За базовим сценарієм прогнозу НБУ, інфляція знизиться до однознакового рівня вже наприкінці цього року та надалі прямуватиме до цілі 5%, якої досягне у 2027 році. Зростання економіки цього року сповільниться до 2,1%, а в наступні роки пришвидшиться до 2-3% на рік.
Базовий сценарій прогнозу НБУ ґрунтується на припущенні про повільне повернення економіки до нормальних умов функціонування та враховує збереження суттєвих видатків бюджету на оборону у 2026 році й потребу в значних обсягах зовнішнього фінансування на прогнозному горизонті. Детальний аналіз і прогноз макроекономічної ситуації опубліковано в щоквартальному Інфляційному звіті за липень 2025 року.
НБУ прогнозує помітне зниження інфляції до кінця року та її подальший рух до цілі 5%
Локальний інфляційний пік, як і очікувалося, пройдено у травні (15,9%), у червні інфляція відчутно сповільнилася (14,3%). У липні вона може дещо зрости через несприятливий вплив погодних умов на ціни продуктів харчування, але надалі повернеться на траєкторію стійкого зниження. Очікується, що у 2025 році інфляція знизиться до 9,7%, у 2026 році – до 6,6%, а у 2027 році – до цілі НБУ 5%.
Базова інфляція сповільнюватиметься на прогнозному горизонті, передусім завдяки заходам монетарної політики НБУ. Продовольча інфляція теж знижуватиметься за рахунок поступового нарощування врожаїв і розширення пропозиції продуктів харчування. Водночас адміністративно регульована інфляція буде достатньо високою на прогнозному горизонті як через підвищення акцизів у межах виконання євроінтеграційних зобов’язань, так і через об’єктивні потреби у коригуванні тарифів житлово-комунального господарства в наступні роки. Це, відповідно, спонукатиме НБУ утримувати інші компоненти інфляції, зокрема базової, на нижчих за інфляційну ціль рівнях для досягнення цілі із загальної інфляції 5%.
НБУ зберігатиме достатньо жорсткі монетарні умови стільки, скільки буде потрібно, щоб забезпечити стале зниження інфляції до цілі 5% на горизонті політики
Посилення процентної політики й утримання облікової ставки на рівні 15,5% сприяли зростанню дохідності строкових гривневих депозитів та ОВДП, що пожвавило інтерес населення до цих інструментів. Водночас такі кроки НБУ мали нейтральний вплив на кредитування, що стійко зростає завдяки високій конкуренції банків за якісних позичальників.
Відповідно до базового сценарію прогнозу НБУ зниження облікової ставки розпочнеться не раніше IV кварталу 2025 року. НБУ враховуватиме зміни в балансі ризиків і перейде до циклу пом'якшення процентної політики лише тоді, коли переконається, що немає загроз для стійкого сповільнення інфляції до цілі на горизонті політики, що обмежується трьома роками.
У 2025‒2027 роках економіка зростатиме темпами 2‒3% на рік
За прогнозом НБУ, економіка цьогоріч зросте на 2,1% завдяки м'якій фіскальній політиці, стійкому внутрішньому попиту та меншому, ніж торік, дефіциту електроенергії. Водночас такі темпи будуть нижчими, ніж минулого року (2,9%). Це є наслідком подальшого руйнування виробничих потужностей, інфраструктури та житла, поглиблення негативних міграційних тенденцій та впливу несприятливих погодних умов і кліматичних змін на врожаї.
Базовий сценарій прогнозу НБУ передбачає повільну нормалізацію умов для економічної діяльності, тож зростання економіки у 2026 році пришвидшиться лише до 2,3%. Дефіцит бюджету все ще залишатиметься значним, ураховуючи безпекові ризики, тож фіскальні стимули і надалі будуть фундаментом економічного відновлення.
У 2027 році реальний ВВП зросте майже на 3% завдяки пожвавленню інвестицій та споживання. Державна підтримка економіки знижуватиметься, тож роль головного рушія економічного зростання виконуватимуть приватні інвестиції. Споживання збільшуватиметься на тлі подальшого зростання реальних зарплат та поступового повернення мігрантів в Україну.
Стійкий попит на працівників підтримуватиме зниження безробіття та зростання зарплат
Очікується, що безробіття поступово зменшуватиметься та закріпиться на рівні нижче 10% до кінця 2027 року завдяки високому попиту на робітників. Темпи зростання зарплат і надалі випереджатимуть інфляцію, проте дещо знизяться порівняно з минулим роком з огляду на поступове зменшення диспропорцій на ринку праці та активізацію нецінової конкуренції роботодавців за працівників. За прогнозом НБУ, реальні зарплати у 2025 та 2026 роках зростатимуть на близько 5% на рік, а у 2027 році – ще на майже 4%.
Дефіцит бюджету фінансуватиметься з неемісійних джерел
Ураховуючи значні оборонні потреби, дефіцит бюджету у 2025 році буде суттєвим – на рівні 22% ВВП. У наступні два роки бюджетні видатки залишаться високими як через необхідність підтримання обороноздатності, так і потреби у відбудові. Дефіцит бюджету у 2026 році знижуватиметься повільно – до 19% ВВП, але у 2027 році фіскальна консолідація пришвидшиться (дефіцит на рівні 12% ВВП).
Очікується, що бюджетні видатки фінансуватимуться за рахунок міжнародної допомоги та власних неемісійних джерел. Крім того, надходження цього року рекордних обсягів зовнішньої підтримки (54 млрд дол. США) дасть змогу сформувати буфер валютної ліквідності на наступний рік. Потреби у зовнішньому фінансуванні у 2026-2027 роках у базовому сценарії оцінюються у 35 млрд дол. США та 30 млрд дол. США відповідно. Третина з цих коштів має підтверджені джерела фінансування.
Міжнародні резерви залишатимуться достатніми для забезпечення стійкості валютного ринку: у 2025 році – 53,7 млрд дол. США, у 2026 – 44,7 млрд дол. США, а у 2027 році – 45,2 млрд дол. США.
Альтернативний сценарій прогнозу: швидка нормалізація
Альтернативний сценарій виходить із припущення про швидше (порівняно з базовим) зниження безпекових ризиків. У таких умовах суттєве скорочення бюджетного дефіциту відбудеться вже у 2026 році (до близько 13% ВВП) та триватиме у 2027 році (до 7% ВВП). Потреби у зовнішньому фінансуванні для підтримання обороноздатності будуть нижчими.
Пожвавлення приватного споживання та інвестиційного попиту нівелює ефекти від фіскальної консолідації, тож темпи відновлення економіки пришвидшаться до 3-3,5% у 2026-2027 роках. Траєкторія зниження інфляції буде близькою до базового сценарію прогнозу – приведення інфляції до цілі 5% очікується у 2027 році. Так, швидше коригування тарифів на комунальні послуги компенсується меншою базовою інфляцією завдяки нижчим виробничим витратам підприємств. Тож пом’якшення процентної політики в обох сценаріях відбуватиметься приблизно однаковими темпами.
Прогноз щодо рівня міжнародних резервів не суттєво відрізняється в базовому та альтернативному сценаріях прогнозу. Останній передбачає резерви на рівні 45,3 млрд дол. США на кінець 2026 року та 43,6 млрд дол. США – за підсумком 2027 року. Очікується, що менший структурний дефіцит валюти в приватному секторі дасть змогу мінімізувати ефекти від скорочення зовнішнього фінансування.
Крім оновлених макроекономічних прогнозів, у липневому Інфляційному звіті розглянуто низку спеціальних тем:
Україна та ЄС: конвергенція цін на продовольчі товари.
В останні роки ціни на продовольчі товари в Україні зблизилися з рівнем цін в країнах ЄС. Цей процес тривав протягом останнього десятиліття, але був тимчасово скоригований унаслідок послаблення гривні відносно євро у 2023 та 2024 роках, коли на тлі логістичних ускладнень вартість українських продуктів у євровому еквіваленті знизилася. Проте вже в першій половині 2025 року конвергенція відновилася – ціни на окремі продовольчі товари в Україні знову почали наближатися до польських та подекуди перевищили рівень країн-сусідів (Румунії, Словаччини та Туреччини). Серед внутрішніх чинників таку динаміку зумовило значне скорочення врожаїв у 2024 році через несприятливі погодні умови. Але впливали і зовнішні чинники, зокрема розширення доступу українських виробників до ринку ЄС з початку повномасштабного вторгнення.
У періоди, коли внутрішні чинники є несприятливими, відносно близькі ціни на продовольство в країнах-сусідах стимулюють імпорт цих товарів. З одного боку, вищий імпорт підсилює тиск на міжнародні резерви та обмежує можливості вітчизняних виробників. З іншого – це дає змогу стримувати зростання внутрішніх цін та загалом робить їх більш стабільними.
Отже, активна інтеграція українського продовольчого ринку до європейського має як свої переваги у формі стабілізації цін, так і виклики, що вимагають вирішення внутрішніх структурних проблем з метою забезпечення продовольчої та макрофінансової стійкості.
Шторм і якір: адаптивність до шоків та усталений рівень інфляційних очікувань підприємств в Україні.
Інфляційні очікування відіграють ключову роль у формуванні монетарної політики центрального банку. Вони впливають на рішення економічних агентів щодо споживання, інвестицій та заощаджень, значною мірою визначають поведінку підприємств щодо ціноутворення.
Добре заякорені очікування підвищують ефективність монетарної політики, даючи змогу центробанку м’якше реагувати на негативні шоки з боку попиту та на тимчасові шоки з боку пропозиції. Натомість розбалансовані очікування вимагають швидшої та потужнішої реакції, щоб запевнити в готовності привести інфляцію до цілі.
Хоча оцінки ступеня заякорення інфляційних очікувань підприємств в Україні свідчать про збереження помірної чутливості очікувань до цінових сплесків, усталений рівень очікувань – так званий "якір" – істотно зріс після пандемії та початку повномасштабного вторгнення. Він досягнув двознакового рівня – близько 11,5%.
Тривала розбіжність між "якорем" очікувань і ціллю НБУ, що зумовлюється інфляційною "пам’яттю", доларизацією та воєнними шоками, ускладнює забезпечення цінової стабільності. Водночас НБУ, зберігаючи гнучкість у реагуванні на виклики, дотримується прозорої та послідовної монетарної політики, спрямованої на досягнення 5% інфляційної цілі. Як свідчить світовий досвід, дотримання такої політики у довгостроковій перспективі дасть змогу досягти стійкого заякорення очікувань на рівні цілі.
Монетарна відповідь на геополітичні шоки: як валютні інтервенції можуть пом'якшити інфляційний тиск?
Геополітичні шоки стали новою постійною ознакою глобального середовища. Вони впливають на економіку країн як через прямі фінансові, так і непрямі канали попиту та пропозиції, підвищуючи рівень невизначеності. Це ускладнює проведення монетарної політики, оскільки для центральних банків відчутно загострюється класична дилема: стримувати зростання інфляції чи підтримувати пригнічену економічну активність.
Наявність валютних інтервенцій в арсеналі інструментів центрального банку дає йому змогу гнучко реагувати на зовнішні шоки та ефективніше балансувати між цілями цінової стабільності та підтримання економічної активності. Інтервенції допомагають обмежити перенесення зовнішніх шоків на внутрішні ціни через канали обмінного курсу та інфляційних очікувань. Водночас вони дають змогу центробанкам проводити м’якшу процентну політику, не поглиблюючи спад в економіці.
Це підкреслює доцільність гнучкого застосування консистентної комбінації різноманітних монетарних інструментів в умовах геополітичної турбулентності. Водночас ефективність інтервенцій значно залежить від наявності достатнього рівня міжнародних резервів, а отже, потребує ретельної оцінки масштабу, тривалості та економічних наслідків геополітичних шоків. Послідовність, прозорість та оперативне реагування залишаються ключовими засадами ефективної монетарної політики в новій геоекономічній реальності.