Звичайна версія сайту
Перейти до вмісту
Обов’язкові резерви

Обов’язкові резерви є одним з традиційних інструментів грошово-кредитної політики, за допомогою якого Національний банк визначає, який відсоток від обсягу  залучених депозитів та інших зобов’язань банки мають резервувати належним чином (зазвичай – на  своєму кореспондентському рахунку в Національному банку). При цьому для різних видів депозитів та зобов’язань можуть застосовуватися різні нормативи обов’язкового резервування. Наприклад, залежно від валюти, строку та джерела (фізичні чи юридичні особи) залучення вкладів тощо. Таким чином, регулючи нормативи обов’язкових резервів  Національний банк має змогу впливати на обсяг вільної ліквідності банків, валютну, строкову структуру їх балансів, що сприяє досягненню пріоритетних цілей Національного банку.

Діючі нормативи обов’язкового резервування

Дата початку застосування 11.10.2023
(початок періоду утримання)

Залучені кошти

Національна валюта

Іноземна валюта

Кошти на вимогу і кошти на поточних рахунках юридичних осіб

10

20

Кошти на вимогу і кошти на поточних рахунках фізичних осіб  

20

30

Cтрокові кошти і вклади (депозити) фізичних осіб із мінімальним початковим строком погашення до 92 календарних днів (включно)

20

30

Строкові кошти і вклади (депозити) юридичних осіб (крім інших банків) 

10

20

Cтрокові кошти і вклади (депозити) фізичних осіб із мінімальним початковим строком погашення, що становить 93 календарні дні та більше

0

10

Кошти вкладів (депозитів) і кошти на поточних рахунках інших банків- нерезидентів та кредити, що отримані від міжнародних (крім фінансових) та інших організацій-нерезидентів

10

20

 

Зручний експорт