Питання та відповіді

Перше – з’ясуйте усі умови отримання послуги. Наприклад, повні витрати на отримання кредиту, повну процентну ставку, усі додаткові платежі та комісії, штрафи за прострочення платежу, графік погашення кредиту тощо.

Друге – уважно читайте договір. Так, договір – це юридичний документ, який складно розуміти. Але якщо ви плануєте оформити депозит, взяти кредит чи скористатися іншою послугою, уважно та прискіпливо читайте усі умови. Адже це документ, якого ви зобов’язуєтесь дотримуватися, ставлячи свій підпис.

Типові ознаки порушення прав споживачів фінансових послуг:

• звернення до споживача з вимогою сплатити кредит іншої особи. Споживач при цьому не є поручителем, спадкоємцем чи представником боржника;
• застосування жорстких методів стягнення заборгованості (наприклад, використання нецензурної лексики, морального тиску на споживача чи погроз);
• наполегливе пропонування кредитних  продуктів (кредитних карток чи лімітів) у разі перевипуску платіжної картки у банку;
• нарахування процентів за користування кредитом понад строк кредитування;
• виплата не в повному обсязі, неприйняття рішення про виплату або відмова у виплаті страхового відшкодування страховими компаніями.

По-перше,варто звернутися безпосередньо до фінансової установи. Можна зателефонувати на "гарячу лінію", але ліпше надіслати письмову скаргу на керівництво установи. Інколи споживачам вдається швидко вирішити ситуацію або отримати роз’яснення вже на цьому рівні.

Якщо питання не вдалося вирішити, споживач може звернутися до Національного банку. Найзручніше це можна зробити:

• через онлайн-форму на вебсайті НБУ;
• надіславши листа на електронну пошту [email protected]:
• зателефонувавши до Контакт-центру НБУ 0 800 505 240;
• через чат-бота nbu_contact_bot у viber або telegram.

У зверненні важливо розповісти суть питання, вказати установу, якої стосується звернення, ваше прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання та електронну пошту.

У Національного банку є 30 календарних днів на розгляд звернення. Але ми намагаємося відповідати якомога оперативніше, особливо на актуальні та термінові звернення.

Якщо ви маєте зауваження до роботи вашого банку, рекомендуємо спочатку звернутися з письмовою скарго безпосередньо на ім’я керівництва банку. Якщо ваше звернення проігнорують, надішліть звернення до Національного банку.

Заяви та скарги фізичних осіб не відносяться до підстав, за якими НБУ може призначити позапланову інспекційну перевірку банку. Проте якщо НБУ зі звернень виявить системні порушення прав споживачів, це може стати підставою для інспекційної перевірки.

Претензії до роботи працівників банку варто оформити у письмовій скарзі на ім’я керівництва банку.

У рекламі споживчого кредиту має обов’язково зазначатися реальна річна процентна ставка, максимальна сума та строк кредиту. Так само на своїх вебсайтах фінансові установи мають розміщувати інформацію щодо загальної вартості кредиту з усіма комісіями і платежами, реальної річної процентної ставки, строків та сум, умов дострокового повернення, штрафних санкцій у разі порушення умов кредитування тощо. Однак трапляються випадки, коли вартість кредиту може відрізнятися від очікуваної або рекламованої, бо фінансова установа вказує у своїх інформаційних матеріалах лише привабливу для споживача процентну ставку, наприклад, 1-2% за день користування кредитом. Це пряме порушення, що може ввести в оману щодо фактичної загальної вартості такого кредиту. Будь ласка, повідомляйте про подібні порушення Національний банк!

Якщо банк стверджує, що не може видати зарплатну чи пенсійну картку без кредитної, – він уводить клієнта в оману та нав’язує послуги. Українське законодавство забороняє такі дії (стаття 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність"). Клієнт має повне право відмовитися від нав’язаної кредитної картки.

Українські банки дотримуються основних принципів кредитування. Зокрема, вони перевіряють, чи спроможний позичальник повернути кошти разом із відсотками за користуванням кредитом. Тому банк може відмовити у кредиті, спираючись на свою оцінку ризиків.

Не брали кредит і нічого не підписували – маєте право відмовитися від взаємодії з колектором.

Якщо після вашої заборони дзвінки не припиняються:

• Запитайте назву фінансової установи, з якої телефонують, дізнайтесь підставу дзвінка.
• Зафіксуйте порушення своїх прав (зробіть скріншоти екрана телефону з повідомленнями та журналу дзвінків, зробіть аудіозапис телефонних розмов тощо).
• Надішліть скаргу на адресу компанії, представники якої вас турбують. Якщо немає реакції – повідомте про порушення Національний банк України, прикріпивши зібрані докази порушень.

Ви маєте право відмовитися від кредиту, не пояснюючи причину, упродовж 14 календарних днів. Це норма Закону України «Про споживче кредитування». Але такий пункт має бути передбачений у договорі.

Аби відмовитися від кредиту, потрібно звернутися до банку: написати заяву-відмову. Кредитні кошти разом з відсотками за користування, які передбачені умовами кредиту, потрібно повернути банку упродовж 7 днів після відмови.

У деяких випадках при оформленні кредиту на житло чи авто, справді потрібно отримати додаткові послуги. Наприклад, може знадобитися оцінка майна, оформлення страховки чи супровід нотаріуса.

Але ви маєте право укласти договір на додаткові послуги з обраною вами компанією, яка відповідає вимогам фінустанови-кредитора. Якщо ж банк включає обов’язкову страховку, оцінку, нотаріальні послуги конкретної компанії до пакета послуг попри ваше бажання, це ознака порушення ваших прав.

Іпотека припиняється, коли клієнт виконав своє основне зобов’язання або коли закінчується строк дії іпотечного договору. Якщо нотаріус відмовляється реєструвати припинення обтяження на нерухомість, варто звернутися до суду.

Фінансова установа має право списувати кошти з рахунку для погашення кредиту, але якщо ви дали на це згоду і це передбачено умовами договору. Інакше – фінансова установа порушує ваші права. Тому наголошуємо, що дуже важливо вивчати усі умови договору перед підписанням.

Якщо ви маєте споживчий кредит, оформлений до спливу тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом № 3498-IX, і допустили прострочення платежів у період з 1 березня 2020 року до закінчення дії кредитного договору, ви звільняєтесь від сплати будь-яких штрафів, пені та додаткових платежів за це прострочення. Банк також не має права підвищувати процентну ставку за кредитом через прострочення в цей період, а всі вже нараховані штрафи та пеня за цей час мають бути списані.

Разом з тим ця пільга не поширюється на кредити, які були укладені після спливу тридцятого дня включно з дня набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" від 22.11.2023 № 3498-IX.

Фінансові установи не повинні нараховувати військовим проценти за кредитом, а також штрафи і пеню за несвоєчасне погашення під час проходження служби. Це вимоги Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Ця норма поширюється не лише на банки, а й на небанківські фінансові установи. Якщо установа все ж нараховує проценти, штрафи чи пеню, вам варто подати до її керівництва підтверджуючі документи про проходження військової служби. Міністерство оборони надає роз’яснення, які саме. Якщо фінансова установа продовжує нараховувати проценти чи штрафи, напишіть письмову скаргу на ім’я її керівництва.

Важливе уточнення на час воєнного стану: у період дії воєнного стану та у 30-денний строк після дня його припинення або скасування споживач звільняється від обов’язку сплати неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання. Неустойка, нарахована після 24 лютого 2022 року підлягає списанню.

Рішення про арешт коштів на рахунку клієнта приймає державний або приватний виконавець відповідно до законодавства України. Якщо є рішення про арешт коштів, то банк зобов’язаний заблокувати видаткові операції клієнта. Аби вирішити ситуацію, клієнт повинен звернутися до банку чи фінансової установи, де він має прострочений борг, та погасити всю суму боргу або домовитися про реструктуризацію.

Якщо клієнт має прострочений борг, фінансова установа має право звернутися до державного або приватного виконавця та арештувати його кошти. При цьому фінансова установа зобов’язана виконувати рішення виконавця. Проте клієнт має можливість звернутися до державного або приватного виконавця та попросити зняти арешт з того рахунку, на який зараховуються кошти виключно цільового призначення – заробітна плата, пенсія, стипендія.

Будь-яка розстрочка за плату – це кредит. Банки можуть використовують термін «розстрочка», приховуючи реальну вартість кредиту. При цьому використовують так звані «змішані договори», які можуть ускладнювати розуміння умов отримання послуги. При оформленні подібних продуктів у банку, доведеться сплачувати також комісії та відсотки за користування кредитними грошима, навіть якщо покупка здійснювалась за власні кошти. Ми рекомендуємо споживачам фінансових послуг уважно вивчати договір, з’ясовувати відсотки та комісії, які він передбачає. Якщо ж ви потрапили в ситуацію, коли фінансова установа нараховує відсотки чи пеню, які не були передбачені у договорі, зверніться з письмовим запитом до керівництва банку. Якщо банк не відреагує, зверніться до Національного банку України.

Споживач підписує кредитний онлайн-договір електронним підписом відповідно до Законів України "Про електронну комерцію" та "Про електронні довірчі послуги", який має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис. Потрібно пам’ятати про свої грошові зобов’язання та виконувати умови кредитних онлайн-договорів.

Грошові зобов'язання потрібно виконувати. Якщо з тих чи інших причин ви не в змозі виплачувати борг, зверніться до фінустанови з проханням про реструктуризацію. Інакше фінустанова може залучити колекторів для врегулювання проблемної заборгованості або врегулювати заборгованість сама в своїх інтересах. Фінустанови та колекторські компанії мають дотримуватися вимог до етичної поведінки під час взаємодії з боржником та іншими особами. Зокрема, колекторам, кредитодавцям та новим кредиторам заборонено повідомляти третім особам про заборгованість без згоди боржника, погрожувати, шантажувати, вчиняти психологічний та фізичний тиск, телефонувати з 20 до 9 години,  а також у вихідні, святкові і неробочі дні, спілкуватися з друзями та родичами за відсутності їх згоди на взаємодію тощо. Якщо ви зіштовхнулися з незаконними діями колекторів, кредитодавців чи нових кредиторів, зробіть такі кроки:

1) зверніться до фінустанови та колектора, що займається врегулюванням вашої заборгованості, з письмовою скаргою на дії їх працівників або дії колектора;

2) якщо вашу скаргу проігнорують – зберіть інформацію, що підтверджує факти порушення (запишіть дзвінки, зробіть скріншот повідомлення), та надайте ці матеріали Національному банку разом зі скаргою на фінустанову або колектора;

3) якщо вам погрожують або застосовують психологічне та фізичне насильство – зверніться до Національної поліції України.

На період дії воєнного стану та впродовж трьох місяців після його припинення або скасування банки, небанківські фінансові установи та колекторські компанії під час врегулювання простроченої заборгованості зобов’язані дотримуватися додаткових вимог щодо етичної поведінки, зокрема не взаємодіяти за власною ініціативою зі споживачем, що належить до захищеної категорії, та з його близькими особами. Але для цього необхідно:

• повідомити про це свого кредитодавця, нового кредитора, колекторську компанію;
• надати йому копії відповідних підтвердних документів про свою належність до захищеної категорії.

Більше інформації читайте тут.

Автоматичне продовження строку дії депозиту можливе лише, якщо клієнт дав на це згоду: підписав договір із такою умовою або поставив «галочку» у відповідному полі в мобільному додатку.

Ми рекомендуємо банкам пояснювати клієнтам усі умови отримання послуги, зокрема, що відбуватиметься після завершення строку дії депозиту. Також рекомендуємо діяти на випередження: заздалегідь інформувати клієнта про завершення терміну дії депозиту й пропонувати йому варіанти подальших дій.

Споживач має право достроково повернути кошти зі строкового вкладу та нараховані відсотки, але лише у випадку, якщо це передбачено умовами договору з банком. Це норма Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов повернення строкових депозитів». Якщо договір не передбачає можливості зняти кошти достроково, їх обов’язково повернуть разом з відсотками, але після завершення строку депозиту.

До компетенції НБУ не належить вирішення питання щодо відновлення заощаджень громадян, залучених за часів Радянського Союзу в установах Ощадбанку СРСР. Порядок проведення компенсації, зокрема перерахування коштів, передбачених у Державному бюджеті України, установам Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху визначається Кабінетом Міністрів України.

Банк повинен попереджувати своїх клієнтів про зміни тарифів щонайменше за 30 днів. Це вимога Закону України “Про платіжні системи та переказ грошей”. Банк може  використовувати при цьому будь-який канал зв’язку (повідомлення у месенджері, мобільному додатку, телефонний дзвінок тощо) або розміщувати відповідну інформацію на власному вебсайті.

Національний банк не має потреби та повноважень запитувати у громадян дані платіжних карток та рахунків. Номер картки, PIN-код – це конфіденційна інформація клієнта. Її не запитують також і банки. Якщо ви отримали такий дзвінок, зверніться до поліції та повідомте номер телефону, з якого надійшов дзвінок чи повідомлення. Якщо ви дали шахраям дані своєї картки, зателефонуйте у банк та заблокуйте свої рахунки. Після цього зверніться до поліції.

Національний банк не веде реєстр рахунків громадян у банках або інших установах. Інформацію про ваші відкриті рахунки можна отримати безпосередньо в українських банках.

Паспорт вважатиметься недійсним у такому випадку. Знедійсним паспортом ви не можете проводити банківські операції, видавати доручення, укладати договори тощо. Після того, як ви вклеїте фото у свій паспорт*, він знову стане дійсним. Повідомте про це свій банк, щоб відновити доступ до рахунків та операцій.

*Щоб вклеїти фотокартку, необхідно звернутись до підрозділу міграційної служби за місцем реєстрації або ж до відповідного Центру надання адміністративних послуг (ЦНАП).

Коли клієнт отримує будь-яку послугу банку, він завжди підписує договір. Такі документи як «анкета клієнта», «анкета-заява», «договір комплексного обслуговування» чи «договір приєднання» – фактично є договором між клієнтом та банком. Клієнт обов’язково повинен їх уважно вивчати. Адже там можуть бути прописані тарифи, комісії і, зокрема,  можливість змінювати їх в односторонньому порядку. Вивчайте умови отримання послуг перед тим, як підписати договір з фінансовою установою.

Ви не можете використовувати електронний платіжний засіб (банківську картку) за довіреністю. Проте ви разом з власником картки можете випустити додатковий платіжний засіб спеціально для вас. Це вимоги Положення про порядок емісії (випуску) електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їхнього використанням та Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Громадяни можуть відкривати рахунки незалежно від виду валюту. Проте якщо ви хочете відкрити рахунок не в євро чи доларах США, а в «рідкісній» для України валюті, рекомендуємо звертатися безпосередньо до банків та дізнатися про таку можливість.

Якщо у вашому паспорті є відмітка про відмову від реєстраційної номера облікової картки платника податків, банк не має права відмовити вам у відкритті рахунка. Проте якщо ви не відмовилися офіційно від ідентифікаційного податкового номеру, то повинні надавати його банку.

Надішліть письмове звернення до банку та зазначте всі деталі. Дочекайтеся, поки банк встановить обставини. Якщо банк не повертає кошти, звертайтеся до Національного банку. У деяких випадках, щоб повернути кошти, які були відправлені за неправильними реквізитами з вини банку, потрібно буде звертатися до суду.

Банки можуть самостійно встановлювати процентні ставки та комісії за свої послуги. Тому перед відкриттям рахунку у банку, вам потрібно уважно ознайомитися з усіма тарифами та комісіями.

Банк має право зупинити операцію, якщо вона є підозрілою. Також банк зобов’язаний зупинити операцію, якщо має підозру, що вона має ознаки кримінального правопорушення. Спеціально уповноважений орган може ухвалити рішення про зупинення видаткових операцій на строк до семи робочих днів.

Так, за умови, що 55% загальної площі банкноти непошкоджені. Обміняти можна у відділеннях усіх українських банків. У деяких випадках може знадобитися дослідження національної валюти, яке Національний банк проводить безкоштовно.

Якщо у вас є іноземні банкноти, що містять написи, забруднення, надриви або розрізи, ви можете здати їх на інкасо. Потрібно звернутися до будь-якого українського банку, який здійснює операції з відповідною іноземною валютою. Банки приймають ушкоджені та зношені банкноти, передають їх до країни походження та обмінюють на придатні до обігу.

Вам варто перевірити на сайті центрального банку тієї країни, валюту якої хочете обміняти, чи не втратила банкнота платіжну спроможність. У деяких випадках таку валюту можна обміняти у будь-якому обмінному пункті. Наприклад, у випадку з банкнотою 500 євро або доларами США, надрукованими після 1914 року, які залишаються платіжними засобами. Проте в інших випадках валюту можна обміняти лише у центральних банках країн-емітентів.

Ви можете провести зворотну валютно-обмінну операцію упродовж 15 хвилин після обміну. Але лише якщо маєте квитанцію чи розрахунковий документ. Це передбачено Постановою правління НБУ №2 «Про затвердження Положення про здійснення операцій із валютними цінностями».

Починаючи з кінця 2016 року, українські банки не надають послуги прийняття до сплати та відшкодування коштів за іменними чеками в іноземній валюті. Вам варто звернутися до чекодавця або банку-нерезидента, який погодиться здійснити відшкодування коштів за іменним чеком на визначених цим банком умовах.

Монети можна придбати у банків-дистриб’юторів – АТ АБ "УКРГАЗБАНК", АТ "АБ "РАДАБАНК", АТ "ТАСКОМБАНК", АТ КБ "ПриватБанк".

Відповідно до Закону України "Про страхування" умовами договору страхування можуть бути передбачені підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону, зокрема настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Зважаючи на ситуацію, яка склалася у зв’язку з військовою агресією рф проти України та введенням на території України воєнного стану, Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 засвідчила факт настання з 24 лютого 2022 року форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Через вищевказане мали місце непоодинокі випадки, коли страховики, починаючи з 24 лютого 2022 року, не виконували зобов’язання за укладеними договорами страхування або відмовляли у здійсненні страхової виплати, виплаті страхового відшкодування чи викупної суми, посилаючись на форс-мажорні обставини.

Проте, відповідно до статті 14¹ Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. Отже, настання у страховика форс-мажорних обставин не звільняє його від обов’язку як сторони договору виконати своє зобов’язання, оскільки при їх виникненні страховик повинен довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини унеможливили виконання в строк саме даного конкретного зобов’язання.

Отже, страховики не мають права відмовити споживачу у здійсненні страхової виплати, виплаті страхового відшкодування або викупної суми, посилаючись на сам факт настання у них форс-мажорних обставин, та не звільняються від відповідальності за порушення зобов’язань, передбачених договором страхування. Форс-мажорні обставини можуть бути причиною для відмови у здійсненні страхової виплати/виплати страхового відшкодування виключно у випадках, коли такі обставини прямо визначені договором страхування як обмеження страхування та/або підстава для відмови у здійсненні страхової виплати/виплати страхового відшкодування та/або включені до переліку виключень (винятків) із страхових випадків, та мають передбачений договором страхування причинно-наслідковий зв’язок з подією, що має ознаки страхового випадку, а також можуть бути підставою для звільнення страховика від відповідальності за порушення ним зобов’язань лише в разі доведення факту, що таке порушення сталося внаслідок дії таких обставин.

Найперше — дотримуватися вимог законодавства України та нормативно-правових актів Національного банку з питань захисту прав споживачів фінансових послуг. Не допускати включення недобросовісних умов до договорів, що укладаються зі споживачами, уникати оманливих практик під час поширення реклами своїх послуг, дотримуватися вимог до етичної поведінки під час врегулювання простроченої заборгованості тощо.

Бути проактивними у роботі з клієнтами: пояснювати усі умови придбання послуги, вчасно інформувати про зміну тарифів за користування карткою у зручний для споживача спосіб, заздалегідь нагадувати про завершення терміну дії депозиту. Тобто вчиняти ті дії, які попередять конфліктні ситуації зі споживачем та унеможливлять виникнення заборгованості через нерозуміння умов тієї чи іншої послуги.

Вимоги до реклами у сфері фінпослуг визначені в статті 24 Закону України “Про рекламу”, статті 11 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, статті 7 Закону України “Про споживче кредитування”. Також реклама у сфері фінпослуг регулюється нормативно-правовими актами Національного банку: постановою Правління Національного банку від 28.11.2019 року №141 “Про затвердження Положення про інформаційне забезпечення банками клієнтів щодо банківських та інших фінансових послуг” (зі змінами) та постановою Правління Національного банку від 05.10.2021 року №100 “Про затвердження Положення про інформаційне забезпечення фінансовими установами споживачів щодо надання послуг споживчого кредитування” (зі змінами).

Усі фінансові установи повинні розкривати в своїй рекламі повну, точну та достовірну інформацію. Спосіб викладення реклами при цьому не повинен ускладнювати візуальне сприйняття інформації про послугу.

Банки розміщують на власному вебсайті повну інформацію про послуги з надання споживчого кредиту та залучення банківського вкладу (депозиту), оформлену в єдиний стандартизований вигляд із переліком істотних характеристик цих послуги, а також калькулятори для порівняння загальних витрат або доходів за послугами з надання споживчого кредиту та залучення банком у вклади (депозити) коштів з урахуванням супровідних послуг банку, кредитних посередників і третіх осіб, включно з податками та зборами з урахуванням вимог законодавства України.

Небанківські фінансові установи, що займаються споживчим кредитуванням, дотримуються аналогічних вимог під час поширення на власних вебсайтах калькуляторів та інформації про послугу з надання споживчого кредиту.

За порушення вимог законодавства України про захист прав споживачів фінпослуг, у тому числі вимог щодо етичної поведінки, та за порушення вимог до реклами на ринках фінансових послуг Національний банк застосовує такі заходи впливу до об’єкта нагляду: надсилає письмові застереження, зобов’язує усунути порушення, тимчасово зупиняє або відкликає (анулює) ліцензію кредитодавця - небанківської фінансової установи, нового кредитора — небанківської фінансової установи на надання фінансових послуг,  застосовує штрафні санкції у випадках, передбачених статтею 411 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг”. Штрафні санкції сягають від 300 до 8000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Також накладає штрафні санкції за неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації у розмірі від 100 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, та накладає на посадових осіб фінансової установи адміністративні стягнення. Додатково за порушення вимог щодо етичної поведінки колекторськими компаніями застосовує заходи впливу у вигляді тимчасової заборони колекторській компанії здійснювати врегулювання простроченої заборгованості та виключає відомості про колекторську компанію з реєстру колекторських компаній.

Відповідний нагляд здійснюється відповідно до постанови Правління Національного банку від 02.09.2022 року №198, застосування заходів впливу здійснюється відповідно до постанов Правління Національного банку від 17.08.2012 року №346 (зі змінами)(заходи впливу до банків), від 01.02.2021 року №12 (зі змінами)(заходи впливу до небанків), від 09.07.2021 року №78 (зі змінами) заходи впливу до колекторів).

Звернення споживачів фінансових послуг – не є підставою для проведення позапланової перевірки. Проте позапланова перевірка можлива, якщо Національний банк виявив систематичні порушення, а фінансова установа їх не усунула.

З моменту отримання повноважень на регулювання та нагляд за діяльністю небанківського фінансового сектору, звернення саме щодо небанківських фінустанов стали переважати у загальній кількості звернень до регулятора. Насамперед, мова про мікрофінансові компанії.

Наразі триває робота щодо врегулювання діяльності даного сегмента ринку, що відображається в позитивній тенденції звернень споживачів — кількість звернень та питома вага порушень, зафіксована в роботі мікрофінансових компаній, поступово зменшується.

Вимоги до реклами у сфері фінансових послуг, визначені нормативно-правовими актами Національного банку, поширюються на рекламу фінансових послуг для споживачів – фізичних осіб. Зазначені вимоги не розповсюджуються на рекламу фінансових послуг для бізнесу та фізичних осіб-підприємців.

Водночас вимоги до реклами у сфері фінансових послуг, визначені законами України, є обов’язковими для дотримання всіма учасниками фінансових ринків та поширюються на всю рекламу фінансових установ.

Власні мобільні застосунки, термінали, банкомати фінансових установ – це канали дистанційного електронного обслуговування, які не є рекламними каналами для таких установ. Відповідно на них не розповсюджуються вимоги Національного банку до реклами у сфері фінансових послуг.

Так, вимоги Національного банку до реклами поширюються на зазначені майданчики. При цьому технічні обмеження певних рекламних каналів не є виправданням наданню фінансовою установою недостатньої за обсягом або повнотою інформації про свою діяльність чи послугу, що вводить або може ввести клієнта в оману при прийнятті рішення про придбання фінансової послуги.

Вимоги Національного банку до реклами у сфері фінансових послуг не поширюються на категорійну рекламу (коли поширюється інформація про можливість придбання окремої послуги без зазначення умов такої послуги) та іміджеву рекламу [коли поширюється інформація безпосередньо про установу та/або її знак для товарів і послуг (торговельна марка)] фінансових установ.

Інформація, що публікується на власному вебсайті фінустанови, не є рекламою. До прес-релізів, опублікованих на вебсайті фінустанови, вимоги Національного банку до реклами не застосовуються.

Особи, які займаються врегулюванням простроченої заборгованості, не можуть вчиняти протиправних дій, погрожувати споживачу та його близьким, шкодити репутації тощо. Законодавством України встановлено виключний перелік способів дозволеної взаємодії зі споживачем фінансових послуг, а саме:

1)проводити телефонні та відеопереговори, особисті зустрічі зі споживачем. Проведення особистих зустрічей можливе виключно з 09 до 19 години у робочі дні за умови, що особа, з якою здійснюється взаємодія, не заперечує проти проведення з нею зустрічі та попередньо надала згоду на особисту зустріч під час телефонної розмови або окрему письмову згоду на це. Місце і час зустрічі підлягають обов’язковому попередньому узгодженню;

2)надсилати текстові, голосові та інші повідомлення лише упродовж визначеного часу;

3)надсилати поштові відправлення із позначкою “Вручити особисто” за місцем проживання (чи перебування) або за місцем роботи фізичної особи.

Під час першої взаємодії зі споживачем кредитодавець, новий кредитор, колекторська компанія зобов’язані повідомити власне ім’я, найменування компанії, яку представляють, контакти для зв’язку, правову підставу взаємодії, розмір боргу та неустойки за прострочення виконання грошового зобов’язання за договором про споживчий кредит тощо. Також законодавством України обмежено максимальну частоту такої взаємодії.

Відповідні вимоги визначені Законом України “Про споживче кредитування”. Вимоги до кредитодавця, нового кредитора, колекторської компанії та їхньої діяльності при здійсненні ними врегулювання простроченої заборгованості затверджені постановою Правління Національного банку від 09.07.2021 року №79. Додаткові вимоги щодо етичної поведінки передбачені постановою Правління Національного банку від 04.08.2022 року №170.

Цивільним кодексом України, Законом України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” та законами України про окремі види фінансових послуг, як-от “Про споживче кредитування”, “Про страхування”, “Про платіжні послуги”, встановлені істотні умови договорів про надання фінансових послуг.

Національний банк, як орган, що здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, уповноважений встановлювати додаткові вимоги до договорів про надання фінансових послуг.

Визначені Національним банком вимоги забезпечують зазначення за змістом договору повної інформації про фінансову послугу та послуги, супровідні до неї; розкриття прав та обов’язків споживача та фінансової установи; увагу до наслідків невиконання або неналежного виконання сторонами зобов’язань за договором; неприпустимість недобросовісних умов договору та умов, що обмежують законні права споживача. Також Національний банк встановив додаткові вимоги до договорів, що укладаються у вигляді електронного документа, та технічні вимоги до договорів (викладення з використанням відповідної гарнітури шрифту, чорного кольору, кегля не менше 11 друкарських пунктів тощо).

Метою зазначених вимог є викладення договору у такий спосіб, щоб нічого не ускладнювало його сприйняття споживачем, а зміст документа сприяв поміркованому рішенню про укладення договору.

Відповідні норми затверджені постановами Правління Національного банку від 22.01.2021 року № 7 (для банків), від 03.11.2021 року № 113 та від 25.11.2022 року №233 (для небанків).

Система BankID Національного банку України – це державна система віддаленої ідентифікації, що забезпечує передавання персональних даних користувачів від банку, у якому відкрито рахунок, до суб’єкта, який надає послугу користувачу.

Система створена для отримання фізичними особами України послуг, що надаються дистанційно та потребують ідентифікації в:

• банківських та небанківських фінансових установах;
• державних установах, громадських та комунальних організаціях;
• комерційних установах.

Суб'єктами процесу взаємодії в Системі BankID НБУ є:

• користувач – фізична особа, клієнт банку, яка ініціювала електронний запит на електронну дистанційну ідентифікацію;
• абонент-ідентифікатор – банк України, у якому відкрито рахунок користувача та який володіє ідентифікаційними даними користувача та передає їх абоненту-надавачу послуг засобами Системи BankID НБУ;
• абонент – надавач послуг – юридична особа-резидент приватного або публічного права, яка має укладений з Національним банком України договір приєднання до Системи BankID Національного банку, що на власному сайті або в мобільному застосунку надає онлайн-послуги, що потребують передавання особистих даних користувача.

Абонентами Системи BankID НБУ є абоненти – ідентифікатори (банки) та абоненти – надавачі послуг.

Для приєднання до Системи BankID НБУ установі необхідно:

• подати заяву про намір приєднання до Системи BankID НБУ та пакет необхідних документів
• отримати рішення Ради Системи BankID НБУ про дозвіл приєднання до системи;
• укласти договір приєднання до системи;
• здійснити відпрацювання взаємодії абонентських вузлів абонентів з центральним вузлом Системи BankID НБУ;
• укласти договір розрахунків та виконати його вимоги (для абонентів, що надають комерційні послуги);
• підключитися до промислового середовища.

Зауважимо, що абоненти – ідентифікатори та абоненти – надавачі послуг використовують Cистему BankID на комерційних умовах. Це дає можливість абонентам-ідентифікаторам (банкам) монетизувати передачу даних абонентам – надавачам послуг. Оплата за ідентифікацію користувача стягуватиметься безпосередньо з абонента – надавача послуг

Так, ідентифікація через Систему BankID НБУ є безпечною для користувачів.

Усі дані користувачів передаються через Систему BankID НБУ у зашифрованому вигляді із накладанням кваліфікованого електронного підпису або кваліфікованої електронної печатки банку.

Тільки власник персональних даних може ініціювати передавання свої даних від абонента – ідентифікатора до абонента – надавача послуг. Передавання ідентифікаційних даних третім особам без згоди користувача (власника даних) заборонено та є неможливим.

Можливостями Системи BankID НБУ можуть скористатися фізичні особи, які мають в українських банках діючі рахунки. Банк-ідентифікатор та портал послуг, на якому замовляються онлайн послуги, мають бути діючими  учасниками Системи BankID НБУ.

Перелік всіх учасників за посиланням тут.

Ідентифікація через Систему BankID НБУ доступна на порталах та/або в мобільних застосунках, через які надаються державні послуги (у тому числі застосунок ДІЯ, система ID.GOV.UA , електронний сервіс Держгеокадастру). Використовуючи систему, можна отримати також банківські та фінансові послуги, послуги операторів мобільного зв’язку, орендувати авто тощо.  Перелік учасників системи постійно розширюється. Зі списком усіх учасників можна ознайомитись за посиланням тут.  

1. Якщо на сайті або в мобільному застосунку Ви бачите кнопку “Ідентифікація через Систему BankID НБУ”, “Увійти використовуючи Систему BankID НБУ”, це означає, що тут доступна ідентифікація через Систему.
2. Оберіть послугу, яку бажаєте замовити на сайті/мобільному застосунку установи.
3. Оберіть Систему BankID НБУ як спосіб проходження ідентифікації.
4. Оберіть банк, у якому у вас відкрито рахунок, та перейдіть на його сторінку.
5. Пройдіть автентифікацію за допомогою логіна/пароля/номера картки тощо та виконайте певну додаткову дію визначену Вашим банком, наприклад, уведіть отриманий у смс код/прийміть дзвінок від банку  тощо.
6. Після автентифікації Ви побачите повідомлення з переліком персональних даних, які  передаватимуться банком надавачу послуг. Перевірте ці дані та надайте згоду на їх передавання.
7. Ваші дані передані банком до сайту/мобільного застосунку установи. Онлайн-послуга отримана!

Якщо Ви маєте відкритий рахунок у банку, що є учасником системи, Ви можете скористатися Системою BankID НБУ. Перевірити чи є банк учасником системи можна тут.

На сьогодні вже 99% держателів платіжних карток в Україні мають доступ до можливостей Системи BankID НБУ.

Скористатися Системою BankID НБУ можуть ті користувачі (фізичні особи), у яких в наявності діючі відкриті рахунки в одному з банків України, підключених до системи. Отже, якщо у вас є такий рахунок – Ви можете скористатися системою.

Ні, для використання Системи BankID НБУ не потрібно додатково реєструватися та/або завантажувати мобільний застосунок. Достатньо мати відкритий рахунок у банку, що є учасником системи.

Перевірити чи є банк учасником системи можна тут.

Абонент-ідентифікатор (банк) передає ті дані про користувача, які запитує абонент – надавача послуг.

У відповідь на запит можуть  передаватися ідентифікаційні дані, такі як прізвище, ім’я, по батькові; серія та номер паспорта; адреса реєстрації; інші дані, визначені відповідно до чинного законодавства в специфікації взаємодії абонентського вузла з центральним вузлом Системи BankID НБУ.

Передавання даних здійснюється виключно за ініціативою та за згодою користувача. Водночас до моменту передавання даних, абонент-ідентифікатор обов’язково має відобразити перелік даних про користувача, що передаватимуться, та отримати згоду користувача на їх передавання. Лише за таких умов абонент-ідентифікатор передає дані абоненту – надавачу послуг.

Використовуючи Систему ВankID НБУ, можна отримати віддалений доступ до банківських, фінансових, державних, адміністративних та комерційних послуг.

Наприклад, послуги кредитування, відкриття банківських рахунків, послуги операторів мобільного зв’язку, голосування за проєкти та петиції та інші послуги, перелік яких розширюється в міру підключення нових учасників. Також за допомогою Системи BankID НБУ можна авторизуватися в мобільному застосунку ДІЯ.

Переваги використання Системи BankID НБУ:

• економія часу – Ви не витрачаєте час на дорогу до установи, на черги, на перевірку відповідальною особою ваших документів, оскільки, банк, у якому у вас відкритий рахунок, уже раніше перевірив ваші документи;
• зручність – онлайн доступ до широкого спектра послуг 24/7 не виходячи з дому, не потрібна фізична присутність, достатньо мати лише відкритий рахунок у банку, що є учасником системи;
• простота використання – немає потреби додаткової реєстрації або завантаження мобільного застосунку;
• безпека – передавання ідентифікаційних даних відбувається в зашифрованому вигляді та виключно за ініціативою користувача (власника персональних даних).

Електронна дистанційна ідентифікація з використанням Системи BankID НБУ є безпечною для користувачів –  банк передає ваші особисті дані виключно тому абоненту – надавачу послуг на сайті або в мобільному застосунку, якому Ви замовляли послугу та тільки після отримання Вашої згоди на їхнє передавання.

Ваші персональні дані захищені:

• перш ніж передати ваші дані абоненту-надавачу послуг Ваш банк накладає на електронне підтвердження ідентифікації (фактично – це файл спеціального формату, що містить Ваші дані) кваліфіковану електронну печатку та шифрує підписане електронне підтвердження ідентифікації з використанням кваліфікованого сертифіката шифрування;
• дані шифруються банком виключно під конкретного абонента-надавача послуг, від якого отриманий запит, і тільки він може з використання власних сертифікатів шифрування їх розшифрувати;
• інтернет-канал передавання даних також захищений;
• водночас персональні дані користувачів не зберігаються в Системі BankID НБУ, а тільки передаються в зашифрованому вигляді через неї. Навіть Національний банк України та адміністратори системи не мають технічної можливості їх розшифрувати;
• банки-ідентифікатори та надавачі послуг працюють у системі тільки після виконання вимог захисту інформації, що встановлені технічними специфікаціями системи.

Персональні дані користувачів не зберігаються в Системі BankID НБУ.

Коли банк стає учасником Системи BankID НБУ, він автоматично з’являється в списку банків у статусі абонентів-ідентифікаторів, за допомогою яких можна пройти ідентифікацію. Якщо ж у цьому списку немає потрібного Вам банку, це означає, що наразі він не є учасником системи. Можна обрати для ідентифікації інший банк, який є в списку учасників системи.

Актуальний список банків учасників за посиланням.

Ні, наразі суб’єкти господарювання не можуть скористатися  Системою BankID НБУ.

Ні, у функціоналі Системи BankID НБУ не передбачено послуги кваліфікованого електронного підпису.

Ні, такої можливості немає. Система BankID НБУ є лише маршрутизатором, що забезпечує передавання персональних даних користувачів від банку, у якому відкрито рахунок, до суб’єкта, який надає користувачу послугу.  Персональні дані користувачів не зберігаються в Системі BankID Національного банку України. Отже, інформація щодо ідентифікацій у системі не зберігається.

Детальна процедура приєднання установ описана за посиланням.

У середньому процес підключення установи до системи займає 2–3 місяці. Приєднання установ до Системи BankID НБУ здійснюється відповідно до Договору приєднання та Порядку приєднання абонентів до Системи BankID Національного банку України та припинення їх участі в системі та складається з таких етапів:

• подання Заяви про приєднання до Системи BankID НБУ та відповідних документів;
• отримання рішення Ради Системи BankID НБУ;
• проведення та успішне завершення тестування;
• укладання Договору приєднання до системи;
• для комерційних абонентів – укладання Договору розрахунків та виконання його вимог (унесення суми визначеного гарантійного забезпечення та гарантійного внеску;
• перехід до промислового середовища.

Цінова стабільність – це збереження купівельної спроможності національної валюти шляхом підтримання в середньостроковій перспективі (від 3 до 5 років) низьких, стабільних темпів інфляції (яка вимірюється індексом споживчих цін). Можна сказати, що це такий стан економіки, за якого споживчі ціни зростають помірним і сталим темпом, передбачуваним для бізнесу та населення.

Цінова стабільність, тобто низька та стабільна інфляція, знижує рівень невизначеності та дає змогу ефективно планувати майбутнє як бізнесу, так і населенню. Передбачувана цінова динаміка створює оптимальне середовище для зважених рішень, залучення довгострокових інвестицій в економіку, а також сприяє пом'якшенню кредитних стандартів банків і здешевленню кредитів за рахунок зниження інфляційної складової у структурі процентних ставок.

Відповідно до Конституції України забезпечення стабільності гривні є основною функцією Національного банку. А згідно з Законом України "Про Національний банк України" під час виконання своєї основної функції Національний банк має виходити з пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в Україні. Інші дві його важливі цілі – це сприяння фінансовій стабільності, в тому числі стабільності банківської системи, а також сприяння стійким темпам економічного зростання. НБУ спрямовує зусилля на досягнення цих цілей за умови, що це не перешкоджає досягненню цінової стабільності.

Так. Забезпечення цінової стабільності є важливим завданням центральних банків у багатьох країнах світу. Особливо це стосується центробанків, які застосовують режим інфляційного таргетування (від англ. target – ціль). Такі центробанки визначають своєю пріоритетною ціллю саме забезпечення цінової стабільності. Вони встановлюють для себе і публічно оголошують чіткий кількісний орієнтир з інфляції – інфляційну ціль – та прагнуть досягти її за певний проміжок часу, застосовуючи монетарні інструменти.

Центральний банк не має важелів, щоб впливати на споживчі ціни безпосередньо, але може впливати на цінову динаміку опосередковано – за допомогою інструментів монетарної політики. Зокрема, наразі НБУ забезпечує приведення інфляції до цілі 5% на горизонті політики шляхом застосування узгодженої комбінації інструментів процентної та валютно-курсової політики, валютних обмежень, а за потреби інших інструментів.

Цінові сплески швидко "з’їдають" доходи бізнесу та заощадження населення, знижують довіру до національної валюти, а також призводять до подорожчання кредитів. Тривале збереження високої інфляції ускладнює прогнозування майбутнього й знижує ефективність рішень бізнесу та населення щодо інвестицій і заощаджень. Це гальмує економічний розвиток.

У жодного центрального банку у світі немає цілі з досягнення нульової інфляції. По-перше, низька й стабільна інфляція є ознакою нормального розвитку економіки: якість товарів зростає – зростає їхня вартість, підприємства конкурують за фахових працівників – зростає рівень оплати праці. По-друге, в разі спроби утримувати інфляцію на нульовому рівні центральний банк може наразити економіку на ризик дефляції, тобто зниження споживчих цін. Здавалося б, це було б благом, однак насправді – ні. Зниження цін зумовлює скорочення споживання ("завтра буде дешевше"), а також очікуваних прибутків підприємств, знижуючи їхню мотивацію до виробництва нових товарів. У результаті бізнес починає звільняти працівників, а споживання зменшується ще більше, тож в умовах дефляції посилюються ризики скорочення економіки.

Крім того, підприємства не можуть знижувати ціни нижче собівартості продукції, а зниження зарплат викликає спротив робітників та профспілок. Така негнучкість цін та заробітних плат обмежує здатність економіки пристосовуватися до погіршення економічних умов та може спонукати центробанк застосувати надмірно жорстку монетарну політику для сповільнення інфляції нижче певного рівня, що, зокрема, негативно відображається на економічному зростанні.

Більшість центральних банків – інфляційних таргетерів у розвинутих країнах – переважно мають цілі з інфляції на рівні 2-3% на рік. У країнах з ринками, що розвиваються, інфляційні цілі зазвичай дещо вищі, але переважно перебувають у діапазоні 4–8%. Середньострокова інфляційна ціль НБУ, що вимірюється річним приростом ІСЦ, – 5%.

Інфляція зазвичай коливається від місяця до місяця, адже економіка перебуває в постійному русі. Ціни на товари та послуги можуть змінюватися як в один, так і в інший бік під дією різних чинників, у тому числі й зовнішніх. Наприклад, через коливання цін на енергоресурси або в результаті шокових подій на кшталт війн тощо.

Зі свого боку центральні банки – таргетери інфляції – у своїй політиці враховують, чи є поточне відхилення інфляції від цілі стійкою тенденцією і чи не загрожує воно розбалансуванням очікувань бізнесу та населення. Якщо така загроза є, центральний банк має реагувати на таке відхилення інфляції та застосовувати заходи для її повернення до цілі.

Інфляцію або, якщо бути точним, то Індекс споживчих цін (ІСЦ) розраховує Державна служба статистики України (ДССУ). Фахівці цієї служби щомісячно відстежують зміни цін на набір найуживаніших товарів і послуг у різних регіонах. Загалом таких товарів і послуг понад 300: це і продукти харчування, і побутова техніка, і одяг, і проїзд у транспорті, і комунальні послуги тощо. Тобто все те, що зазичай споживає середньостатистична людина. Кожен товар чи послуга коштують по-різному та використовуються з різною регулярністю, а тому вони мають різну вагу під час розрахунку індексу ІСЦ. Завдяки цьому ІСЦ доволі точно відображає загальну динаміку споживчих цін.

По-перше, тому що індекс споживчих цін, який розраховує Державна служба статистики України, – це усереднений показник зростання цін за стандартизованим набором найуживаніших товарів і послуг. Водночас споживчий набір кожної людини унікальний (наприклад, спробуйте порівняти структуру витрат студента, пенсіонера і родини з кількома дітьми). Тож немає нічого дивного в тому, що індивідуальна інфляція дійсно може бути як вищою, так і нижчою, ніж ІСЦ. По-друге, сприйняття інфляції людьми часто може бути емоційним і ґрунтуватися не на математичних розрахунках, а на відчуттях ("здається, ціни зросли сильніше") або вибірковими спостереженнями за цінами окремих товарів ("сьогодні ціни на бензин вищі, ніж учора"). До того ж люди зазвичай більшу увагу звертають саме на подорожчання товарів та послуг, натомість зниження цін часто залишається непоміченим. На відміну від таких емоційних оцінок ІСЦ є математично вивіреним показником, що заслуговує на довіру.

Дійсно, фіксація обмінного курсу може допомогти утримати інфляцію та інфляційні очікування під контролем у короткостроковій перспективі. Це може бути дієвим інструментом монетарної політики в окремі періоди, як-то під час швидкого і неконтрольованого розгортання панічних настроїв на фінансових ринках та в економіці.

Однак досвід багатьох центробанків свідчить про обмежену ефективність політики фіксованого обмінного курсу (іноді навіть відверту шкідливість) у довгій перспективі. Справа в тому, що фіксований курс не дає економіці можливості адаптуватися до постійних внутрішніх та зовнішніх змін (технологічні новації, коливання цін та попиту на експортні чи імпортні товари, зміна умов торгівлі тощо). Тривала фіксація курсу також викривлює курсові очікування економічних агентів і може призвести до поступової деградації бізнес-моделей та систем ризик-менеджменту. У результаті економіка накопичує дисбаланси, які в певний момент можуть призвести до стрімкої девальвації курсу, паніки на фінансових ринках та глибокої економічної кризи.

Як у таких ситуаціях може допомогти гнучке курсоутворення? Наприклад, у разі появи негативних зовнішніх шоків (зменшення попиту на продукцію українського експорту або погіршення умов торгівлі) помірне знецінення гривні дасть змогу зберегти конкурентоспроможність українського експорту та пом’якшити негативний вплив на обсяги виробництва і рівень зайнятості. І навпаки – у разі реалізації позитивних зовнішніх шоків зміцнення гривні запобігатиме "перегріву" економіки та високій інфляції.

Помірні коливання обмінного курсу у відповідь на зміни ринкової кон’юнктури також забезпечують конструктивну невизначеність щодо майбутньої курсової динаміки. Це, зі свого боку, сприяє утриманню інфляційних та курсових очікувань під контролем, збереженню довіри до гривні, усвідомленню валютних ризиків, послабленню спекулятивних мотивів гри проти гривні та захисту міжнародних резервів.

Ефективність монетарної політики центрального банку значно залежить від того, якими є очікування населення, бізнесу та інших економічних агентів щодо майбутньої інфляції. Саме ці очікування значною мірою визначають споживчі та інвестиційні рішення бізнесу й населення. Якщо центральний банк діє послідовно та забезпечує цінову стабільність, довіра до його політики зростає, а інфляційні очікування закріплюються близько прогнозу центробанку стосовно інфляції, а згодом (в ідеальному випадку) – на рівні інфляційної цілі. Такі очікування називають "заякореними".

Звісно, інфляція інколи відхиляється від цілі під впливом чинників, не пов’язаних з діяльністю центрального банку. Однак, якщо громадськість та інвестори знають, шо центральний банк спрямовуватиме свою політику на повернення інфляції до цілі, то вони поводитимуться раціонально та уникатимуть емоційних рішень, які можуть пришвидшити інфляцію (наприклад, через панічну купівлю товарів чи іноземної валюти тощо). Отже, добре "заякорені" інфляційні очікування знижують ризики цінових сплесків, а, відповідно, сприяють нижчим процентним ставкам за кредитами та створюють кращі умови для довгострокових інвестицій.

Національний банк прагне утримувати реальні процентні ставки за строковими гривневим інструментами на такому рівні, який забезпечує захист гривневих заощаджень населення від інфляційного знецінення. Така політика знижує ризики перетікання гривневих заощаджень на валютний ринок, а, відповідно, й знижує тиск на курс гривні, споживчі ціни та очікування економічних агентів. Отже, захист гривневих заощаджень дає змогу НБУ ефективніше виконувати свою місію із забезпечення цінової стабільності. 

Для зниження та заякорення інфляційних очікувань, а також посилення дієвості монетарних інструментів центральні банки прагнуть підвищити розуміння суспільством своїх рішень з питань монетарної політики та довіру до них. Для цього цілі центрального банку мають бути публічно оголошеними, незмінними та чіткими. Водночас процедури ухвалення рішень мають бути прозорими, а їхня мотивація – добре аргументованою та поясненою громадськості.

Основні принципи комунікацій НБУ закріплені в Стратегії комунікацій Національного банку України. У цьому документі визначено, що для зміцнення довіри та посилення ефективності власної політики НБУ має бути прозорим, послідовним і зрозумілим у своїх комунікаціях з різними аудиторіями: бізнесом, інвесторами, домогосподарствами, ЗМІ, науковою спільнотою тощо.

Усі рішення НБУ з монетарної політики наразі комунікуються як через традиційні канали (на кшталт пресбрифінгів, пресрелізів та інших публікацій на сторінках офіційного Інтернет-представництва Національного банку), так і на сторінках НБУ на платформах Facebook, X, Youtube, Instagram. Регулярно оприлюднюються виступи та інтерв’ю керівництва НБУ, а також проводяться зустрічі з представниками бізнесу, академічного середовища, журналістами та студентами.

Гроші є специфічним товаром, проте, як і інші товари, цінуються, тільки якщо кількість їх обмежена. Якщо центральний банк емітуватиме (іноді кажуть “друкуватиме”) гроші для  державних витрат, це значно збільшить обсяг грошей в обігу. Але загальний попит на товари та послуги буде рости швидше, ніж здатність економіки їх виробляти, і це неминуче призведе до підвищення інфляції.

Тобто спрямування емісійних коштів на фінансування державних потреб може призвести до негативних наслідків для економіки країни та добробуту громадян внаслідок:

• розгортання інфляційних процесів,
• знецінення національної грошової одиниці відносно іноземних валют,
• негативного впливу на економічне зростання у довгостроковому періоді.

Наприклад, Україна має сумний досвід 1990-х років, коли кредитування окремих галузей економіки, а також значний бюджетний дефіцит були профінансовані Національним банком. Як наслідок, макроекономічна ситуація в Україні вийшла з-під контролю. У 1992 — 1994 інфляція на своєму піку сягнула понад 10 000%, а реальний ВВП впав на 9,7%, 14,8%, 22,8% відповідно. Наслідком цього було катастрофічне падіння рівня життя громадян.

Первинна емісія грошей завжди здійснюється у безготівковій формі і лише через банки (оскільки Національний банк працює виключно з ними). Національний банк може проводити її через три канали:

• Кредитний – банки отримують у Національному банку кредити під заставу державних цінних паперів або іноземної валюти. Ці кредитні кошти НБУ зараховує на їхні рахунки.
• Валютний – банки продають Національному банку валюту, натомість він зараховує на їхні рахунки гривню.
• Фондовий – Національний банку купує в банків цінні папери та зараховує на їхні рахунки гривню.

Готівкова емісія завжди є похідною від безготівкової. Банк просить Національний банк списати кошти зі свого рахунку і отримує готівку з каси НБУ. Потім банк може видати готівку клієнту, списавши безготівкові кошти з його рахунку. Водночас кількість грошей в економіці не змінюється – безготівкової гривні на рахунках стає менше, готівкової на відповідну суму більше.

На відміну від монетарної політики, де існує основна ціль (цінова стабільність) та індикатор для вимірювання основної цілі (переважно індекс споживчих цін), макропруденційна політика, метою якої і є забезпечення фінансової стабільності, значною мірою покладається на якісні (тобто не вимірювані кількісно) цілі й не має єдиних універсальних показників для їх оцінки.

Проте існує спектр показників, які допомагають виміряти рівень фінансової стабільності (наприклад, рівень непрацюючих кредитів в економіці, коефіцієнти боргового навантаження, співвідношення наданих кредитів до вартості застави та багатьох інших), а також комплексні індикатори, які дозволяють оцінити поточну ситуацію у фінансовому секторі, проте не дають прогнозу подальшого розвитку ситуації (наприклад, Індекс фінансового стресу, представлений у Звіті про фінансову стабільність НБУ).

Для оцінки фінансової стабільності центробанки також вимірюють стійкість системи за різних сценаріїв (зокрема шокових), вивчають фінансові зв'язки фінансових установ (з іншими фінансовими установами та клієнтами), проводять опитування банків та компаній.

У більшості країн виявилося, що регуляторами, які мають необхідні знання, експертизу та ресурси (людські, організаційні, фінансові), й по суті відповідають за фінансову стабільність, є центральні банки. Відтак сприяння фінансовій стабільності стало частиною мандатів багатьох центробанків світу.

НБУ отримав такий мандат у 2015 році. Законом України «Про Національний банк України» (ст. 6) встановлена функція сприяти фінансовій стабільності (як другий пріоритет після підтримання цінової стабільності).

Український центральний банк має широкий інструментарій для забезпечення фінансової стабільності. Перше, що НБУ робить — якісний аналіз та інформування/попередження про виявлені ризики. Якщо попередження недостатньо, регулятор може застосувати макропруденційні інструменти: вимоги до капіталу чи ліквідності, а також інші (секторальні) інструменти.

Національний банк дотримується рекомендацій Європейської ради із системних ризиків (ESRB), яка у 2013 році рекомендувала уповноваженим органам чітко та публічно визначити цілі та інструменти макропруденційної політики. У переважній більшість європейських країн на сьогодні це зроблено та оприлюднено у макропруденційних стратегіях. Так само Національний банк України визначив цілі та інструменти політики забезпечення фінансової стабільнсоті у Стратегії макропруденційної політики. Окрім того, Національний банк регулярно інформує громадскість про заплановані зміни у регулюванні через публікації на сайті Національного банку, на офіційних сторінках Національного банку у соцмережах та під час зустрічей зі ЗМІ, учасниками ринку та експертами.

Глобальна криза-2007/08 сприяла популяризації та поширенню ідей політики, спрямованої на виявлення та обмеження системних ризиків з метою досягнення фінансової стабільності. Те, що завдало шкоди багатьом фінансовим системам, підняло на поверхню вразливості фінансового сектору та недоліки у роботі регуляторів. Одним з цих недоліків була недостатня увага до стану фінансової системи загалом.

Макропруденційні заходи означають певні обмеження, які накладаються на фінансові установи. Зокрема, це може стримувати темпи розвитку і спричиняти втрати не тільки для банків, а й загалом для всієї економіки. Вони активно використовуються тільки тоді, коли такі обмеження допомагають уникнути великих втрат у майбутньому під час кризи.

З урахуванням того, що згідно з абзацом вісімнадцятим пункту 25 частини першої статті 1 Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення” національними публічними діячами є керівники адміністративних, управлінських чи наглядових органів встановлених юридичних осіб (директор/генеральний директор, Голова правління, Голова наглядової ради), члени виконавчих органів, члени наглядових органів (які не є керівниками таких органів) державних та казенних підприємств, господарських товариств, державна частка у статутному капіталі яких перевищує 50 відсотків, на думку Національного банку України, не належать до категорії національних публічних діячів.

Правова основа застосування санкцій, а також підстави та принципи застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) визначені Законом України "Про санкції".

Положення про реалізацію спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) (зі змінами), затверджене постановою Правління Національного банку від 11 травня 2023 року № 65, визначає механізм реалізації  банками та визначеними небанківськими установами санкцій, які передбачають обмеження руху коштів, в тому числі санкції "блокування активів", що застосовані відповідно до рішень РНБО, які вводяться в дію указами Президента України.

Згідно з нормами частини п’ятої статті 5 Закону України "Про санкції" рішення щодо застосування санкцій повинно містити строк їх застосування, крім випадків застосування санкцій, що призводять до припинення прав, та інших санкцій, які за змістом не можуть застосовуватися тимчасово.

Положення про реалізацію спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) (зі змінами), затверджене постановою Правління Національного банку від 11 травня 2023 року № 65, визначає механізм реалізації  банками та визначеними небанківськими установами санкцій, які передбачають обмеження руху коштів, в тому числі санкції "блокування активів", що застосовані відповідно до рішень РНБО, які вводяться в дію указами Президента України.

Дії банків, що визначені вищевказаним положенням, мають застосовуватись до осіб, зазначених в санкційних списках, протягом усього періоду дії відповідних санкцій до них.

Порядок реалізації небанківськими установами санкцій під час проведення фінансових операцій визначений у розділі ІІІ Положення про реалізацію спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) (зі змінами), затвердженого постановою Правління Національного банку від 11 травня 2023 року № 65.

Слід розмежовувати поняття "зупинення фінансових операцій", визначених Законом про запобігання, та санкції "блокування активів", "зупинення фінансових операцій" тощо, що визначені Законом про санкції, зважаючи на їх різну правову природу та застосування.

Механізм зупинення здійснення фінансових операцій відповідно до Закону про запобігання визначено статтею 23 цього Закону. Механізм реалізації санкцій, передбачених Законом про санкції, визначено Положенням про реалізацію спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) (зі змінами), затвердженим постановою Правління Національного банку від 11 травня 2023 року № 65.

Для банків існують обмеження щодо можливості поповнення власного кореспондентського рахунку в підсанкційному банку (відповідно до пункту 19 розділу ІІ Положення про реалізацію спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) (зі змінами), затвердженого постановою Правління Національного банку від 11 травня 2023 року № 65).

Під час вирішення питання щодо можливості перерахування залишку зі свого рахунку в підсанкційному банку на кореспондентський рахунок, відкритий в іншому банку, та можливості підтримувати кореспондентські відносини із підсанкційним банком слід враховувати види санкцій, застосовані до відповідного банку, та інші обмеження щодо проведення фінансових операцій, у тому числі запроваджені в період дії воєнного стану.

Питання застосування, скасування та внесення змін до санкцій висвітлені в статті 5 Закону України "Про санкції". Частиною сьомою цієї статті визначено ким приймається рішення про скасування санкцій.

Визначення послуг поштового зв’язку наведено в статті 1 Закону України "Про поштовий зв’язок”. Перелік послуг поштового зв’язку передбачено Правилами надання послуг поштового зв’язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.

Послуги транспортного експедирування, перевезення не віднесені вищевказаними нормативно-правовими актами до послуг поштового зв’язку та регулюються спеціальним законодавством, зокрема Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Фінансова установа не може отримати ліцензію на надання банкам послуг з інкасації, оскільки даний вид діяльності згідно з Законом про фінпослуги не належить до фінансових послуг. За отриманням ліцензії на надання банкам послуг з інкасації до Національного банку України може звернутися будь-яка юридична особа (яка не є фінансовою установою).

Водночас, для забезпечення виключно власних потреб з перевезень фінансова установа може створити власний підрозділ інкасації з необхідним рівнем технічної оснащеності.

Юридична особа спершу повинна отримати ліцензію на надання банкам послуг з інкасації, а потім звернутися до Національного банку за отриманням погодження на здійснення операцій з оброблення та зберігання готівки (відповідно до Положення № 926).

Юридична особа, яка отримала ліцензію на надання банкам послуг з інкасації, може надавати послуги з інкасації торгівельним мережам як клієнтам банку (відповідно до Інструкції №29).

Так, юридична особа, яка має намір провадити певний вид діяльності з надання фінансових послуг має право подати до Національного банку України заяву про видачу ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг одночасно із заявою про включення до Державного реєстру фінансових установ.

Небанківська фінансова установа може одночасно звернутися за отриманням ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг (фінансовий лізинг; надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; надання гарантій; факторинг), переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків та ліцензії на торгівлю валютними цінностями в готівковій формі.

Водночас, для отримання ліцензії на здійснення валютних операцій небанківська фінансова установа має здійснювати діяльність з надання таких самих фінансових послуг у національній валюті не менше одного року (підпункт 1 пункту 15 Положення № 297).

Так, але не раніше ніж через три місяці з дати прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг - у разі відмови на підставі виявлення недостовірних даних у документах (частина четверта статті 36 Закону про фінансові послуги).

У разі відмови у видачі ліцензії на підставі невідповідності заявника та/або поданих ним документів умовам видачі відповідної ліцензії суб'єкт господарювання може подати до Національного банку України нову заяву про видачу ліцензії після усунення причин, що стали підставою для відмови у видачі ліцензії (частина п’ята статті 36 Закону про фінансові послуги).

Так, щодо кожного з членів наглядової ради небанківської установи необхідно подавати анкету керівника, оскільки члени ради небанківської установи (наглядової, спостережної) відносяться до керівників небанківської установи (відповідно до підпункту 9 пункту 2 Положення № 297).

Ні. Якщо фінансова звітність вже міститься у аудиторському звіті, окремим документом її подавати непотрібно.

Якщо фізична особа постійно проживає/зареєстровано головний офіс юридичної особи на території України, то кваліфікованими бюро кредитних історій є Перше всеукраїнське бюро кредитних історій, Українське бюро кредитних історій та Міжнародне бюро кредитних історій;

Для особи, яка постійно проживає/зареєстровано головний офіс юридичної особи на території іноземної країни - бюро кредитних історій (або інший суб’єкт, що виконує відповідні функції) найбільше за кількістю кредитних історій, наявних у відповідній країні

Так, за умови проведення розрахунків у гривні.

Національний банк України сприяє створенню максимально сприятливих умов для виконання військовослужбовцями зобов’язань перед банками.

Національний банк надавав банкам рекомендації стосовно перегляду умов сплати (реструктуризації) зобов’язань за кредитними договорами укладеними з позичальниками-військовозобов’язаними, яких призвано на військову службу. Зокрема, щодо звільнення від штрафних санкцій, надання відстрочок у погашенні основного боргу та сплаті відсотків. За результатами розгляду рекомендацій банки повідомили про застосування індивідуального підходу до реструктуризації кредитної заборгованості кожного позичальника-військовозобов’язаного.

Разом з тим Законом Верховної Ради України передбачається, що резервістам та військовозобов’язаним – з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов’язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Пропонуємо позичальникам-військовозобов’язаним, яких призвано на військову службу до Збройних Сил України, звернутися із письмовою заявою до банків щодо проведення реструктуризації за кредитом на сприятливих умовах.

Інформація, викладена у зверненнях (заявах, скаргах) громадян приймається до уваги Національним банком України при здійсненні банківського нагляду за банками.

Звернення (заяви, скарги) фізичних осіб не відноситься до підстав, за наявності яких Національний банк України може призначити позапланову інспекційну перевірку банку.

Перевірки банку здійснюються з метою дотримання рівня безпеки і стабільності операцій банку, достовірності звітності банку і дотримання банком законодавства України про банки і банківську діяльність, а також нормативно-правових актів Національного банку України.

Якщо Ви вважаєте, що у діях працівників Банку є ознаки злочину, Ви вправі звернутися до суду, прокурора, слідчого і органу дізнання для порушення кримінальної справи, вжиття всіх передбачених законом заходів до встановлення події злочину, осіб, винних у вчиненні злочину, і до їх покарання.

Виявлення шахрайських дій громадян не входить до функцій Національного банку.
 

Примусове виконання рішень суду в Україні покладається на Державну виконавчу службу.

Нагляд за виконанням судових рішень банками України виходить за межі повноважень Національного банку. У Національного банку відсутні правові підстави для надання банку вказівок щодо виконання рішення суду.
 

Здійснення нагляду за банками з питань дотримання ними законодавства про захист персональних даних та проведення відповідних перевірок виходить за межі повноважень Національного банку, а здійснюється Державною службою України з питань захисту персональних даних.

ЄІС «Реєстр позичальників» забезпечує облік клієнтів банків України, які мають прострочену заборгованість перед банками, збереження банківської інформації про клієнтів і доступ уповноважених осіб банків до інформації про клієнта.
Банки самостійно надають потрібну інформацію про своїх клієнтів до бази даних ЄІС «Реєстр позичальників» і несуть повну відповідальність згідно з чинним законодавством за достовірність наданої інформації.
Тому, для вирішення даного питання Вам необхідно звернутися безпосередньо до банку.
 

Зміни, внесені до Податкового кодексу України у зв’язку із ратифікацією Угоди між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки для поліпшення виконання податкових правил й  застосування положень Закону США "Про податкові вимоги до іноземних рахунків" (FATCA) (далі у цьому блоці запитань-відповідей - Угода FATCA), стосуються обов’язків фінансових агентів щодо визначення підзвітності рахунків клієнтів для цілей міжнародних договорів про обмін інформацією для податкових цілей (зокрема, Угоди FATCA) та подання звіту про підзвітні рахунки.

З урахуванням статей 14 та 69 Податкового кодексу України та додатка І до Угоди FATCA для цілей виконання вимог Угоди FATCA при встановленні/моніторингу ділових відносин банки як фінансові агенти повинні з'ясувати, чи клієнт не підпадає під дію Угоди FATCA. Для цього банки запитують у клієнтів та їх кінцевих бенефіціарних власників, чи мають вони відношення до США, шляхом надання для заповнення спеціальних запитальників.

Запитальники (опитувальники), які надають для заповнення банки України клієнтам – власникам рахунків, розроблені Службою внутрішніх доходів США (IRS) для цілей виконання фінансовими установами зобов’язань згідно Закону FATCA та відповідних міжурядових угод, зокрема форма W-8BEN-E для юридичних осіб, W-8BEN для фізичних осіб, W9 для юридичних та фізичних осіб – резидентів США.

Тобто наданий клієнту банку для заповнення запитальник не свідчить про те, що такий клієнт підпадає під визначення податкового резидента США чи під дію Угоди FATCA, а лише призначений для з’ясування цих обставин.

Таким чином, вимоги банків щодо заповнення клієнтами окремого запитальника обумовлені міжнародними зобов’язаннями України.

Відповідно до статті 55 Закону про банки відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.       

На думку Національного банку України, з метою забезпечення розуміння та коректного заповнення клієнтом відповідних форм опитувальників, які збираються для цілей виконання Угоди FATCA, банк повинен здійснити переклад відповідних форм запитальників, складених іноземною мовою, на державну мову.

Враховуючи вимоги статей 14,69 Податкового кодексу та положень Угоди FATCA (у тому числі додатка І) для цілей виконання вимог Угоди FATCA при встановленні/моніторингу ділових відносин банки як фінансові агенти  повинні з'ясувати, чи клієнт не підпадає під дію Угоди FATCA. Для цього банки запитують у клієнтів, чи мають вони відношення до США, шляхом надання для заповнення спеціального запитальника, розробленого Службою внутрішніх доходів США (IRS).

Відповідно до підпункту 69.8.2 пункту 69.8 статті 69 Податкового кодексу за наявності у фінансового агента обґрунтованої, документально підтвердженої підозри, що рахунок належить до підзвітних, фінансовий агент зобов’язаний надіслати на адресу власника рахунка запит з вимогою про надання пояснень та інформації, що стосуються підозри. Ненадання власником рахунка протягом 15 календарних днів з дня отримання запиту фінансового агента запитуваної інформації та/або документів або надання інформації та/або документів, що не спростовують обґрунтованої підозри фінансового агента, є підставою для відмови в подальшому наданні послуг, у тому числі для розірвання договірних відносин з ним. У разі розірвання договірних відносин з власником фінансового рахунка фінансовий агент повертає залишок коштів власнику такого рахунка та не несе відповідальності за спричинені власнику фінансового рахунка збитки, пов’язані з розірванням договірних відносин.

Окрім цього, з урахуванням обов’язків суб’єктів первинного фінансового моніторингу (далі – СПФМ) та вимог до здійснення належної перевірки, викладених у статтях 8, 11 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" банки як СПФМ самостійно визначають у внутрішніх документах з питань фінансового моніторингу порядок здійснення належної перевірки клієнтів.

Підпунктом 14.1.2571 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу, серед іншого, визначено, що фінансовий агент – банк або небанківська фінансова установа, які відповідно до вимог Податкового кодексу та інших актів законодавства зобов’язані подавати звіт про підзвітні рахунки центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та нести відповідальність за порушення покладених на них обов’язків у порядку, встановленому законодавством. Регулятори ринків фінансових послуг у межах повноважень, визначених статтею 21 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", встановлюють переліки небанківських фінансових установ, які зобов’язані виконувати обов’язки фінансових агентів відповідно до вимог міжнародних договорів, що містять положення про обмін інформацією для податкових цілей, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або укладених на їх підставі міжвідомчих договорів.

Правління Національного банку постановою від 7 липня 2020 № 96 затвердило Перелік небанківських фінансових установ, які зобов’язані виконувати обов’язки фінансових агентів відповідно до міжнародних договорів про обмін інформацією, до якого включено кредитні спілки та страхові компанії, що здійснюють страхування життя.

Враховуючи вищевикладене, на думку Національного банку, Угода FATCA та законодавство України не вимагає від інших фінансові установ, крім кредитних спілок та страховиків зі страхування життя, виконувати обов’язки фінансових агентів, зокрема, щодо реєстрації в Службі внутрішніх доходів США (IRS) та отримання спеціального реєстраційного номера GIIN.

На думку Національного банку України, Угода FATCA та законодавство України не вимагає від інших фінансові установ, крім кредитних спілок та страховиків зі страхування життя, виконувати обов’язки фінансових агентів, зокрема, щодо реєстрації в Службі внутрішніх доходів США (IRS) та отримання спеціального реєстраційного номера GIIN.

Водночас для отримання роз’яснень щодо тлумачення/застосування окремих положень Угоди FATCA/Додатків до Угоди FATCA рекомендуємо звернутись до Міністерства фінансів України як компетентного органу України для цілей Угоди FATCA (відповідно до підпункту f(2) пункту 1 статті 1 Угоди FATCA).

Підпунктом 14.1.257¹ пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, у тому числі, що не є фінансовими агентами особи, звільнені від надання інформації про підзвітні рахунки відповідно до Угоди FATCA, а також іншого міжнародного договору, що містить положення про обмін інформацією для податкових цілей, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або укладеного на його підставі міжвідомчого договору.

Відповідно до постанови Правління Національного банку від 7 липня 2020 № 96 "Про затвердження Переліку небанківських фінансових установ, які зобов’язані виконувати обов’язки фінансових агентів відповідно до міжнародних договорів про обмін інформацією", до зазначеного переліку включено кредитні спілки та страхові компанії, що здійснюють страхування життя (за винятком кредитних спілок та страховиків, які відповідають критеріям, установленим у Додатку ІІ до Угоди FATCA).

Враховуючи вищевикладене, кредитна спілка самостійно визначає, чи є вона фінансовим агентом – на основі аналізу відповідності критеріям, наведеним у Додатку ІІ до Угоди FATCA. Так, на думку Національного банку України, з урахуванням специфіки діяльності кредитних спілок можна розглянути, наприклад, винятки, які визначені у розділі ІІІ Додатка ІІ до Угоди FATCA, серед яких: А. Фінансова установа з локальною клієнтською базою, В. Місцевий банк.

Відповідно рекомендуємо кредитній спілці задокументувати результати здійснення такого аналізу, щоб за потреби мати змогу продемонструвати їх контролюючим органам.

Разом з цим, Національний банк України не уповноважений надавати висновки щодо наявності/відсутності в установи статусу фінансового агента відповідно до Угоди FATCA або перевіряти правильність визначення установою такого статусу.

Враховуючи положення Угоди FATCA, Податкового кодексу України щодо визначення підзвітних рахунків, а також Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України та Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, банки самостійно з урахуванням власної облікової політики та критеріїв підзвітних рахунків, визначених відповідно в Угоді FATCA та Податковому кодексі України, визначають балансові рахунки, які використовуються для відкриття рахунків клієнтів банку, щодо яких вимагається звітування для цілей виконання вимог Угоди FATCA.

Заборонено надавати колекторські послуги за договором про споживчий кредит або іншим договором, визначеним Законом України "Про споживче кредитування" (статтею 3) компаніям, які не включені до Реєстру.

Водночас законодавством встановлені обмеження, відповідно до яких набути статус колекторської компанії не може юридична особа, місцезнаходженням якої є тимчасово окупована територія України або територія проведення Операції Об’єднаних сил.

Так. Якщо інформація про компанію не з’явилася в Реєстрі  після 14 жовтня 2021 року, то кредитодавець зобов’язаний достроково розірвати договір з нею в односторонньому порядку.

Так. Якщо кредитодавець залучить до врегулювання простроченого боргу компанію, яка не включена до Реєстру, законодавством передбачений штраф від 5 000 до 8 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Під час первинного подання документів про структуру власності у повідомленні про подання відомостей про структуру власності має бути зазначено: "Відповідно до вимог пункту 2 постанови Правління Національного банку України від 14 квітня 2021 року № 30".

Так, надавач фінансових послуг може не призначати відповідальну особу. У такому разі функції відповідальної особи виконуватиме керівник компанії.

Ні, достатньо зазначити посаду уповноваженої особи надавача фінансових послуг.

Ні, дата підписання усіх документів про структуру власності має співпадати з датою  подання та з датою, станом на яку вони подаються (стосується лише первинного подання документів про структуру власності).

Так, запевнення про відповідність структури власності вимогам Положення про вимоги до структури власності надавачів фінансових послуг є окремим документом. Це не частина повідомлення про подання відомостей про структуру власності (додаток 1 до Положення). Запевнення має подаватися додатково до цього повідомлення, відомостей про структуру власності та схематичного зображення структури власності (якщо структура власності відповідає вимогам Положення).

Ні, у такому разі з повідомлення про подання відомостей про структуру власності потрібно видалити речення “Запевняю, що структура власності надавача фінансових послуг відповідає вимогам Положення про вимоги до структури власності надавачів фінансових послуг”.

Схематичне зображення структури власності у форматі pdf має забезпечувати можливість контекстного пошуку будь-якої розміщеної на ньому інформації та створюватися через конвертування даних з текстового редактора.

Ні, на схематичному зображенні структури власності не має бути жодної конфіденційної інформації. Адже схематичне зображення підлягає опублікуванню на офіційному вебсайті Національного банку.

Ні, достатньо описати взаємозв’язки особи з надавачем фінансових послуг та підстави, у зв’язку з якими вона є власником істотної участі.

Так, одна особа може бути одночасно і остаточним ключовим учасником надавача фінансових послуг, і власником істотної участі у надавачі фінансових послуг.

Так, якщо у структурі власності публічної компанії є особи, які є власниками істотної участі у надавачі фінансових послуг. У такому разі інформація про цих осіб відображається на схематичному зображенні структури власності та включається до відомостей про власників істотної участі у надавачі фінансових послуг. Водночас інформація щодо осіб у структурі власності публічної компанії, які не є власниками істотної участі у надавачі фінансових послуг, не розкривається.

Розрахунок здійснюється за формулою, яка визначена у пункті 19 Положення про вимоги до структури власності надавачів фінансових послуг з обов’язковим урахуванням вимог пункту 20 та 21-27 цього Положення.

Ні, окремих вимог до формату такого файлу немає. Форма повідомлення визначена у додатку 1 до Положення про вимоги до структури власності надавачів фінансових послуг.

Ні, встановленої форми, за якою має подаватися опис заходів, немає.

Цей опис має містити чіткий та повний перелік заходів, які зобов’язуються виконати надавач фінансових послуг та/або власники істотної участі, та/або потенційні інвестори, із зазначенням строків реалізації кожного заходу.

Перелік конкретних заходів надавач фінансових послуг та інші зацікавлені особи обирають самостійно. Проведення таких заходів має бути аргументованим та враховувати вимоги законодавства України.

Надавач фінансових послуг має право додатково до опису заходів подати будь-які документи та/або інформацію, які, на його думку, можуть підтвердити реалістичність виконання запланованих заходів та приведення структури власності у відповідність до вимог у запланований строк.

Так. Якщо відбулися зміни, які стосуються трастової конструкції, інституту спільного інвестування, іноземного фонду або інших подібних правових утворень у структурі власності, то незалежно від їхнього розміру надавач фінпослуг зобов’язаний подати в НБУ документи про структуру власності станом на дату змін. Строк для подання документів – 15 робочих днів із дня отримання інформації про зміни в складі відомостей про структуру власності або з дня, коли така інформація мала стати відомою надавачу фінансових послуг.

Компанія з управління активами є власником істотної участі, якщо прямо та/або опосередковано самостійно чи спільно з іншими особами володіє акціями, часткою в статутному капіталі або правом голосу за акціями, часткою в статутному капіталі надавача фінансових послуг у розмірі від 10 відсотків або незалежно від формального володіння має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління чи діяльність корпоративного інвестиційного фонду, активами якого вона управляє і який є власником істотної участі в надавачі фінансових послуг, або незалежну від формального володіння можливість значного або вирішального впливу на управління чи діяльність надавача фінансових послуг.

Так, за умови, що ця компанія з управління активами прямо або опосередковано володіє істотною участю в надавачі фінансових послуг. Випадки, за яких настає опосередковане володіння істотною участю в небанківській фінансовій установі, визначені в пункті 200 глави 21 розділу ІІІ Положення про ліцензування та реєстрацію надавачів фінансових послуг та умови провадження ними діяльності з надання фінансових послуг, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 24 грудня 2021 року № 153.

Надавач фінансових послуг зобов’язаний в разі будь-яких змін в інформації щодо корпоративного інвестиційного фонду (незалежно від розміру участі, що змінився) повідомляти про відповідні зміни Національний банк шляхом подання документів про структуру власності станом на дату таких змін у порядку, визначеному в пункті 37 розділу V Положення про вимоги до структури власності надавачів фінансових послуг, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 квітня 2021 року № 30.

Обмежень на рівні валютного регулювання немає. Це предмет домовленості банку та клієнта, найбільш поширеними є вільноконвертовані валюти (долар США, Євро).

Коливання курсу можуть як збільшити ваші доходи, так і зробити вашу діяльність збитковою. Підприємствам слід думати про доходи від основної діяльності, а не про спекулятивний прибуток від курсових коливань, гонитва за яким може завдати збитків.

Хеджуючи валютні ризики, ви одразу фіксуєте прийнятний рівень прибутковості для себе і не залежите від майбутніх курсових коливань. 

Використовуючи купівлю/продаж валюти на форварді, ви можете фіксувати грошові потоки в національній валюті в майбутньому і закладати їх в свої розрахунки (собівартості, наприклад). Тому маржа і прибуток вже зафіксовані і збитку від зміни курсу не може бути.

Ефект від укладеного форвардного контракту відображається на ринку в момент його укладання, адже обслуговуючий банк - не бере на себе курсові ризики. Він може закрити форвард зустрічним форвардом, якщо такий є на ринку або, якщо зустрічного попиту немає, банк продає або купує валюту на ринку і залишає отримані кошти на депозиті до моменту розрахунків по форварду.

Звичайно, якщо банк вирішить взяти весь ризик за угодою на себе і не закривати форвард одразу на ринку – тоді він може понести значні збитки в разі негативного сценарію зміни курсу. У такому випадку він нічим не відрізнятиметься від свого клієнта, який не зафіксував курс заздалегідь.

Поставочний форвард передбачає взаємні розрахунки обох сторін в дату закінчення форвардного контракту, тобто клієнт перераховує банку одну валюту, а банк в свою чергу перераховує клієнту іншу валюту. 
За умов безпоставочного форвардного контракту в дату закінчення контракту відбувається лише сплата різниці в національній валюті між контрактним курсом і курсом СПОТ. 

Наприклад, якщо клієнт купив іноземну валюту на умовах безпоставочного форвардного контракту по курсу 25 грн/дол а на дату закінчення контракту СПОТ курс становить 28 грн/дол, то банк сплачує клієнту різницю (3 грн). А якщо СПОТ курс буде нижчим – наприклад 23, то тоді клієнт сплачує банку різницю (2 грн). 

Якщо банк хоче і готовий брати на себе ризики (і валютний і відсотковий), він може не закривати форвардний контракт зустрічною угодою на ринку. Але тоді банк несе ризик відкритої валютної позиції, яка в свою чергу є обмеженою лімітом (по 10% для довгої та короткої валютних позицій від регулятивного капіталу банку). 

На практиці банки намагаються не брати на себе курсові ризики і закривають угоду на ринку в момент укладення форвардного контракту з клієнтом. Тоді спроможність укладати форварди обмежена лише ризиком невиконання зобов’язань клієнтом та ліквідністю на валютному ринку СПОТ, оскільки банк купує/продає валюту вже сьогодні за свої кошти, а отримає їх від клієнта лише в день закриття форвардного контракту. 

Обмежень як таких немає, однак сума контракту залежить від:

а) розміру ризику, який банк готовий нести (на свого клієнта і продукт), 

б) ліквідності (залучення активів), яку він може залучити на даний момент часу. Навіть за умов великих обсягів за контрактами, які потрібно захеджувати, клієнт завжди може розділити загальну суму на декілька частин, а також укласти форвардні контракти з різними банками. 

На сьогодні валютне законодавство дозволяє укладати форвардні контракти (з поставкою та без), угоди типу «СВОП», опціони, а також торгувати ф’ючерсами на біржах. На ринку наразі поширені переважно угоди типу форвард та своп.

Законодавчих обмежень немає. Максимальний строк залежить від готовності банку та клієнта укладати форвардний контракт на відповідних умовах.

На практиці банки намагаються не брати на себе курсові ризики і закривають угоду на ринку в момент укладення форвардного контракту з клієнтом. Тоді спроможність укладати форварди обмежена лише ризиком невиконання зобов’язань клієнтом та вільною ліквідністю на ринку, оскільки банк купує/продає валюту вже сьогодні за свої кошти, а отримає їх від клієнта лише в день закриття форвардного контракту. 

Форвардний контракт фіксує майбутній курс на певному рівні. Обидві сторони в цьому випадку мають виконати свої зобов’язання незалежно від діапазону курсових коливань.

Форвардний контракт фіксує майбутній курс і таким чином може захистити від потенційних збитків, спричинених зміною курсу в будь-якому напрямі. Залежить лише від типу операції – якщо це продаж валюти, то форвард захищає від ревальвації курсу, якщо купівля – від девальвації.

Форвардний контракт фіксує майбутній курс і таким чином може захистити від потенційних збитків, спричинених зміною курсу в будь-якому напрямі. Залежить лише від типу операції – якщо це продаж валюти, то форвард захищає від ревальвації курсу, якщо купівля – від девальвації.

Так, форвардні контракти можуть передбачати можливість для клієнта припинити дію контракту в будь-який момент часу.

Однак у такому разі діють механізми компенсації потенційних витрат банку виходячи з поточної ситуації на ринку в момент відмови (клієнт сплачує негативну курсову різницю) та результатів домовленостей між банком та клієнтом.

Ризики виконання контрагентом своїх зобов’язань  несуть обидві сторони і мають це враховувати при їх виборі. Однак банк є регульованою інституцією і ризик невиконання ним своїх зобов’язань нижчий за ризик з боку клієнта.

Оцінюючи ризики невиконання клієнтом своїх зобов’язань у майбутньому, банк розраховує розмір потенційного збитку і може вимагати його покриття (або страховий депозит) у випадку дефолту клієнта для відшкодування понесених банком витрат.

Інколи банки навіть пропонують кредитні програми для такого покриття, якщо клієнт відрізняється високою надійністю. 

Форвардне покриття (або страховий чи гарантійний депозит) є механізмом забезпечення виконання зобов’язань клієнта за форвардним контрактом, заставою яку вносить клієнт для відшкодування можливих втрат банку. Як правило, складається з початкової маржі (initial margin) та варіаційної маржі (variation margin).

Перша є мінімальним покриттям, необхідним для покриття потенційних втрат банку і є сталою величиною. Друга – є змінною величиною і залежить від зміни ціни/курсу базового активу, оскільки при її/його значній зміні потенційний ризик може перевищити початкову маржу. В такому випадку клієнт зобов’язаний сплатити або збільшити варіаційну маржу. Обсяг і розрахунки за обома цими покриттями є предметом домовленості між банком і клієнтом.

Приклад використання покриття: якщо клієнт (імпортер)  уклав форвардний договір на купівлю долара США по 25 грн і на дату розрахунків не виконав свого зобов’язання, то у банка виникає збиток як різниця між форвардним та спот курсом, наприклад якщо курс опустився до 24. Якщо не враховувати отримані відсотки за період зберігання коштів, можна сказати, що втрати банку становлять 1 грн на доларі США.

Отже, форвардне покриття має бути такого розміру, щоб покрити ці втрати банку.  

Форвардна ціна/курс – це розрахована за формулою майбутня ціна/курс, за якою/яким укладається форвардний контракт. Котирування форвардних курсів не є «очікуваним рівнем» або «прогнозним рівнем» ціни/курсу, як може здатися на перший погляд. 
Форвардна ціна/курс розраховується за формулою, де курс СПОТ множиться на співвідношення ставок по двох валютах. В загальному вигляді формула така:

Форвардний курс грн / дол = курс СПОТ х (1 + [% грн x (днів / 365)] / 1 + [% дол x (днів / 360)] )

В умовах, коли відсотки в гривні є значно більшими за відсотки у валюті (наприклад, євро або доларах), під час купівлі валюти різницю сплачує клієнт банку (у вигляді більш високого курсу), оскільки банк залучає дорожчу гривню і розміщує дешевшу іноземну валюту.

Під час продажу навпаки – банк сплачує клієнту (також у вигляді курсу, який є вищим за поточний), оскільки залучає більш дешеву іноземну валюту і розміщує дорожчу гривню. 

На сьогодні не дозволяється укладання форвардних угод із нерезидентами (окрім угод з ОВДП).

Дорожньою картою валютної лібералізації передбачається скасування цього обмеження при настанні відповідних макроекономічних умов.

На локальному ринку форварди з банками клієнти можуть укладати маючи підстави – експортно-імпортні контракти або валютні кредити.

Для укладання деривативних договорів в світі широко використовується стандартна форма генерального договору, затверджений Міжнародною асоціацією СВОПів та деривативів – ISDA (International Swap and Derivative Association). Її використання між резидентами України та нерезидентами залежить від імплементації в законодавство України (законопроект 2284) поняття ліквідаційного неттингу, що дає можливість першочергового виконання зобов’язань за угодами на фінансових ринках.    

Нормативні акти не містять заборон для клієнтів щодо укладання форвардів, а отже і юридичні (під зобов’язання), і фізичні особи можуть укладати форвардні контракти.
 

Валютний ризик – це ризик, який виникає у компанії при зміні курсу іноземної валюти у випадку неспівпадіння її активів та зобов’язань в різних валютах.

Наприклад, валютний ризик виникає, коли експортер продає свою продукцію за іноземну валюту, а собівартість продукції - у національній валюті. Так само, валютний ризик виникає, коли, наприклад, компанія залучає фінансування в іноземній валюті, а виручку при цьому отримує в національній валюті.

Банк для цієї транзакції потрібен із метою залучення вільної ліквідності, яку він може забезпечувати до моменту закриття форвардного контракту. Адже клієнт не сплачує нічого під час укладання форварду з банком (крім покриття) і не відволікає свої оборотні кошти. 

Хеджувати (від англ. ”to hedge” – обмежувати) означає обмежувати свої ризики. Хеджування валютних ризиків для всіх юридичних і фізичних осіб є зручним і важливим інструментом управління валютним ризиком для отримання запланованого розміру прибутку, адже ризикувати в режимі «пан або пропав» притаманно саме професійним ринковим спекулянтам. Реальному бізнесу доцільно зафіксувати свої ризики (маржу) і не залежати від коливань на ринках, що і роблять усі великі компанії в світі.

Також варто зазначити, що хеджувати валютний ризик можна не лише такими фінансовими інструментами як форвард, ф’ючерс чи опціон. Уникати валютного ризику можна через появу будь-якого зустрічного зобов’язання в іноземній валюті на аналогічний строк та суму.

Наприклад, компанія, що купила іноземну валюту і несе валютний ризик може паралельно отримати кредит в іноземній валюті і продати її на ту ж суму і строк і таким чином незалежно від зміни курсу її загальний валютний ризик буде нульовим.

Так. По-перше, банкам, небанківським фінансовим установам та операторам поштового зв'язку дозволено продавати населенню готівкову валюту. Жодних обмежень для купівлі готівкової іноземної валюти за готівкову гривню Національний банк не встановлює.

Водночас, зважаючи на те, що в Україні діє ліміт на зняття готівкової гривні з рахунків у розмірі 100 тис. грн на день, аналогічний ліміт поширюється і на купівлю готівкової іноземної валюти за безготівкову гривню.

По-друге, українці можуть купувати безготівкову іноземну валюту онлайн, зокрема в мобільних застосунках банків. Щомісячний ліміт для купівлі безготівкової валюти без підстав та зобов'язань на сьогодні становить 50 тис. грн в еквіваленті (без урахування комісії банків).

Крім того, є можливість купити безготівкову іноземну валюту в обсязі до 200 тис. грн на місяць (в еквіваленті) з подальшим її розміщенням на безвідкличний депозит строком від трьох місяців. Після завершення терміну депозиту населення матиме змогу користуватися придбаною іноземною валютою.

Сьогодні на більшість переказів з України за кордон встановлені обмеження. Це важливо, щоб не допустити відпливу валюти з України, а також, щоб і надалі забезпечувати надійне та стабільне функціонування фінансової системи країни та безперебійну роботу об’єктів критичної інфраструктури.

Серед винятків, зокрема, оплата навчання за кордоном, виплата аліментів, оплата витрат за кордоном, пов’язаних зі смертю громадян, лікуванням у медичних закладах, протезуванням, транспортуванням хворих, які можуть здійснюватися без обмежень.

Також для сприяння діяльності волонтерів фізичним особам дозволено купувати та переказувати іноземну валюту за кордон для купівлі товарів військового призначення в межах щомісячного ліміту 400 тис. грн в еквіваленті. До таких товарів належать: БПЛА, тепловізори, рації, бронежилети, каски, шоломи, військова та тактична форма, військове та тактичне взуття, захисний одяг, оптичні прилади для спостереження, спальні мішки, термоковдри та термогрілки, засоби для надання домедичної допомоги.

Крім того, українці можуть здійснювати перекази з використанням платіжної картки, зокрема:

• з валютної платіжної картки на платіжну картку іншої фізичної особи за кордоном у межах ліміту 100 тис. грн на місяць;
• між гривневими платіжними картками українських банків незалежно від країни фактичного перебування клієнта. З 1 жовтня 2024 року на пів року встановлено тимчасовий ліміт для таких операцій обсягом 150 тис. грн на місяць (це обмеження не стосується переказів, які здійснюються фізичною особою між власними рахунками).

Водночас перекази з гривневих платіжних карток на картки іноземних банків заборонені.

Так, на території України діє ліміт для зняття готівкових коштів. З рахунку в національній або ж іноземній валюті можна зняти готівку обсягом до 100 тис. грн (в еквіваленті) на день.

Водночас будь-яких обмежень на безготівкові розрахунки в гривні немає.

Для гривневих платіжних карток, відкритих в українських банках, установлені такі ліміти:

• на зняття готівки в банкоматах – 12,5 тис. грн (в еквіваленті) на тиждень (сім календарних днів);
• на безготівкові розрахунки для оплати товарів, робіт, послуг – 100 тис. грн (в еквіваленті) на місяць.

Для валютних платіжних карток, відкритих в українських банках, діють такі ліміти:

• на зняття готівки в банкоматах – 100 тис. грн (в еквіваленті) на день;
• для оплати годинників, ювелірних виробів, виробів зі срібла, коштовного каміння, металів та ювелірних виробів, монет та марок – 100 тис. грн (в еквіваленті) на місяць;
• для оплати операцій з агентами та менеджерами з нерухомістю за кордоном – 500 тис. грн (в еквіваленті) на місяць.

Водночас інші операції в торговельних мережах за кордоном з валютними картками, відкритими українськими банками, можуть здійснюватися без обмежень.

Фіксація офіційного курсу та впровадження жорстких валютних обмежень 24 лютого 2022 року були вимушеним кроком. НБУ постійно наголошував, що ці рішення є тимчасовими і на те є причини.

Такі рішення дали змогу запобігти паніці й забезпечити стабільну роботу фінансової системи, а також сприяли адаптації бізнесу та населення до умов повномасштабної війни. Але режим фіксованого курсу з жорсткими валютними обмеженнями має свої переваги та недоліки, з часом останні починають переважати.

Більшість українців добре пам’ятають валютні кризи 2008 та 2014-2015 років, коли національна валюта суттєво послаблювалася. Глибина цих криз багато в чому посилювалася через багаторічну фіксацію курсу. Багаторічне утримання курсу на одному рівні зазвичай закінчується однаково – накопиченням валютних дисбалансів, вичерпанням міжнародних резервів, вимушеною глибокою девальвацією та значним економічним спадом. Саме тому більшість країн не використовують режим фіксованого курсу та жорсткі обмеження, а НБУ в жовтні 2023 року перейшов до керованої гнучкості курсу та планує й надалі пом'якшувати валютні обмеження.

Україна вже мала позитивний досвід із плаваючим курсом. Після кризи 2014-2015 років НБУ перейшов до режиму плаваючого курсоутворення. Упродовж наступних років і до повномасштабного вторгнення курс гривні коливався в обидва боки – то послаблювався, то зміцнювався відповідно до ринкових тенденцій. НБУ, продаючи або купуючи валюту на ринку, лише згладжував надмірні курсові коливання, не протидіючи і не посилюючи фундаментальні тенденції обмінного курсу.

Завдяки такій гнучкості Україна не накопичувала валютних дисбалансів і більше не мала валютних криз, як раніше. Курс упродовж всього періоду плаваючого курсоутворення, попри коливання, залишався відносно стабільним. До того ж увесь цей час НБУ постійно накопичував міжнародні резерви.

Повернення до гнучкішого курсоутворення і цього разу дало змогу посилити стійкість економіки та валютного ринку до зовнішніх та внутрішніх змін.

Так. Плаваюче курсоутворення – це стратегічна мета. НБУ спочатку перейшов до керованої гнучкості курсу. Це пов'язано з особливостями функціонування економіки в умовах повномасштабної війни.

Через зумовлене війною обмеження експортних можливостей країни, як і припливу інвестицій в Україну, на валютному ринку постійно наявний значний дефіцит валюти. З огляду на це повертатися до плаваючого курсу, коли НБУ лише згладжує надмірні коливання на ринку, поки зарано.

Натомість за керованої гнучкості курсу Національний банк покриває цей структурний дефіцит валюти на ринку. Завдяки цьому гривня може не лише послаблюватися (коли цей дефіцит збільшується), а й зміцнюватися (коли дефіцит зменшується). До того ж НБУ згладжує надмірні коливання курсу.

Стратегія передбачає, що цей процес відбуватиметься у три етапи.

Наразі більшість кроків першого етапу виконано. Зокрема, множинність курсів мінімізовано – різниця між офіційним та готівковим курсом вже тривалий час не перевищує 1%.

Можливості для торгівельних операцій бізнесу – розширено. Ще в середині 2022 року бізнес отримав можливість розраховуватися за будь-яку товарну продукцію з-за кордону, а в травні 2024 року – за імпорт робіт та послуг.

Крім того, НБУ пом'якшив низку обмежень, щоб посприяти надходженню нових інвестицій в Україну. Так, бізнес отримав можливість погашати "нові" зовнішні кредити та частково переказувати за кордон "нові" дивіденди.

Водночас деякі операції можна здійснювати лише у межах лімітів. А отже, реалізація першого етапу ще триває.

Однак у травні 2024 року НБУ паралельно розпочав реалізацію другого етапу пом'якшення обмежень завдяки формуванню належних передумов. Зокрема, надав змогу бізнесу частково обслуговувати "старі" зовнішні кредити та повертати "нові" кредити, а також переказувати кошти за кордон за договорами лізингу й оренди.

Загалом серед планів Національного банку, передбачених другим етапом пом'якшення валютних обмежень:

• лібералізація торгового фінансування;
• збільшення можливостей банків управляти валютними ризиками;
• зняття обмежень на сплату відсотків за "старими" зовнішніми кредитами, тобто тими, які не охоплює перший етап пом'якшення обмежень.

Натомість погашати чи переказувати основну суму кредиту можна буде лише на третьому етапі.

НБУ не встановлює жодних конкретних дат для пом'якшення обмежень. Будь-які кроки в цьому напрямі здійснюватимуться лише тоді, коли будуть сформовані належні стійкі передумови. НБУ враховуватиме такі показники:

• темпи зростання споживчих цін: інфляція має бути помірною;
• очікування громадян, бізнесу, фінустанов та аналітиків щодо майбутньої інфляції;
• рівень міжнародних резервів: НБУ повинен мати достатньо резервів для збереження стійкості валютного ринку;
• процентні ставки: банківські депозити мають забезпечувати захист заощаджень населення від інфляційного знецінення;
• параметри фінансової стабільності: банки мають і надалі залишатися стійкими.

Якщо всі показники будуть у нормі, то НБУ надалі пом’якшуватиме валютні обмеження. Водночас НБУ діятиме поступово та обережно, щоб зберегти стійкість валютного ринку.

Перш ніж здійснювати кожен наступний крок, НБУ аналізуватиме, чи сформувалися для цього всі необхідні передумови, а також враховуватиме вплив на ринок як раніше ухвалених пом'якшень, так і запланованих. Це дасть змогу мінімізувати ймовірність повторного запровадження обмежень.

Для електронного гаманця, що непоповнюється, максимальна сума електронних грошей  не повинна перевищувати  5 000 грн.
Для електронного гаманця, що поповнюється, максимальна сума електронних грошей встановлюється не вище ніж передбачено статтею 20 Закону України  “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищенняˮ (400 тис. грн.).
 
Користувачу/споживачу електронні гаманці відкриваються лише після здійснення заходів належної перевірки такого споживача/користувача, передбачених законодавством із питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
 
Проте, емітент е-грошей за умови застосування достатніх заходів щодо виявлення незвичних або підозрілих операцій та, якщо немає ознак пов’язаності такої фінансової операції з іншими операціями, має право не здійснювати належної перевірки споживача випадках, встановлених Положенням про випуск електронних грошей та здійснення платіжних операцій з ними, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 29 вересня 2022 року № 210

Звернутися до емітента та укласти договір.

Емітент перед укладенням договору зобов'язаний ознайомити користувача з:

• умовами договору,
• тарифами на обслуговування,
• правилами користування.

У договорі має бути, зокрема, зазначено:

• перелік платіжних та інших операцій, які користувач має право здійснювати з використанням емітованого платіжного інструменту, правила та максимальний строк їх виконання,
• інформацію про ліміти та/або обмеження за операціями, порядок їх зміни;
• порядок забезпечення емітентом та користувачем заходів безпеки під час  користування платіжним інструментом;
• процедуру взаємодії між емітентом та користувачем у разі здійснення помилкових, неналежних платіжних операцій та порядок звернення користувача  за відшкодуванням збитків, завданих йому в результаті проведених платіжних операцій;
• інформацію про механізм захисту прав користувача та порядок врегулювання спірних питань, що виникають під час використання користувачем платіжного інструменту;
• відповідальність емітента та користувача.

У разі блокування, втрати платіжного інструменту/індивідуальної облікової інформації, вилучення платіжної картки банкоматом, неотримання коштів в банкоматі тощо необхідно звернутись до емітента.

Емітент зобов’язаний забезпечити користувачу можливість безоплатно в будь-який час повідомити  емітента про втрату платіжного інструменту або індивідуальної облікової інформації та не допускати будь-якого використання платіжного  інструменту після отримання такого повідомлення. Емітент зобов’язаний зазначити дату і час одержання повідомлення користувача про втрату платіжного інструменту під час реєстрації повідомлення.

Тут йдеться про переказ коштів у іноземній валюті, який здійснюються з рахунку на рахунок.

Тобто це уже наявні ідентифіковані клієнти банку. Він уже має інформацію про цих клієнтів, вивчив та розуміє їхні звичайні операції.

Якщо банку такий переказ здається незвичним і у нього виникнуть запитання – необхідно буде лише пояснити банку суть операції.

Так, ідентифікація та верифікація власників електронних гаманців буде потрібна.

Але не таких гаманців, що використовуються абонентами для оплати мобільних послуг. Наразі законодавство України не встановлює обов’язкової ідентифікації абонентів мобільних операторів.

Йдеться про клієнтів, які самостійно відкривають електронні гаманці, щоб здійснювати по них різні операції – купувати товари, платити за послуги.

Щодо таких  клієнтів емітенти електронних грошей мають здійснювати заходи належної перевірки, передбачені законодавством із питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. Зазвичай для цього потрібен буде їх паспорт та ідентифікаційний код.

Поряд з цим, Положенням про випуск електронних грошей та здійснення платіжних операцій з ними (затвердженим постановою Правління НБУ від 29.09.2022 № 210) передбачено випадки, за яких емітент електронних грошей за умови застосування достатніх заходів щодо виявлення незвичних або підозрілих операцій та, якщо немає ознак пов’язаності такої фінансової операції з іншими операціями, має право не здійснювати належної перевірки клієнта-фізичної особи.

Відповідно до статті 47 Закону України "Про платіжні послуги" надавач платіжних послуг платника зобов’язаний виконати платіжну інструкцію ініціатора протягом операційного дня з моменту прийняття ним до виконання платіжної інструкції.

Надавач платіжних послуг отримувача зобов’язаний забезпечити зарахування суми коштів за платіжною операцією на рахунок отримувача або виплату отримувачу суми платіжної операції в готівковій формі протягом операційного дня надходження коштів на рахунок надавача платіжних послуг отримувача.

Строки виконання платіжних операцій у платіжних системах встановлюються правилами платіжних систем, але не можуть перевищувати строків, визначених Законом України "Про платіжні послуги".

Надавачі платіжних послуг та користувачі мають право визначити в договорі про надання платіжних послуг інші строки виконання платіжних операцій та/або умови доступності коштів з урахуванням положень Закону України "Про платіжні послуги".

Операційний день – день, протягом якого надавач платіжних послуг платника або надавач платіжних послуг отримувача, залучений до виконання платіжної операції, здійснює свою діяльність, необхідну для виконання платіжних операцій.

Інструкція про виконання міжбанківських платіжних операцій в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління Національного банку України від 03.03.2023 № 16.

Система електронних платежів Національного банку України (СЕП) - системно важлива платіжна система, створена Національним банком України для забезпечення  виконання міжбанківських операцій між учасниками СЕП у національній валюті в межах України через рахунки, відкриті в Національному банку України.

Е-гривня – цифрові гроші Національного банку, електронна форма грошової одиниці України, емітентом якої є Національний банк. Таке визначення містить Закон України "Про платіжні послуги".

У разі ухвалення рішення про запровадження е-гривня буде законним платіжним засобом в Україні та існуватиме лише в безготівковій формі як доповнення до готівкової та безготівкової форм грошей.

Вона має виконувати всі функції грошей, бути зручною та доступною у використанні для громадян, бізнесу, державних органів, банків та небанківських надавачів платіжних послуг, тобто для всіх без виключень категорій користувачів.

Національний банк вивчає можливість випуску е-гривні для того, щоб:

• створити зручний інструмент для здійснення платежів, зокрема за рахунок їх програмованості, забезпечуючи водночас приватність користувачів;
• надати користувачам можливість використовувати забезпечені Національним банком цифрові гроші та спростити доступ до них: коли фінансова установа, яка обслуговує користувача, не зможе надавати йому доступ до гаманця цифрових грошей, користувачеві потрібно буде лише відновити доступ до свого гаманця через іншу фінансову установу;
• забезпечити економічну безпеку держави та посилити спроможність Національного банку підтримувати цінову та фінансову стабільність;
• сприяти цифровізації економіки України;
• підвищити рівень фінансової інклюзії;
• сприяти розвитку платіжної інфраструктури України відповідно до глобальних тенденцій.

Вивчаючи цифрові валюти інших центральних банків та працюючи над створенням власної е-гривні, ураховуючи проведене опитування експертів фінансового ринку, Національний банк зміг виокремити такі її ключові особливості:

• захищеність, приватність та безпека громадян – розрахунки в е-гривні гарантуються Національним банком, водночас регулятор не буде володіти будь-якою персональною інформацією;
• можливість відновити користувачу доступ до гаманця е-гривні; 
• використання технології DLT (Distributed Ledger Technology), перевагами якої є висока захищеність даних, підвищена стійкість системи та збереження даних за рахунок децентралізації. Оскільки перевірка трансакцій виконується незалежно кожним вузлом, що можуть розміщуватися в різних установах / локаціях, система стає менш вразливою до внутрішніх ризиків, зовнішніх загроз, таких, як кібератаки; 
• офлайн-розрахунки – можливість здійснення розрахунків, якщо немає зв'язку з платформою е-гривні в одного з користувачів – платника / отримувача, також вивчається варіант здійснення розрахунків у разі, якщо немає зв’язку в обох користувачів – платника і отримувача одразу;
• програмованість платіжних операцій з е-гривнею, наприклад:
  • розділення платежу на кількох платників, здійснення платежів після настання певних умов або для регулярної автоматичної оплати (наприклад, орендної плати за нерухомість кожного місяця); 
  • можливість здійснювати цільову державну допомогу, незалежно від торгових підприємств, надавачів платіжних послуг.

Передбачається, що у користувачів буде можливість за допомогою е-гривні здійснювати всі можливі види платіжних операцій в Україні, зокрема:

• перекази між фізичними особами (перекази між гаманцями);
• оплату товарів та послуг;
• платежі на користь держави;
• благодійні платежі;
• отримувати заробітну плату та інші доходи, соціальні виплати.

Готівка в Україні не зникне через е-гривню.

Національний банк не розглядає відмову від готівкових коштів.

Гривня як грошова одиниця України є законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення платіжних операцій та розрахунків.

Ключове призначення е-гривні – ефективно виконувати всі функції грошей, доповнюючи готівкові кошти та кошти, що зберігаються на рахунках, а не бути їх замінником.

Користувачі матимуть змогу без обмежень обирати, якою формою гривні (готівковою або безготівковою, зокрема е-гривнею) здійснювати свої розрахунки.

Повна відмова від готівкових розрахунків в Україні сьогодні неможлива, особливо враховуючи воєнний стан. Адже в сучасних умовах громадяни повинні мати швидкий та зручний доступ до грошових коштів, зокрема до готівки, для задоволення своїх базових потреб (враховуючи ймовірні блекаути, обстріли, інші критичні події).

Так, конфіденційність буде збережена. Персональна інформація про користувачів е-гривні буде оброблятися та зберігатися у банку або небанківському надавачі платіжних послуг, що обслуговуватиме користувача, та захищатиметься як банківська таємниця, як це відбувається і зараз.

Гаманець е-гривні (обліковий запис для обліку і зберігання е-гривні та здійснення платіжних операцій з нею), до якого користувач матиме доступ через фінансову установу, яка його обслуговує, вестиметься на платформі е-гривні, за яку відповідатиме Національний банк.

Водночас Національний банк не буде володіти будь-якою персональною інформацією про користувачів е-гривні. Ця інформація оброблятиметься та зберігатиметься у банку або небанківському надавачі платіжних послуг, що обслуговуватиме користувача та захищатиметься як банківська таємниця, як це відбувається і зараз. Національний банк виконуватиме виключно роль оператора платформи е-гривні, забезпечуючи її безперервне та безпечне функціонування.

На сьогодні рішення щодо впровадження е-гривні в Україні не прийняте.

Зараз у Національному банку триває робота над проєктом «Е-гривня» для визначення необхідності широкомасштабного випуску в Україні цифрової форми гривні.

Також триває підготовка до пілотного проєкту, мета якого – проведення тестування е-гривні з використанням технології DLT (Distributed Ledger Technology). Це дасть змогу визначити технологічні перспективи виконання е- гривнею функцій грошей, задоволення потреб користувачів платіжних послуг та перевірити гіпотези щодо програмованості.

За результатами пілотного проєкту, ураховуючи опитування його учасників, Національний банк планує розглядати рішення про доцільність широкомасштабного випуску е-гривні в Україні.

Також Національний банк планує здійснити оцінку впливу е-гривні на макростабільність, трансмісійний механізм та фінансову стабільність для виявлення та врахування можливих ризиків під час впровадження е-гривні.

CBDC (Central Bank Digital Currency – англ. мовою, цифрова валюта центрального банку – укр. мовою) – це  цифрові гроші, які випускає центральний банк країни. Як і фізичні (готівкові) гроші, CBDC є зобов’язанням центрального банку та платіжним засобом, вираженим у національній грошовій одиниці.

За даними звіту BIS*, у середині 2023 року досліджували, впроваджували або використовували CBDC 130 країн, на які припадає понад 98% світового ВВП.

Залежно від політичних аспектів та наявних викликів виділяють такі цілі дослідження та впровадження CBDC:

• підвищення фінансової інклюзії (надання / збільшення доступу до фінансових послуг населенню, яке не має банківських рахунків);
• протидія ризикам, викликаним появою та розвитком приватних цифрових валют;
• зменшення витрат та поліпшення доступу до національних та транскордонних платежів;
• цифровізація економіки та токенізація фінансових активів, у тому числі державних (перетворення активу на його цифровий аналог).

Головною причиною таких досліджень, які поєднують всі країни, – це цифровізація всіх сфер сучасного життя, яка вимагає нових безготівкових способів здійснення розрахунків, прагнення підвищити швидкість та зручність розрахунків.

*BIS - Bank for International Settlements, Central bank digital currency (CBDC) information security and operational risks to central banks

Загальні вимоги до складання звітності, порядок її підписання та подання до Національного банку визначені:

1. Правилами організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 13.11.2018 № 120 (зі змінами).
2. В умовах особливого періоду – Правилами організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України в умовах особливого періоду, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 18.12.2018 № 140 (зі змінами).
3. Правилами складання та подання звітності учасниками ринку небанківських фінансових послуг до Національного банку України, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 25.11.2021  № 123 (зі змінами).

Дані подаються до Національного банку з різною періодичністю: щоденно, щодекадно, щомісячно, щоквартально, щопівроку, щорічно та за настанням визначених нормативно-правовими актами умов.

Вони використовуються для забезпечення виконання регулятивних, наглядових функцій, валютного регулювання і нагляду, державного регулювання та нагляду у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, забезпечення ним моніторингу ефективності спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) відповідно до законодавства України.

На базі отриманої інформації регулятор складає:

• грошово-кредитну та фінансову статистику, статистичну інформацію фінансових установ;
• статистику платіжного балансу, міжнародної інвестиційної позиції, зовнішнього боргу.

Інформація, яка є публічною, розміщується на сторінці офіційного Інтернет-представництва Національного банку.

Національний банк отримує звітність:

1. Згідно з Правилами організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 13.11.2018 № 120 (зі змінами), від таких респондентів (постачальників звітності):

• банків України та філій іноземних банків в Україні;
• платіжних установ (у тому числі малих платіжних установ), фінансових установ, що мають право на надання платіжних послуг, операторів поштового зв’язку, філій іноземних платіжних установ, що є операторами платіжних систем та/або учасниками платіжних систем та/або надавачами платіжних послуг, щодо яких Національним банком унесено відомості до Реєстру платіжної інфраструктури;
• небанківських фінансових установ, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій/генеральну ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій;
• небанківських фінансових установ, підприємств, організацій (крім дипломатичних, консульських, торговельних та інших офіційних представництв України за кордоном; відокремленого структурного підрозділу резидента, який згідно із законодавством країни місцезнаходження є юридичною особою), фізичних осіб-підприємців, які мають рахунки, відкриті за межами України.;
• операторів поштового зв’язку;
• юридичних осіб, які отримали ліцензію Національного банку на надання банкам послуг з інкасації та погодження Національного банку на здійснення операцій з оброблення та зберігання готівки (інкасаторських компаній);
• небанківських установ – суб’єктів первинного фінансового моніторингу, щодо яких Національний банк здійснює державне регулювання та нагляд у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення;
• небанківських установ – суб’єктів, визначених у нормативно-правовому акті Національного банку про реалізацію спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій);
• юридичних осіб, що є технологічними операторами платіжних послуг, щодо яких Національним банком унесено відомості до Реєстру платіжної інфраструктури;
• юридичних осіб-резидентів (крім банків та небанківських надавачів платіжних послуг), що є операторами платіжних систем, щодо яких Національним банком унесено відомості до Реєстру платіжної інфраструктури;
• операторів платіжних систем (резидентів та нерезидентів), у яких емітуються електронні платіжні засоби та які віднесені Національним банком до категорії системно важливих або важливих;
• емітентів електронних грошей, що надають фінансову платіжну послугу з випуску електронних грошей та виконання платіжних операцій із ними, у тому числі відкриття та обслуговування електронних гаманців, щодо яких Національним банком унесено відомості до Реєстру платіжної інфраструктури;
• установ електронних грошей та філій іноземних установ електронних грошей, щодо яких Національним банком унесено відомості до Реєстру платіжної інфраструктури;
• надавачів обмежених платіжних послуг, щодо яких Національним банком унесено відомості до Реєстру платіжної інфраструктури.

В умовах особливого періоду, відповідно до вимог Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України в умовах особливого періоду, затверджених постановою Правління Національного банку України від 18.12.2018 № 140 (зі змінами), надавачі обмежених платіжних послуг, щодо яких Національним банком унесено відомості до Реєстру платіжної інфраструктури, не подають звітність до Національного банку.

2. Згідно з Правилами  складання та подання звітності учасниками ринку небанківських фінансових послуг до Національного банку України, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 25.11.2021  № 123 (зі змінами), від таких учасників ринку небанківських фінансових послуг:

• страховиків;
• кредитних спілок;
• ломбардів;
• фінансових компаній;
• колекторських компаній.

Респонденти (постачальники звітності)/учасники ринку небанківських фінансових послуг (далі – респондент) складають звітність та подають її до Національного банку у вигляді файлів через Вебпортал Національного банку з накладеним електронним підписом уповноваженої особи, визначеної відповідними нормативно-правовими актами.

Детальна інформація про коди та назви показників, метрики, одиниці виміру, параметри, рівень консолідації, некласифіковані реквізити показників, посилання на законодавчі акти, правила та особливості формування показників, коди файлів, періодичність та строки їх подання, опис процедури перевірки даних міститься в Реєстрі показників статистичної звітності відповідно до Правил № 120  (в період дії воєнного стану подання звітності здійснюється згідно з Правилами № 140) та в Реєстрі показників звітності небанківських фінансових установ відповідно до Правил № 123, які розміщені на сторінці офіційного Інтернет-представництва Національного банку.

Респонденти подають показники звітності у файлах у форматі XML. Інформація про кредитні операції банку з боржником ‒ фізичною / юридичною особою надається до Національного банку у форматі JSON. Текстова інформація (пояснення)  надається у сканованому вигляді.

Є три рівні перевірки даних файлів з показниками звітності на відповідність вимогам, установленим Національним банком:

• первинний – технологічний контроль, перевірка, чи правильно структуровані дані. Здійснюється респондентом, який подає інформацію, та Національним банком;
• вторинний – контроль, який здійснюється Національним банком під час приймання файла з показниками  звітності;
• експертний – контроль якості отриманих звітних даних, їх цілісності, достовірності, узгодженості в часі, сумісності з даними інших джерел інформації, відповідності вимогам міжнародних стандартів статистики та звітності. Цей контроль здійснюють структурні підрозділи НБУ для визначення необхідності внесення змін у файли з даними.

Описи первинного та вторинного контролів для кожного файла з даними звітності розміщено на сторінці Реєстру показників статистичної звітності відповідно до Правил № 120 та Реєстру показників звітності небанківських фінансових установ відповідно до Правил № 123.

Експертний контроль може здійснюватися в будь-який час після отримання даних звітності.

Якщо у Національного банку є зауваження до показників за результатами контролю, респондент зобов’язаний надати пояснення на запит Національного банку.

У разі виявлення респондентом або Національним банком помилок у даних звітності, респондент може здійснити заміну файла з показниками: до настання строку – самостійно, після визначеного строку – за дозволом Національного банку.

Банки зобов'язані без будь-яких обмежень приймати для обміну від фізичних та юридичних осіб зношені банкноти, які не мають ознак підроблення та мають ознаки зношення або пошкодження: потертості, забруднення, відбитки штампів, надриви та надрізи, отвори, відірвані краї або кути.

Касові працівники банківських установ повинні без обмежень приймати банкноти з ознаками значного зношення або пошкодження, які не мають ознак підроблення та які: зберегли цілу частину площею не менше ніж 55% своєї початкової площі; розірвані (розрізані) на дві частини, на яких збереглись обидва однакові номери та серія, і загальна площа цих частин є не меншою, ніж 55% початкової площі банкноти. Пошкоджені банкноти, складені з двох або більше частин, банки зобов’язані вилучати з обігу і приймати на дослідження за ініціативою громадян-пред’явників як сумнівні щодо справжності та/або платіжності і в установленому порядку надсилати для проведення дослідження до відповідних територіальних підрозділів Національного банку. За результатами цих досліджень, які здійснюються Національним банком безкоштовно, клієнтам відшкодовується відповідна сума грошових знаків національної валюти, визнаних справжніми і платіжними.

Якщо за результатами дослідження банкноти будуть визнані підробленими або пошкодженими під час надзвичайного режиму, їх буде вилучено з обігу без відшкодування їх вартості та в установленому порядку передано правоохоронним органам для проведення відповідного розслідування.

Для обміну зношених, пошкоджених, сумнівних щодо справжності та/або платіжності банкнот національної валюти – гривні на придатні до обігу банкноти необхідно звернутись до будь-якого банку України (філій та відділень).

Такий обмін здійснюється безкоштовно та без обмежень.

Банк, фінансова установа зобов'язані перевіряти ознаки платіжності та справжності банкнот іноземної валюти з використанням обладнання для роботи з готівкою, що забезпечує контроль ультрафіолетового, інфрачервоного, магнітного захисту, а також візуальний контроль проти світла, у відбитому світлі та із збільшенням не менше ніж у 10 разів. Відповідальною особою під час визначення ступеня зношеності, справжності та платіжності банкнот іноземної валюти є працівник каси банку або фінансової установи, який безпосередньо здійснює валютно-обмінну операцію. Якщо банкноти іноземної валюти з незначними пошкодженнями відповідають установленим банком-емітентом зразкам і зберегли ознаки платіжності, вони визнаються платіжними і мають прийматися уповноваженими банками.

Банкноти іноземної валюти, які в процесі використання значно зносились або мають значні пошкодження, приймаються у касах уповноважених банків, фінансових установ на інкасо. Прийняті на інкасо банкноти надсилаються до іноземного банку-кореспондента, з яким укладено відповідну угоду, для здійснення обміну на нові банкноти. У разі сумніву щодо справжності банкнот іноземної валюти банки мають вилучити їх та надіслати для проведення досліджень до Національного банку. Крім цього, банк має також приймати для проведення досліджень сумнівні банкноти іноземної валюти за бажанням пред’явника на підставі заяви. Національний банк здійснює дослідження сумнівних щодо справжності банкнот іноземної валюти безкоштовно. Банкноти іноземної валюти, визнані справжніми, незалежно від ступеня зношення повертаються ініціатору дослідження. Підроблені грошові знаки вилучаються без відшкодування їх вартості та в установленому порядку передаються Національній поліції України для проведення розслідувань.

Для обміну зношених, пошкоджених, сумнівних щодо справжності та/або платіжності банкнот іноземної валюти на придатні до обігу банкноти необхідно звернутись до будь-якого банку України (філій та відділень), що здійснює операції з відповідною іноземною валютою.

Може. Відповідно до пункту 21 розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148 (зі змінами), суб’єкти господарювання під час здійснення розрахунків із споживачами за готівку зобов’язані приймати у сплату за продукцію (товари, роботи, послуги) без обмежень банкноти і монети (у тому числі розмінні, обігові монети, пам’ятні банкноти та монети, зношені банкноти та монети) усіх номіналів, які випускає Національний банк України в обіг, що є платіжними засобами і не викликають сумніву в їх справжності та платіжності. 

Сумнів касира підприємства (підприємця) стосовно справжності та/або платіжності грошових знаків є суб’єктивним і не є остаточним. 

У разі виникнення сумніву щодо справжності та/або платіжності готівки касир підприємства (підприємець) не приймає таку готівку у сплату за товари (роботи, послуги). Відповідно касова операція не  відбувається. При цьому суб’єкти господарювання мають право запропонувати споживачу сплатити вартість товару іншими банкнотами та/або монетами, а із сумнівними щодо справжності та/або платіжності грошовими знаками звернутися до будь-якого банку (філії, відділення) для їх обміну на придатні до обігу грошові знаки або надсилання їх на дослідження до уповноваженого підрозділу Національного банку.

Може. Згідно з пунктом 8 розділу II Правил¹, банки та інші юридичні особи не мають права приймати:

• банкноти, пошкоджені вогнем, водою, різними рідинами або хімікатами тощо, площа яких під час приймання та оброблення може стати меншою, ніж 55% початкової площі банкноти. Якщо пошкодження двох або більшої кількості банкнот призвело до їх склеювання (спікання), то пред'явнику банкнот не рекомендується самостійно порушувати цілісності групи склеєних банкнот;
• банкноти, забруднені хімічними та радіоактивними речовинами, будь-якими токсичними органічними субстанціями, що впливають або за певних умов можуть негативно впливати на здоров'я людини.

Територіальні підрозділи Національного банку здійснюють обмін справжніх банкнот, забруднених хімічними та радіоактивними речовинами, будь-якими токсичними органічними субстанціями, тільки в разі наявності документа про проведення дезінфекції та/або дезактивації банкнот, наданого установою (особою), на яку відповідно до законодавства України покладено функції щодо їх проведення. Фізичні та юридичні особи зобов'язані для обміну таких банкнот звертатися безпосередньо до відповідних територіальних підрозділів Національного банку України. Уповноважені підрозділи Національного банку приймають рішення про обмін банкнот у присутності пред'явника або мають прийняти їх на дослідження за його заявою, форма якої наведена в додатку 2 до Правил¹.

Територіальні підрозділи Національного банку здійснюють обмін справжніх банкнот, забруднених хімічними та радіоактивними речовинами, будь-якими токсичними органічними субстанціями, тільки в разі наявності документа про проведення дезінфекції та/або дезактивації банкнот, наданого установою (особою), на яку відповідно до законодавства України покладено функції щодо їх проведення. Фізичні та юридичні особи зобов'язані для обміну таких банкнот звертатися безпосередньо до відповідних територіальних підрозділів Національного банку України. Уповноважені підрозділи Національного банку приймають рішення про обмін банкнот у присутності пред'явника або мають прийняти їх на дослідження за його заявою, форма якої наведена в додатку 2 до Правил¹.

З якої дати діють правила заокруглення?
Правила заокруглення вступили в дію з 01 липня 2018 року.

Як саме заокруглюється сума розрахунку до 0?
Заокруглення відбувається за математичним правилом. Якщо сума розрахунку закінчується на 1, 2, 3, 4 копійки – вона заокруглюється до 0 у бік зменшення суми. Якщо сума розрахунку закінчується на 5, 6, 7, 8, 9 копійок – вона заокруглюється до 0 у бік збільшення суми.

Чи припинив Національний банк карбувати дрібні розмінні монети?
Так. Національний банк припинив карбування монет номіналами 1, 2, 5 копійок через втрату ними купівельної спроможності та монет номіналом 25 копійок, оскільки у разі відсутності монет номіналами 1, 2 та 5 копійок 25 копійок не розмінюються 10 копійками.

Чи можуть українці й надалі використовувати монети дрібних номіналів для купівлі товарів та послуг?
Ні. Монети номіналом 1, 2, 5, 25 копійок вилучаються в обігу, ними не можна розраховуватися.

Як довго можна обмінювати чи здавати копійки?
Обміняти без обмежень та безкоштовно на платіжні обігові монети та банкноти всіх номіналів у сумах, кратних 10 копійкам можна:

• монети номіналом 1, 2 та 5 копійок – у Національному банку та уповноважених банках (АТ "Ощадбанк", АТ КБ "ПриватБанк", АТ "Райффайзен Банк Аваль", АТ "ПУМБ") – до 30 вересня 2022 року включно;
• монети 25 копійок – в усіх відділеннях українських банків – до 30 вересня 2021 року включно; а також у Національному банку та уповноважених банках (АТ "Ощадбанк", АТ КБ "ПриватБанк", АТ "Райффайзен Банк Аваль", АТ "ПУМБ") – до 30 вересня 2023 року включно.

Для обміну значно пошкоджених банкнот гривні, які втратили платіжні ознаки внаслідок пожежі, катастрофи, стихійного лиха чи іншого нещасного випадку, а також побутового пошкодження, необхідно звертатись до регіональних підрозділів грошового обігу Національного банку України. Наразі підрозділи Національного банку є в Дніпропетровській, Одеській, Харківській, Хмельницькій, Львівській областях та м. Києві.

Пред’явнику банкнот не рекомендується самостійно порушувати цілісної групи банкнот, якщо пошкодження двох або більшої кількості банкнот призвело до їх склеювання (спікання).

У разі відсутності в регіоні підрозділу грошового обігу Національного банку України необхідно звертатись до уповноважених банків, яким надано повноваження на зберігання запасів готівки Національного банку. На цей час такі повноваження мають три банки – АТ "Ощадбанк", АТ КБ "ПриватБанк", АТ "Райффайзен Банк Аваль".

Уповноважені банки не обстежують значно пошкоджені банкноти, а пакують їх з максимальним збереженням цілісності та передають як сумнівні для проведення досліджень до Департаменту грошового обігу Національного банку України разом із заявою пред’явника, довідкою про вилучення (прийняття) банкнот для дослідження та іншими документами щодо ситуації, внаслідок якої виникло пошкодження банкнот (довідка про пожежу, катастрофу, виникнення іншої ситуації).

За результатами досліджень, які проводяться Національним банком України безкоштовно, клієнтам відшкодовується відповідна сума грошових знаків національної валюти, визнаних справжніми і платіжними. Неплатіжні банкноти Національний банк не відшкодовує.

Фізичні та юридичні особи в разі сумніву щодо справжності банкнот іноземної валюти можуть звернутись до банків (філій, відділень), що здійснюють валютно-обмінні операції.
Банк (філія, відділення) приймає такі банкноти і разом із заявою пред’явника та довідкою про вилучення (прийняття) банкнот для дослідження передає Національному банку України.
Дослідження сумнівних щодо справжності банкнот іноземної валюти здійснює Департамент грошового обігу Національного банку України безкоштовно.
Банкноти іноземної валюти, які за результатами дослідження визнані справжніми, незалежно від ступеня зношення та пошкодження повертаються ініціатору дослідження (банку).
Підроблені банкноти вилучаються з обігу, не повертаються і не відшкодовуються, а в установленому порядку передаються уповноваженим працівникам національної поліції України.
Про результати дослідження банк зобов’язаний проінформувати клієнта, повернути йому справжні банкноти іноземної валюти або за його бажанням прийняти ці банкноти для здійснення касових операцій.
З актом про дослідження сумнівних банкнот клієнт може ознайомитися під підпис.
Звертаємо увагу, що Національний банк України не проводить касових операцій з банкнотами іноземної валюти, у тому числі не здійснює обмін зношеної та пошкодженої іноземної валюти.
Касові операції зі справжніми зношеними та пошкодженими банкнотами іноземної валюти здійснюють банки (філії, відділення), небанківські фінансові установи, які приймають такі банкноти на інкасо

Впровадження європейських підходів до регулювання фінансового ринку дозволить удосконалити інструменти захисту прав та інтересів споживачів, зокрема механізми гарантування на ринках небанківських фінансових послуг, підвищити стабільність та надійність фінансового сектору. Заходи, які вживає Національний банк України, також сприятимуть покращенню якості фінансових послуг, прозорості розкриття інформації про умови продуктів для споживачів фінансових послуг.

Угода про асоціацію між Україною та ЄС передбачає можливість отримання  українським фінансовим ринком статусу внутрішнього ринку Європейського Союзу після впровадження європейських вимог до регулювання в Україні.

Такий режим покращить можливості українського бізнесу  працювати на території Європейського Союзу. Українські банки, страхові компанії та інші фінансові установи, регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк України, зможуть надавати свої послуги в будь-якій державі ЄС на однакових умовах з європейськими представниками цієї галузі.

Ще до 2016 року, коли розпочалось тимчасове застосування розділу IV Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, який регулює створення зони вільної торгівлі з Європейським Союзом, Національний банк України працював над наближенням національного банківського законодавства до європейських норм та стандартів.

Сьогодні зусилля Національного баку України спрямовані також на поступову лібералізацію руху капіталу, оновлення засад роботи платіжних систем, вдосконалення механізмів протидії відмиванню грошей і фінансування тероризму, а також посилення захисту прав споживачів фінансових послуг.

Національний банк з 1 липня 2020 року став також регулятором небанківських фінансових установ. Ми розпочали активну роботу над впровадженням європейських норм у цьому секторі насамперед щодо страхових послуг.

Конкретні завдання, над реалізацією яких працює Національний банк України, визначені Планом заходів з виконання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.10.2017 № 1106.

Серед головних досягнень:

• посилення платоспроможності та ліквідності банківської системи;
• підвищення вимог до капіталу банків;
• запровадження нових нормативів ліквідності;
• підвищення вимог до капіталу банків;
• упровадження нових підходів до оцінки кредитних ризиків;
• розширення переліку ризиків, під які банки повинні тримати капітал;
• запровадження нової системи оцінки банків відповідно до європейської методології SREP (Supervisory review and evaluation process);
• ризик-орієнтований підхід до здійснення інспекційних перевірок банків.

Банківський сектор був очищений від токсичних і неплатоспроможних банків завдяки новим підходам до банківського нагляду. Також була розкрита інформація про структуру власності банків, посилений контроль за операціями банків із пов’язаними особами. Запроваджені оновлені вимоги до системи внутрішнього контролю в банках України та банківських групах, внутрішнього процесу управління проблемними активами.

Запрацювала нова проста, зрозуміла і прозора нормативно-правова база валютного регулювання. Пом’якшені або взагалі скасовані близько 40 обмежень для валютних операцій бізнесу, банків, іноземних інвесторів та населення.

Підтримка Європейського Союзу надається Національному банку України у межах таких Проєктів технічної допомоги:

• Проєкт "Посилення регулювання та нагляду за небанківським фінансовим ринком" (EU-FINREG). Його мета – створення потужного середовища для небанківських фінансових послуг та надання допомоги Національному банку України у наближенні нормативно-правової бази та методів нагляду за небанківським фінансовим ринком до європейських та міжнародних стандартів і практик.

• Проєкт "Впровадження практики ЄС з бухгалтерського обліку, фінансової звітності та аудиту в Україні" (EU-FAAR). Він передбачає  допомогу у розкритті стандартизованої фінансової звітності в єдиному електронному форматі всіма суб’єктами господарювання, зокрема банками та іншими фінансовими установами, відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

• Проєкт Twinning "Посилення інституційної та регуляторної спроможності Національного банку України з метою імплементації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС". Він сприятиме інституційному зміцненню центрального банку через посилення стратегічного планування та удосконалення процесу європейської інтеграції та міжнародного співробітництва в Національному банку, а також створенню надійної банківської та платіжної інфраструктури для економічних суб’єктів.

Національний банк дав рекомендації українським банкам та попросив їх поставитися з розумінням до скрутного становища позичальників через карантин, реструктуризувавши кредити громадян і бізнесу.

Якщо ви маєте кредит, але через повну або часткову втрату роботи не можете його обслуговувати, ви маєте звернутися до банку,  надавши офіційну інформацію про себе та свій кредит,  а також документи, що підтверджують неможливість  оплати.

Банк має надати Вам зворотнійзв ̓язок. Національний банк рекомендує банкам дозволяти позичальникам, які потрапили в скрутне фінансове становище, не платити тіло кредиту та відсотки під час карантину, принаймні частково. Також рекомендуємо банкам, за потреби, продовжувати кредитний договір з позичальниками, а також дозволяти їм платити менші регулярні платежі під час карантину та певний час після його завершення. Адже громадянам може знадобитися певний  час, щоб відновити своє фінансове становище.

Водночас звертаємо увагу усіх позичальників: ви не можете самовільно припинити обслуговувати кредиту, адже ви маєте укладений кредитний договір із банком і відповідно взяли на себе обов’язок виконувати відповідні фінансові зобов’язання. Тому поважайте себе і відповідально ставтеся до  своїх обов’язків. Проте не забувайте повідомити банк, якщо ваш фінансовий стан погіршився через карантин.

Також нагадуємо, що банкам сьогодні заборонено законодавством нараховувати неустойки (пені, штрафи) за несвоєчасне здійснення платежів за споживчими кредитами, а також підвищувати відсоткову ставку за ними.

НБУ не планує вводити жодних обмежень на операції з валютою. Їхнє введення навпаки могло б зашкодити ситуації та спровокувати більшу паніку на валютному ринку.

Національний банк не змінює свою політику на валютному ринку. У країні діє гнучке курсоутворення. А Національний банк згладжує надмірні коливання курсів. «Подушки безпеки» – міжнародних резервів – для цього достатньо.

Наразі ніхто точно не може сказати, чи може готівка потенційно бути носієм вірусу. Щоб мінімізувати будь-які такі ризики, ми рекомендуємо оплачувати товари та послуги онлайн, максимально переходити на безготівкові розрахунки, безконтактні та мобільні платежі за допомогою смартфонів та розумних годинників, чипованих платіжних карток.

Ми намагаємося зробити безготівкові платежі дешевшими, ніж готівкові. Для цього НБУ тимчасово скасував для банків тарифи в Системі електронних платежів. Сьогодні банківські послуги повинні бути дистанційними для забезпечення соціальної відповідальності банківської системи.

Але банкомати банків вже ж повинні сьогодні бути підкріплені готівкою, щоб клієнти завжди за нагальної потреби могли зняти кошти.

Також НБУ відправляє на "карантин" гривневу готівку, яку ми отримуємо від банків. Готівка лежить у сховищі два тижні, а потім обробляється під температурою.

Банківська система продовжує працювати у штатному режимі. Ми не запроваджуємо жодних обмежень на роботу банків чи проведення ними операцій – видачі коштів з депозитів, надання кредитів, обміну валюти, роботи банкоматів тощо.

Національний банк домовився з найбільшими банками, на які приходиться більше 50% всієї філіальної мережі в банківській системі про повне покриття послугами всіх регіонів. Втім, ми також порадили банкам закривати ті відділення, які є сьогодні незавантаженими чи знаходяться у великих торгових центрах і будівлях, що закриті на час карантину. Це є важливим превентивним заходом проти поширення коронавірусу.

Таким чином, в банківській системі залишаються працювати головні офіси, філії з високим рівнем навантаження та відділення у «спальних районах». Водночас українські банки мають достатньо розвинуті цифрові сервіси, і значну кількість послуг клієнтам можуть надавати в режимі онлайн. Це сучасно і безпечно.

Щоб банки могли більше часу присвятити комунікації з клієнтами, ми зменшили адміністративне навантаження на них. Зокрема, відтермінували проведення стрес-тестування, впровадження буферів капіталу та скасували виїзні перевірки. Також буде відтерміновано подання банками річної фінансової звітності і перенесена оцінка їх бізнес-моделей.

Наш пріоритет в умовах карантину – дистанційність. Ми прагнемо, щоб безготівкові платежі були дешевшими, ніж готівкові, та вживаємо необхідні для цього кроки.

Ми тимчасово скасували тарифи за платежі в Системі електронних платежів (далі – СЕП) на період карантину. Упродовж цього періоду Національний банк не стягуватиме з банків плату за здійснення розрахунків у системі. Також банкам рекомендовано діяти відповідно і знижувати вартість онлайн-розрахунків для своїх клієнтів. Так, Ощадбанк та ПриватБанк уже тимчасово надали клієнтам канікули на сплату щомісячної комісії за користування POS-терміналами. Вони не будуть нараховувати фіксовану комісію торговим підприємствам, які користуються POS-терміналами цих банків. Це дасть можливість підтримати малий та середній бізнес, що пішов на карантин.

Ми сподіваємося, що банки продовжать працювати у цьому напрямі. Це наша спільна соціальна відповідальність та турбота про українців.

Щоб уникнути потенційного ризику, ми радимо максимально перейти на безготівкові розрахунки на період карантину.

Водночас під час операцій з готівкою (як національною, так і іноземною) ми пропонуємо застосовувати такі заходи: ретельно мити руки після застосування банкнот та монет, особливо перед вживанням їжі; після контакту з банкнотами та монетами не торкатися обличчя (очей, носа, рота).

Подібні рекомендації надають також Всесвітня організація здоров’я та Міністерство охорони здоров’я України.

Наразі ніхто точно не може сказати, чи може готівка потенційно бути носієм вірусу. Тож Національний банк намагається максимально вберегти українців від такої ймовірності. Саме тому готівка, яку ми отримуємо від банків, спочатку буде зберігатися в окремому сховищі мінімум 14 днів. Це значно перевищує період виживання коронавірусу на поверхнях (від кількох годин до кількох діб).

Лише після цього готівка передаватиметься на оброблення за допомогою спеціалізованих високошвидкісних машин. Банкноти, придатні для повернення в обіг, упаковуватимуться в пачки та піддаватимуться температурному шоку (160 градусів за Цельсієм), що теж сприятиме боротьбі з вірусом.

Також зараз Національний банк вирішив безкоштовно збирати у банків готівкову гривню з обігу та видавати на заміну готівку із власних сховищ. Спочатку видаватиметься готівка із запасів, що ми зробили раніше, до поширення коронавірусної інфекції на території нашої країни; а пізніше – готівка, яка пройшла карантин.

Щодо середнього та великого бізнесу, банк розглядатиме кожен випадок індивідуально. Банк враховуватиме фінансову звітність, поточний стан такого клієнта, його вразливість до економічної ситуації в країні та пропонуватиме умови реструктуризації.

Для ФОПів та малого бізнесу діють ті самі підходи, що і для звичайних громадян. Потрібно звернутися до банку, надати офіційну інформацію про себе та свій кредит, надати документи, які підтверджують, що ви зараз не маєте можливості платити.

Ми рекомендуємо банкам дозволяти позичальникам не платити тіло кредиту та відсотки під час карантину, принаймні частково. Рекомендуємо продовжувати кредит на певний час, а також, за необхідності, дозволяти платити менші регулярні платежі певний час після завершення карантину.

Про реструктуризацію можна домовитися дистанційно. Не їдьте у відділення - спілкуйтеся з банком онлайн. Бережіть себе. Вашим погодженням на реструктуризацію може бути запис телефонної розмови, заявка на сайті банку, повідомлення в чаті.

Найперше слід звернутися безпосередньо до банку — зателефонувати на «гарячу» лінію чи написати листа на адресу центрального офісу. Часто проблема вирішуються вже на цьому рівні.

Якщо не вдалося вирішити питання на рівні банку, ви можете звернутися до Національного банку.

Громадяни можуть звернутися письмово, надіславши лист  електронною поштою на адресу [email protected], прикріпивши всі необхідні документи. Звертаємо увагу, що лист варто писати за спеціальною формою, її можна завантажити за посиланням. Важливо вказати свої прізвище та ім’я, поштову адресу, а також фінансову установу, до якої є претензії.

Також для громадян працює «гаряча» лінія за телефоном 0 800 505 240. Дзвінки є безкоштовними . Через ситуацію в країні зараз маємо велику кількість дзвінків на “гарячу лініюˮ, тому очікування може тривати довше, ніж зазвичай. Тому Ви можете залишити повідомлення на автовідповідач після 40 секунд очікування, фахівці НБУ обов’язково Вам перетелефонують.

Розуміючи усю складність ведення бізнесу та потребу в дистанційній роботі чи навіть відпустках за власний рахунок для громадян в умовах карантину, Національний банк запропонував банкам ввести особливий пільговий період обслуговування кредитів в період дії карантину для населення та бізнесу (кредитні канікули).

Пільговий режим за кредитом можуть отримати громадяни та бізнес, які мають фінансові труднощі через карантин. Всі, хто повністю або частково втратив дохід та роботу. Банкам запропоновано декілька варіантів реструктуризації таких кредитів. Вони можуть звільнити повністю або частково від сплати тіла кредиту на час карантину з відповідним подовженням кредиту. Також може бути запропонована капіталізація відсоткових платежів. Все залежить від вашої конкретної ситуації, та домовленостей з банком.

За ініціативою НБУ Верховна Рада заборонила з 1 березня по 30 квітня підвищувати відсоткову ставку за користування споживчим кредитом з інших причин, ніж планова зміна плаваючої відсоткової ставки за договором. Ці зміни розповсюджуються на всі кредити фізичних осіб. Також заборонено застосовувати будь-яку відповідальність (штрафи, пені тощо) за прострочення виконання зобов’язань у період з 01 березня 2020 року по 30 квітня 2020 року.

Індивідуальний підхід буде застосовано до середнього та великого бізнесу. Особливим має бути підхід і до тих галузей, які через карантин повністю втрачають доходи і сьогодні не працюють, та до громадян, які в результаті карантинних заходів та призупинення роботи окремих компаній тимчасово не працюють.

У Публічній пропозиції Національного банку України на укладення Єдиного договору банківського обслуговування та надання інших послуг Національним банком України є такі послуги:

• із здійснення операцій на валютному ринку України та ринках капіталу України;
• щодо проведення операцій з депозитними сертифікатами;
• надання послуг системою електронної пошти Національного банку та/або доступу до інформаційної мережі Національного банку виділеними каналами зв’язку;
• надання інформаційних послуг Національної платіжної системи “Український платіжний простір”;
• розрахунково-інформаційного обслуговування в системі електронних платежів Національного банку;
• із надання в користування засобів криптографічного захисту інформації Національного банку;
• із надання послуг засвідчувальним центром;
• послуги депозитарію Національного банку України (депозитарний договір);
• послуги  банківського обслуговування з використанням програмного комплексу “Клієнт – Банк”;
• послуги з відкриття, використання і закриття накопичувального рахунку та операцій із продажу КЛІЄНТОМ іноземної валюти або банківських металів для здійснення процедури ліквідації банку;
• послуги з касового обслуговування банків у національній валюті України;
• послуги з касового обслуговування інкасаторських компаній;
• послуги з перевезення валютних цінностей
• надання сервісів кіберзахисту;
• послуги з відкриття, використання і закриття окремих (поточних) рахунків КЛІЄНТА в Національному банку для зарахування грошових коштів у національній та/або іноземній валюті як сплата доходу та/або погашення заставлених цінних паперів та/або депозитних сертифікатів Національного банку;
• послуги з відкриття, використання і закриття окремих (поточних) рахунків КЛІЄНТА в Національному банку для зарахування грошових коштів у національній та/або іноземній валюті як сплата доходу та/або погашення заставлених цінних паперів та/або депозитних сертифікатів Національного банку;
• послуги обслуговування розрахунків на підставі запиту від Депозитарію.

З актуальним списком та умовами приєднання до послуг Єдиного договору банківського обслуговування можна ознайомитися за посиланням.

З актуальними тарифами на послуги Єдиного договору банківського обслуговування можна ознайомитися за посиланням.

Для приєднання до Публічної пропозиції Національного банку України на укладення Єдиного договору банківського обслуговування та надання інших послуг Національним банком України потрібно надати копії таких документів:

• виписка/витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;
• статут та/або положення;
• наказ на призначення керівника;
• протокол про призначення керівника;
• ліцензія на професійну діяльність;
• свідоцтво платника податку;
• інші установчі документи.

Підписання Заяви про приєднання, інших додатків та додаткових договорів до Єдиного договору банківського обслуговування може здійснюватися власноручно в паперовій формі або з використанням кваліфікованого електронного підпису в електронній формі.

З умовами Публічної пропозиції Національного банку України на укладення Єдиного договору банківського обслуговування та надання інших послуг Національним банком України можна ознайомитися на сторінці офіційного Інтернет-представництва Національного банку за посиланням: https://bank.gov.ua/ua/news/all/publichna-propozitsiyi-natsionalnogo-banku-ukrayini-na-ukladennya-yedinogo-dogovoru-bankivskogo-obslugovuvannya-ta-nadannya-inshih-poslug-natsionalnim-bankom-ukrayini.

За цим посиланням також можна відслідкувати всі зміни, що відбувалися в Єдиному договорі банківського обслуговування.

Єдиний договір банківського обслуговування може бути розірваний на підставі письмової заяви про розірвання Єдиного договору банківського обслуговування, надісланої до Національного банку, або з ініціативи Національного банку в односторонньому порядку шляхом надсилання відповідного письмового повідомлення у випадках, передбачених Єдиним договором банківського обслуговування та Умовами надання послуг.

Розірвання Єдиного договору банківського обслуговування, у тому числі за ініціативою Національного банку, не звільняє від обов’язку сплати заборгованості, що виникла протягом дії Єдиного договору банківського обслуговування в повному обсязі.

Ні.

Небанківський надавач фінансових платіжних послуг зобов’язаний дотримуватись пруденційних нормативів, встановлених цим Положенням, після отримання ним ліцензії на надання фінансових послуг згідно вимог Закону України "Про платіжні послуги" - після проходження ними процедури авторизації діяльності у порядку, встановленому Положенням про порядок здійснення авторизації діяльності надавачів фінансових платіжних послуг та обмежених платіжних послуг, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 07.10.2022 № 217 та внесення Національним банком відомостей щодо них до Реєстру платіжної інфраструктури.

Обґрунтування

Згідно з пунктом 2 постанови Правління Національного банку від 25 серпня 2022 року № 190 "Про затвердження Положення про встановлення пруденційних нормативів, що є обов'язковими для дотримання небанківськими надавачами платіжних послуг, та визначення методики їх розрахунку" вимоги Положення застосовуються до небанківських фінансових установ, операторів поштового зв'язку, які мають ліцензію на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків, видану Національним банком  до дня введення в дію Закону про платіжні послуги з дати отримання ними ліцензії на надання фінансових платіжних послуг відповідно до Закону про платіжні послуги.

У пункті 4 розділу І Положення визначено, що вимоги цього Положення поширюються на небанківських надавачів фінансових платіжних послуг, які отримали ліцензію на надання фінансових платіжних послуг відповідно до Закону України "Про платіжні послуги".

Ні.

Небанківські надавачі платіжних послуг повинні складати та подавати до Національного банку України статистичну звітність за файлами стосовно пруденційних нормативів (4JX, 4IX, 4LX) з першої звітної дати, що слідує після дати отримання ними ліцензії на надання фінансових платіжних послуг відповідно до Закону України "Про платіжні послуги" - після проходження ними процедури авторизації діяльності у порядку, встановленому Положенням про порядок здійснення авторизації діяльності надавачів фінансових платіжних послуг та обмежених платіжних послуг, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 07.10.2022 № 217 та внесення Національним банком відомостей щодо них до Реєстру платіжної інфраструктури.

Ні.

Звітні файли 4IX, 4JX4, 4LX відображатимуться в особистому кабінеті небанківського надавача платіжних послуг на веб-порталі Національного банку з першої звітної дати, станом на яку небанківський надавач платіжних послуг повинен складати та подавати до Національного банку статистичну звітність, а саме з першої звітної дати, що слідує після дати отримання ними ліцензії на надання фінансових платіжних послуг відповідно до Закону України "Про платіжні послуги" - після проходження ними процедури авторизації діяльності у порядку, встановленому Положенням про порядок здійснення авторизації діяльності надавачів фінансових платіжних послуг та обмежених платіжних послуг, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 07.10.2022 № 217 та внесення Національним банком відомостей щодо них до Реєстру платіжної інфраструктури.

На сьогодні Національний банк не здійснює купівлю у населення банківських і дорогоцінних металів (крім купівлі інвестиційних монет України, які купуються у населення відповідно до Інструкції про порядок виконання операцій з купівлі інвестиційних монет України в населення, затвердженої постановою правління Національного банку України від 21.05.2003 № 206).

Щодо продажу банківських металів можна звернутися до уповноважених банків.

Щодо продажу дорогоцінних металів у виробах та брухті можна звернутися до ломбардів або скупних пунктів.