриттям, необхідним для покриття потенційних втрат банку і є сталою величиною. Друга – є змінною величиною і залежить від зміни ціни/курсу базового активу, оскільки при її/його значній зміні потенційний ризик може перевищити початкову маржу. В такому випадку клієнт зобов’язаний сплатити або збільшити варіаційну маржу. Обсяг і розрахунки за обома цими покриттями є предметом домовленості між банком і клієнтом.

Приклад використання покриття: якщо клієнт (імпортер)  уклав форвардний договір на купівлю долара США по 25 грн і на дату розрахунків не виконав свого зобов’язання, то у банка виникає збиток як різниця між форвардним та спот курсом, наприклад якщо курс опустився до 24. Якщо не враховувати отримані відсотки за період зберігання коштів, можна сказати, що втрати банку становлять 1 грн на доларі США.

Отже, форвардне покриття має бути такого розміру, щоб покрити ці втрати банку.  

Форвардна ціна/курс – це розрахована за формулою майбутня ціна/курс, за якою/яким укладається форвардний контракт. Котирування форвардних курсів не є «очікуваним рівнем» або «прогнозним рівнем» ціни/курсу, як може здатися на перший погляд. 
Форвардна ціна/курс розраховується за формулою, де курс СПОТ множиться на співвідношення ставок по двох валютах. В загальному вигляді формула така:

Форвардний курс грн / дол = курс СПОТ х (1 + [% грн x (днів / 365)] / 1 + [% дол x (днів / 360)] )

В умовах, коли відсотки в гривні є значно більшими за відсотки у валюті (наприклад, євро або доларах), під час купівлі валюти різницю сплачує клієнт банку (у вигляді більш високого курсу), оскільки банк залучає дорожчу гривню і розміщує дешевшу іноземну валюту.

Під час продажу навпаки – банк сплачує клієнту (також у вигляді курсу, який є вищим за поточний), оскільки залучає більш дешеву іноземну валюту і розміщує дорожчу гривню. 

На сьогодні не дозволяється укладання форвардних угод із нерезидентами (окрім угод з ОВДП).

Дорожньою картою валютної лібералізації передбачається скасування цього обмеження при настанні відповідних макроекономічних умов.

На локальному ринку форварди з банками клієнти можуть укладати маючи підстави – експортно-імпортні контракти або валютні кредити.

Для укладання деривативних договорів в світі широко використовується стандартна форма генерального договору, затверджений Міжнародною асоціацією СВОПів та деривативів – ISDA (International Swap and Derivative Association). Її використання між резидентами України та нерезидентами залежить від імплементації в законодавство України (законопроект 2284) поняття ліквідаційного неттингу, що дає можливість першочергового виконання зобов’язань за угодами на фінансових ринках.    

Нормативні акти не містять заборон для клієнтів щодо укладання форвардів, а отже і юридичні (під зобов’язання), і фізичні особи можуть укладати форвардні контракти.
 

Валютний ризик – це ризик, який виникає у компанії при зміні курсу іноземної валюти у випадку неспівпадіння її активів та зобов’язань в різних валютах.

Наприклад, валютний ризик виникає, коли експортер продає свою продукцію за іноземну валюту, а собівартість продукції - у національній валюті. Так само, валютний ризик виникає, коли, наприклад, компанія залучає фінансування в іноземній валюті, а виручку при цьому отримує в національній валюті.

Банк для цієї транзакції потрібен із метою залучення вільної ліквідності, яку він може забезпечувати до моменту закриття форвардного контракту. Адже клієнт не сплачує нічого під час укладання форварду з банком (крім покриття) і не відволікає свої оборотні кошти. 

Хеджувати (від англ. ”to hedge” – обмежувати) означає обмежувати свої ризики. Хеджування валютних ризиків для всіх юридичних і фізичних осіб є зручним і важливим інструментом управління валютним ризиком для отримання запланованого розміру прибутку, адже ризикувати в режимі «пан або пропав» притаманно саме професійним ринковим спекулянтам. Реальному бізнесу доцільно зафіксувати свої ризики (маржу) і не залежати від коливань на ринках, що і роблять усі великі компанії в світі.

Також варто зазначити, що хеджувати валютний ризик можна не лише такими фінансовими інструментами як форвард, ф’ючерс чи опціон. Уникати валютного ризику можна через появу будь-якого зустрічного зобов’язання в іноземній валюті на аналогічний строк та суму.

Наприклад, компанія, що купила іноземну валюту і несе валютний ризик може паралельно отримати кредит в іноземній валюті і продати її на ту ж суму і строк і таким чином незалежно від зміни курсу її загальний валютний ризик буде нульовим.

Так, можуть, але сума операції за одним товарним зовнішньоекономічним договором (контрактом), має бути меншою в еквіваленті 400 тис. грн в один операційний день.

Обґрунтування

Пункт 109 розділу X Положення №5 забороняє юридичним особам здійснювати розрахунки за торговельним зовнішньоекономічним договором (контрактом) за допомогою електронного платіжного засобу, крім випадків розрахунків на незначні суми (до 400 тис. грн. в еквіваленті) за одним зовнішньоекономічним договором в один операційний день.

Так. Фізична особа може здійснити переказ в іноземній валюті на території України іншій фізичній особі, якщо ця особа є її родичем.

Обґрунтування

Пункти 118, 119 розділу X Положення №5 дозволяють за поточними рахунками фізичних осіб в іноземній валюті здійснювати переказ у межах України з власного поточного рахунку однієї фізичної особи (резидента або нерезидента) на рахунок іншої фізичної особи. Зазначені операції дозволені виключно за умови, що надходження/переказування коштів на рахунок/з рахунку здійснюється від родичів/родичам.

Родичами вважаються батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки, брат, сестра (повнорідні і неповнорідні), двоюрідні брати і сестри, тітка, дядько, племінниця, племінник, усиновлювач, усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, чоловік, дружина  (підпункт 10 пункту 2 Положення № 5).

Ні. У разі наявності на рахунку фізичної особи - підприємця резидента коштів в іноземній валюті, така особа може здійснити їх продаж за гривні та після сплати податків і зборів перерахувати ці кошти на власний поточний рахунок фізичної особи, відкритий для власних потреб.

Обґрунтування.

Відповідно до пункту 113 глави X Положення № 5 зарахування коштів на поточний рахунок в іноземній валюті резидента фізичної особи - підприємця, відкритого як суб’єкту господарювання, та переказ таких коштів з цього рахунку здійснюється згідно з режимом поточного рахунку в іноземній валюті юридичної особи - резидента, зазначеним у пунктах 109 та 110 Розділу X Положення №5.

Переказ коштів в іноземній валюті з поточного рахунку резидента фізичної особи - підприємця, відкритого як суб’єкту господарювання, на поточний рахунок цієї фізичної особи в іноземній валюті, відкритий для власних потреб, забороняється.

Так, банк зобов’язаний продати такі кошти.

Обґрунтування

З урахуванням пунктів 44 та 45 розділу IV Положення № 5 клієнт-резидент зобов’язаний використати іноземну валюту, яка купувалася та накопичувалася на його поточному рахунку для сплати чергового платежу певного призначення на користь нерезидента за договором кредиту/позики/поворотної фінансової допомоги, не пізніше ніж за десять робочих днів після дати такого чергового платежу. 

На виконання вимог пункту 47 розділу IV Положення № 5 банк зобов’язаний протягом п’яти робочих днів продати куплену іноземну валюту в разі порушення резидентами десятиденного строку використання цієї валюти за призначенням.

Так. Нормативно-правові акти Національного банку не містять заборони щодо купівлі іноземної валюти юридичними особами та фізичними особами − підприємцями для проведення авансових платежів (попередньої оплати) за імпорт товару за зовнішньоекономічним договором (контрактом).

Обґрунтування

Пункт 54 розділу V Положення № 5 визначає особливості здійснення лише окремих операцій з купівлі іноземної валюти з метою проведення юридичними особами та фізичними особами − підприємцями розрахунків з нерезидентом за імпорт товарів, які поставлені в Україну.

Так. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці купують іноземну валюту виключно через один банк для розрахунків з нерезидентом за кожним зовнішньоекономічним договором. Перераховувати власні кошти в іноземній валюті з поточного рахунку, що відкритий в іншому банку (який не здійснює купівлю іноземної валюти) для виконання зобов’язань за таким договором, не заборонено.

Обґрунтування

Вимога щодо купівлі клієнтом-резидентом іноземної валюти через один банк для розрахунків за поточними торговельними операціями з нерезидентом за кожним зовнішньоекономічним договором визначена у пункті 8 розділу І Положення № 5.

Наразі обмежень за сумою немає.

Фізична особа може здійснювати on-line купівлю як безготівкової іноземної валюти, так і банківських металів без фізичної поставки, шляхом подання заяви або дистанційного розпорядження клієнта. Подання клієнтом документів для проведення таких операцій не потребується.

Також фізична особа може купити готівкову іноземну валюту або банківські метали з фізичною поставкою.

Обґрунтування

Згідно з пунктом 58 розділу V Положення № 5 фізичні особи - клієнти банків здійснюють операції з купівлі безготівкової іноземної валюти без обмеження за сумою на підставі заяви або дистанційного розпорядження клієнта без подання клієнтом документів.

Пункт 35 розділу IV Положення № 5 не забороняє банкам здійснювати продаж банківських металів без фізичної поставки за безготівкові гривні фізичним особам без обмеження за сумою.

Нормативно-правові акти Національного банку України не містять обмежень за сумою купівлі іноземної валюти (як у готівковому вигляді, так і для безготівкової купівлі) та банківських металів (як без фізичної поставки, так і з фізичною поставкою) для фізичних осіб. Разом з тим, проведення вказаних операцій здійснюється з урахуванням вимог законодавства України про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Фізичні особи-нерезиденти, які зареєстровані відповідно до законодавства України як підприємці, для здійснення операцій в іноземній валюті/гривнях під час підприємницької діяльності можуть використовувати поточні рахунки суб’єктів господарювання − резидентів (фізичних осіб − підприємців), а для власних потреб − поточні рахунки фізичних осіб − нерезидентів.

Обґрунтування

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 55 Господарського кодексу України громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці, є суб’єктами господарювання.

Підпунктом «б» пункту 9 частини першої статті 1 Закону України «Про валюту і валютні операції» визначено, що резидентами, зокрема, є фізичні особи − підприємці, зареєстровані згідно із законодавством України.

Умови, порядок, особливості здійснення операцій за поточними рахунками клієнтів банків встановлено розділом X Положення № 5.

Так. Банк може зняти з валютного нагляду такі операції, якщо сума кожної з яких не перевищує незначної суми.

Обґрунтування

Згідно з пунктом 3 постанови Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 7 банки за незавершеними до 07 лютого 2019 року операціями з експорту та імпорту товарів здійснюють валютний нагляд за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків, зазначених у пункті 21 розділу II Положення №5, відповідно до вимог Інструкції № 7.

Підпунктом 1 пункту 9 розділу ІІІ Інструкції № 7 передбачено, що банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків, якщо сума незавершених розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів не перевищує незначного розміру.

Банк-фактор може завершити валютний нагляд за експортною операцією резидента після надходження грошових коштів від нерезидента-боржника на рахунок банка-фактора за наявності всіх документів, які мають відношення до відповідної експортної операції.

Обґрунтування

Згідно з підпунктом 6 пункту 9 розділу ІІІ Інструкції №7 банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків у разі заміни кредитора в зобов'язанні за операцією з експорту товарів - після зарахування на поточний рахунок резидента - нового кредитора в банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента-боржника за поставлений резидентом - первісним кредитором товар, та за наявності документів про заміну кредитора в зобов'язанні за операцією з експорту товарів.

Так, банк може у такому випадку завершити валютний нагляд.

Обґрунтування

Відповідно до підпункту 5 пункту 10 розділу ІІІ Інструкції № 7 банк має право завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за наявності документів про припинення зобов’язань за операціями з експорту, імпорту товарів зарахуванням зустрічних однорідних вимог у разі дотримання сукупності таких умов:

- вимоги випливають із взаємних зобов’язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями;

- вимоги однорідні;

- строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред’явлення вимоги;

- між сторонами не було спору щодо характеру зобов’язання, його змісту, умов виконання.

Так є. Під час переказу резидентом коштів на банківський рахунок посередника-іноземного брокера банк має проаналізувати документи на відповідність їх  вимогам  законодавства. Зокрема, необхідно перевірити джерела походження коштів інвестора і відсутність заборон на здійснення відповідної валютної операції, встановлених законодавством України. Банк самостійно приймає рішення про необхідність подання клієнтом документів, пов’язаних зі здійсненням такої валютної операції. Таким документом може бути посередницький договір, укладений між резидентом та іноземним брокером, вивченню умов якого Національний банк рекомендує приділити увагу.

Обґрунтування

Відповідно до вимог Положення № 2 банк самостійно приймає рішення про необхідність подання клієнтом певних документів, пов’язаних зі здійсненням такої валютної операції. Банк має проаналізувати наявні в нього документи/інформацію на  предмет виявлення наявності/відсутності заборон на здійснення відповідної валютної операції, встановлених законодавством України, зокрема, щодо певних іноземних юрисдикцій, визначених пунктами 143 та 144 розділу І Положення № 5.

Якщо у посередницькому договорі (заяві на купівлю іноземної валюти, платіжному дорученні) наявна інформація про те, що об'єкт інвестиції та/або продавець-нерезидент цього об’єкта має реєстрацію/місцезнаходження/місце проживання в державах (територіях), визначених пунктами 143 та 144 розділу І Положення № 5, банк має відмовити в проведенні такої валютної операції.

За посередницькими договорами, на дату укладання яких як правило об’єкт інвестиції та/або продавець-нерезидент цього об’єкта не відомі, банку доцільно підходити з використанням ризик-орієнтованого підходу:

оцінити ризики щодо наявності/відсутності у іноземного брокера, з яким укладено посередницький договір, ліцензії/дозволу на ведення відповідної діяльності в країні його реєстрації/місцезнаходження;

впевнитися, що посередницький договір не містить очевидних ознак того, що валютна операція може бути пов'язана з уникненням та/або невиконанням вимог та обмежень, передбачених законодавством України. В протилежному випадку банк може витребувати у резидента додаткові документи відповідно до вимог Положення № 8 та прийняти за результатами аналізу інформації остаточне рішення щодо проведення цієї операції.

Чи поширюється е-ліміт на переказ фізичною особою-резидентом  коштів з України з метою придбання житла за кордоном?

Так. Такі перекази мають здійснюватися в межах е-ліміту, визначеного Положенням №5. Наразі ліміт складає 100 тис євро на рік.

Обґрунтування

Відповідно до підпункту 5 пункту 2 розділу І Положення № 5 інвестиція за кордон – це валютна операція, яка передбачає вкладення резидентами валютних цінностей в об'єкти інвестицій за кордоном з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Одним із видів здійснення резидентом інвестицій за кордон є придбання нерухомості, зокрема квартири. Така операція має здійснюватися з дотриманням е-ліміту, визначеного у пункті 88 розділу IX Положення № 5.

Так, крім випадків, коли така купівля прямо заборонена нормативно-правовими актами Національного банку.

Обґрунтування

Відповідно до пункту 87 розділу ІХ Положення № 5  резиденти здійснюють купівлю іноземної валюти / переказ коштів в іноземній валюті/гривні за кордон / на поточний рахунок нерезидента - юридичної особи, відкритий в Україні (крім інвестиційного рахунку), з дотриманням лімітів, визначених у пунктах 88, 89 розділу IX цього Положення.

Пунктом 89 розділу ІХ Положення № 5 передбачено, що резиденту (юридичній особі/фізичній особі - підприємцю) дозволяється здійснювати валютні операції з метою здійснення його господарської діяльності з переказу коштів з України, а також на поточні рахунки нерезидентів - юридичних осіб, відкриті в Україні (крім інвестиційних рахунків). Такі операції протягом календарного року дозволені на загальну суму не більше 2 млн євро (еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті/гривні за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на дату здійснення відповідної операції).

Тобто, юридичні особи/фізичні особи-підприємці можуть здійснювати купівлю іноземної валюти з метою проведення валютних операцій, на які поширюється ліміт, що визначений пунктом 89 розділу ІХ Положення № 5, з урахуванням обмежень, що встановлені Положенням № 5.

Зокрема, банкам забороняється здійснювати купівлю безготівкової іноземної валюти за дорученням/заявою клієнтів-резидентів з метою розміщення коштів на вкладному (депозитному) рахунку в банку та/або на рахунку за кордоном в іноземній фінансовій установі (пункт 141 глави І Положення № 5).

Вичерпний перелік випадків, на які не розповсюджується вказане обмеження, наведений в пункті 14² глави І Положення № 5. Зокрема, це обмеження не поширюється на операції юридичних осіб/фізичних осіб - підприємців з купівлі іноземної валюти з метою розміщення коштів на власних рахунках за кордоном, що обумовлено необхідністю утримання власних відокремлених підрозділів за кордоном та/або виконання зобов'язань за зовнішньоекономічними контрактами (крім зобов'язань з переказу сум вкладів (депозитів) на рахунки в іноземних фінансових установах).

Так, ці розрахунки дозволяється здійснювати.

Обґрунтування

Перелік необхідних документів, що є підставою для повернення іноземної інвестиції та доходів, прибутків, інших коштів, отриманих за об’єктами інвестиційної діяльності в Україні, визначений пунктом 71  глави  VІ Положення № 5.

Зокрема, згідно з абзацом другим підпункту 6 пункту 71 глави  VІ Положення №5 до банку мають бути подані документи, що підтверджують здійснення іноземних інвестицій (договори про здійснення іноземних інвестицій, договори про спільну інвестиційну діяльність без створення юридичної особи, документи, що підтверджують права іноземного інвестора на об'єкт інвестиції, довідки банків-резидентів про здійснення іноземними інвесторами іноземних інвестицій в іноземній валюті/гривні, митні декларації про ввезення в Україну товарів з метою інвестування та/або інші документи, що підтверджують здійснення іноземних інвестицій відповідно до вимог законодавства України).

Подання документів, що підтверджують права іноземного інвестора на об'єкт інвестиції, є достатнім для виконання вимог абзацу другого підпункту 6 пункту 71 розділу VI Положення № 5, якщо строк між датами набуття іноземним інвестором права власності на об'єкт інвестиції та датою здійснення валютної операції з повернення іноземному інвестору іноземної інвестиції та доходів, прибутків, інших коштів, отриманих за об'єктами інвестиційної діяльності в Україні, перевищує п'ять календарних років. Тобто,  за таких умов документи про здійснення іноземної інвестиції не подаються. В цій частині достатнім є лише підтвердження набуття іноземним інвестором права власності на об’єкт інвестиції.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 6 пункту 71 розділу VI Положення № 5 до банку має бути поданий договір про передавання об'єкта іноземної інвестиції між нерезидентами, що передбачає проведення розрахунків за межами України, з документальним підтвердженням його виконання (подається за умови набуття права власності на об’єкт інвестиції в зазначений спосіб). У такому разі документи, що подаються на виконання вимог абзацу другого підпункту 6 пункту 71 розділу VI Положення № 5, мають підтверджувати здійснену раніше іноземну інвестицію в Україну в цей об'єкт інвестиції його попереднім власником-нерезидентом. Банк має також враховувати згадані вище особливості (виключення) щодо подання документів, передбачених абзацом другим підпункту 6 пункту 71 розділу VI Положення № 5.

Крім того, проведення банками таких операцій вимагає також дотримання вимог Положення № 8.

Так. Такі операції мають здійснюватися в межах е-ліміту (100 тис євро на календарний рік) та з урахуванням обмежень на здійснення інвестицій в певні іноземні країни, що визначені Положенням № 5 (офшорні юрисдикції, державу-агресор/окупант, держави, що не виконують рекомендації FATF тощо).

Обґрунтування

Нормативно-правові акти Національного банку України не обмежують право резидента у виборі, яким саме чином він планує інвестувати за кордон. Наприклад, для цього він може переказати кошти або безпосередньо на рахунок продавця іноземного об’єкту інвестування, або скористатися послугами професійного посередника – іноземного брокера, що є звичайною світовою практикою. В останньому випадку кошти переказуватимуться на банківський рахунок іноземного брокера за кордоном.

Такі операції мають здійснюватися протягом календарного року на загальну суму, що не має перевищувати в сукупності 100 тис євро включно (пункт 88 розділу ІХ Положення № 5).

Слід також враховувати, що пунктом 144 розділу І Положення №5 заборонені валютні операції з інвестування за кордон у випадках, якщо об’єкт інвестиції та/або продавець-нерезидент цього об’єкта має реєстрацію (місцезнаходження, місце проживання) в державі (на території):

• яка віднесена Кабінетом Міністрів України до переліку офшорних зон;
• що визнана Верховною Радою України державою-агресором/державою-окупантом (такою державою є Російська Федерація);
• яка не виконує чи неналежним чином виконує рекомендації міжнародних, міжурядових організацій, які проводять діяльність у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення;
• що має стратегічні недоліки у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення відповідно до заяв Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF).

Так. Дозволяється отримувати такі кредити/позики/поворотну фінансову допомогу як в іноземній валюті, так і в гривні. Проте слід враховувати, що:

1) банки мають надавати до НБУ електронні повідомлення про договори, які передбачають виконання резидентами боргових зобов'язань перед нерезидентами-кредиторами за залученими резидентами кредитами, позиками (поворотною фінансовою допомогою). Такі повідомлення подаються з урахуванням отриманої від резидентів-позичальників інформації та за допомогою автоматизованої інформаційної системи НБУ "Кредитні договори з нерезидентами";

2) валютний нагляд за такими операціями передбачає здійснення банком перевірки на предмет відповідності вартості зовнішнього залучення за окремим договором кредитування ринковим умовам;

3) нерезиденти з рахунків в Україні мають право надавати резидентам лише поворотну фінансову допомогу, тобто, позики, які не передбачають сплати процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами (з урахуванням вимог статей 1,4,5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 31.03.2006 №5555 «Про можливість надання юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, фінансових послуг з надання коштів у позику та надання поручительств»). Це обмеження не поширюється на валютні операції кредиторів-нерезидентів, які є МФО.

Обґрунтування

Порядок здійснення розрахунків за кредитними договорами з нерезидентами врегульований, зокрема, Положенням № 5, Положенням № 6 та Положенням № 8.

Положенням № 5 встановлено особливості здійснення валютних операцій резидентів за кредитними договорами з нерезидентами, зокрема, вимоги щодо документального підтвердження таких операцій (розділ VII), умови, порядок, особливості здійснення валютних операцій за поточними рахунками клієнтів банків (розділ Х) та порядок здійснення валютних операцій за кореспондентськими рахунками банків-нерезидентів у національній валюті України (розділ ХІ).

Відповідно до Положення №6 впроваджується повідомча процедура, за якою інформація про кредитні договори з нерезидентами надається банками до Національного банку, у тому числі, на підставі звернення резидента до фактичного проведення валютних операцій за такими договорами.

Положення №8 встановлює обов'язок банків здійснювати додатковий аналіз, зокрема, валютних операцій за кредитними договорами з нерезидентами, щодо яких у банка можуть виникати сумніви з приводу невідповідності вартості зовнішнього залучення за окремим договором кредитування ринковим умовам (індикатор за номером 24).

Ні. Національний банк не встановлює числових значень максимальних процентних ставок, що обмежують сукупну вартість кредиту/позики, одержаного резидентом від нерезидента.

Водночас резиденти під час визначення умов договорів кредиту/позики з нерезидентами та проведення валютних операцій за цими договорами мають враховувати, що  законодавство України зобов’язує банки виявляти сумнівні валютні операції, зокрема, у випадках установлення невідповідності вартості зовнішнього залучення за окремим договором кредиту/позики ринковим умовам.

Обґрунтування

Відповідно до пункту 8 Положення № 8 уповноважена установа в разі встановлення індикатора, зазначеного в додатку до Положення № 8, здійснює додатковий аналіз документів (інформації) про валютні операції з метою підтвердження або спростування належності валютної операції до сумнівної.

Перелік таких індикаторів уключає, зокрема, індикатор номер 24, який стосується валютних операцій за договором кредиту/позики, укладеним резидентом-позичальником з нерезидентом,  щодо яких у банка можуть виникати сумніви з приводу невідповідності вартості зовнішнього залучення за цим договором ринковим умовам.

Для більш детального розуміння питання щодо  проведення банками оцінки вартості зовнішнього залучення за договорами кредиту/позики на відповідність ринковим умовам пропонуємо ознайомитися із рекомендаціями Національного банку, наданими на адресу банків листом від 17.01.2019 №Р/25-0006/2831.

Так.

Обґрунтування

Під час здійснення операцій із надання резидентом позики/поворотної фінансової допомоги в іноземній валюті нерезиденту (ураховуючи купівлю іноземної валюти) такий резидент та його обслуговуючий банк мають керуватись нормами розділу ІХ (у частині дотримання встановлених лімітів на проведення відповідних операцій) та розділу Х (у частині умов, порядку та особливостей здійснення операцій за поточними рахунками клієнтів банків) Положення № 5.

Ні. Це питання знаходиться в площині договірних взаємовідносин між клієнтом та банком.

Обґрунтування

Нормативно-правові акти Національного банку, які є основою для нової системи валютного регулювання, не встановлюють обов’язку банку здійснювати  переклад на українську мову документів, що пов’язані зі здійсненням валютних операцій, а також вимог щодо засвідчення такого перекладу.

Відповідно до законодавства комісія на території України сплачується в гривні. Проте не всі «супутні» платежі відносяться до комісійних платежів. Під час прийняття рішення про віднесення перерахувань на території України до комісійних, потрібно виходити із сутності такого перерахування і договірних умов.

Обґрунтування

Частиною другою статті 5 Закону «Про валюту і валютні операції» встановлено, що усі розрахунки на території України проводяться виключно у гривні, крім розрахунків за операціями, визначеними підпунктами 1−6 частини другої цього Закону.

Згідно з частиною третьою статті 5 зазначеного Закону сплата комісії, інших платежів за здійснення операцій, визначених пунктами 1−6 частини другої цієї статті, здійснюється виключно у гривні, крім розрахунків зі сплати процентів (відсотків) за депозитами або кредитами (позиками), що можуть проводитися в іноземній валюті, банківських металах та у гривні.

Ні. Останнім періодом, за який необхідно було подавати таку декларацію, є IV квартал 2018 року.

Обґрунтування

Відповідно до статті 16 Закону України “Про валюту і валютні операції” визнано таким, що втратив чинність з дня введення в дію цього Закону, зокрема, Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”,  а також припинено дію Указу Президента України від 18 червня 1994 року № 319 “Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами”.

Законом України “Про валюту і валютні операції” декларування валютних цінностей та іншого майна, що належить резидентам України і знаходиться за межами України не передбачено.

Враховуючи зазначене, суб'єктами підприємницької діяльності України декларація про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, за звітні періоди, починаючи з І кварталу 2019 року, не подається.

Останнім періодом, за який необхідно було подавати таку декларацію, є IV квартал 2018 року.

Нормативно-правові акти Національного банку не встановлюють вимоги щодо пред’явлення паспорта під час здійснення такої операції. Водночас, банк самостійно визначає систему моніторингу операцій своїх клієнтів і має право вимагати пред’явлення паспорта.

Обґрунтування

Порядок та умови проведення валютно-обмінних операцій визначені Положенням про структуру валютного ринку України, умови та порядок торгівлі іноземною валютою та банківськими металами на валютному ринку України, затвердженим постановою Правління Національного банку України 02.01.2019 № 1, та Положенням про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженим постановою Правління Національного банку України 02.01.2019 № 2. Разом з тим, проведення вказаних операцій здійснюється з урахуванням вимог законодавства України про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

• у валюті України (кошти у гривнях);
• у іноземних валютах (1 та 2 групи Класифікатора валют НБУ);
• у вигляді акцій, облігацій, інших цінних паперів, корпоративних прав, будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав тощо.

• придбати частку у вже діючому підприємстві;
• створити підприємство, що повністю належить іноземному інвестору, відкрити філію або придбати у власність діюче підприємство повністю;
• придбати нерухоме/рухоме майно - будинки, квартири, приміщення, обладнання, транспортні засоби та ін., шляхом їх прямого одержання або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;
• займатися господарською (підприємницькою) діяльністю на основі угод про розподіл продукції тощо.

1. Можна переказати кошти (іноземну валюту чи гривню) із-за кордону на відкритий в місцевому банку власний рахунок:

- поточний,

- інвестиційний,

- рахунок умовного зберігання (ескроу),

- кореспондентський.

Кошти в іноземній валюті на рахунках інвесторів можна за потреби та без будь-яких обмежень обміняти на гривню. Також за отриману гривню можна вільно придбати іноземну валюту і перерахувати її за кордон.

2. Кошти з-за кордону можна переказувати безпосередньо на рахунок резидента в Україні. Це може бути як продавець об’єкта інвестиції, так і посередник (наприклад, торговець цінними паперами).

3. Можна здійснювати розрахунки в гривнях/іноземній валюті на території України з власних рахунків з іншими іноземними інвесторами чи резидентами, уключаючи рахунки номінальних утримувачів в Україні.

4. Можна також здійснити розрахунки через кореспондентський рахунок іноземного банку-депозитарію, що має рахунок у цінних паперах у Національному банку (розрахунки мають здійснюватися виключно за операціями з купівлі-продажу облігацій внутрішніх державних позик України).

5. Можна використати власний рахунок умовного зберігання (ескроу) для придбання акцій українських емітентів за процедурою "squeeze-out".

6. Можна переказати кошти з одного власного рахунку на інший, відкриті іноземним інвестором у банках України тощо;

Іноземний інвестор може розміщувати вклади (депозити) у гривнях/іноземній валюті в банках України на договірних засадах без будь-яких обмежень.

1. Кошти від інвестицій (продаж, зменшення частки, доходи/дивіденди) можна отримати на рахунки (поточні/інвестиційні/кореспондентські рахунки інвестора), відкриті в місцевих банках. Далі ці кошти можна перерахувати на рахунки за кордоном.
2. Ці ж кошти можна отримати безпосередньо на рахунки інвестора за кордоном без використання рахунків, відкритих в місцевих банках.

Розрахунки за такими операціями, у тому числі транскордонними переказами, можуть здійснюватися за вибором іноземного інвестора в:

1) гривнях;

2) в іноземній валюті (1 та 2 групи Класифікатора валют НБУ).

Такі операції здійснюються без обмежень за сумою та за наявності у обслуговуючого банку документального підтвердження, що розкриває економічну суть та умови відповідної інвестиційної операції іноземного інвестора. Наприклад:

• за операцією з виплати дивідендів у обслуговуючого банку мають бути наявні документи, що підтверджують право власності іноземного інвестора на корпоративні права / інвестиційні сертифікати українського емітента, за якими здійснюється виплата дивідендів, та рішення емітента про виплату дивідендів іноземному інвестору;
• за операцією з продажу іноземним інвестором ОВДП достатнім є наявність договору про продаж іноземним інвестором ОВДП та виписки з рахунку в цінних паперах, виданої депозитарною установою, що підтверджує права іноземного інвестора на ОВДП на дату відповідної операції / виписки про операції з цінними паперами, виданої депозитарною установою, що містить інформацію про здійснення відповідної операції;

Довідково: до останнього часу в Україні в пакеті антикризових заходів тимчасово діяли ліміти на репатріацію дивідендів та коштів, отриманих нерезидентами від продажу цінних паперів, корпоративних прав та деяких інших операцій. Проте на даний час ці ліміти для іноземних інвесторів повністю скасовані. Вони мають право здійснювати такі операції без обмеження за сумою.

Сьогодні є три фінансових регулятори - Національний банк, Нацкомісія з цінних паперів та фондового ринку та Нацкомфінпослуг. Після реалізації "спліту" залишиться два - Національний банк, Нацкомісія з цінних паперів та фондового ринку - які працюватимуть більш ефективно.

НБУ стане регулятором страхових, лізингових, факторингових компаній, кредитних спілок, ломбардів та інших фінансових компаній. До повноважень НКЦПФР передається регулювання та нагляд за діяльністю недержавних пенсійний фондів, адміністраторів пенсійних фондів, а також фондів фінансування будівництва.

«Спліт» забезпечить прозорість, надійність та ефективність небанківського фінансового ринку. Фінансові ринки — це сполучені посудини. Ми зробили одну частину фінринку, тобто банківський сектор, прозорою і стабільною. Але інша залишається у напівтіні. Тому зараз неможливо гарантувати ні фінансову стабільність, ні підвищення інвестиційної привабливості фінсектору загалом, ні захист прав споживачів.

«Спліт» забезпечить безпеку українців як споживачів фінансових послуг. Адже він дозволить встановити чіткі вимоги до небанківських фінансових установ, а також побудувати системний контроль за їх дотриманням. Урешті-решт, ми таким чином зможемо запобігти виникненню фінансових пірамід або шахрайських схем, таких як Банк «Михайлівський», тобто забезпечимо повністю прозорий та надійний фінансовий сектор.

Саме консолідована модель нагляду за небанківським фінринком, коли є лише два регулятори – НБУ та НКЦФБР,  дозволить завершити реформу фінансового сектору, яка була розпочата у 2014 році після Революції гідності.

Після “спліта” для ринку буде запропонований більш ефективний підхід до регулювання, який водночас дозволить уникнути надмірного контролю з боку регулятора. Вимоги до фінансових установ будуть залежати від ризику для споживачів та від впливу компанії на ринок. Наприклад, якщо компанія не залучає коштів від клієнтів, її діяльність є менш ризиковою, а тому до неї має бути менше вимог, а самі вимоги мають бути простішими.

Водночас до будь-якої компанії на ринку буде три базові вимоги – наявність і достатність власного капіталу, прозора структура власності та дотримання законодавства про фінансовий моніторинг. Це забезпечить рівні умови для роботи компаній. А також дозволить поступово оздоровити ринок, оскільки ці вимоги будуть запобігати використанню небанківських фінансових установ у різних схемах, наприклад, ухилення від сплати податків.

Ми не робитимемо бурі для небанківського фінансового ринку. Тобто ні завтра, ні післязавтра, і навіть за декілька місяців нічого радикально не зміниться. Законопроект про "спліт" передбачає перехідний період, який триватиме до 1 липня 2020 року. Упродовж цього періоду діятиме чинне регулювання та повноцінно працюватиме Нацкомфінпослуг. Тобто включно до 30 червня регулюванням ринку як і раніше займатиметься Нацкомфінпослуг, а вже з 1 липня 2020 року цю функцію виконуватиме Національний банк.

Наш фокус під час перехідного періоду – комплексний аналіз небанківського фінансового ринку. НБУ розроблятиме нове секторальне регулювання та вимоги з урахуванням результатів такого аналізу та у тісному діалозі з ринком.

Упродовж перехідного періоду Національний банк проведе інвентаризацію законодавства за секторами. Ця робота розпочнеться упродовж місяця. За результатами перегляду законодавства НБУ підготує Білі книги із детальними пропозиціями регулювання окремих сегментів небанківського фінансового ринку. Ці документи пройдуть широке публічне обговорення серед представників фінансових установ, експертів та інших зацікавлених осіб (споживачів, кредиторів  та інвесторів фінансових послуг).

Також упродовж перехідного періоду НБУ та Нацкомфінпослуг готуватимуться до передачі справ. Ми проведемо конкурси на нові посади у відповідних структурних підрозділах, які створюватимуться, або доповнюватимуться новими спеціалістами для роботи з небанківськими фінринками; отримаємо від Нацкомфінпослуг усю документацію, архіви, звітність; залучимо представників ринку до тестування подачі звітності до НБУ тощо.

Упродовж перехідного періоду ми створимо у Національному банку необхідні структурні підрозділи. Професіонали до таких підрозділів набиратимуться на основі відкритого конкурсу, а це значить, що й працівники Нацкомфінпослуг будуть запрошені до участі у відборі.

Більше того, вочевидь, досвід та знання ринку будуть для них певною конкурентною перевагою, яка прийматиметься до уваги у разі рівних оцінок із іншими учасниками відкритого конкурсу. Що, втім жодним чином не применшує наше прагнення забезпечити для усіх пошукувачів рівні умови для працевлаштування в центробанку.

Нові повноваження НБУ логічно доповнять вже наявні наші функції. Це, насамперед, полягає у створенні єдиного центру відповідальності за стабільність фінансової системи.

Ми вже володіємо дієвими та перевіреними механізмами та процедурами, які використовуємо при нагляді за банками. Подібні механізми та процедури застосовуються Національним банком при регулюванні діяльності з переказу коштів та валютних операцій, які здійснюються небанківськими фінансовими установами.

Завдяки нашій інституційній незалежності, забезпеченій законом про НБУ, ми не маємо погоджувати свої акти з Державною регуляторною службою чи реєструвати їх в Міністерстві юстиції України. На нас також не поширюється мораторій на проведення перевірок, який вже майже два роки діє на небанківському фінансовому ринку. Це дозволить нам більш гнучко наглядати за ринком та адекватно і вчасно реагувати на негативні сигнали.

Розподіл існуючих підрозділів та функцій відбуватиметься між блоками першого заступника Голови НБУ Катерини Рожкової та заступника Голови НБУ Дмитра Сологуба.

Ми не ставимо за ціль жодних “чисток” ринку. Ми відкрито говоримо підходи, які ми будемо застосовувати, та про вимоги, яким повинні відповідати всі установи. Це наявність і достатність власного капіталу, прозора структура власності та дотримання законодавства про фінансовий моніторинг.  Тому усе в руках самих компаній, просто потрібно буде дотримуватися нових вимог та нормативів.

НБУ завжди виступає за партнерський підхід до учасників ринку, норми та нормативи будуть обговорюватися з ринком.  Власне саме так ми зробили наприкінці минулого року з рамковим документом - нашим проектом Білої книги з регулювання небанківського фінринку.

Водночас у нас є зобов’язання, прописані в Угоди про асоціацію з ЄС. Наше завдання – привести наше регулювання у цій сфері у відповідність до європейського. Для наших громадян це передусім дасть більшу захищеність та впевненість, що їх права не будуть порушені, а послуги, за які вони сплатили гроші, - будуть надані компаніями.

Жодного чорного списку не існує, як і якоїсь «цільової» кількості компаній. Ми будемо щасливі, якщо всі компанії, що працюють сьогодні на ринку, виконуватимуть нові вимоги. Адже вони, насправді, досить прості.

У НБУ є три базові вимоги до будь-якої компанії на фінансовому ринку. Це – наявність і достатність власного капіталу, прозора структура власності та дотримання законодавства про фінансовий моніторинг. Це ключові вимоги і на банківському ринку. Їх недотримання стало основною причиною масового виведення з ринку банків в 2014-2017 рр.

Що стосується структури власності, то і зараз фінансові установи зобов'язані погоджувати з Нацкомфінпослуг власника істотної участі, тобто того, хто купує частку 10% і більше. Але у НБУ є й інші вимоги до структури власності. Наприклад, відсутність у структурі трастів, які не дають можливості встановити реальних власників, або номінальних власників, за якими ховаються реальні бенефіціари.

Ми хочемо зробити такі норми універсальними для всього фінансового ринку. Адже вони забезпечують прозорість та надійність установ, а тому гарантують безпеку та впевненість споживачам.

НБУ пропонує перегрупувати працюючі на небанківському фінансовому ринку компанії. Це дозволить впорядкувати ринок і дасть учасникам чітке розуміння, яким вимогам вони мають відповідати та які можливості для розвитку у них є.

Національний банк бачить потребу в трьох групах:

Перша - кредитні установи, які мають право видавати позики, у тому числі за рахунок залучених від населення грошей.

Друга - страхові компанії, які теж працюють із грошима українців, а також страхові посередники.

Третя - компанії, що надають фінансові послуги, але не за рахунок залучених грошей.

Контроль за роботою компаній перших двох груп буде жорсткішим, адже їхня діяльність більш ризикова - вони залучають гроші від населення та підприємців. Над ними буде встановлений повноцінний пруденційний нагляд. Але контроль різнитиметься залежно від частки компаній на ринку, їхньої бізнес-моделі та відповідності ряду інших критеріїв. Чим більша частка компанії на ринку, тим більший вплив вона має на ринок. А тому до неї має бути більше вимог.

Такий підхід зменшить навантаження на середні та малі компанії.

Основа нашого нагляду за ринком – як банківським, так тепер і небанківським, – це ризик-орієнтований підхід до регулювання та нагляду.

У НБУ працює система ризик-орієнтованого банківського нагляду. Вона нам дозволяє більш ефективно використовувати людські та фінансові ресурси. Національний банк постійно покращує підходи до безвиїзного та інспекційного банківського нагляду та вдосконалює механізми "раннього втручання" для збереження платоспроможності банків. Ми використаємо цей досвід і для небанківських фінансових установ.

Запровадження ризик-орієнтованого пруденційного нагляду, насамперед, у страховому секторі та секторі небанківських кредитних установ, що залучають кошти від широкого загалу, є вимогою часу. Такий нагляд має забезпечити стійкість окремих учасників ринку та убезпечити фінансову систему від потрясінь.

Ще однією вимогою часу є перехід до ризик-орієнтованої моделі корпоративного управління в небанківському фінансовому секторі, яка була б спрямована на виявлення, моніторинг, контроль та управління ризиками.

Така модель корпоративного управління буде покликана забезпечити підвищення рівня довіри клієнтів фінансових установ, у тому числі фізичних осіб-споживачів фінансових послуг, як до окремих учасників ринку, так і до фінансової системи загалом. Для запровадження такої моделі у небанківському фінансовому секторі Національний банк може використати свій досвід комплексного реформування системи корпоративного управління у банках за останні роки.

НБУ сповідує принцип прозорості. Бачення підходів до регулювання небанківського сегменту викладене у Білій книзі, яка опублікована майже рік тому, з якою усі зацікавлені можуть ознайомитися на сайті Національного банку. У документі представлене бачення нового регулювання небанківського фінансового ринку. Він окреслює підходи центробанку до сегментації ринку, ліцензування, пруденційного нагляду, звітування, перевірок, корпоративного управління та захисту прав споживачів.

Національний банк упевнений, що нова модель регулювання має бути спрямована на досягнення ефективності та прозорості небанківського фінансового ринку.

Упродовж місяця ми розпочнемо інвентаризацію законодавства за секторами. Ця робота розпочнеться упродовж місяця. За результатами перегляду законодавства НБУ підготує Білі книги із детальними пропозиціями регулювання окремих сегментів небанківського фінансового ринку. Кожна з цих Білих книг пройде широке публічне обговорення серед представників фінансових установ, експертів та інших зацікавлених осіб (споживачів, кредиторів  та інвесторів фінансових послуг).

По-перше, директива Solvency II передбачає можливість упровадження принципу пропорційного регулювання. Це дасть змогу середнім та регіональним СК працювати у спрощеному режимі. Ми будемо поетапно впроваджувати принцип пропорційності з урахуванням особливостей діяльності страхових і перестрахувальних організацій. 

Основні критерії, які враховуватимемо:

• обсяги прийнятих на страхування ризиків;
• види діяльності;
• масштаби та складність бізнесу (включно з кількістю страхувальників). 

По-друге, Національний банк планує розробити графіки приведення діяльності страхових компаній у відповідність до нових вимог лише після детального ознайомлення зі станом страхового ринку і з урахуванням об’єктивних строків та можливостей страховиків виконати такі вимоги. Ці графіки, звісно, будуть публічними, ми їх оприлюднимо та прокомунікуємо з учасниками ринку.

Переліцензування не буде — це міф, який дуже часто використовується опонентами "спліта". Усі ліцензії, які були видані Нацкомфінпослуг, зокрема і ті, що діють безстроково, залишаються дійсними. Жодного автоматичного відкликання ліцензій не буде.

Розроблена НБУ концепція ліцензування небанківських фінансових установ передбачає низку нововведень, серед яких процедура оцінки бізнес-плану фінансової установи на стадії ліцензування.

Керівники та акціонери фінансової установи повинні бути відповідальними та розуміти можливі ризики. Необхідною умовою для цього є складання якісного та продуманого бізнес-плану.

Оцінюючи бізнес-план, Національний банк зможе проаналізувати модель бізнесу компанії та оцінити наявність ресурсів для її втілення. Такий аналіз є необхідним для оцінки життєздатності та стійкості установи.

Оскільки реформа небанківського фінансового сектору і реалізація бачення Національного банку щодо регулювання вимагатимуть суттєвих змін до нормативної бази, Біла книга також описує модель нового законодавчого регулювання ринків фінансових послуг.

Дійсно, Біла книга не охоплює весь діапазон питань нового регулювання та нагляду за небанківським фінансовим сектором. У найближчому майбутньому маємо намір видати додаткові Білі книги, присвячені окремим сегментам небанківського фінансового ринку. Вони будуть детальніше зосереджені на цілях та викликах регулювання та нагляду в окремих сегментах ринку.

У проекті нової моделі регулювання передбачені різні підходи до регулювання та нагляду за небанківськими фінансовими установами залежно від джерел та форми залучення коштів. В одному сегменті будуть об’єднані кредитні установи, яким буде дозволено залучати кошти від широкого загалу для кредитування та надання інших фінансових послуг.

До них застосуватимуться вимоги до капіталу та інші фінансові нормативи на рівні європейських вимог/нормативів, встановлених Директивою 2013/36/ЄС щодо діяльності кредитних установ та Регламентом № 575/2013 про пруденційні вимоги до кредитних установ та інвестиційних компаній. Відповідно до цих документів мінімальний розмір регулятивного капіталу повинен становити 5 млн євро.

Серед кредитних установ особливим статусом володітимуть кредитні спілки, яким буде дозволено надавати фінансові послуги за рахунок поворотних коштів без дотримання вимог до капіталу та пруденційних нормативів, встановлених у законодавстві ЄС. Незастосування до кредитних спілок подібних вимог до капіталу в цілому відповідає положенням Директиви 2013/36/ЄС щодо діяльності кредитних установ.  

Віднесення регулювання з інших питань, що мають більш технічний та процедурний характер, на рівень нормативно-правових актів НБУ жодним чином не суперечить статті 19 Конституції України, оскільки вона не забороняє на рівні закону віднести прийняття рішень з відповідних питань до компетенції державних органів.

Слід відзначити, що за загальним принципом на рівні закону підлягають врегулюванню лише найбільш важливі суспільні відносини або засади створення та функціонування тих чи інших ринків. Відтак, врегулювання на рівні закону лише найбільш важливих питань, зокрема щодо ліцензування, та визначення менш важливих питань на підзаконному рівні (в даному випадку – на рівні нормативно-правових актів НБУ) з урахуванням вимог зазначених вище законів та Конституції повністю відповідає зазначеному принципу.

Також важливо розуміти, що законопроект вносився суб’єктом права законодавчої ініціативи як технічний і не запроваджує нових правил регулювання. Ті механізми, які використовує НКФП відповідно до чинних законодавчих приписів, перейдуть до НБУ та НКЦПФР згідно з розподілом повноважень по регулюванню ринків фінанасових послуг і будуть застосовуватись у перехідний період, до розробки нового регулювання, що передбачено пунктом 14 Прикінцевих положень законопроекту – КМУ спільно з НБУ та НКЦПФР доручається протягом року з дня набрання чинності цим Законом розробити і подати на розгляд Верховної Ради України проекти законів України щодо удосконалення державного регулювання діяльності з надання фінансових послуг, у тому числі з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг.

На сьогодні таких планів немає.

Побудова ефективного та стабільного фінансового ринку неможлива без високого рівня довіри до нього з боку споживачів. Чесна ринкова поведінка та ефективний і системний захист прав споживачів фінансових послуг є одними з ключових елементів моделі регулювання для всіх сегментів небанківського ринку.

Зусилля Національного банку будуть зосереджуватися на запобіганні недобросовісним практикам, що порушують права споживачів. Це буде досягнуто шляхом проведення перевірок фінансових установ на предмет дотримання ними правил надання фінансових послуг, контролю додержання законодавства про рекламу, розгляду звернень споживачів.

Порушення правил надання страхових послуг, виявлені при перевірках страховиків або за результатами розгляду скарг споживачів, будуть підставою для застосування значних "стримуючих" штрафів. Це буде стимулювати порушників переглянути наявні практики та утриматися надалі від повторних порушень.

Іншими важливими питаннями, які будуть у фокусі Національного банку, є запровадження ефективної системи компенсацій для споживача та підвищення відповідальності страховика  за недобросовісну ринкову поведінку та/або розповсюдження неправдивої реклами.

Водночас для ефективного захисту прав споживачів необхідно, аби Верховна Рада ухвалила у другому читанні та в цілому законопроект 1085-1. Цей законопроект пропонує надати НБУ мандат на захист прав споживачів, зобов’язати фінансові установи розкривати інформацію про реальну вартість фінансових продуктів та послуг, заборонити нав’язування клієнтам непотрібних послуг, зміну договорів без попередження тощо.

“Спліт” забезпечить прозорий та надійний фінансовий сектор, якому українці зможуть довіряти. Це підвищить фінансову включеність громадян.

Полегшення ліцензування

Концепція ліцензування передбачає низку ключових нововведень. По-перше, зменшення кількісті  процедур для доступу на ринок.  Зокрема – єдина процедура первинного ліцензування (одночасна реєстрація в якості страхової компанії та отримання ліцензії на один чи декілька видів фінансових послуг). І, всупереч чуткам, отримувати нову ліцензію після переходу регулювання до НБУ – не доведеться.

Полегшення доступу компаній на нові ринки  

НБУ планує запровадити гнучкий  підхід  для входу компаній на ринок. Так, компанії, що ведуть певний нефінансовий бізнес та хочуть розпочати надання фінансових послуг, зможуть звернутися за додатковою ліцензією. Але до таких компаній встановлюватимуться особливі вимоги для зміни структури активів і пасивів. Значною перевагою при ліцензуванні таких компаній буде наявність позитивного досвіду роботи, прозора фінансова та нефінансова звітність, а також ефективна система корпоративного управління.

Отримання додаткових ліцензій або розширення дії ліцензії (наприклад, поширення діяльності на додаткові класи страхуваня (або додаткові ризики з класу страхування),  за якими можуть звертатися фінансові установи, вимагатиме подання лише тих документів, які не надавались Національному банку при первинному ліцензуванні, та оновлення, за необхідності, раніше поданої інформації. Наприклад, бізнес-план потребуватиме оновлення тільки в частині, в якій він стосуватиметься нових видів діяльності.

Створення фонду гарантування страхових виплат

Ми вважаюємо доцільним створити фонд гарантування страхових виплат за договорами страхування життя. Участь у такому фонді має бути обов’язковою для всіх страховиків, що мають ліцензію Лайф та накопичувального страхування життя.

Національний банк планує у подальшому, спільно з учасниками ринку, визначити параметри побудови і функціонування такого фонду та порядок накопичення коштів для здійснення гарантійних виплат.

Полегшення звітності

Національний банк розглядає можливість перегляду обсягів звітності, скасування застарілих форм, зміни періодичності подання певних форм звітності та запровадження вимог щодо подання виключно електронної звітності.

Для страховиків форми фінансової звітності мають відповідати вимогам Директиви 91/674/EEC про річні та консолідовані звіти страхових компаній. Також передбачається встановлення загальних вимог до розкриття надавачами фінансових послуг інформації про свою діяльність та умови надання послуг (наприклад, вимоги до звітності, що подається до регуляторів, та змісту інформації, що розкривається разом із фінансовою звітністю.

З урахуванням того, що згідно з абзацом вісімнадцятим пункту 25 частини першої статті 1 Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення” національними публічними діячами є керівники адміністративних, управлінських чи наглядових органів встановлених юридичних осіб (директор/генеральний директор, Голова правління, Голова наглядової ради), члени виконавчих органів, члени наглядових органів (які не є керівниками таких органів) державних та казенних підприємств, господарських товариств, державна частка у статутному капіталі яких перевищує 50 відсотків, на думку Національного банку України, не належать до категорії національних публічних діячів.

Правова основа застосування та припинення санкцій визначена Законом України "Про санкції".

Механізм реалізації фінансовими установами окремих персональних санкцій, зокрема санкції "блокування активів", що застосовані до фізичних та/або юридичних осіб рішенням РНБО визначений постановою Правління Національного банку № 654 від 01 жовтня 2015 року.

Рішення щодо застосування санкцій повинно містити строк їх застосування, крім випадків застосування санкцій, що призводять до припинення прав, та інших санкцій, які за змістом не можуть застосовуватися тимчасово (згідно з нормами частини п’ятої статті 5 Закону України "Про санкції").

Механізм реалізації окремих персональних санкцій (зокрема «блокування активів»), що застосовані до фізичних та юридичних осіб, зазначених в додатках до рішень РНБО визначений постановою Правління Національного банку № 654 від 01 жовтня 2015 року. Дії банків, що визначені вищевказаною постановою, мають застосовуватись до осіб, зазначених в санкційних списках, упродовж усього періоду застосування відповідних санкцій до них.

Обов'язки та дії небанківських фінансових установ під час проведення фінансових операцій за участю/на користь осіб, зазначених в санкційних списках, визначені пунктами 2 та 3 постанови Правління Національного банку від 01 жовтня 2015 року № 654.

Слід розмежовувати поняття "зупинення фінансових операцій", визначених Законом про запобігання, та санкції "блокування активів", "зупинення фінансових операцій" тощо, що визначені Законом про санкції, зважаючи на їх різну правову природу та застосування (лист Національного банку від 18.06.2018 № 25-0007/33410).

Механізм зупинення здійснення фінансових операцій відповідно до Закону про запобігання визначено статтею 17 цього Закону. Механізм реалізації санкцій, передбачених Законом про санкції, визначено постановою Правління Національного банку № 654 від 01 жовтня 2015 року.

Для банків існують обмеження щодо можливості поповнення власного кореспондентського рахунку в підсанкційному банку (відповідно до абзацу дванадцятого підпункту 7 пункту 1 постанови Правління Національного банку № 654 від 01 жовтня 2015 року).

Водночас чинним законодавством не передбачені заборони щодо підтримання кореспондентських відносин із таким банком та здійснення перерахування залишку зі свого рахунку, відкритому в підсанкційному банку, на кореспондентський рахунок, відкритому в іншому не підсанкційному банку, за умови дотримання вимог вищезазначеної постанови, зокрема пункту 3.

Питання застосування, скасування та внесення змін до санкцій висвітлені в статті 5 Закону України "Про санкції". Частиною сьомою цієї статті визначено, ким ухвалюється рішення про скасування санкцій.

Банк з урахуванням ризик-орієнтованих підходів повинен самостійно здійснити аналіз та визначитись, чи він готовий брати на себе ризики, пов’язані з проведенням операцій клієнтом, до якого застосована санкція "обмеження торговельних операцій".

Так, щодо кожного з членів наглядової ради небанківської установи необхідно подавати анкету керівника, оскільки члени ради небанківської установи (наглядової, спостережної) відносяться до керівників небанківської установи (відповідно до підпункту 9 пункту 2 Положення № 297).

Перелік послуг та користувачів, яким небанківська установа має право надавати послуги, визначені правилами платіжної системи, учасником якої вона є.

Зокрема, небанківська установа має право надавати послуги з переказу коштів у національній валюті без відкриття рахунків юридичним особам, у тому числі зі здійснення переказу коштів на користь інших юридичних осіб, якщо це передбачено правилами платіжної системи, у якій здійснюється такий переказ.

Чинними нормативно-правовими актами Національного банку України безпосередньо не встановлено обмежень на суміщення діяльності з переказу коштів у національній валюті без відкриття рахунків з наданням інших фінансових послуг.

Перелік фінансових послуг, щодо яких встановленіобмеження на суміщення з іншими послугами, визначений Положенням про встановлення обмежень на суміщення діяльності фінансових установ з надання певних видів фінансових послуг, затвердженим розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 08.07.2004 № 1515.

Звертаємо увагу, що послуги з переказу коштів не можуть суміщатись з професійною діяльністю на фондовому ринку.

Визначення послуг поштового зв’язку наведено в статті 1 Закону України "Про поштовий зв’язок”. Перелік послуг поштового зв’язку передбачено Правилами надання послуг поштового зв’язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.

Послуги транспортного експедирування, перевезення не віднесені вищевказаними нормативно-правовими актами до послуг поштового зв’язку та регулюються спеціальним законодавством, зокрема Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Фінансова установа не може отримати ліцензію на надання банкам послуг з інкасації, оскільки даний вид діяльності згідно з Законом про фінпослуги не належить до фінансових послуг. За отриманням ліцензії на надання банкам послуг з інкасації до Національного банку України може звернутися будь-яка юридична особа (яка не є фінансовою установою).

Водночас, для забезпечення виключно власних потреб з перевезень фінансова установа може створити власний підрозділ інкасації з необхідним рівнем технічної оснащеності.

Юридична особа спершу повинна отримати ліцензію на надання банкам послуг з інкасації, а потім звернутися до Національного банку за отриманням погодження на здійснення операцій з оброблення та зберігання готівки (відповідно до Положення № 926).

Юридична особа спершу повинна отримати ліцензію на надання банкам послуг з інкасації, а потім звернутися до Національного банку за отриманням погодження на здійснення операцій з оброблення та зберігання готівки (відповідно до Положення № 926).

Юридична особа, яка отримала ліцензію на надання банкам послуг з інкасації, може надавати послуги з інкасації торгівельним мережам як клієнтам банку (відповідно до Інструкції №29).

За отриманням ліцензії на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків та ліцензії на здійснення валютних операцій до Національного банку України може звернутися юридична особа, за умови попереднього набуття нею статусу небанківської фінансової установи. З цією метою юридичній особі необхідно попередньо звернутися до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, з метою включення до Державного реєстру фінансових установ. Також, за отриманням відповідних ліцензій до Національного банку України може звернутися оператор поштового зв’язку.

За отриманням ліцензії на надання банкам послуг з інкасації до Національного банку України може звернутися будь-яка юридична особа (яка не є фінансовою установою).

Небанківська установа може одночасно звернутися за отриманням ліцензії на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків та ліцензії на торгівлю валютними цінностями в готівковій формі. Водночас, для отримання ліцензії на здійснення валютних операцій (переказ коштів) небанківська установа має здійснювати діяльність з переказу коштів у національній валюті не менше одного року (підпункт 1 пункту 15 Положення № 297).

Так, але не раніше ніж через 90 днів після отримання копії рішення про відмову у видачі ліцензії та усунення підстав, за яких було прийнято рішення про відмову.

Так, щодо кожного з членів наглядової ради небанківської установи необхідно подавати анкету керівника, оскільки члени ради небанківської установи (наглядової, спостережної) відносяться до керівників небанківської установи (відповідно до підпункту 9 пункту 2 Положення № 297).

Ні. Якщо фінансова звітність вже міститься у аудиторському звіті, окремим документом її подавати непотрібно.

До усіх документів, які подаються до Національного банку, мають бути подані їхні електронні копії

На даний час - ні, оскільки згідно з Законом про платіжні системи переказ коштів в Україні здійснюється за допомогою внутрішньодержавних та міжнародних платіжних систем.

Водночас, Національний банк розробив концепцію удосконалення регулювання платіжного ринку, що передбачає в майбутньому можливість здійснення переказу коштів поза межами платіжної системи.

Так, можна.

Для здійснення переказу коштів за участю двох платіжних систем (за участю платіжної системи-резидента та іншої платіжної системи-резидента/нерезидента) необхідно подати до Національного банку повідомлення та відповідні зміни до правил платіжних систем (згідно з пунктом 13 розділу ІІ Положення № 43).

Учасники платіжних систем мають право надавати послуги з переказу коштів, які визначені внутрішніми правилами про переказ коштів та правилами платіжної системи, у якій здійснюється переказ.

Перелік послуг та користувачів, яким надаються послуги з переказу, визначаються правилами платіжної системи.

Зокрема, учасники платіжної системи мають право надавати послуги з переказу коштів юридичним особам, у тому числі послуги зі здійснення переказу коштів на користь інших юридичних осіб, якщо це передбачено правилами платіжної системи, у якій здійснюється такий переказ.

До Національного банку може звернутись платіжна організація міжнародної платіжної системи-нерезидент або її представництво, або розрахунковий банк міжнародної платіжної системи в Україні, або уповноважена установа-нерезидент.

Це міжнародна платіжна система, що забезпечує проведення платежів та розрахунків у мережі Інтернет з використанням платіжних інструментів міжнародних платіжних систем, відомості щодо яких внесено до Реєстру платіжних систем, та з використанням електронних грошей цієї міжнародної системи інтернет-розрахунків за умови, що введення/виведення коштів до/з такої системи здійснюється виключно з рахунків/на рахунки в банках.

Для узгодження умов та порядку діяльності в Україні міжнародної системи інтернет-розрахунків до Національного банку подається:

1) заява про узгодження умов та порядку діяльності в Україні міжнародної системи інтернет-розрахунків;

2) копія одного з таких документів органу влади іноземної держави:

• витягу з банківського, торговельного, судового реєстру або іншого офіційного документа, що підтверджує реєстрацію міжнародної системи інтернет-розрахунків;
• дозволу, ліцензії або іншого документа, яким надано право міжнародній системі інтернет-розрахунків здійснювати діяльність у сфері міжнародних переказів коштів;

3) інформаційна довідка, яка має містити опис:

• видів послуг з переказу коштів, які надаватимуться у міжнародній системі інтернет-розрахунків, із зазначенням ініціаторів та отримувачів переказу коштів (юридичні та/або фізичні особи), видів валют переказу тощо;
• загальної схеми здійснення переказу, уключаючи рух інформаційних повідомлень та рух коштів із часу ініціювання переказу користувачем до завершення взаєморозрахунків за цим переказом у міжнародній системі інтернет-розрахунків (уключаючи схематичне зображення), із зазначенням повних найменувань і місцезнаходження задіяних юридичних осіб (розрахункових банків, процесингових центрів, сервісних організацій тощо).

З метою узгодження умов та порядку діяльності в Україні міжнародної системи інтернет-розрахунків до Національного банку може звернутись платіжна організація міжнародної системи інтернет-розрахунків-нерезидент або її представництво, або розрахунковий банк міжнародної системи інтернет-розрахунків в Україні, або уповноважена установа-нерезидент.

Ні, послуга безкоштовна.

Так, законодавство не містить обмежень щодо кількості платіжних систем, учасником яких може бути небанківська установа.

У разі зміни найменування юридичної особи у зв’язку зі зміною типу акціонерного товариства (наприклад з “ПАТ” на “АТ”), учасник міжнародної платіжної системи не зобов’язаний отримувати нове реєстраційне свідоцтво про участь в міжнародній платіжній системі.

У разі необхідності, учасник міжнародної платіжної системи може з власної ініціативи звернутися до Національного банку щодо повернення реєстраційного свідоцтва про участь в міжнародній платіжній системі для отримання нового.

За загальними правилами для надання послуг платіжної інфраструктури необхідно узгодити умови та поряду діяльності операторів послуг платіжної інфраструктури.

Разом з тим, платіжна організація платіжної системи має право надавати послуги платіжної інфраструктури в рамках власної платіжної системи без набуття статусу оператора послуг платіжної інфраструктури.

Сертифікат PCI DSS подається до Національного банку у разі наявності намірів у оператора послуг платіжної інфраструктури здійснювати оброблення інформації за операціями в міжнародних карткових платіжних системах.

У інших випадках сертифікат PCI DSS не подається.

Станом на сьогодні – ні, оскільки відповідно до Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” емісія електронних платіжних засобів (у тому числі платіжних карток) у межах України проводиться виключно банками.

Так, потрібно, оскільки із зміною платіжної організації платіжної системи суттєво змінюються умови та порядок діяльності відповідної платіжної системи.

Для реєстрації внутрішньобанківської платіжної системи до Національного банку України необхідно подати повідомлення, яке міститиме:  

• найменування та код банку;
• найменування внутрішньобанківської платіжної системи;
• перелік видів послуг з переказу коштів, які надаватимуться у внутрішньобанківській платіжній системі.

Внутрішньобанківська платіжна система діє відповідно до внутрішніх документів банку.

Для участі в українській платіжній системі юридична особа-нерезидент повинна мати дозвільний документ (ліцензію, сертифікат, дозвіл тощо), виданий відповідно до законодавства країни, в якій зареєстрована юридична особа-нерезидент, на підставі якого юридична особа-нерезидент має право здійснювати діяльність у сфері міжнародних переказів коштів.

Оператором послуг платіжної інфраструктури може стати будь-яка юридична особа, зареєстрована в Україні.

Ні, документи що підтверджують відповідність керівників додатковим вимогам щодо ділової репутації та професійної придатності подаються тільки небанківськими установами, які мають намір здійснювати торгівлю валютними цінностями в готівковій формі.

Відповідно до частини 3 статті 14 Закону України «Про запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 06.12.2019 № 361-ІХ. (далі – Закон) для операції на суму до 30 000 грн  без ознак пов’язаності з іншими достатньо зазначення номерів картки відправника і картки отримувача переказу.

Ми розуміємо, що неможливо миттєво з набуттям чинності Закону ідентифікувати всіх власників вже активованих prepaid карток. Згодні, що ідентифікація триватиме певний час протягом перехідного періоду. Водночас зауважуємо, що ідентифікація власників таких карток може бути проведена за одним із варіантів, які будуть запропоновані в новій редакції Положення про здійснення банками фінансового моніторингу (далі – Положення) (зокрема в частині спрощення процедури для лімітованих гаманців). Ми очікуємо  прийняття та оприлюднення постанови Національного банку, якою буде затверджене зазначене положення, найближчими днями.

Ознаки пов’язаності операцій банк визначає самостійно у внутрішніх документах банку з питань ПВК/ФТ.

Прикладами таких ознак можуть бути: здійснення переказів одним або кількома різними клієнтами в один день/протягом певного періоду зі схожими сумами, іменами відправника/отримувача, тестовими запитаннями, текстами безкоштовних повідомлень та країнами (територіями) отримувачів.

Слово "в цьому банку" надає підстави вважати, що ПТКС належить банку-емітенту картки. Для верифікації достатньо зчитування номера картки (через NFC чи з магнітної смуги). Якщо картка фізично не контактує з ПТКС, банк  може використати для верифікації клієнта (а також для аутентифікації перед початком сеансу обслуговування) введення пін-коду, використання ОТР, зчитування QR-коду мобільним додатком банку тощо.

Реквізитів, які передаються через СЕП (відповідно до Інструкції № 22 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" від 21.01.2004), достатньо для виконання вимог Закону без використання додаткової інформації. Також у Законі немає терміну "ідентифікатор". Є "унікальний обліковий номер фінансової операції", але його застосування має сенс лише для операцій, коли рахунок відсутній.

Не бачимо потреби в доопрацюваннях СЕП, кількості й довжини наявних полів достатньо

У тих випадках, коли законом передбачена ідентифікація та верифікація платника (зокрема, готівкові перекази від 5 тис. грн тощо), СПФМ має забезпечити документування результатів процедури верифікації. В проєкті нового Положення передбачено різні варіанти такого документування, зокрема: ксерокопіювання, зчитування ідентифікаційного документа, виготовлення електронної копії ідентифікаційного документа тощо. Водночас зазначаємо, що повторна ідентифікація та верифікація особи законом не вимагається у разі забезпечення СПФМ належного зберігання результатів верифікації.

Відповідні суми зазначено безпосередньо в самих виключеннях. Якщо виключення не містить суми, це значить, що виключення розповсюджується на такі операції без обмежень за сумою.

Наразі переказ коштів через СЕП дозволяє передати необхідну інформацію про платника та отримувача.

Якщо банк зможе чітко відокремити операції з погашення саме кредитів від внесків на інші рахунки, можна застосовувати виключення згідно з  підпунктом 5 частини 18 статті 14. В інших випадках верифікація платника має бути здійсненою.

У разі виявлення банком КБВ, який не вказаний у ЄДР, СПФМ має повідомити про такий факт Держфінмоніторинг України.

Не зважаючи на набрання чинності нового закону про фінмоніторинг, процедура верифікації КБВ істотно не відрізнятиметься від раніше чинних вимог.

Як і раніше, банки зможуть  користуватися різними джерелами для того, щоб виявити, хто є кінцевим бенефіціарним власником, зокрема отримувати:

• нформацію з відкритих джерел та баз даних;
• документи від клієнтів.

Якщо йдеться про ускладнену ситуацію (наприклад, не прослідковується інформація у відкритих джерелах та документах або є якісь протиріччя),тоді банк  може зустрітися з клієнтом особисто. Ця зустріч може документуватися, щоб інформація, надана під час зустрічі, могла використовуватися для коректного визначення КБВ.

Стандарти FATF вимагають, щоб банки чітко розуміли, хто справжній кінцевий бенефіціарний власник. І ця ціль має бути досягнутою. Банк повинен визначити реальну особу, яка насправді має вплив на бізнес і є кінцевим бенефіціарним власником.

Для цього банк може використувати різні шляхи: збирати різні документи,  отримувати їх від клієнта, фіксувати реальних власників тощо.

Тобто позиція НБУ у цьому питанні є незмінною. Головна мета – коректне визначення КБВ, а не отримання низки додаткових документів.

Підхід до визначення КБВ в принципі не змінився у зв’язку з набранням чинності нового закону про фінмоніторинг. Банки можуть збирати та отримувати від клієнтів різні документи. Головне, щоб був зафіксований коректний кінцевий бенефіціарний власник. Тобто банки матимуть певну гнучкість з точки зору як переліку необхідних документів, так і шляхів досягнення цієї мети.

Основна відмінність нового закону про фінмоніторинг полягає в тому, що покладатися у своїх судженнях і висновках лише на одне джерело інформації є поганою практикою. Бажано, щоб банк міг перевірити  достовірність інформації про КБВ із декількох джерел.

Новий закон про фінмоніторинг дає можливість здійснювати ідентифікацію, користуючись різними документами та джерелами.

Водночас банк не повинен вимагати від клієнта надання усіх його ідентифікаційних документів (паспорта, закордонного паспорта, водійських прав тощо).

Головна мета – ідентифікація клієнта. Якщо клієнт надав достатньо інформації, що його ідентифікує, немає потреби вимагати більшого переліку документів.

Варто підходити до питання ідентифікації через призму ризиків. Робота з  низько ризиковими продуктами і пересічними громадянами вимагає зовсім іншого підходу, якщо порівнювати з операціями, що мають підвищений ризик відмивання коштів.

Зі свого боку Національний банк гарантує максимально адекватне ставлення до банків та розуміння у разі виникнення технічних помилок під час ідентифікації низько ризикових клієнтів та здійсненні їхніх операцій (наприклад, за зарплатними проєктами, звичайними операціями громадян на невеликі суми тощо).

Наше спільне завдання – зробити так, щоб банки розуміли принципи ризик-орієнтованого підходу, могли адекватно їх оцінити та розподілити свої ресурси так, щоб максимальна увага приділялася саме високоризиковим операціям та клієнтам.

Уточнювати додаткову інформацію непотрібно, якщо платіж відбувається з поточного рахунка клієнта за допомогою дистанційних каналів онлайн-банкінгу.

У цьому випадку платіж проводитиметься через міжбанківську систему електронних платежів (СЕП НБУ), і він містить у реквізитах інформацію про платника та отримувача:

• для юридичної особи – найменування, номер рахунка, ідентифікаційний код з ЄДРПОУ,
• для фізичної особи – прізвище, ім’я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності) і номер рахунку.

Тобто додаткових реквізитів, окрім тих, які вже є в платіжному документі, непотрібно.

Відповідно до нового Закону про фінмоніторинг ставлення до електронних грошей та електронних гаманців буде максимально схожим на ставлення до звичайних грошей і рахунків.

Переказ коштів у сумі до 30 тис. грн у межах України має супроводжуватися:

• з електронного гаманця – номером рахунку або номером електронного гаманця;
• за допомогою електронних грошей – номером наперед оплаченої картки платника податків. 

Якщо платіж здійснюється з поточного рахунка клієнта через СЕП НБУ, такий платіж уже містить у реквізитах достатньо інформації.

Інша категорія платежів – це платежі, сума яких перевищує 30 тис. грн.

Такі платежі мають супроводжуватися більшим переліком інформації.

Водночас стаття 14 Закону про фінмоніторинг має багато винятків, які потрібно враховувати,  зокрема вона не поширюється на:

• сплату житлово-комунальних послуг, оплату податків, штрафів, інших обов’язкових зборів та платежів (незалежно від суми);
• сплату кредиту в сумі до 30 тис. грн (за умови, що фінансова установа може визначити особу платника, якій уклав договір з отримувачем);
• перекази для оплати товарів і послуг, що здійснені платником за допомогою платіжної картки (або іншого електронного платіжного засобу), якщо її номер супроводжує переказ (незалежно від суми);
• всі готівкові перекази в межах України у сумі до 5 тис. грн;
• зняття коштів із власного рахунка.

Найгірше, що може статися, це зупинка всіх платежів громадян. Цього в жодному разі не можна допустити. Спільна задача для НБУ та банків – зробити так, щоб системи були правильно налаштовані.

Зі свого боку Національний банк гарантує максимально адекватне ставлення до банків та розуміння у разі виникнення технічних помилок.

Додаткових параметрів непотрібно. Оплата торговцю за товари та послуги є одним з винятків до статті 14 Закону, якщо йдеться про погашення електронних грошей на платіжну картку. По-перше, ми знаємо все про емітента електронних грошей – це банк. По-друге, погашення йде на картку, тобто є номер картки, і її власник банком ідентифікований. Тому жодних додаткових параметрів для супроводження цієї операції не потрібно.

У межах чинних лімітів на операції з електронними грошима, затверджених у Положенні про електронні гроші № 481, зазначення номеру платіжної картки буде досить.

Водночас зараз триває робота над змінами до Положення №481. Тобто ті ліміти на операції з електронними грошима, які діють зараз, після оновлення нормативної бази будуть змінені, і банки змушені будуть це враховувати.

Національний банк постійно веде з банками діалог стосовно змін до Положення про електронні гроші № 481, які готуються в межах реалізації вимог нового закону про фінмоніторинг, детально обговорюємо питання щодо технічної та практичної реалізації вимог Закону. Ми аналізуємо питання використання банками інструменту електронних грошей в операціях електронної комерції і знаходимо з ними взаєморозуміння щодо майбутніх змін лімітів на операції з електронними грошима.

Так.

По-перше, ми передбачаємо в нормативних документах можливість збереження документів у різному вигляді, зокрема в електронному. Тож документи від клієнтів можна отримувати також у електронному вигляді.

Програма Paperless є однією з цілей як для НБУ, так і для банківської системи загалом. Тому не обов’язково знімати та зберігати паперові ксерокопії. Наша мета в майбутньому – перейти на безпаперове обслуговування клієнтів та зберігання абсолютно всіх даних в електронному вигляді.

Тобто інформацію банк може збирати у будь-який спосіб. Якщо банк ще не готовий до безпаперових технологій, тоді він може робити ксерокопії документів. Але варто зразу переглянути всі інші можливості щодо відмови від паперових документів.

Адже згідно з вимогами закону про фінмоніторинг, крім збору документів та інформації про платіж, вона має ще й бути потім передана належним чином разом із платежем.

Нові способи ідентифікації та верифікації передбачають не лише ксерокопіювання, але й виготовлення в електронному вигляді документів разом із фотофіксацією клієнта з паспортом і інші види документування особистої присутності клієнта. Це може бути зчитування документа безпосередньо через зчитувач і збереження відповідного протоколу.

Ми фактично переходимо в площину діджиталізації. Відповідно банкам, які зможуть перелаштуватися, непотрібно буде робити будь-які паперові копії документів

Також ми плануємо передбачити в наших нормативних документах додаткові можливості для ідентифікації під час платежів до 30 тис. грн. Зокрема, йдеться  про можливість використання в якості ідентифікаційних документів не лише закордонного паспорта, біометрики, ID-картки чи паспорта у форматі книжечки, але й, наприклад, водійського посвідчення.

Як уже зазначалося раніше, новий закон про фінмоніторинг встановлює різні вимоги для супроводження переказів від 5 до 30 тис. і більше 30 тис. грн. У проєкті нормативного акта, який ми готуємо на виконання вимог цього закону і який надсилали для обговорення банкам, є окремий додаток стосовно супроводження переказів із детальними описами вимог до кожної операції.

Вимоги статті 14 Закону про фінмоніторинг  щодо супроводження платежу інформацією передбачають певну  комбінацію інформації та заходів. Пропонуємо це питання вивчити детальніше з точки зору технічних можливостей банків.

На сьогодні кожна транзакція, незалежно від того чи це транзакція у операційному дні банку, чи транзакція в платіжній картковій системі, має цей унікальний обліковий номер. Тож технічних проблем із цим не повинно бути.

Якщо справді виникають питання, тоді вивчаймо це питання детальніше.

Питання вузькоспеціалізоване та потребує посилання на звітність, пропоную взяти паузу і вивчити його детальніше.

Сплата кредиту в сумі до 30 тис. грн (за умови, що фінансова установа може визначити особу платника, який уклав договір з отримувачем) підпадає під винятки Закону. Тобто такі перекази непотрібно ні супроводжувати інформацією, ні робити верифікацію платника. Якщо сума більше 30 тис. грн, то відповідно застосовуються вимоги щодо супроводження інформацією переказу і здійснення верифікації платника.

Законом про фінансовий моніторинг  (далі – Закон) передбачено супроводження інформації певним набором даних залежно від суми:

1. 7000 грн
2. 35000 грн
3. 401000 грн.

Ідентифікація та верифікація здійснюється на підставі документа, що посвідчує особу та може бути використаний на території України для укладення правочинів. Деталізація буде в Положенні про здійснення банками фінансового моніторингу (далі – Положення).

Не встановлюються терміни реєстрації порогових операцій у відповідному Реєстрі. Банк повинен відправити до ДСФМУ інформацію про такі операції в строки, встановлені Законом відповідно до ознаки таких операцій.

Проєкт Положення ще не затверджено Правлінням Національного банку. Просимо очікувати затвердження.

Проєкт положення ще не затверджений. Просимо очікувати затвердження.

Банк зобов'язаний здійснювати верифікацію на підставі офіційних документів або інформації, отриманої з офіційних джерел чи інших надійних джерел, якщо ця особа раніше не була ідентифікована та верифікована банком. Банк має задокументувати процедуру верифікації, зокрема через ксерокопіювання документа, на підставі якого була здійснена верифікація.

Якщо банк платника має намір використати виключення, визначене пунктом 5 частини 18 ст. 14 Закону №361, то він повинен переконатися, що виконуються умови, передбачені зазначеним виключенням, а саме – є можливість здійснити відстеження через отримувача за допомогою унікального облікового номера фінансової операції переказу коштів та визначити особу, яка уклала договір з отримувачем про поставку товарів, виконання робіт, надання послуг, надання кредиту.

У цьому випадку необхідно супроводжувати переказ інформацією про юридичну особу відповідними даними, зазначеними в частині 1 статті 14 Закону, щодо особи, що діє як представник клієнта (тобто щодо фізичної особи, що здійснює платіж) – відповідно до частини 19 статті 11 Закону суб’єкт первинного фінансового моніторингу має перевірити на підставі офіційних документів наявність у цієї особи відповідних повноважень, а також здійснити ідентифікацію та верифікацію такої особи.

Такий платіж необхідно супроводжувати відповідними даними, зазначеними в частині 1 статті 14 Закону.

СПФМ самостійно визначає у своїх внутрішніх документах порядок зберігання копій документів упродовж строків, визначених Законом.

Підхід аналогічний, як і раніше до переказів від 15 000 до 150 000.

Під «супроводженням» переказу коштів мається на увазі інформація, яка має безпосередньо супроводжувати рух коштів від СПФМ платника до СПФМ отримувача, зокрема інформація, що надається на запит відповідно до частини 3 статті 14 Закону. Інформація може передаватися не тільки через СЕП.

Повне найменування передбачає визначення повної назви юридичної особи з можливістю заз начити скорочено організаційно правову форму такої юридичної особи в полі "Платник"/"Отримувач" платіжного документа (наприклад, ТОВ "Ромашка").

У цьому випадку, на нашу думку, доцільно визначити ФОП як політично значущу особу. Операції підлягають звітуванню.

У цьому випадку, на нашу думку, доцільно визначити ФОП як політично значущу особу. Операції підлягають звітуванню.

Проєкт положення ще не затверджений. Просимо очікувати затвердження.

Проєкт положення ще не затверджений. Просимо очікувати затвердження.

Модель віддаленої ідентифікації та верифікації була розроблена спеціальною проєктною командою НБУ та уносилася на розгляд Правління НБУ перед включенням відповідних змін до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу. Проєктна команда вже розглядала зазначену вище пропозицію. Наразі ми повторно передали її на розгляд проєктної команди. Питання буде опрацьоване протягом травня цього року.

Відповідно до пункту 7 статті 11 Закону України 361-IX "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" [(зі змінами) (далі – Закон 361-IX)] суб’єкт первинного фінансового моніторингу (СПФМ) не потребує верифікації, зокрема документального підтвердження місця проживання або місця перебування фізичної особи, якщо така інформація є відкритою та немає підозр щодо достовірності (чинності) таких документів та/або інформації:

Аналогічна норма була і в попередній редакції закону (пункт 7 статті 8 Закону 1702-VII). НБУ не може змінити пряму норму Закону. Це і є причиною обмежень, зазначених у пункті 27, щодо відсутності підозри. Тобто підхід не змінився, якщо підозри немає – працюємо як раніше.

Наведемо норми законів:

• пункт 7 статті 11 Закону 361-IX - "Реквізити банку, в якому відкрито рахунок клієнту, номер поточного рахунка, місце проживання або місце перебування фізичної особи - резидента України (місце проживання або місце тимчасового перебування фізичної особи - нерезидента в Україні), відомості про виконавчий орган (органи управління), а також інша інформація, необхідна для з’ясування мети та характеру майбутніх ділових відносин, проведення на постійній основі моніторингу ділових відносин та фінансових операцій клієнта, встановлених суб’єктом первинного фінансового моніторингу на підставі офіційних документів та/або інформації, одержаної від клієнта (представника клієнта) та засвідченої ним, а також з інших офіційних та/або надійних джерел, якщо така інформація є відкритою, не потребують верифікації в разі відсутності в суб’єкта первинного фінансового моніторингу підозр щодо достовірності (чинності) таких документів та/або інформації.";

• пункт 7 статті 8 Закону 1702-VII - "Реквізити банку, в якому відкрито рахунок клієнту, номер поточного рахунку, місце проживання або місце перебування фізичної особи - резидента України (місце проживання або місце тимчасового перебування фізичної особи - нерезидента в Україні), відомості про виконавчий орган (органи управління, що встановлені суб’єктом первинного фінансового моніторингу на підставі офіційних документів та/або інформації, одержаної від клієнта (представника клієнта), а також з інших джерел, якщо така інформація є публічною (відкритою), не потребують верифікації у разі відсутності у суб’єкта первинного фінансового моніторингу підозр щодо достовірності (чинності) таких документів та/або інформації."

Це питання опрацьовується Департаментом платіжних систем та інноваційного розвитку та Департаментом фінансового моніторингу Національного банку (Постанова 481 Положення про електронні гроші). Проблема щодо поширення дії виключення, зазначеного в підпункті 5 частини 18  статті 14  Закону, не тільки на вимоги ст. 14 щодо "переказів коштів", а й на "операції з електронними грошима" є, і вона зрозуміла. Реалізація внесення змін планується в строк до 28.07.2020.

Наразі проєктна команда НБУ опрацьовує це питання разом із Міністерством цифрової трансформації України з метою запровадження відповідного регулювання одночасно із започаткуванням функціоналу Дії.

• Щодо сплати вартості товарів, робіт, послуг - якщо виконуються вимоги, передбачені виключенням пункту 5 частини 18 статті 14, то проводити ідентифікацію та верифікацію такої фізичної особи-клієнта непотрібно. У іншому випадку – потрібно;
• щодо платежів, що передбачені пунктом 2 частини 18 статті 14 Закону, проводити ідентифікацію та верифікацію такої фізичної особи-клієнта непотрібно;
• щодо переказу на користь клієнта, що має відкритий рахунок в банку, якщо переказ здійснюється третьою особою - так, потрібно. Такими документами можуть бути: паспорт (у тому числі закордонний), водійське посвідчення тощо.

Водночас підкреслюємо, що повторна ідентифікація та верифікація особи, яка вже є клієнтом банку, не вимагається.

Так, відповідно до пунктів 17,18 частини 2 статті 8 Закону СПФМ має здійснити документування заходів належної перевірки (відповідні способи документування будуть визначені в оновленому положенні про здійснення банками фінмоніторингу, які передбачають не тільки виготовлення копій, а й інші способи) та зберігати відповідні документи/інформацію. Водночас відповідна процедура визначається у внутрішніх документах банку з питань ПВК/ФТ. Відповідно до частини 7 статті 11 банк зобов'язаний здійснювати верифікацію на підставі офіційних документів або інформації, отриманої з офіційних джерел або інших надійних джерел.

Під час здійснення верифікації банк має перевірити (підтвердити) належність відповідній особі ідентифікаційних даних (відповідно до визначення терміну "верифікація").

Необхідно ідентифікувати та верифікувати платника - особу, яка звернулася до банку для ініціювання переказу. В реквізиті "Платник" зазначаються дані платника. Водночас дані особи, від імені якої ініціюється платіж, можуть бути зазначені в інших реквізитах (призначенні платежу або  інших (додаткових) реквізитах).

Відповідно до вимог підпункту г) пункту 8 частини 2 статті 8 Закону СПФМ має повідомити спеціально уповноважений орган (далі – СУО) про розбіжності КБВ не пізніше десятого робочого дня місяця, наступного за місяцем, в якому були виявлені розбіжності.

Так, якщо фізична особа є політично значущою особою, ФОП також буде політично значущою особою.

Так. Це вимога частини 13 статті 11 Закону.

Так.

Банк виявляє розбіжності КБВ під час здійснення заходів належної перевірки клієнті (далі – НПК) (зокрема під час актуалізації даних про клієнта, моніторингу ділових відносин)  у порядку, визначеному внутрішніми документами банку (наприклад, у разі зміни власників, виникнення підозр щодо справжності КБВ тощо).

Проєкт постанови, що затверджує нове Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, передбачає відповідний порядок приведення банками наявних клієнтів у відповідність до вимог нового законодавства у сфері протидії відмиванню коштів і фінансування тероризму (далі - ПВК/ФТ). На даний момент проєкт перебуває на етапі погодження в державних органах.

Відповідно до Закону № 361-ІХ юридична особа, керівником якої є ПЕП, не вважається особою, пов’язаною з ПЕП. Вимоги частини 13 статті 11 цього закону не розповсюджуються на юридичних осіб, КБВ яких не є політично значущою особою, членом її сім’ї або особою, пов’язаною з  політично значущою особою. Водночас банк має право встановити самостійно критерії ризику щодо таких юридичних осіб.

Так. Водночас, якщо політично значуща особа перестала виконувати визначні публічні функції, СПФМ зобов’язаний продовжувати не менше ніж протягом 12 місяців враховувати ризики та вживати заходи, визначені в пунктах 2-4 частини 13 статті 11 Закону, поки не переконається в тому, що таких ризиків немає. Водночас СПФМ застосовує ризик-орієнтований підхід.

Якщо фізична особа є політично значущою особою, ФОП також буде політично значущою особою.

Проєкт постанови, що затверджує нове Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, передбачає відповідні вимоги та порядок здійснення заходів щодо клієнтів, які належать до категорії ПЕП. Наразі проєкт перебуває на етапі погодження в державних органах.

Проєкт постанови, що затверджує нове Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, передбачає відповідний порядок приведення банками наявних клієнтів у відповідність до вимог нового законодавства у сфері ПВК/ФТ. Наразі проєкт перебуває на етапі погодження в державних органах.

Якщо банк не може скористатися жодним виключенням, передбаченим частиною 18 статті 14 Закону, банк повинен відповідно до пунктів 17,18 частини 2 статті 8 здійснити документування заходів належної перевірки (відповідні способи документування визначатимуться в оновленому Положенні про здійснення банками фінмоніторингу та передбачатимуть не тільки виготовлення копій, а й інші способи документування) та зберігати відповідні документи/інформацію.

Для супроводження такого переказу необхідно вказати інформацію про платника, визначену в підпункті а пункту  1 частини 1 статті 14 Закону (різна комбінація ідентифікаційних даних, наприклад, достатньо ПІБ платника та дата й місце його народження). Відповідно до частини 2 статті 14 Закону верифікація платника здійснюється в частині даних, вказаних у супроводженні переказу.

Банк документує процедуру верифікації, наприклад шляхом копіювання сторінок паспорта громадянина України, які містять необхідні ідентифікаційні дані.

Водночас в оновленому Положенні про здійснення банками фінмоніторингу будуть зазначені відповідні можливі способи документування, які передбачають не тільки виготовлення копій, а й інші способи, зокрема, зчитування даних із ID-картки).

Повторна ідентифікація та верифікація не вимагається (виняток визначено в частині 9 статті 14 Закону). Водночас банк має забезпечити зберігання документів, на підставі яких була здійснена ідентифікація та верифікація протягом строків, визначених цим законом. Процедура повністю аналогічна попередній (перекази від 15 тис. грн).

Такої вимоги не було і не існує. Для встановлення та верифікації особи КБВ банк має право використовувати дані, що містяться в офіційних документах, офіційних та/або інших відкритих джерелах, зокрема в іноземних державних реєстрах, подібних до ЄДР. Банк також може використовувати інформацію, отриману від клієнта, вживаючи необхідні заходи з перевірки отриманої інформації за допомогою інших джерел.

Рекомендуємо використовувати рекомендації Держфінмоніторингу щодо встановлення наявності ділових зв’язків, розміщені на офіційному вебсайті Держфінмоніторингу за посиланням: https://fiu.gov.ua/content/file/Site_docs/2016/20160127/recomendacii.pdf

Відповідно до вимог частин 1, 5 статті 14 Закону та з урахуванням виключень, встановлених частиною 18 цієї статті Закону, обов’язок щодо супроводження переказу коштів інформацією про платника та отримувача покладається на СПФМ, що обслуговує платника (ініціатора переказу). 

У разі здійснення переказу коштів на загальну суму всіх переказів готівкою, прийнятих на користь одного отримувача (зведений переказ), з надсиланням отримувачу реєстру прийнятих платежів інформація про  такий реєстр (номер, дата документа, назва файлу тощо) має бути зазначена в полі "Призначення платежу" платіжного доручення, в якому зазначена загальна сума прийнятих переказів.

Реєстр прийнятих платежів має містити всю передбачену статтею 14 Закону інформацію про ініціатора переказу (платника) та отримувача. 
Будь-який СПФМ, який забезпечує проведення зведеного переказу на загальну суму, може надіслати запит щодо отримання реєстру прийнятих платежів до СПФМ, який обслуговує платника (ініціатора платежу) та формує такий реєстр (на виконання частин 11 та 12 статті 14 Закону). Також відповідно до частини 6 статті 11 Закону банк отримувача може надіслати запит на отримання реєстру безпосередньо своєму клієнту-отримувачу.

Банк платника з урахуванням вимог частин 6, 10, 11, 14, 16 статті 14 Закону має забезпечити супроводження переказу коштів інформацією про первинного платника,  зазначеною в реквізиті "Призначення платежу" платіжного доручення ФК (відповідно до вимог частин 1 та 18 статті 14 Закону).

Зі свого боку банк, який обслуговує рахунки отримувачів коштів за переказами (банк-отримувач), зобов’язаний дотримуватися вимог, встановлених частинами 6, 10, 12, 14 статті 14 Закону, зокрема щодо моніторингу наявності обов’язкових реквізитів про платника та отримувача коштів.

Національний банк України сприяє створенню максимально сприятливих умов для виконання військовослужбовцями зобов’язань перед банками.

Національний банк надавав банкам рекомендації стосовно перегляду умов сплати (реструктуризації) зобов’язань за кредитними договорами укладеними з позичальниками-військовозобов’язаними, яких призвано на військову службу. Зокрема, щодо звільнення від штрафних санкцій, надання відстрочок у погашенні основного боргу та сплаті відсотків. За результатами розгляду рекомендацій банки повідомили про застосування індивідуального підходу до реструктуризації кредитної заборгованості кожного позичальника-військовозобов’язаного.

Разом з тим Законом Верховної Ради України передбачається, що резервістам та військовозобов’язаним – з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов’язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Пропонуємо позичальникам-військовозобов’язаним, яких призвано на військову службу до Збройних Сил України, звернутися із письмовою заявою до банків щодо проведення реструктуризації за кредитом на сприятливих умовах.

Банк вправі укладати з третіми особами договори, предметом, яких є отримання послуг з повернення існуючої заборгованості від його боржників.

При вчинення колекторською компанією дій по стягненню кредитної заборгованості, такі дії, як правило, вчиняються від імені та за рахунок банку, а також у обсязі визначеному договором, укладеним між банком та компанією.
При цьому вчинення таких дій не повинно суперечити умовам кредитного договору, невиконання якого обумовило настання відповідних правових наслідків для боржника банку.
Колекторська компанія не є банківською установою, здійснення контролю за її  діяльністю не відноситься до компетенції Національного банку України.

Ви маєте право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Інформація, викладена у зверненнях (заявах, скаргах) громадян приймається до уваги Національним банком України при здійсненні банківського нагляду за банками.

Звернення (заяви, скарги) фізичних осіб не відноситься до підстав, за наявності яких Національний банк України може призначити позапланову інспекційну перевірку банку.

Перевірки банку здійснюються з метою дотримання рівня безпеки і стабільності операцій банку, достовірності звітності банку і дотримання банком законодавства України про банки і банківську діяльність, а також нормативно-правових актів Національного банку України.

Якщо Ви вважаєте, що у діях працівників Банку є ознаки злочину, Ви вправі звернутися до суду, прокурора, слідчого і органу дізнання для порушення кримінальної справи, вжиття всіх передбачених законом заходів до встановлення події злочину, осіб, винних у вчиненні злочину, і до їх покарання.

Виявлення шахрайських дій громадян не входить до функцій Національного банку.
 

Примусове виконання рішень суду в Україні покладається на Державну виконавчу службу.

Нагляд за виконанням судових рішень банками України виходить за межі повноважень Національного банку. У Національного банку відсутні правові підстави для надання банку вказівок щодо виконання рішення суду.
 

Здійснення нагляду за банками з питань дотримання ними законодавства про захист персональних даних та проведення відповідних перевірок виходить за межі повноважень Національного банку, а здійснюється Державною службою України з питань захисту персональних даних.

ЄІС «Реєстр позичальників» забезпечує облік клієнтів банків України, які мають прострочену заборгованість перед банками, збереження банківської інформації про клієнтів і доступ уповноважених осіб банків до інформації про клієнта.
Банки самостійно надають потрібну інформацію про своїх клієнтів до бази даних ЄІС «Реєстр позичальників» і несуть повну відповідальність згідно з чинним законодавством за достовірність наданої інформації.
Тому, для вирішення даного питання Вам необхідно звернутися безпосередньо до банку.
 

Банки зобов'язані без будь-яких обмежень приймати для обміну від фізичних та юридичних осіб зношені банкноти, які не мають ознак підроблення та мають ознаки зношення або пошкодження: потертості, забруднення, відбитки штампів, надриви та надрізи, отвори, відірвані краї або кути.

Касові працівники банківських установ повинні без обмежень приймати банкноти з ознаками значного зношення або пошкодження, які не мають ознак підроблення та які: зберегли цілу частину площею не менше ніж 55% своєї початкової площі; розірвані (розрізані) на дві частини, на яких збереглись обидва однакові номери та серія, і загальна площа цих частин є не меншою, ніж 55% початкової площі банкноти. Пошкоджені банкноти, складені з двох або більше частин, банки зобов’язані вилучати з обігу і приймати на дослідження за ініціативою громадян-пред’явників як сумнівні щодо справжності та/або платіжності і в установленому порядку надсилати для проведення дослідження до відповідних територіальних підрозділів Національного банку. За результатами цих досліджень, які здійснюються Національним банком безкоштовно, клієнтам відшкодовується відповідна сума грошових знаків національної валюти, визнаних справжніми і платіжними.

Якщо за результатами дослідження банкноти будуть визнані підробленими або пошкодженими під час надзвичайного режиму, їх буде вилучено з обігу без відшкодування їх вартості та в установленому порядку передано правоохоронним органам для проведення відповідного розслідування.

Для обміну зношених, пошкоджених, сумнівних щодо справжності та/або платіжності банкнот національної валюти – гривні на придатні до обігу банкноти необхідно звернутись до будь-якого банку України (філій та відділень).

Такий обмін здійснюється безкоштовно та без обмежень.

Банк, фінансова установа зобов'язані перевіряти ознаки платіжності та справжності банкнот іноземної валюти з використанням обладнання для роботи з готівкою, що забезпечує контроль ультрафіолетового, інфрачервоного, магнітного захисту, а також візуальний контроль проти світла, у відбитому світлі та із збільшенням не менше ніж у 10 разів. Відповідальною особою під час визначення ступеня зношеності, справжності та платіжності банкнот іноземної валюти є працівник каси банку або фінансової установи, який безпосередньо здійснює валютно-обмінну операцію. Якщо банкноти іноземної валюти з незначними пошкодженнями відповідають установленим банком-емітентом зразкам і зберегли ознаки платіжності, вони визнаються платіжними і мають прийматися уповноваженими банками.

Банкноти іноземної валюти, які в процесі використання значно зносились або мають значні пошкодження, приймаються у касах уповноважених банків, фінансових установ на інкасо. Прийняті на інкасо банкноти надсилаються до іноземного банку-кореспондента, з яким укладено відповідну угоду, для здійснення обміну на нові банкноти. У разі сумніву щодо справжності банкнот іноземної валюти банки мають вилучити їх та надіслати для проведення досліджень до Національного банку. Крім цього, банк має також приймати для проведення досліджень сумнівні банкноти іноземної валюти за бажанням пред’явника на підставі заяви. Національний банк здійснює дослідження сумнівних щодо справжності банкнот іноземної валюти безкоштовно. Банкноти іноземної валюти, визнані справжніми, незалежно від ступеня зношення повертаються ініціатору дослідження. Підроблені грошові знаки вилучаються без відшкодування їх вартості та в установленому порядку передаються Національній поліції України для проведення розслідувань.

Для обміну зношених, пошкоджених, сумнівних щодо справжності та/або платіжності банкнот іноземної валюти на придатні до обігу банкноти необхідно звернутись до будь-якого банку України (філій та відділень), що здійснює операції з відповідною іноземною валютою.

Може. Відповідно до пункту 21 розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148 (зі змінами), суб’єкти господарювання під час здійснення розрахунків із споживачами за готівку зобов’язані приймати у сплату за продукцію (товари, роботи, послуги) без обмежень банкноти і монети (у тому числі розмінні, обігові монети, пам’ятні банкноти та монети, зношені банкноти та монети) усіх номіналів, які випускає Національний банк України в обіг, що є платіжними засобами і не викликають сумніву в їх справжності та платіжності. 

Сумнів касира підприємства (підприємця) стосовно справжності та/або платіжності грошових знаків є суб’єктивним і не є остаточним. 

У разі виникнення сумніву щодо справжності та/або платіжності готівки касир підприємства (підприємець) не приймає таку готівку у сплату за товари (роботи, послуги). Відповідно касова операція не  відбувається. При цьому суб’єкти господарювання мають право запропонувати споживачу сплатити вартість товару іншими банкнотами та/або монетами, а із сумнівними щодо справжності та/або платіжності грошовими знаками звернутися до будь-якого банку (філії, відділення) для їх обміну на придатні до обігу грошові знаки або надсилання їх на дослідження до уповноваженого підрозділу Національного банку.

Може. Згідно з пунктом 8 розділу II Правил¹, банки та інші юридичні особи не мають права приймати:

• банкноти, пошкоджені вогнем, водою, різними рідинами або хімікатами тощо, площа яких під час приймання та оброблення може стати меншою, ніж 55% початкової площі банкноти. Якщо пошкодження двох або більшої кількості банкнот призвело до їх склеювання (спікання), то пред'явнику банкнот не рекомендується самостійно порушувати цілісності групи склеєних банкнот;
• банкноти, забруднені хімічними та радіоактивними речовинами, будь-якими токсичними органічними субстанціями, що впливають або за певних умов можуть негативно впливати на здоров'я людини.

Територіальні підрозділи Національного банку здійснюють обмін справжніх банкнот, забруднених хімічними та радіоактивними речовинами, будь-якими токсичними органічними субстанціями, тільки в разі наявності документа про проведення дезінфекції та/або дезактивації банкнот, наданого установою (особою), на яку відповідно до законодавства України покладено функції щодо їх проведення. Фізичні та юридичні особи зобов'язані для обміну таких банкнот звертатися безпосередньо до відповідних територіальних підрозділів Національного банку України. Уповноважені підрозділи Національного банку приймають рішення про обмін банкнот у присутності пред'явника або мають прийняти їх на дослідження за його заявою, форма якої наведена в додатку 2 до Правил¹.

Територіальні підрозділи Національного банку здійснюють обмін справжніх банкнот, забруднених хімічними та радіоактивними речовинами, будь-якими токсичними органічними субстанціями, тільки в разі наявності документа про проведення дезінфекції та/або дезактивації банкнот, наданого установою (особою), на яку відповідно до законодавства України покладено функції щодо їх проведення. Фізичні та юридичні особи зобов'язані для обміну таких банкнот звертатися безпосередньо до відповідних територіальних підрозділів Національного банку України. Уповноважені підрозділи Національного банку приймають рішення про обмін банкнот у присутності пред'явника або мають прийняти їх на дослідження за його заявою, форма якої наведена в додатку 2 до Правил¹.

З якої дати діятимуть правила заокруглення?
Правила заокруглення вступлять в дію з 01 липня 2018 року.

Як саме заокруглюватиметься сума розрахунку до 0?
Заокруглення відбуватиметься за математичним правилом. Якщо сума розрахунку закінчується на 1, 2, 3, 4 копійки – вона заокруглюється до 0 у бік зменшення суми. Якщо сума розрахунку закінчується на 5, 6, 7, 8, 9 копійок – вона заокруглюється до 0 у бік збільшення суми.

Чи припинить Національний банк карбувати дрібні розмінні монети?
Так. Національний банк припинить карбування монет номіналами 1, 2, 5 копійок через втрату ними купівельної спроможності та монет номіналом 25 копійок, оскільки у разі відсутності монет номіналами 1, 2 та 5 копійок 25 копійок не будуть розмінюватися 10 копійками.

Чи зможуть українці й надалі використовувати монети дрібних номіналів для купівлі товарів та послуг?
Так. Монети номіналом 1, 2, 5, 25 копійок залишаються в обігу необмежений період часу.

Як довго можна обмінювати чи здавати копійки?
Монети номіналами 1, 2, 5, 25 копійок залишаються в обігу необмежений період часу. Їх не потрібно спеціально обмінювати, ними можна продовжувати розраховуватися.

Де можна обміняти копійки на монети більших номіналів або на банкноти ?
Усі накопичені монети можна обміняти на банкноти або на інші (більших номіналів) монети у відділеннях банків.

Чи заокруглюватиметься кожна ціна товару?
Правила заокруглення передбачають закруглення лише загальної суми розрахунків у чеку.

Чи будуть підприємства заокруглювати ціни, якщо у споживачів буде з собою точна сума?
У разі наявності монет відповідних номіналів у покупця, чи у продавця, споживачі зможуть використовувати їх у розрахунках.

Чи будуть підприємства заокруглювати ціни під час безготівкових розрахунків?
Ні. При безготівкових розрахунках заокруглення не здійснюється.

Чи зобов'язані фінансові установи приймати копійки?
Копійки залишаються дійсним платіжним засобом в Україні. Усі фінансові установи  зобов’язані приймати їх до розрахунків або для зарахування на рахунки.

Чи можуть підприємства давати дрібні копійки на здачу?
Так. Підприємства, у разі наявності у них відповідних монет, даватимуть їх на здачу.

 Чи зобов'язані підприємства дотримуватися правил щодо заокруглення?
У разі відсутності монет відповідних номіналів у покупця та продавця підприємства мають заокруглювати остаточні суми (решту) за будь-якими готівковими платежами відповідно до правил заокруглення.

Чи потрібно заокруглювати суму, коли клієнт вимагає повернення платежу?
Якщо відшкодування виплачується готівкою, а монети не використовуються, підприємства заокруглюють остаточні суми відповідно до встановлених правил.

Чи зобов'язані підприємства відображати в чеках суми до заокруглення та після нього? Чи потрібно буде їмперепрограмовувати реєстратор розрахункових операцій?

Підприємства повинні зазначати в чеках загальні суми покупки до заокруглення та після нього, зокрема, використовуючи механізм надбавок/знижок. Переналаштування реєстраторів розрахункових операцій не потребуватиме значних додаткових витрат.

Для обміну значно пошкоджених банкнот гривні, які втратили платіжні ознаки внаслідок пожежі, катастрофи, стихійного лиха чи іншого нещасного випадку, а також побутового пошкодження, необхідно звертатись до регіональних підрозділів грошового обігу Національного банку України. Наразі підрозділи Національного банку є в Дніпропетровській, Одеській, Харківській, Хмельницькій, Львівській областях та м. Києві.

Пред’явнику банкнот не рекомендується самостійно порушувати цілісної групи банкнот, якщо пошкодження двох або більшої кількості банкнот призвело до їх склеювання (спікання).

У разі відсутності в регіоні підрозділу грошового обігу Національного банку України необхідно звертатись до уповноважених банків, яким надано повноваження на зберігання запасів готівки Національного банку. На цей час такі повноваження мають три банки – АТ "Ощадбанк", АТ КБ "ПриватБанк", АТ "Райффайзен Банк Аваль".

Уповноважені банки не обстежують значно пошкоджені банкноти, а пакують їх з максимальним збереженням цілісності та передають як сумнівні для проведення досліджень до Департаменту грошового обігу Національного банку України разом із заявою пред’явника, довідкою про вилучення (прийняття) банкнот для дослідження та іншими документами щодо ситуації, внаслідок якої виникло пошкодження банкнот (довідка про пожежу, катастрофу, виникнення іншої ситуації).

За результатами досліджень, які проводяться Національним банком України безкоштовно, клієнтам відшкодовується відповідна сума грошових знаків національної валюти, визнаних справжніми і платіжними. Неплатіжні банкноти Національний банк не відшкодовує.

Фізичні та юридичні особи в разі сумніву щодо справжності банкнот іноземної валюти можуть звернутись до банків (філій, відділень), що здійснюють валютно-обмінні операції.
Банк (філія, відділення) приймає такі банкноти і разом із заявою пред’явника та довідкою про вилучення (прийняття) банкнот для дослідження передає Національному банку України.
Дослідження сумнівних щодо справжності банкнот іноземної валюти здійснює Департамент грошового обігу Національного банку України безкоштовно.
Банкноти іноземної валюти, які за результатами дослідження визнані справжніми, незалежно від ступеня зношення та пошкодження повертаються ініціатору дослідження (банку).
Підроблені банкноти вилучаються з обігу, не повертаються і не відшкодовуються, а в установленому порядку передаються уповноваженим працівникам національної поліції України.
Про результати дослідження банк зобов’язаний проінформувати клієнта, повернути йому справжні банкноти іноземної валюти або за його бажанням прийняти ці банкноти для здійснення касових операцій.
З актом про дослідження сумнівних банкнот клієнт може ознайомитися під підпис.
Звертаємо увагу, що Національний банк України не проводить касових операцій з банкнотами іноземної валюти, у тому числі не здійснює обмін зношеної та пошкодженої іноземної валюти.
Касові операції зі справжніми зношеними та пошкодженими банкнотами іноземної валюти здійснюють банки (філії, відділення), небанківські фінансові установи, які приймають такі банкноти на інкасо

Цінова стабільність не передбачає незмінних цін, вона означає помірне їхнє зростання.

Жоден центральний банк не прагне досягти нульової інфляції. Коли інфляція наближається до нульового рівня, зростає ймовірність переходу до дефляції, яка є так само негативно впливає на економіку, як і висока інфляція.

У більшості розвинених країн під ціновою стабільністю розуміють забезпечення низької та стабільної інфляції на рівні від 1 до 3 відсотків. Для країн з ринками, що розвиваються, середньострокова інфляційна ціль є зазвичай вищою і встановлюється центральними банками в межах від 4 до 8 відсотків. Середньострокова ціль щодо інфляції в Україні визначена на рівні 5 відсотків  із допустимим діапазоном відхилень ±1 в.п. (для річного приросту індексу споживчих цін).

Ціна на будь-який товар, зокрема і на іноземну валюту, залежить від пропозиції та попиту на нього. Якщо за певних обставин значно знижується пропозиція іноземної валюти (за умови збереження попиту на неї), то на внутрішньому ринку формується її дефіцит. А як відомо, на дефіцитний товар зразу підвищується ціна.

У такому разі для утримання обмінного курсу гривні на певному рівні Національний банк буде вимушений продавати валюту зі своїх запасів – міжнародних резервів. Але це є лікуванням симптомів, а не хвороби. Проблема, яка призвела до переважання попиту на валюту над її пропозицією, продовжуватиме негативно впливати на економіку країни. А утримання вартості гривні на неринковому рівні зменшує золотовалютні резерви країни. І коли резервів залишається недостатньо для підтримки курсу, відбувається обвальна девальвація національної валюти. Найчастіше це супроводжується економічною кризою, яка підриває добробут населення, стійкість банківської системи та платоспроможність держави. За останнє десятиліття в Україні так сталося двічі – у 2008 та 2014 роках.

Натомість плаваючий валютний курс дозволяє пристосовуватися виробникам та споживачам до зміни економічної ситуації та протистояти негативним впливам. Наприклад, зниження світових цін на продукцію, яку експортують українські виробники, призведе до зменшення надходження валютної виручки в країну. У такому разі курс гривні буде поступово знижуватися, що  спричинить зменшення собівартості товарів в доларовому еквіваленті. У такий спосіб пом’якшиться негативний вплив на обсяги виробництва. Тобто девальвація гривні дозволить зберегти конкурентоспроможність українських товарів закордоном, а значить, не доведеться скорочувати обсяги виробництва.

Звичайно, знецінення національної валюти має і негативні наслідки, зокрема для громадян стануть дорожчими імпортні товари та подорожі за кордон. Але такі наслідки є значно м’якшими, якщо порівняти з падінням обсягів виробництва та збільшенням кількості безробітних.

Гроші є специфічним товаром, проте, як і інші товари, цінуються, тільки якщо кількість їх обмежена. Якщо центральний банк емітуватиме (іноді кажуть “друкуватиме”) гроші для  державних витрат, це значно збільшить обсяг грошей в обігу. Але загальний попит на товари та послуги буде рости швидше, ніж здатність економіки їх виробляти, і це неминуче призведе до підвищення інфляції.

Тобто спрямування емісійних коштів на фінансування державних потреб може призвести до негативних наслідків для економіки країни та добробуту громадян внаслідок:

• розгортання інфляційних процесів,
• знецінення національної грошової одиниці відносно іноземних валют,
• негативного впливу на економічне зростання у довгостроковому періоді.

Наприклад, Україна має сумний досвід 1990-х років, коли кредитування окремих галузей економіки, а також значний бюджетний дефіцит були профінансовані Національним банком. Як наслідок, макроекономічна ситуація в Україні вийшла з-під контролю. У 1992 — 1994 інфляція на своєму піку сягнула понад 10 000%, а реальний ВВП впав на 9,7%, 14,8%, 22,8% відповідно. Наслідком цього було катастрофічне падіння рівня життя громадян.

Первинна емісія грошей завжди здійснюється у безготівковій формі і лише через банки (оскільки Національний банк працює виключно з ними). Національний банк може проводити її через три канали:

• Кредитний – банки отримують у Національному банку кредити під заставу державних цінних паперів або іноземної валюти. Ці кредитні кошти НБУ зараховує на їхні рахунки.
• Валютний – банки продають Національному банку валюту, натомість він зараховує на їхні рахунки гривню.
• Фондовий – Національний банку купує в банків цінні папери та зараховує на їхні рахунки гривню.

Готівкова емісія завжди є похідною від безготівкової. Банк просить Національний банк списати кошти зі свого рахунку і отримує готівку з каси НБУ. Потім банк може видати готівку клієнту, списавши безготівкові кошти з його рахунку. Водночас кількість грошей в економіці не змінюється – безготівкової гривні на рахунках стає менше, готівкової на відповідну суму більше.

Загальні вимоги до складання статистичної звітності, порядок її підписання та подання до Національного банку визначені Правилами організації статистичної звітності, затвердженими і постановою Правління Національного банку України від 13.11.2018 № 120 (далі – Правила).

Дані подаються до Національного банку з різною періодичністю: щоденно, щодекадно, щомісячно, щоквартально, щопівроку, щорічно та за запитом.

Вони використовуються для забезпечення виконання регулятивних, наглядових функцій, валютного регулювання і нагляду відповідно до законодавства України.

На базі отриманої інформації регулятор складає:

• грошово-кредитну та фінансову статистику, банківську статистичну інформацію;
• статистику платіжного балансу, міжнародної інвестиційної позиції, зовнішнього боргу.

Інформація, яка є публічною,  розміщується на сайті Національного банку.

Національний банк отримує статистичну звітність від:

• банків України та філій іноземних банків в Україні;
• небанківських установ-резидентів, небанківських фінансових установ-резидентів, які є платіжними організаціями або членами платіжних систем, операторів послуг платіжної інфраструктури;
• небанківських фінансових установ, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій або генеральну ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій (отриману до набрання чинності Закону України “Про валюту і валютні операції”);
• небанківських фінансових установ, підприємств, організацій, фізичних осіб-підприємців, які мають рахунки, відкриті за межами України. Але це не стосується дипломатичних, консульських, торговельних та інших офіційних представництв України за кордоном, а також відокремлених структурних підрозділів резидентів;
• операторів поштового зв’язку.

Постачальники статистичної звітності складають звітність  та подають її до Національного банку у вигляді файлів за електронним підписом уповноваженої особи, визначеної згідно з Правилами.

Вимоги до порядку її формування визначені Правилами. Детальна інформація про ідентифікатори та назви показників, метрики, одиниці виміру, параметри, рівень консолідації, некласифіковані реквізити показників, посилання на законодавчі акти, правила та особливості формування показників, номери файлів, періодичність та строки подання, респондентів  та опис процедури перевірки даних міститься в Реєстрі показників, який розміщений на сторінці офіційного Інтернет-представництва Національного банку.

Респонденти подають показники статистичної звітності у файлах у форматах XML та JSON.

Є три рівні перевірки даних файлів з показниками статистичної звітності на відповідність вимогам, установленим Національним банком:

• первинний – технологічний контроль, перевірка, чи правильно структуровані дані. Здійснюється респондентом, який подає інформацію, та Національним банком;
• вторинний – контроль, який здійснюється Національним банком під час приймання файла з показниками статистичної звітності;
• експертний – контроль якості отриманих статистичних  даних, їх цілісності, достовірності, узгодженості в часі, сумісності з даними інших джерел інформації, відповідності вимогам міжнародних стандартів статистики. Цей контроль здійснюють структурні підрозділи НБУ для визначення необхідності внесення змін у файли з даними.

Описи первинного та вторинного контролів для кожного файлу з даними статистичної звітності розміщено на сторінці Реєстру показників.

Якщо у Національного банку є зауваження до показників за результатами контролю, респондент зобов’язаний надати пояснення на запит НБУ. 

У разі виявлення респондентом або Національним банком помилок у даних статистичної звітності, респондент може  здійснити заміну файлу з показниками: до настання строку, який установлений в колонці 5 додатка 6 Правил – самостійно, після визначеного строку – за дозволом Національного банку.

На відміну від монетарної політики, де існує основна ціль (цінова стабільність) та індикатор для вимірювання основної цілі (переважно індекс споживчих цін), макропруденційна політика, метою якої і є забезпечення фінансової стабільності, значною мірою покладається на якісні (тобто не вимірювані кількісно) цілі й не має єдиних універсальних показників для їх оцінки.

Проте існує спектр показників, які допомагають виміряти рівень фінансової стабільності (наприклад, рівень непрацюючих кредитів в економіці, коефіцієнти боргового навантаження, співвідношення наданих кредитів до вартості застави та багатьох інших), а також комплексні індикатори, які дозволяють оцінити поточну ситуацію у фінансовому секторі, проте не дають прогнозу подальшого розвитку ситуації (наприклад, Індекс фінансового стресу, представлений у Звіті про фінансову стабільність НБУ).

Для оцінки фінансової стабільності центробанки також вимірюють стійкість системи за різних сценаріїв (зокрема шокових), вивчають фінансові зв'язки фінансових установ (з іншими фінансовими установами та клієнтами), проводять опитування банків та компаній.

У більшості країн виявилося, що регуляторами, які мають необхідні знання, експертизу та ресурси (людські, організаційні, фінансові), й по суті відповідають за фінансову стабільність, є центральні банки. Відтак сприяння фінансовій стабільності стало частиною мандатів багатьох центробанків світу.

НБУ отримав такий мандат у 2015 році. Законом України «Про Національний банк України» (ст. 6) встановлена функція сприяти фінансовій стабільності (як другий пріоритет після підтримання цінової стабільності).

Український центральний банк має широкий інструментарій для забезпечення фінансової стабільності. Перше, що НБУ робить — якісний аналіз та інформування/попередження про виявлені ризики. Якщо попередження недостатньо, регулятор може застосувати макропруденційні інструменти: вимоги до капіталу чи ліквідності, а також інші (секторальні) інструменти.

Національний банк дотримується рекомендацій Європейської ради із системних ризиків (ESRB), яка у 2013 році рекомендувала уповноваженим органам чітко та публічно визначити цілі та інструменти макропруденційної політики. У переважній більшість європейських країн на сьогодні це зроблено та оприлюднено у макропруденційних стратегіях. Так само Національний банк України визначив цілі та інструменти політики забезпечення фінансової стабільнсоті у Стратегії макропруденційної політики. Окрім того, Національний банк регулярно інформує громадскість про заплановані зміни у регулюванні через публікації на сайті Національного банку, на офіційних сторінках Національного банку у соцмережах та під час зустрічей зі ЗМІ, учасниками ринку та експертами.

Глобальна криза-2007/08 сприяла популяризації та поширенню ідей політики, спрямованої на виявлення та обмеження системних ризиків з метою досягнення фінансової стабільності. Те, що завдало шкоди багатьом фінансовим системам, підняло на поверхню вразливості фінансового сектору та недоліки у роботі регуляторів. Одним з цих недоліків була недостатня увага до стану фінансової системи загалом.

Макропруденційні заходи означають певні обмеження, які накладаються на фінансові установи. Зокрема, це може стримувати темпи розвитку і спричиняти втрати не тільки для банків, а й загалом для всієї економіки. Вони активно використовуються тільки тоді, коли такі обмеження допомагають уникнути великих втрат у майбутньому під час кризи.

Система BankID НБУ створена для того, щоб громадяни мали зручний та безпечний доступ до державних, фінансових, комерційних та інших послуг, що надаються дистанційно та потребують ідентифікації.

Система BankID НБУ надає можливість передати персональні дані користувачів від абонента – ідентифікатора (банку, в якому відкрито рахунок) до абонента – надавача послуг (який надає послугу з використанням цих даних). Тобто відбувається електронна дистанційна ідентифікація фізичних осіб через систему.

Щоб скористатися Системою BankID НБУ, достатньо мати відкритий рахунок у банку, приєднаний до Системи BankID НБУ, та комп’ютер або смартфон із доступом до мережі Інтернет.

Із переліком установ, що підтримують технологію Системи BankID НБУ, можна ознайомитися за посиланням.

Наголошуємо, що запит та підтвердження згоди на передавання даних надає тільки користувач – власник персональних даних.

Абонентами Системи BankID НБУ є абоненти – ідентифікатори (банки) та абоненти – надавачі послуг.

Для приєднання до Системи BankID НБУ установі необхідно:

• подати заяву про намір приєднання до Системи BankID НБУ та пакет необхідних документів
• отримати рішення Ради Системи BankID НБУ про дозвіл приєднання до системи;
• укласти договір приєднання до системи;
• здійснити відпрацювання взаємодії абонентських вузлів абонентів з центральним вузлом Системи BankID НБУ;
• укласти договір розрахунків та виконати його вимоги;
• підключитися до промислового середовища.

Зауважимо, що абоненти – ідентифікатори та абоненти – надавачі послуг використовують Cистему BankID на комерційних умовах. Це дає можливість абонентам-ідентифікаторам (банкам) монетизувати передачу даних абонентам – надавачам послуг. Оплата за ідентифікацію користувача стягуватиметься безпосередньо з абонента – надавача послуг

Так, ідентифікація через Систему BankID НБУ є безпечною для користувачів. Їх персональні дані не зберігаються в Системі BankID НБУ.

Усі дані користувачів передаються через Систему BankID НБУ у зашифрованому вигляді із накладанням кваліфікованого електронного підпису або кваліфікованої електронної печатки банку.

Тільки власник персональних даних може ініціювати передавання свої даних від абонента – ідентифікатора до абонента – надавача послуг. Передавання ідентифікаційних даних третім особам без згоди користувача (власника даних) заборонено та є неможливим.

Для електронного пристрою, що не поповнюється:

• максимальна сума, яка може зберігатися – 4 000 грн.

Для електронного пристрою, що поповнюється:

• сума розрахунків – 62 000 грн на рік;
• максимальна сума, що може зберігатися – 14 000 грн.

Детальніше про ліміти та розрахунки електронними грошима

Звернутися до банку та укласти договір.

Банк перед укладенням договору зобов'язаний ознайомити користувача з:

• умовами договору,
• тарифами на обслуговування,
• правилами користування.

У договорі має бути, зокрема, зазначено:

• порядок обслуговування рахунку,
• порядок установлення курсу продажу, обміну або конвертації іноземної валюти,
• інформацію про ліміти та/або обмеження за операціями,
• порядок розгляду спорів,
• відповідальність емітента та користувача.

У разі блокування, втрати ЕПЗ, вилучення платіжної картки банкоматом, неотримання коштів в банкоматі тощо необхідно звернутись до банку емітента.

Якщо громадянин має ці кошти на своєму рахунку, то краще здійснити безготівковий платіж на рахунок знайомого чи родича. Такі платежі здійснюються, як і раніше, без обмежень за сумою. Адже власники банківських рахунків вже ідентифіковані та верифіковані банками, які відкривали їм такі рахунки. Таку сплату просто і зручно можна здійснити віддалено за допомогою дистанційних сервісів банку.

Якщо ж громадянин має виключно готівку – тоді цей платіж можна зробити:

• у відділенні банку, маючи з собою паспорт;
• через пристрої з функцією приймання готівки – термінали самообслуговування, банкомати (далі – ПТКС), які технологічно зможуть забезпечити верифікацію платника. Якщо це, наприклад, ПТКС банку, в якому платник має картку, тоді банк зможе верифікувати його за допомогою такої картки. 

У будь-якому разі фінансові компанії мають достатньо часу, щоб обладнати ПТКС різними технічними можливостями. Адже Національний банк встановив довготривалий перехідний період – до кінця 2020 року.

Безготівкові платежі з картки на картку чи з рахунка на рахунок, як і раніше, можна здійснювати без будь-яких обмежень, і дробити платежі на частини не потрібно. Власники банківських рахунків, до яких прив'язані платіжні картки, і зараз вже є достатньо ідентифікованими.

Банки мають інформацію про кожного власника рахунка і власника картки. Вони знають звичні операції з історії його платежів, мають інформацію, яку він сам надав банку, відкриваючи рахунок.

Крім того, звичайні операції громадян на невеликі суми не є об’єктом фінансового моніторингу. Адже це – низькоризикові операції, банк їх не буде прискіпливо перевіряти. Натомість новий закон зміщує акцент на аналіз ризикових та великомасштабних операцій на суму понад 400 тисяч гривень.  

Більше того, Національний банк ніколи не вимагав, щоб клієнти банків надавали інформацію про джерела походження коштів за звичайними операціями на невеликі суми.

Ні. Зарахування на карткові рахунки клієнтів – тобто звичайні операції українців – не є об’єктом перевірок для фінансового моніторингу. Такі низькоризикові операції не цікавитимуть банки. Мета закону зовсім у іншому. Банки, відповідно до вимог нового закону, мають акцентувати увагу на найвищих зонах ризику – ризикованих та великомасштабних операціях понад 400 тисяч гривень.

Проте фінансові установи мають виконувати деякі технічні вимоги закону, наприклад, присвоїти кожній операції свій унікальний номер. Для цього вони матимуть достатньо часу, адже буде встановлений тривалий перехідний період – до кінця 2020 року. За цей час вони зможуть виконати всі технічні моменти.

Ні, не повинен.

Національний банк ніколи не вимагав, щоб клієнти банків надавали інформацію про  джерела походження коштів за звичайними операціями на невеликі суми.

Громадянам не треба для кожного невеликого платежу мати при собі довідку про доходи чи інші документи.

Це стосується не тільки переказу коштів іншим громадянам та оплати товарів і послуг, а й переказу коштів на власний рахунок.

Підтверджувати походження коштів треба лише під час великих – понад 400 тисяч гривень – операцій.

Такий платіж можна зробити у відділенні банку, маючи з собою паспорт, або через  ПТКС, що технологічно може забезпечити верифікацію платника (зчитати дані з його картки).

Якщо ПТКС має такі технологічні функції, тоді можна спокійно здійснити операцію на ту суму, яка потрібна клієнту.

Якщо ні, тоді у ПТКС буде встановлений ліміт, і клієнт просто не зможе здійснити операцію на суму понад 5 тисяч гривень.

До 5 тисяч гривень в ПТКС можна поповнити готівкою рахунок або картку без ідентифікації платника. Від 5 тисяч гривень – через банківське відділення або ПТКС, що технологічно може забезпечити верифікацію платника (зчитати дані з його картки).

Оскільки йдеться про валютний рахунок наявного та уже ідентифікованого клієнта банку, жодних лімітів на зарахування коштів на рахунок законодавством не встановлено.

Як і раніше, жодних лімітів та обмежень на зарахування коштів на рахунок, перерахованих  з-за кордону, валютним законодавством чи законодавством з фінансового моніторингу не встановлено.

Тут йдеться про переказ коштів у іноземній валюті, який здійснюються з рахунку на рахунок.

Тобто це уже наявні ідентифіковані клієнти банку. Він уже має інформацію про цих клієнтів, вивчив та розуміє їхні звичайні операції.

Якщо банку такий переказ здається незвичним і у нього виникнуть запитання – необхідно буде лише пояснити банку суть операції.

Якщо оплата карткою здійснюється в інтернет-магазині за товар або послугу, то такий переказ коштів необхідно лише супроводити номером картки платника. Це одне з виключень щодо ідентифікації, передбачене у законі.

Так, при здійсненні цієї операції необхідно ідентифікувати та верифікувати платника. Тобто клієнту треба мати з собою паспорт та пояснити, що це за платіж, наприклад, зазначити у реквізитах, що це допомога родичам.

Банк не блокує безпідставно рахунки клієнтів, якщо має про них всю необхідну інформацію.

Відкриваючи рахунок, клієнт надає банку інформацію про себе, про свої доходи тощо. Банк щодня спостерігає та знає історію операцій клієнта і знає, які є звичними для нього.

Тож тільки якщо йдеться про нетипову операцію, яка на відповідає фінансовим можливостям клієнта, тоді банк звернеться за відповідними поясненнями.

Якщо клієнт пояснить, що це, наприклад, результат отримання спадщини, тоді банк здійснить операцію, і клієнт зможе спокійно використовувати ці кошти.

Все буде як і раніше. Жодних обмежень на безготівкові платежі закон не встановлює.

Так, ідентифікація та верифікація власників електронних гаманців буде потрібна.

Але не таких гаманців, що використовуються абонентами для оплати мобільних послуг. Закон не встановлює вимог до мобільних операторів.

Йдеться про клієнтів, які самостійно відкривають електронні гаманці, щоб здійснювати по них різні операції – купувати товари, платити за послуги.

Таких користувачів фінансові установи повинні будуть до кінця року ідентифікувати та верифікувати. Зазвичай для цього потрібен буде їх паспорт та ідентифікаційний код.

Операції через такі гаманці будуть лімітованими, і якщо клієнт дотримуватиметься цих лімітів, він зможе пройти спрощену ідентифікацію.

Переказ коштів між банками виконується в строк до трьох операційних днів.

Це визначено статтею 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні". 

Операційний день - частина робочого дня банку або іншої установи - учасника платіжної системи, протягом якої приймаються від клієнтів документи на переказ і документи на відкликання та можна, за наявності технічної можливості, здійснити їх обробку, передачу та виконання. Тривалість операційного дня встановлюється банком або іншою установою - учасником платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах.

Інструкція про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління Національного банку України від 16 серпня 2006 року № 320.

Система електронних платежів Національного банку України (СЕП) - системно важлива платіжна система, створена Національним банком України для забезпечення переказу коштів між банками у національній валюті в межах України через рахунки, відкриті в Національному банку України.

Національний банк дав рекомендації українським банкам та попросив їх поставитися з розумінням до скрутного становища позичальників через карантин, реструктуризувавши кредити громадян і бізнесу.

Якщо ви маєте кредит, але через повну або часткову втрату роботи не можете його обслуговувати, ви маєте звернутися до банку,  надавши офіційну інформацію про себе та свій кредит,  а також документи, що підтверджують неможливість  оплати.

Банк має надати Вам зворотнійзв ̓язок. Національний банк рекомендує банкам дозволяти позичальникам, які потрапили в скрутне фінансове становище, не платити тіло кредиту та відсотки під час карантину, принаймні частково. Також рекомендуємо банкам, за потреби, продовжувати кредитний договір з позичальниками, а також дозволяти їм платити менші регулярні платежі під час карантину та певний час після його завершення. Адже громадянам може знадобитися певний  час, щоб відновити своє фінансове становище.

Водночас звертаємо увагу усіх позичальників: ви не можете самовільно припинити обслуговувати кредиту, адже ви маєте укладений кредитний договір із банком і відповідно взяли на себе обов’язок виконувати відповідні фінансові зобов’язання. Тому поважайте себе і відповідально ставтеся до  своїх обов’язків. Проте не забувайте повідомити банк, якщо ваш фінансовий стан погіршився через карантин.

Також нагадуємо, що банкам сьогодні заборонено законодавством нараховувати неустойки (пені, штрафи) за несвоєчасне здійснення платежів за споживчими кредитами, а також підвищувати відсоткову ставку за ними.

НБУ не планує вводити жодних обмежень на операції з валютою. Їхнє введення навпаки могло б зашкодити ситуації та спровокувати більшу паніку на валютному ринку.

Національний банк не змінює свою політику на валютному ринку. У країні діє гнучке курсоутворення. А Національний банк згладжує надмірні коливання курсів. «Подушки безпеки» – міжнародних резервів – для цього достатньо.

Наразі ніхто точно не може сказати, чи може готівка потенційно бути носієм вірусу. Щоб мінімізувати будь-які такі ризики, ми рекомендуємо оплачувати товари та послуги онлайн, максимально переходити на безготівкові розрахунки, безконтактні та мобільні платежі за допомогою смартфонів та розумних годинників, чипованих платіжних карток.

Ми намагаємося зробити безготівкові платежі дешевшими, ніж готівкові. Для цього НБУ тимчасово скасував для банків тарифи в Системі електронних платежів. Сьогодні банківські послуги повинні бути дистанційними для забезпечення соціальної відповідальності банківської системи.

Але банкомати банків вже ж повинні сьогодні бути підкріплені готівкою, щоб клієнти завжди за нагальної потреби могли зняти кошти.

Також НБУ відправляє на "карантин" гривневу готівку, яку ми отримуємо від банків. Готівка лежить у сховищі два тижні, а потім обробляється під температурою.

Банківська система продовжує працювати у штатному режимі. Ми не запроваджуємо жодних обмежень на роботу банків чи проведення ними операцій – видачі коштів з депозитів, надання кредитів, обміну валюти, роботи банкоматів тощо.

Національний банк домовився з найбільшими банками, на які приходиться більше 50% всієї філіальної мережі в банківській системі про повне покриття послугами всіх регіонів. Втім, ми також порадили банкам закривати ті відділення, які є сьогодні незавантаженими чи знаходяться у великих торгових центрах і будівлях, що закриті на час карантину. Це є важливим превентивним заходом проти поширення коронавірусу.

Таким чином, в банківській системі залишаються працювати головні офіси, філії з високим рівнем навантаження та відділення у «спальних районах». Водночас українські банки мають достатньо розвинуті цифрові сервіси, і значну кількість послуг клієнтам можуть надавати в режимі онлайн. Це сучасно і безпечно.

Щоб банки могли більше часу присвятити комунікації з клієнтами, ми зменшили адміністративне навантаження на них. Зокрема, відтермінували проведення стрес-тестування, впровадження буферів капіталу та скасували виїзні перевірки. Також буде відтерміновано подання банками річної фінансової звітності і перенесена оцінка їх бізнес-моделей.

Наш пріоритет в умовах карантину – дистанційність. Ми прагнемо, щоб безготівкові платежі були дешевшими, ніж готівкові, та вживаємо необхідні для цього кроки.

Ми тимчасово скасували тарифи за платежі в Системі електронних платежів (далі – СЕП) на період карантину. Упродовж цього періоду Національний банк не стягуватиме з банків плату за здійснення розрахунків у системі. Також банкам рекомендовано діяти відповідно і знижувати вартість онлайн-розрахунків для своїх клієнтів. Так, Ощадбанк та ПриватБанк уже тимчасово надали клієнтам канікули на сплату щомісячної комісії за користування POS-терміналами. Вони не будуть нараховувати фіксовану комісію торговим підприємствам, які користуються POS-терміналами цих банків. Це дасть можливість підтримати малий та середній бізнес, що пішов на карантин.

Ми сподіваємося, що банки продовжать працювати у цьому напрямі. Це наша спільна соціальна відповідальність та турбота про українців.

Щоб уникнути потенційного ризику, ми радимо максимально перейти на безготівкові розрахунки на період карантину.

Водночас під час операцій з готівкою (як національною, так і іноземною) ми пропонуємо застосовувати такі заходи: ретельно мити руки після застосування банкнот та монет, особливо перед вживанням їжі; після контакту з банкнотами та монетами не торкатися обличчя (очей, носа, рота).

Подібні рекомендації надають також Всесвітня організація здоров’я та Міністерство охорони здоров’я України.

Наразі ніхто точно не може сказати, чи може готівка потенційно бути носієм вірусу. Тож Національний банк намагається максимально вберегти українців від такої ймовірності. Саме тому готівка, яку ми отримуємо від банків, спочатку буде зберігатися в окремому сховищі мінімум 14 днів. Це значно перевищує період виживання коронавірусу на поверхнях (від кількох годин до кількох діб).

Лише після цього готівка передаватиметься на оброблення за допомогою спеціалізованих високошвидкісних машин. Банкноти, придатні для повернення в обіг, упаковуватимуться в пачки та піддаватимуться температурному шоку (160 градусів за Цельсієм), що теж сприятиме боротьбі з вірусом.

Також зараз Національний банк вирішив безкоштовно збирати у банків готівкову гривню з обігу та видавати на заміну готівку із власних сховищ. Спочатку видаватиметься готівка із запасів, що ми зробили раніше, до поширення коронавірусної інфекції на території нашої країни; а пізніше – готівка, яка пройшла карантин.

Щодо середнього та великого бізнесу, банк розглядатиме кожен випадок індивідуально. Банк враховуватиме фінансову звітність, поточний стан такого клієнта, його вразливість до економічної ситуації в країні та пропонуватиме умови реструктуризації.

Для ФОПів та малого бізнесу діють ті самі підходи, що і для звичайних громадян. Потрібно звернутися до банку, надати офіційну інформацію про себе та свій кредит, надати документи, які підтверджують, що ви зараз не маєте можливості платити.

Ми рекомендуємо банкам дозволяти позичальникам не платити тіло кредиту та відсотки під час карантину, принаймні частково. Рекомендуємо продовжувати кредит на певний час, а також, за необхідності, дозволяти платити менші регулярні платежі певний час після завершення карантину.

Про реструктуризацію можна домовитися дистанційно. Не їдьте у відділення - спілкуйтеся з банком онлайн. Бережіть себе. Вашим погодженням на реструктуризацію може бути запис телефонної розмови, заявка на сайті банку, повідомлення в чаті.

Найперше слід звернутися безпосередньо до банку — зателефонувати на «гарячу» лінію чи написати листа на адресу центрального офісу. Часто проблема вирішуються вже на цьому рівні.

Якщо не вдалося вирішити питання на рівні банку, ви можете звернутися до Національного банку.

Громадяни можуть звернутися письмово, надіславши лист  електронною поштою на адресу nbu@bank.gov.ua, прикріпивши всі необхідні документи. Звертаємо увагу, що лист варто писати за спеціальною формою, її можна завантажити за посиланням. Важливо вказати свої прізвище та ім’я, поштову адресу, а також фінансову установу, до якої є претензії.

Також для громадян працює «гаряча» лінія за телефоном 0 800 505 240. Дзвінки є безкоштовними . Через ситуацію в країні зараз маємо велику кількість дзвінків на “гарячу лініюˮ, тому очікування може тривати довше, ніж зазвичай. Тому Ви можете залишити повідомлення на автовідповідач після 40 секунд очікування, фахівці НБУ обов’язково Вам перетелефонують.

Розуміючи усю складність ведення бізнесу та потребу в дистанційній роботі чи навіть відпустках за власний рахунок для громадян в умовах карантину, Національний банк запропонував банкам ввести особливий пільговий період обслуговування кредитів в період дії карантину для населення та бізнесу (кредитні канікули).

Пільговий режим за кредитом можуть отримати громадяни та бізнес, які мають фінансові труднощі через карантин. Всі, хто повністю або частково втратив дохід та роботу. Банкам запропоновано декілька варіантів реструктуризації таких кредитів. Вони можуть звільнити повністю або частково від сплати тіла кредиту на час карантину з відповідним подовженням кредиту. Також може бути запропонована капіталізація відсоткових платежів. Все залежить від вашої конкретної ситуації, та домовленостей з банком.

За ініціативою НБУ Верховна Рада заборонила з 1 березня по 30 квітня підвищувати відсоткову ставку за користування споживчим кредитом з інших причин, ніж планова зміна плаваючої відсоткової ставки за договором. Ці зміни розповсюджуються на всі кредити фізичних осіб. Також заборонено застосовувати будь-яку відповідальність (штрафи, пені тощо) за прострочення виконання зобов’язань у період з 01 березня 2020 року по 30 квітня 2020 року.

Індивідуальний підхід буде застосовано до середнього та великого бізнесу. Особливим має бути підхід і до тих галузей, які через карантин повністю втрачають доходи і сьогодні не працюють, та до громадян, які в результаті карантинних заходів та призупинення роботи окремих компаній тимчасово не працюють.

Дія Положення не розповсюджується на рекламу банків для клієнтів фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб.

У межах функції захисту прав споживачів фінансових послуг під споживачем розуміється фізична особа, яка отримує або має намір отримати фінансову послугу для задоволення особистих потреб, не пов’язаних із підприємницькою, незалежною професійною діяльністю (Закон України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”).

Тому норми Положення застосовуються до інформаційного забезпечення виключно клієнтів – фізичних осіб, діяльність яких не пов’язана з підприємницькою або незалежною професійною діяльністю, а також до поширення реклами з послуг саме для цих клієнтів.

Поширення іміджевої та категорійної реклами за допомогою будь-якого каналу комунікацій не регулюється цим Положенням.

Норми Положення застосовуються до реклами окремого продукту чи послуги банку з конкретними встановленим умовами (ставка, сума, строк). Наприклад, реклама "Депозит під 20% річних" – це реклама конкретного продукту банку і вона має відповідати вимогам Положення.

Реклама послуги з надання споживчого кредиту в будь-якій формі (оплата частинами, розстрочка, миттєва розстрочка) не повинна суперечити Закону України "Про споживче кредитування". У разі надання кредиту для придбання товарів у формі оплати з відстроченням або з розстроченням платежу обов’язково зазначається розмір першого внеску.

У випадку складної послуги (зазначений вище приклад послуги "Оплата частинами") рекламування послуги варто будувати на конкретному прикладі: купівля товару X вартістю Y на строк N міс. з оплатою Z грн/міс. Також можна застосовувати іміджеву чи категорійну рекламу.

Банківські мобільні застосунки, система "клієнт – банк", "клієнт – Інтернет – банк", термінали самообслуговування, банкомати, месенджери з підтвердженим публічним обліковим записом для інформування клієнта під час користування рахунком належать до каналів дистанційного електронного обслуговування та не є рекламними каналами.

Норми нового Положення не застосовуються до тих видів комунікації банку, які не містять пропозицію банківської послуги. Вони також не застосовуються до знаків для товарів і послуг, логотипу банку.

Наразі Національним банком України готуються методичні рекомендації щодо розкриття інформації через дистанційні електронні канали обслуговування.

Інформація, що публікується на власному вебсайті банку, не є рекламою. До пресрелізів PR-служби банку, опублікованих на вебсайті банку, не застосовуються норми Положення.

PR-матеріали банку, що містять пропозицію банківської послуги та розміщуються не на власному вебсайті, не у місцях продажу та каналах дистанційного електронного обслуговування, регулюються нормами оновленого Положення.

Ні, не трактується. Під споживчим кредитом розуміється кредит, значення якого визначене Законом України "Про споживче кредитування" (на придбання товарів, робіт, послуг для задоволення потреб, не пов’язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника).

Істотні характеристики для реклами інших кредитів не регулюються цим Положенням та визначаються банком самостійно з урахуванням вимог законодавства України про рекламу та інших нормативно-правових актів Національного банку України.

Так, потрібно для реклами окремого продукту чи послуги банку. Рекомендуємо використовувати тільки ті рекламні площі та канали комунікації, які дозволяють вмістити всю необхідну відповідно до законодавства інформацію щодо послуги банку. Фізичні та/або технічні обмеження певних рекламних каналів комунікації не є виправданням для оманливості повідомлень, розміщених на них.

У випадку іміджевої та категорійної реклами, пов’язаної з депозитними, кредитними чи іншими програмами банку загалом, вимоги Постанови не застосовуються.