Провідні економісти та полісімейкери обговорили монетарну політику в країнах Emerging Markets на воркшопі НБУ

Національний банк України 27 листопада провів традиційний воркшоп "Монетарна політика в країнах з ринками, що розвиваються". У фокусі цьогорічного заходу – інфляційне таргетування, монетарний режим, що пройшов випробовування часом та екстремальними умовами.

Цього року світ відзначає 35 років із моменту його запровадження, Україна – десятиліття роботи в цьому режимі. Під час воркшопу фахівці високого рівня обговорили вивчені уроки та перспективи монетарної політики на майбутнє. 

Ключовим спікером воркшопу став Ерік Тедеен, очільник центробанку Швеції – країни, яка стояла біля витоків режиму інфляційного таргетування. У заході також взяли участь представники Міжнародного валютного фонду, Європейського центрального банку, центральних банків України, Вірменії, Польщі та Банку Англії, Міністерства дерегуляції та державної трансформації Аргентини, університетів Йорку та Чилі.

"Інфляційне таргетування стало для України не лише інструментом розвитку, а й опорою стабільності в часи невизначеності. Від початку повномасштабного вторгнення ми знову перевіряємо на практиці, наскільки стійким і гнучким може бути цей режим у кризових умовах. Наш досвід переконливо демонструє: монетарна парадигма формується викликами, а кризові умови нерідко стають каталізатором її еволюції", – сказав Голова НБУ Андрій Пишний, відкриваючи захід.

Наводимо три основні висновки воркшопу.

Незалежність центробанків є фундаментом для виконання мандата з цінової стабільності

Ерік Тедеен підкреслив, що незалежність центральних банків є невід'ємною складовою режиму інфляційного таргетування. Делегування відповідальності за монетарну політику незалежному регуляторові полегшує ухвалення непопулярних, але необхідних рішень, які посилюють довіру до його спроможності досягати інфляційної цілі.

Водночас здобуту незалежність не варто сприймати як даність – її потрібно постійно відстоювати. Для цього центральні банки мають залишатися прозорими та послідовно демонструвати, що зробили все необхідне для виконання свого мандата.

Сергій Ніколайчук (НБУ) додав, що незалежність, довіра та чітке обґрунтування рішень є тісно взаємопов'язаними. Ось чому центральні банки мають постійно вдосконалювати комунікаційну політику, дотримуючись принципу "роби те, що говориш, і говори, що робиш".

Федеріко Штурценегер (Міністерство дерегуляції та державної трансформації Аргентини) зазначив, що однією зі складових успіху фіскальної консолідації та дерегуляції в Аргентині стала активна й широка комунікація: "суспільство має розуміти, чому потрібні зміни". Як колишній очільник центрального банку Аргентини він зауважив, що зазвичай центробанкіри є значно обережнішими в комунікації, додавши, що, можливо, це те, що варто переосмислити.  

Центральні банки мають бути свідомі щодо масштабів та меж гнучкості своєї політики

Як зазначив Мартін Сандбу (Financial Times), зараз світова економіка стикається з набагато більшою кількістю шоків пропозиції, ніж очікувалося раніше. Це вимагає від монетарних регуляторів більшої гнучкості в політиці.

"Але гнучкість не означає слабкість. Гнучкість означає зрілість", – зауважив Андрій Пишний. Він наголосив, що в часи підвищеної невизначеності важливо знайти правильний баланс між стриманістю та реагуванням, довірою та гнучкістю, економічною логікою та фактичними реаліями.

Монетарна політика не може працювати на автопілоті. Ерік Тедеен зауважив, що центральні банки мають бути готовими змінити свою думку, коли умови змінюються.

Результати презентованого Маттьє Шаваза (Банк міжнародних розрахунків) дослідження засвідчили, що центральні банки країн з ринками, що розвиваються, все частіше застосовують гнучкіші параметри монетарного режиму. Адже пошук оптимального балансу без перевантаження економіки – як зазначив Сергій Ніколайчук, стає одним із завдань монетарної політики.

Борис Гофманн (Банк міжнародних розрахунків) підсумував, що гнучкість політики центральних банків є необхідною, однак важливо уникати її надмірного використання та постійних відхилень від цільових показників.

Протиріччя між монетарною та фінансовою стабільністю не існує – обидві мети мають спільний знаменник

Першою та основною лінією захисту фінансової стабільності є ефективне макропруденційне регулювання. Воно дає змогу стримувати системні ризики та зміцнювати стійкість фінансового сектору. Водночас не можна виключати того, що монетарна політика також має враховувати ризики для фінансової стабільності в умовах потужних шоків, особливо якщо вони можуть нести довгострокові загрози ціновій стабільності.

Як зазначив Ерік Тедеен, монетарна політика має безпосередній вплив на фінансову стабільність, який неможливо ігнорувати під час розроблення політики. Оскільки дисбаланси у фінансовій системі становлять загрозу для цінової стабільності, монетарна політика може сприяти їх протидії.

"Наші обговорення підтвердили, що світ дедалі частіше зіштовхується з різноманітнішим набором ризиків, імовірність реалізації яких і далі зростає. Воркшоп також приніс позитивні сигнали – центробанки та академічна спільнота активно шукають шляхи для пом’якшення цих ризиків та ефективного реагування на шоки. Центральним банкам потрібні такі дискусії, щоб знайти ефективні механізми, вдосконалити наші монетарні межі та зміцнити стійкість парадигми інфляційного таргетування у світі підвищеної невизначеності", – сказав перший заступник Голови НБУ Сергій Ніколайчук, підбиваючи підсумки заходу.

Запис практичного семінару доступний на ютуб-каналі Національного банку, а презентації спікерів та програма – на спеціальному лендингу заходу.